Анализ хозяйственной деятельности ТОВ «МЕРКУРІЙ»

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………… РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АСОРТИМЕНТУ ТА СТРУКТУРИ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА Поняття асортименту продукції……………………….…………………… Структура випуску продукції………………………………………………. Формування асортименту продукції на підприємстві……………………. РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИМСТВА ТОВ «МЕРКУРІЙ» 2.1 Організаційно – економічна характеристика підприємства……………………………………………………………………. 2.2 Аналіз фінансових результатів  підприємства…………………………….. РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ ПРОДУКЦІЇ ТА ЙОГО СТРУКТУРИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «МЕРКУРІЙ» 3.1 Аналіз асортименту  продукції……………………………………………... 3.2 Аналіз структури асортименту  продукції…………………………………. РОЗДІЛ 4 АНАЛІЗ НАСИЧЕНОСТІ АСОРТИМЕНТУ ВЗУТТЯ В ТОВ «МЕРКУРІЙ»…………………………………………………………………… РОЗДІЛ 5 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АСОРТИМЕНТУ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «МЕРКУРІЙ»…………………………………... ВИСНОВКИ……………………………………………………………………… СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………… ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….

3     4 5 10     17 18     27 35   38   42 45 47 49

 

 

 

ВСТУП

 

На даному етапі розвитку вітчизняної економіки все більше і більше значення у свідомості споживачів здобуває структура продукції  і наявність можливості вибору «свого» товару з пропонованого асортименту. Саме тому керування асортиментом і структурою – один із самих головних напрямків діяльності маркетингу кожного підприємства. Особливу важливість цей напрямок здобуває зараз, коли до товару з боку споживача висуваються підвищені вимоги, і від ефективності роботи підприємства з виробленим товаром залежать всі економічні показники організації і займана їй ринкова частка. Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентній боротьбі одержує той, хто найбільш компетентний в асортиментній політиці, володіє методами її реалізації і може максимально ефективно нею керувати.

З іншого боку, одним з найважливіших факторів росту ефективності виробництва є збільшення структури більш ліквідної  продукції, що випускається. Підвищення структури якісної  продукції, що випускається, розцінюється в даний час, як вирішальна умова її конкурентоздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

На жаль, керівництво багатьох підприємств ще погано розуміє всі переваги ефективної асортиментної політики і системи керування структури продукції, і тому одним з напрямків економічного росту країни є залучення уваги до даної проблеми.

У даній курсовій роботі проводиться дослідження асортименту і структури продукції на прикладі Компанії «МЕРКУРІЙ». Розглянуто такі елементи, як керування, планування асортименту і структури реалізованої продукції.

Основу теоретичної роботи склала література по економіці і управління фінансами, маркетингу, управлінському обліку. Крім того, у процесі підготовки курсової роботи були вивчені статистичні звіти, внутрішні звіти й інші джерела інформації про роботу підприємства.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АСОРТИМЕНТУ ТА СТРУКТУРИ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1. Поняття асортименту продукції

 

Асортимент товарів – це сукупність їх видів, різновидів і ґатунків, поєднаних за певною ознакою. Існують поняття виробничого і торгового асортименту. Виробничий асортимент – номенклатура товарів, що виробляються промисловими та сільськогосподарськими підприємствами, а також іншими виробниками. Як правило, виробничий асортимент вузький і потребує подальшого підсортування в торгівлі – оптових і роздрібних підприємствах. Торговий асортимент – це номенклатура товарів, які призначені для продажу в роздрібній мережі (магазинах та торгових точках). Він охоплює дві великі товарні галузі: продовольчі та непродовольчі товари. Кожна з цих галузей поділяється на товарні групи, які складаються з товарів, поєднаних певними ознаками (однорідністю сировини та матеріалів, споживчим призначенням, ступенем складності асортименту та ін.).

Залежно від складності асортименту вирізняють товари простого та складного асортименту. До товарів простого асортименту належать товари, які мають невелику кількість видів або ґатунків (овочі, сіль, борошно тощо). Товари, що мають у межах одного виду внутрішню класифікацію за різними ознаками (фасон, розмір), зараховують до товарів складного асортименту (взуття, одяг) [4, c. 32].

Товарні групи поділяються на товарні підгрупи, куди входять товари, однорідні за ознакою єдності виробничого походження (наприклад, взуття шкіряне, текстильне, гумове тощо). Кожна підгрупа складається з товарів різних видів. Під видом товару розуміють однакові товари різноманітного призначення (чоботи – жіночі, чоловічі та дитячі). Товари кожного виду поділяються за певними ознаками (артикулами, ґатунками та ін.) на різновиди.

Маючи на увазі розподіл товарів на групи, підгрупи та види, асортимент товарів теж поділяють на груповий та внутрішньо–груповий (розгорнутий). Груповий асортимент – це перелік товарних груп, включених до номенклатури підприємства. Внутрішньогруповий (розгорнутий) асортимент – деталізація групового асортименту за конкретними видами і різновидами товарів.

Ці два поняття, у свою чергу, тісно пов'язані з широтою та глибиною асортименту. Широта асортименту визначається кількістю товарних груп, а глибина – кількістю різновидів товару в межах кожної товарної групи. Чим більше товарів різних найменувань у певній товарній групі, тим асортимент глибший, а чим більше різних товарних груп у магазині, тим асортимент ширший [6, c.19].

Торговий асортимент має таку специфічну характеристику як сумісність (збалансованість). Сумісний асортимент – це результат логічного та послідовного поєднання різних товарних груп відповідно до цілей торговельного підприємства та можливостей ринку.

 

1.2. Структура випуску продукції

 

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим є поняття номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура – це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску – структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому кажемо про асортиментно – структурні зрушення у випуску продукції.

Розрахунок показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами [4, c.34].

Перший має назву «спосіб найменшого числа». Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання.

За другого способу як загальний показник беруть найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів.

Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності (Кн). Так, якщо планом передбачалося виробляти 24 видів продукції (12 з основної номенклатури і 12 у складі іншої продукції), а фактично план виконано тільки щодо 12 позицій, то цей коефіцієнт дорівнюватиме:

Отже, незалежно від способу підрахунку можна вважати, що план з асортименту нашим умовним підприємством не виконано.

 Причини недовиконання плану з асортименту можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. До зовнішніх відносяться кон'юнктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально – технічного забезпечення, несвоєчасне запровадження в дію виробничих потужностей підприємства по незалежним від нього причинам. Внутрішні причини – недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан устаткування, його простої, аварії, недостача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі керування і матеріального стимулювання.

Збільшення обсягу виробництва (реалізації) по одним видам і скорочення по інших видах продукції приводить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їхньому випуску. Виконати план за структурою – значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів.

Зміна структури виробництва дуже впливає  на всі економічні показники: обсяг випуску у вартісній оцінці, матеріалоємність, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те ж відбувається з розміром прибутку при збільшенні питомої ваги високорентабельної і відповідно при зменшенні частки низькорентабельної продукції [2, c.54].

Розгляд асортименту продукції є невідривним від вивчення темпів його розширення і оновлення. Перше пов’язують з кількісним збільшенням варіантів розфасовки харчових продуктів, засобів побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової, якісної та з іншої гами матеріалів та готової продукції (одягу, взуття, предметів хатнього вжитку); збільшенням параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених та спеціалізованих варіантів або різного типу зовнішнього оформлення. Є й деякі інші способи простого розширення асортименту продукції. Зрозуміло, що навіть просте розширення асортименту ускладнює процес виробництва, обліку та контролю, дещо збільшує виробничі витрати. Але водночас – це випробуваний засіб зміцнення ринкових позицій підприємства, освоєння нових сегментів ринку і залучення нових споживачів.

Оновлення асортименту – це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Іноді (хоч і помилково) його ототожнюють з простим розширенням асортименту продукції, що виробляється. Коефіцієнт оновлення асортименту (Ко.а.) розраховується як відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості товарної продукції.

Перспективним напрямом аналізу є розрахунок частки продукції, яка має товарні знаки, зареєстровані у вітчизняних і міжнародних організаціях. Наявність товарного знаку на якусь продукцію і захист його на споживчому ринку свідчать про оригінальність виробу, його високу та стабільну якість.

Слід також ураховувати, що продукція з добре відомими товарними знаками, яка має сталий попит – це об’єкт постійного копіювання і навіть фальсифікацій. Тому потребують обов’язкового розв’язання проблеми, пов’язані із захистом товарної марки, у тому числі в судовому порядку.

Під час аналізу асортименту продукції, що її випускає підприємство, необхідно враховувати, наскільки цей асортимент є традиційний, які нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Підприємство має потурбуватися про належні документи, які засвідчують право користування технологіями або товарними знаками інших фірм та корпорацій. Не завадить зайвий раз нагадати, що самовільне (піратське) копіювання продукції з популярними в споживачів товарними знаками є злочином, що його має розглядати не економічний аналітик, а відповідні слідчі та судові установи.

За наявності додаткової інформації дуже корисним для оцінки асортименту був би розрахунок допоміжних показників – кількості застарілих зразків продукції, яку випускає підприємство, та відповідної частки обсягу товарної продукції. Бажано з’ясувати причини такого становища, указати винних, розробити рекомендації для керівництва підприємства з метою поліпшення асортиментної ситуації [4, c.36].

Нерівномірність виконання плану з окремих видів продукції призводить до негативних змін її структури. Дотримання планової структури – це дотримання у фактичному обсязі випуску продукції запланованих співвідношень між окремими її видами.

Розрахунок впливу структури виробництва на рівень перерахованих показників можна зробити способом ланцюгової підстановки, що дозволяє абстрагуватися від усіх факторів, крім структури продукції:

Такий самий результат можна отримати і більш легким способом, а саме способом відсоткових різниць. Для цього різницю між коефіцієнтами виконання плану по виробництву продукції, розрахованими на підставі вартісних (Кв) і умовно – натуральних (Кн) показників помножимо на запланований випуск валової продукції у вартісному вираженні:

Для розрахунку впливу структурного фактора на обсяг виробництва продукції у вартісному вираженні можна використовувати також спосіб абсолютних різниць. Спочатку необхідно визначити, як зміниться середній рівень ціни (ΔЦстр) за рахунок структури:

 

Потім, помножуючи отриманий результат на загальний фактичний обсяг виробництва продукції в умовно-натуральному вираженні, взнаємо зміну обсягу товарної продукції у вартісному вираженні:

Розрахунок впливу структурного фактора на зміну випуску продукції у вартісному вираженні можна зробити і за допомогою середньозважених цін (якщо продукція однорідна). Для цього спочатку визначається середньозважена ціна при фактичній структурі продукції, а потім при плановій і різниця між ними збільшується на фактичний обсяг виробництва продукції в умовно-натуральному вираженні: