Кредитування підприємства

У консорціальній угоді можуть брати  участь не тільки кілька банків, а й  кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретний кредитний проект. Кредитні взаємовідносини між консорціумом та підприємством-позичальником регулюються  кредитною угодою, яку підписують усі учасники.

Позики участі полягають у передачі банками частини позики іншим кредиторам. Домовленість про таку позику можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника, а умови такої позики відрізняються від умов надання початкового кредиту. У зв'язку із низькою кредитоспроможністю більшості українських підприємств у вітчизняній практиці позики участі не практикуються.

Отже, кредитування підприємства – це складний економічний  процес, який характеризується широким  вибором способів та форм залучення  кредитних ресурсів, який, передусім, залежить від мети використання кредиту  та від необхідного терміну його залучення. Таким чином, в залежності від цих факторів підприємство обирає кредитора, а також той вид  кредиту, який йому найбільш підходить і зможе бути вчасно повернутим.

 

 

 

1.3. Основи визначення ефективності кредитування підприємства

 

Будь-яке  підприємство у своїй діяльності прагне сформувати таку структуру кредитних  ресурсів, яка б дала змогу досягти  максимальних результатів при найменших  витратах. Адже структура кредитних ресурсів підприємства впливає на фінансовий стан підприємства, який в свою чергу можна охарактеризувати через систему показників фінансової стійкості.

Фінансова стійкість  – це стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження  ними є гарантією наявності власних  коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного  відтворення. Фінансова стійкість  – один із основних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності, і, як наслідок, підвищення платоспроможності.

Недостатня  фінансова стійкість може призвести  до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі  діяльності господарюючого суб’єкта. Надлишкова фінансова стійкість  також негативно впливає на виробничо-господарську діяльність, оскільки виступає гальмом  її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами  [26,95].

Сутність  та значення фінансової стійкості яскраво відображаються в її показниках. Розрізняють абсолютні та відносні показники фінансової стійкості.

До абсолютних показників відносять такі групи  показників:

А) які характеризують джерела формування запасів і затрат, їх забезпеченість:

1. Наявність  власних обігових коштів –  визначається різницею між власним  капіталом (ВК) та вартістю необоротних  активів (НА):

 

Наявність власних  обігових коштів – мінімальна умова  фінансової стійкості підприємства.

2. Наявність  власних і довгострокових позикових  коштів – визначається як сума  власних обігових коштів (ВОК)  та довгострокових кредитів та  позик (Кд):

ВДК = ВОК + Кд.                                                  (1.2)

3. Наявність загальних коштів –  визначається додаванням до власних  і довгострокових позикових коштів (ВДК) суми короткострокових кредитів і позик (Кк):

   ЗК = ВДК + Кк                                                      (1.3)

Поданим показникам наявності джерел фінансування запасів відповідають показники  забезпеченості запасів джерелами  їх формування.

Б) показники забезпеченості запасів  і затрат джерелами їх формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (DВОК):

DВОК = ВОК – ЗЗ ,                                                 (1.4)

де ЗЗ – запаси і затрати.

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних і  довгострокових позикових коштів (DВДК):

DВДК = ВДК – ЗЗ.                                                  (1.5)

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальних  коштів (DЗК):

DЗК = ЗК – ЗЗ.                                                      (1.6)

Вважається  нормальним, коли підприємство обов’язково  має власні оборотні кошти. При цьому, відповідно до забезпеченості запасів  поданими вище варіантами джерел фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості (Додаток Г):

1. Абсолютна фінансова стійкість  – характеризується тим, що  всі запаси і затрати підприємства  покриваються власними коштами,  тобто підприємство абсолютно  не залежить від зовнішніх  кредиторів:

ВОК > ЗЗ.                                                        (1.7)

2. Нормальна фінансова стійкість  – для забезпечення запасів і затрат, крім власних оборотних коштів, залучаються довгострокові позикові кошти, проте платоспроможність підприємства гарантована:

ВДК > ЗЗ.                                                      (1.8)

3. Нестійкий фінансовий стан –  для забезпечення запасів і  затрат, крім власних оборотних  та довгострокових позикових  коштів, залучаються короткострокові  кредити і позики; платоспроможність підприємства порушена, але її можна відновити:

ВДК + Кк > ЗЗ.                                                 (1.9)

4. Кризовий фінансовий стан - для  забезпечення запасів і затрат  не вистачає джерел їх формування, підприємству загрожує банкрутство:

 ВДК + Кк < ЗЗ.                                             (1.10)

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати  також сукупність відносних аналітичних  показників – коефіцієнтів фінансової стійкості. До основних показників належать:

1) Коефіцієнт автономії (концентрації  власного капіталу) – характеризує  частку власного капіталу в  загальній сумі авансованих коштів:

 

Чим більше значення цього показника, тим  більшою є фінансова стійкість  підприємства. Рекомендоване значення - > 0,5.

2. Коефіцієнт фінансової залежності – є оберненим до коефіцієнта автономії:

 

Збільшення  коефіцієнта в часі свідчить про  підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства і навпаки. Якщо Кф.з = 1, то підприємство не має  позик.

3) Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів – показує, скільки позикових коштів припадає на 1 грн власного капіталу:

 

 

Збільшення  цього показника в часі свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

4) Коефіцієнт маневреності власного капіталу – показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства:

 

Збільшення  значення цього коефіцієнта позитивно  характеризує зміни у фінансовому  стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати  своїми коштами.

5) Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами – визначається співвідношенням власних обігових коштів до запасів:

 

Нормативне  значення – 0,6-0,8.

6) Коефіцієнт мобільності – відношення  оборотних активів підприємства  до його необоротних активів:

   (1.16)

7) Індекс  постійного активу – відношення основного капіталу до власного капіталу:

Іпа =

Індекс  використовується для характеристики стану основного капіталу, показує  питому вагу основних засобів у джерелах власних засобів.

8) Коефіцієнт  концентрації позикового капіталу  – відношення позикового капіталу  до активу балансу:

 

Нормативне  значення - < 0,5.

Поєднання аналізу абсолютних та відносних  показників фінансової стійкості дає  змогу об’єктивно оцінити реальну  фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві.

 Визначивши тип та коефіцієнти фінансової стійкості,  доцільним є оцінити ефективність кредитних ресурсів підприємства. Для цього розраховують ефект фінансового левериджу.

Фінансовий леверидж – це механізм впливу на рівень рентабельності власного капіталу зміни співвідношення власних і позикових коштів. Він є об’єктивним чинником, що виникає з появою частки позикових коштів у використовуваному підприємством капіталі і дає змогу отримати додатковий прибуток на одиницю власного капіталу [25].

Відповідно, ефект фінансового левериджу (важеля) - показник, який відображає рівень додатково згенерованого прибутку на власний капітал за різної питомої ваги використовуваних позикових коштів. Очевидно, що даний ефект виникає з розбіжності між рентабельність активів і «ціною» позикового капіталу, та середньою банківською ставкою. Іншими словами, підприємство має передбачити таку рентабельність активів, щоб грошових коштів було достатньо на сплату відсотків за кредит та сплату податку на прибуток.

Його обчислюють за формулою:

Ефл = (1 – Сп) • (Квра - Пк) • (Кп/Кв)                                   (1.19)

де Ефл — ефект фінансового левериджу (%);

Сп — ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом; (1 – Сп) - податковий коректор фінансового левериджу;

 Квра — коефіцієнт валової  рентабельності активів (відношення  валового прибутку до середньої вартості активів) (%);

 Пк — середній розмір процентів  за кредит, сплачуваних підприємством  за використання позикового капіталу (%);

(Квра – Пк) — диференціал фінансового левериджу;

Кп — середня вартість використовуваного підприємством позикового капіталу;

 Кв — середня вартість власного капіталу підприємства;

(Кп/Кв) — коефіцієнт фінансового левериджу [25].

Податковий коректор фінансового  левериджу показує ступінь прояву ефекту фінансового левериджу у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку підприємства. Він практично не залежить від діяльності підприємства, оскільки ставка податку на прибуток встановлюється законодавчо.

Диференціал фінансового левериджу - показує зміни у співвідношенні коефіцієнта валової рентабельності активів підприємства і середнього розміру відсотків за кредит. Диференціал фінансового левериджу є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджу. Цей ефект виявляється тільки в тому випадку, якщо рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства (рентабельність активів), перевищує середній розмір відсотка за використовуваний кредит. Чим вище позитивне значення диференціала фінансового левериджу, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

Коефіцієнт фінансового левериджу - характеризує величину позикового капіталу в розрахунку на одиницю власного капіталу; є тим важелем, який викликає позитивний або негативний ефект, одержуваний за рахунок відповідного його диференціала. При позитивному значенні диференціала будь-який приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде викликати ще більший приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному - буде призводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, приріст коефіцієнта фінансового левериджу викликає ще більший приріст його ефекту.

Таким чином, при визначенні ефективності кредитування підприємства досить важливим є визначення фінансової стійкості, адже вона показує необхідність підприємства залучати додаткові ресурси та спроможність їх сплати. Також підприємству варто враховувати механізм впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику, що дозволить управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.