Мета та основні завдання аудиту ефективності

Після аналізу отриманих  результатів ревізій (перевірок) та на підставі зібраних у головного розпорядника, інших органів державної влади даних показників статистичної, фінансової та оперативної звітності, аналізу законів та нормативно-правових актів тощо визначаються причини існуючої проблеми аудиту (гіпотези). Що перешкоджають досягненню очікуваних результатів бюджетної програми та ефективному використанню державних ресурсів. Результати аудиторського дослідження відображаються в аудиторському звіті, який є найважливішим продуктом основного дослідження. Він має бути написаний у такий спосіб, який відповідає специфіці організацій, для яких він призначений. Аудиторський звіт викладається в довільній формі, але має виключати можливість двоякого трактування положень дослідження і містити тільки ту інформацію, яка отримана з компетентних джерел, є об'єктивною та конструктивною, забезпечена надійними та достовірними фактами аудиторського дослідження.

Головним нормативним  документом, що регламентує порядок  проведення аудиту ефективності бюджетних  програм в Україні є  наказ  Головного КРУ України «Про вдосконалення  проведення аудиту ефективності виконання  бюджетних програм», яким затверджені методичні рекомендації щодо проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту ефективності виконання бюджетної програми.

Основними нормативно-правовими  актами, що регламентують аудит ефективності виконання бюджетної програми, є: Порядок проведення органами Державної контрольно-ревізійної служби аудиту ефективності виконання бюджетних програм, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України  № 1017 від 16.10.2012р.,  Концепція запровадження у роботу органів Державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, затверджена Постановою Колегії  КРУ України від 23.12.2012р., а також Методичні рекомендації щодо проведення аудиту ефективності бюджетної програми, затверджені Наказом Голов КРУ України № 75 від 02.04.2012 р. Відповідно до згаданих Методичних рекомендацій аудит ефективності – це форма контролю, яка є сукупністю дій зі збирання та аналітичного опрацювання статистичних і звітних даних, матеріалів ревізій та перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень для реалізації запланованих цілей, встановлення факторів, які перешкоджають досягненню максимального результату в разі використання визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.

Результатом аудиту ефективності є надання обґрунтованого звіту  щодо ефективності бюджетної програми, визначення причин неефективного використання бюджетних коштів та розробка кола заходів, спрямованих на підвищення ефективності програми. Він  має бути написаний у такий спосіб, який відповідає специфіці організацій, для яких він призначений.  У процесі реалізації результатів аудиту відбувається публікація аудиторського звіту та

інформації про результати аудиту ефективності, інформування, контроль за станом впровадження наданих пропозицій.

При впровадженні аудиту ефективності бюджетних програм треба 

враховувати ту низку особливостей, що не дають змоги на сьогодні

відмовитися від проведення ревізій та перевірок і повністю зосередитися лише

на впровадженні аудиту адміністративної діяльності. Це, зокрема, відсутність  у 

державі достатньої нормативно-правової бази для проведення такого аудиту;

морально-психологічна неготовність розпорядників бюджетних коштів до

нефіскальних форм контролю; відсутність шкали оцінки використання

бюджетних коштів, спрямованих  на виконання державних програм; потреба у 

формуванні постійно діючих курсів із перепідготовки особового  складу

контролюючих органів  для забезпечення необхідного обсягу додаткових знань 

для вмілого діагностування проблем, що виникають у ході виконання 

державних програм.

Правильна організація  аудиту ефективності бюджетних програм, який є важливою складовою державного фінансового контролю при застосуванні програмно-цільового методу формування бюджету,  дозволить не тільки контролювати використання бюджетних коштів, а й значно їх економити, враховуючи недоліки, виявлені аудитом. 

На моя думку, аудит  бюджетних програм має включати аналіз найважливіших питань адміністративної діяльності, серед яких:

• аналіз вихідних техніко-економічних умов цільової бюджетної програми, механізму реалізації програмних вимог;
• наявність альтернативних шляхів реалізації державної програми та можливість їхнього використання;
• вибір оптимальних методів досягнення мети при виконанні програми;
• раціональне використання чинної нормативно-правової й адміністративної бази для забезпечення максимального ефекту;
• наявність чи відсутність зайвих елементів виконавчої структури програми, що не впливають на якість виконаної роботи і, в кінцевому підсумку, не несуть суттєвого навантаження при досягненні очікуваного результату;
• оцінка якості (після завершення програми) отриманих результатів (товарів, робіт, послуг).

Підсумовуючи, слід зазначити, що реальне впровадження аудиту ефективності бюджетних програм в практику фінансового контролю можливе лише за декількох умов:

• наявність адекватної сучасним вимогам системи обліку, яка містить параметри звітності органів влади про ефективне витрачання державних ресурсів.
• політична воля і реальне бажання законодавчої влади контролювати і оцінювати ефективність діяльності виконавчої влади.
• об'єктивні умови для переходу до аудиту ефективності  (правова база, наділення певними правами контрольних органів, наявність методичного забезпечення та кваліфікованих фахівців).

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ЕТАПИ  АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ

2.1. Організація та проведення аудиту ефективності

Для проведення аудиту ефективності, як правило, створюється аудиторська група. Аудитори, що входять до складу цієї групи, повинні мати навички проведення аналізу, написання звітів зі складних питань, що вимагають логічного і ретельного обґрунтованого викладу. Крім того аудит ефективності може вимагати додаткової підготовки в таких галузях знань, як державне управління, економіка та соціальні науки.

У разі необхідності до проведення аудиту ефективності можуть залучатись фахівці підприємств, установ та організацій, оскільки в окремих випадках тільки їхня кваліфікація та компетентність у специфічних питаннях дозволяють зробити відповідні висновки та підготувати аудиторський звіт і обґрунтовані пропозиції. Питання щодо залучення до аудиту таких фахівців, залежно від конкретних обставин, вирішує керівник органу ДКРС з направленням відповідного звернення. Залучені фахівці з питань, які входять до їх компетенції, мають надати письмово відомості для використання їх при складанні аудиторського звіту.

Керівник аудиторської групи  проводить інструктаж серед аудиторів  та залучених фахівців щодо визначення ключових питань, методів дослідження тощо.

Керівнику аудиторської групи (аудитору - у разі коли аудит ефективності проводиться одноосібно) необхідно враховувати, що в ході ревізій та перевірок розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів (які можуть бути проведені до початку аудиту ефективності) працівниками органів ДКРС може бути зібрана корисна для аудиту ефективності інформація. За відповідним зверненням керівника аудиторської групи (аудитора) керівництвом органу ДКРС, що проводить аудит ефективності, приймається рішення щодо надання доручень з отримання зазначеної інформації.

Планування контрольно-ревізійної роботи з проведення аудиту ефективності проводиться відповідно до вимог Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, та Положення про планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби.

Процес аудиту передбачає, як правило, таку послідовність дій:

• перспективне планування;
• п'ятирічне планування;
• щорічне планування;
• складання програм;
• виконання аудиту;
• механізм обміну інформацією;
• оцінювання;
• огляд планування і політики.

Планування поділяється  на два основні типи:

• стратегічне планування й обрання тем;
• планування індивідуальних аудитів.

Стратегічне планування є  процесом визначення напрямів та цілей, а також найкращих шляхів їх досягнення.

Воно здійснюється виходячи з природи аудиторської установи та очікувань зацікавлених осіб. Крім того стратегічне планування безпосередньо  залежить від можливостей аудиторської установи, зокрема доступних ресурсів для його реалізації.

Стратегічне планування має  такі цілі:

• забезпечення стратегічних напрямів для майбутніх аудитів;
• обрання потенційних тем аудитів;
• забезпечення платформи для спілкування з органами влади;
• створення основи для підзвітності/відповідальності аудиторської установи.

Аудит ефективності бюджетних  програм, що фінансуються з державного бюджету, на рівні головного розпорядника бюджетних коштів здійснюється фахівцями  ГоловКРУ України із залученням для  дослідження інших стадій проходження бюджетних коштів фахівців регіональних КРУ (участь в аудиті ефективності).(Дод.В).

Аудит ефективності бюджетних  програм місцевих бюджетів здійснюється фахівцями органів ДКРС відповідного рівня.

Рішення про необхідність залучення до аудиту ефективності підпорядкованих  контрольно-ревізійних підрозділів  приймається керівництвом відповідного органу ДКРС самостійно, виходячи з необхідності цього.

Проведенню аудиту ефективності передує направлення головному  розпоряднику бюджетних коштів за досліджуваною програмою (відповідальному виконавцю) не пізніше, ніж за 10 днів до початку проведення аудиту ефективності, повідомлення про проведення аудиту ефективності.

Збір інформації в процесі  аудиту ефективності може проводитися  як за місцезнаходженням учасника бюджетного процесу, так і за письмовим зверненням до нього органів ДКРС. Збирання інформації за місцезнаходженням учасника бюджетного процесу здійснюється на підставі направлення, виданого керівником органу ДКРС або його заступником.(Дод.Г)

Підготовка до аудиту (І етап) полягає у попередньому вивченні питань, пов'язаних з досліджуваною програмою (попередній аудит) та подальшій розробці програми аудиту.

Попередній аудит починається  із збору даних про досліджувану бюджетну програму для збільшення знань аудитора про неї, визначення результативних показників бюджетної програми, або критеріїв оцінки .

Як правило, за критерії оцінки приймаються результативні показники  паспорту бюджетної програми. У разі недостатності показників паспорту бюджетної програми або за відсутності чітко визначених показників виконання бюджетної програми необхідно разом з головним розпорядником (відповідальним виконавцем) визначити найбільш значущі звітні дані про надані послуги, виконані роботи, реалізований продукт або фінансовий результат, що можуть характеризувати досягнення мети бюджетної програми.

Дані доцільно зібрати  за кілька років, що підвищить ступінь  достовірності оцінки ефективності виконання бюджетної програми.

На підставі зібраних даних необхідно:

• оцінити рівень досягнення результативних показників бюджетної програми через співвідношення фактично отриманих та запланованих результативних показників;
• оцінити ефективність програми порівнянням забезпеченого рівня виконання результативних показників програми до рівня їх фінансування.

Зокрема, виконання бюджетної  програми може бути оцінено як:

• ефективне (рівень показників виконання показників продукту, ефективності, якості перевищував або дорівнював рівню забезпеченого фінансування);
• недостатньо ефективне (рівень виконання деяких показників продукту, ефективності, якості був менший за забезпечений рівень фінансування);
• неефективне (рівень показників виконання показників продукту, ефективності, якості був значно менший за забезпечений рівень фінансування).

Якщо виконання бюджетної  програми оцінено як ефективне, на етапі  попереднього аудиту керівництвом органу ДКРС може бути прийнято рішення про відміну проведення аудиторського дослідження.

Виходячи з аналізу  виконання результативних показників бюджетної програми, в залежності від того, які показники бюджетної програми виконувались найгірше, необхідно сформулювати проблему, яка існує у виконанні бюджетної програми, тобто проблему аудиту. Це повинна бути актуальна проблема, яка реально існує, хвилює Уряд, громадян, потребує глибокого вивчення на предмет її усунення.

Якщо при проведенні аудиту ефективності планується зосередити увагу  на продуктивності бюджетної програми (забезпечення максимального обсягу вироблених товарів (робіт, послуг) за виділений обсяг бюджетних коштів), орієнтовною проблемою аудиту можуть бути питання: Чи існують шляхи підвищення продуктивності програми? Чи можна було досягти кращих результатів при реалізації програми іншими шляхами?

Після визначення проблеми аудиту для підготовки програми аудиту збираються дані з різних джерел, що характеризують бюджетну програму. Такими даними можуть бути: інформація про діяльність головного розпорядника бюджетних коштів за програмою (відповідального виконавця) та його органів на місцях, механізми управління та форми контролю головного розпорядника за виконанням програми, законодавче, економічне та інше середовище, заходи для забезпечення функціонування бюджетної програми, тощо.

На підставі аналізу зібраних даних визначаються гіпотези аудиту, які можуть стосуватись кожної стадії проходження бюджетних коштів: