Реєстраційне провадження: поняття, особливості, види

                                                                          ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                                          Наказ Міністерства освіти і  науки,

                                                                          молоді та спорту України

                                                                          29 березня 2012 року № 384

 

                                                                                                        Форма № Н-601

 

Чернівецький  національний університет імені  Юрія Федьковича

 

 

Кафедра правосуддя

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

 

з курсу « Адміністративного  процесуального  права України  »

на тему: « Реєстраційне провадження: поняття, особливості, види »                                                     

                  

 

 

                                                                    Студентки 3 курсу 302 групи

                                                                    напрямок підготовки: правознавство

                                                                    галузі знань: право

                                                                    Сушко О. І. 

 

                                                                   Керівник: к.ю.н ., доцент

                                                                   Тарануха В.П

                                                                   Національна шкала _____________

                                                                    Кількість балів ______Оцінка: ECTS ____

 

                                         Члени комісії          __________   к.ю.н. , доцент Тарануха В.П.

                                                                                 (підпис)       (прізвище та ініціали)

                                                                           __________  к.ю.н ., доцент Гордєєв В.В.

                                                                                (підпис)        (прізвище та ініціали)

                                                                           __________  ас., Кімчинська С.В .

                                                                               (підпис)         (прізвище та ініціали)

 

 

м. Чернівці, 2013

Реєстраційне  провадження: поняття, особливості, види

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Поняття та особливості  реєстраційного провадження

1.1. Реєстраційне провадження: поняття та сутність………..................5

1.2. Ознаки реєстраційного  провадження………………………………9

1.3. Особливості реєстраційного  провадження………………………..11

Розділ 2. Види реєстраційного провадження.

2.1. Реєстрація об’єднань  громадян…………………………………………..16

2.2. Реєстрація адвокатських  об'єднань………………………………………18

2.3.Державна реєстрація  суб'єктів підприємницької діяльності…………………………………………………………………...…..20

Розділ 3. Проблеми здійснення реєстраційного провадження та шляхи  їх вирішення……………………………………………………………………....23

Висновки………………………………………………………………………..25

Список інформаційних  джерел……………………………………………….27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Вступ

 Реєстраційне провадження як різновид адміністративного провадження – це діяльність уповноважених органів (посадових осіб) щодо розгляду та вирішення індивідуальних справ, які мають безспірний характер. Під реєстрацією розуміють велику кількість проваджень, які мають місце у найрізноманітніших сферах суспільного життя, що встановлені у законодавчому порядку офіційного визнання законності відповідних дій чи нормативно-правових актів. Реєстраційне провадження не має своїм результатом вживання примусових заходів. Його результат  – задоволення законних запитів фізичних або юридичних осіб, а також забезпечення ефективної роботи управлінського апарату. В межах реєстраційного провадження можливе здійснення правоохоронних дій, але їх характер інший: сам факт проведення реєстрації свідчить про те, що зареєстрована діяльність відповідає вимогам законності. Наявні доктринальні визначення та ознаки не відображають усієї багатоманітності та специфіки даного провадження проте дають можливість побачити недоліки та запобігти порушенню норм закону. 

Виходячи з вище зазначеного актуальність даної теми полягає у тому, що одним із важливих напрямків розбудови України, як незалежної держави є правильне застосування реєстраційного провадження та усунення недоліків, що виникають при реєстрації.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері здійснення реєстраційної діяльності.

Предметом дослідження – адміністративно-процесуальне законодавство України та доктринальні положення щодо здійснення процесу реєстрації.

Метою дослідження є визначення юридичних підстав та умов, які необхідні для реєстраційного провадження та його належного здійснення.

Для досягнення мети курсової роботи поставлено наступні завдання:

1)  визначити що таке  реєстраційне провадження 

2)  розкрити ознаки та особливості реєстраційного провадження

3)  охарактеризувати види  реєстраційного провадження

Для розв’язування поставлених  завдань використано такі методи провадження наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел та узагальнення, що дало можливість проаналізувати думки науковців щодо визначення та сутності реєстраційного провадження; за допомогою  порівняння та спостереження були виявленні ознаки даного провадження, які відрізняють цей вид від інших; формально-логічний метод використовується при класифікації видів реєстраційного провадження. Вищезазначені методи використані у першому та другому розділі курсової роботи для більш детального дослідження проблеми, що дає можливість чітко зрозуміти, що собою являє реєстраційне провадження. 

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку інформаційних джерел. Загальний обсяг роботи – 30 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття та особливості реєстраційного провадження

 

1. Реєстраційне провадження: поняття та сутність

Реєстраційне провадження  відноситься до неюрисдикційного типу

проваджень. На відміну від юрисдикційних проваджень, відсутня необхідність правового захисту, відсутнє правопорушення чи спір про право, певна санкція, хоча всі дії відбуваються у певній процесуальній формі.

Термін реєстрація походить від латинського слова regesta- "список". Реєстрація означає запис фактів з метою обліку і надання цим фактам законності. М. Козлов визначає реєстрацію як акт офіційного визнання законності відповідних дій і правових актів, які здійснюються державними або уповноваженими державою органами [17, с.85]. С. О. Слободянюк у своїй публікації «Місце та роль інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в правовій системі» зазначає, що реєстрація – внесення відомостей про права до Державного реєстру прав за спеціальною процедурою, яка передбачає перевірку достовірності даних [34, с.298].

Реєстраційні провадження  – встановлений законодавством порядок офіційного визнання законності відповідних дій чи нормативно-правових актів. Під реєстрацією розуміють велику кількість проваджень, які мають місце у найрізноманітніших сферах суспільного життя. Суто галузеве тлумачення поняття реєстраційного провадження для формулювання його загального визначення є питанням спірним. О.В. Кузьменко зазначає, що реєстраційне провадження – регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених органів публічної адміністрації, в ході якої вирішуються питання про офіційне визнання законності правових актів; законності дій юридичних та фізичних осіб; наділення суб’єктів права відповідними правами або обов’язками; а також про облік та фіксацію юридичних фактів шляхом    закріплення їх у реєстраційних документах [27, с.82]. Реєстраційне провадження як різновид адміністративного провадження – це діяльність уповноважених органів (посадових осіб) щодо розгляду та вирішення індивідуальних справ, які мають безспірний характер. Зазначені індивідуальні справи розглядаються у позасудовому порядку, на особистому прийомі посадової особи уповноваженого органу в сфері реєстрації. В даному випадку мова йдеться про надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, тобто про задоволення суб’єктивного права особи [37, с.27].  Варто погодитись з Юшкевич О. Г., яка визначає, що реєстраційне провадження як структурний елемент адміністративного процесу – це діяльність публічної адміністрації по  розгляду і вирішенню у встановленому порядку індивідуально-конкретних справ в сфері державної реєстрації шляхом внесення відомостей про об’єкти реєстрації у відповідний реєстр з метою встановленням юридично значущих фактів і прав суб’єктів реєстраційних правовідносин та винесення за результатами індивідуального акту в межах нормативно врегульованої процедури [37, с.30].

 С. В. Лихачов розглядає реєстрацію у теорії підприємницького права, що наклало “майновий” відбиток на всі його подальші міркування з приводу юридичної природи і змісту провадження.  Автор зазначає: «Від державної реєстрації, яка здійснюється органами юстиції, варто відрізняти галузеві реєстраційні повноваження, зараховані до компетенції органів внутрішніх справ. При державній реєстрації в органах юстиції особа клопочеться про надання їй статусу юридичної особи або правовласника». На відміну від цієї процедури, в реєстраційних відносинах з органами внутрішніх справ беруть участь не потенційні, а реальні володарі майнових прав. Варто наголосити на недосконалості доктринального підходу до визначення змісту реєстраційного провадження, за якого провадження завжди асоціюється з легітимацією права власності або з установчими процедурами [29, с.4].

Російський правник А. Б. Агапов основною метою державної  реєстрації вважає наділення заявника повноваженнями юридичної особи або власника [11, с.203]. Таким чином, зміст реєстрації зводиться до надання певним суб’єктам статусу організації, що має право від свого імені брати участь у цивільному обороті та судових суперечках, або ж до офіційного визнання права суб’єкта на володіння, розпорядження і користування певними видами майна та плодів інтелектуальної праці. Обґрунтованість цього твердження сумнівна вже хоча б з огляду на те, що позиції попередніх авторів, незважаючи на свою відчутну неповноту, все ж є справедливі стосовно тих об’єктів реєстрації, про які в них зазначається. Адже той факт, що державній реєстрації підлягають нормативні акти та різні види діяльності, заперечень викликати не повинен. Крім того, не можемо підтримати думку А. Б. Агапова і з приводу суто заявницького характеру здійснення реєстраційних дій уповноваженими органами. Зазначимо, що ініціатива в державній реєстрації далеко не завжди належить суб’єктам, відносно яких офіційно закріплюється певний статус, юридичний факт або суб’єктивне право. У цілому ряді випадків єдиним суб’єктом реєстраційної ініціативи виступає держава. Більш того, у відповідній сфері суспільних відносин спостерігається тенденція до розширення ініціаторних функцій державних органів. Як відзначають деякі автори, для сучасного стану правової регламентації легалізаційних процедур характерна зміна підходів у правовій регламентації від застосування заявницького принципу до інших форм: від простої фіксації управлінськими структурами певних правових станів та можливостей діяльності до активного впливу на них з боку органів державної виконавчої влади [15, с.38].

Виключно до компетенції  органів юстиції зводить сенс означеного поняття ще один представник російської адміністративно-правової науки –

Д. М. Овсянко. Він, зокрема, пише: “Реєстраційне провадження становить діяльність Міністерства юстиції і його територіальних підрозділів щодо державної реєстрації нормативних актів органів виконавчої влади, статутів суспільних та релігійних організацій, реєстрації юридичних осіб та прав на нерухомість” [36, с.167]. З подібним твердження погодитись неможливо. Достатньо непереконливою видається “вибірковість” автора до предметного складу матеріальних правовідносин у реєстраційній сфері та до кола уповноважених суб’єктів здійснення відповідних процесуальних дій.

По-перше, незаперечно, що здійснення значного масиву реєстраційних операцій покладається на інші органи держави (органи внутрішніх справ; Міністерство освіти і науки; Міністерство охорони здоров’я тощо). По-друге, перелік об’єктів реєстраційної системи набагато ширший, ніж наведений у згаданому визначенні. У даному випадку навіть не варто зайвий раз зупинятись на тому, що обов’язковій реєстрації в органах держави підлягають не лише нормативні акти, статути, юридичні особи, права на нерухомість та ін. [27, с.84]. Суто з правонаділяючого боку розглядає реєстраційне провадження