Проблеми виборчої системи України

Таким чином, метою запровадження системи пропорційного представництва було усунення головних проблем, зумовлених використанням інших типів виборчих систем. Наслідки введення нової виборчої системи для політичного розвитку України полягають у наступному:

1. Відбулося структурування українського електорату та Верховної Ради України. За результатами позачергових виборів народних депутатів України, до складу депутатського корпусу увійшли представники 5 політичних сил. Для порівняння: ще у 1998 році перемогу в загальнонаціональному окрузі святкували 8 партій та блоків. Іншою ознакою цього процесу є скорочення протягом 1998-2007 років кількості нерезультативних голосів – майже у 3 рази

2. Полегшено реалізацію конституційних положень стосовно формування парламентської більшості та уряду. Згідно з Конституцією України, кандидатуру Прем’єр-міністра України вносить коаліція депутатських фракцій, а затвердження членів Кабінету Міністрів України вимагає більшості конституційного складу Верховної Ради України. Коаліцію утворюють лише депутатські фракції, сумарна чисельність яких становить більшість конституційного складу Верховної Ради України. За попередньої виборчої системи формування такої більшості було ускладнене через велику частку обраних в одномандатних округах самовисуванців та представників політичних сил, які не подолали загороджувального бар’єру.

3. Вирішено проблеми укомплектованості складу Верховної Ради України. Якщо у Верховній Раді України ІІ скликання до самого завершення її повноважень близько 50 депутатських місць залишалися вакантними, то у Верховній Раді V і VI скликань на момент першого засідання було заповнено всі посади. Цьому сприяє оперативність механізму заміщення вакантних депутатських місць за виборчим списком порівняно із заміщенням депутатів в одномандатних виборчих округах.

4. Забезпечено компенсацію втрачених голосів виборців. За попередньої системи партії та блоки, які висували кандидатів в одномандатних округах без домінуючих електоральних орієнтацій громадян, втрачали зібрані голоси виборців у випадку поразки своїх висуванців.  У багатомандатному виборчому окрузі партія, яка посіла нижче місце, ніж перше, просто отримує меншу кількість мандатів.

5. Усунено  диспропорції між результатами  виборів у загальнонаціональному багатомандатному та територіальних одномандатних виборчих округах (Таблиця 3). Єдина система виборів до Верховної Ради України усунула ситуацію, за якої вибір у багатомандатному та одномандатних округах робився на підставі різних мотивів. Таким чином, структура Верховної Ради України стала більш прогнозованою та більш адекватно відображає політичні орієнтації суспільства.

6. Покращено умови для представництва опозиційних сил у парламенті. Широке представництво парламентської опозиції робить ефективнішим контроль за діяльністю правлячих політичних сил та перешкоджає узурпації влади. Голосування в одномандатних округах надавало переваги провладним кандидатам, які користувалися більшими фінансовими та адміністративними важелями впливу. Так, у 2002 році вибори в мажоритарних округах виявилися сприятливішими для пропрезидентських сил – блоку “За єдину Україну” та СДПУ(о). Саме успіх опозиції в багатомандатному окрузі дозволив на початку 2004 року заблокувати внесення змін до Конституції України, які передбачали впровадження нового способу обрання Президента України.

7. У свою чергу, запровадження пропорційної системи виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим забезпечило представництво інтересів електоральних меншостей – кримськотатарської громади та проукраїнськи налаштованої частини мешканців Кримського півострова.

Виходячи з усього вищезазначеного, оптимальним варіантом розвитку системи виборів видається вдосконалення пропорційної виборчої системи до Верховної Ради України та представницького органу автономної території – Верховної Ради АРК з одночасним відновленням мажоритарної виборчої системи місцевих рад.

Відповідно до зазначених функцій, ефективна виборча система має відповідати таким критеріям:

1)           доступність для виборців. Виборець повинен розуміти як процедуру голосування, так і процедуру підрахунку голосів та встановлення результатів виборів;

2)           ефективне представництво партіями політичних симпатій своїх виборців;

3)           значимість голосів виборців. Виборець має бути впевнений у тому, що його голос вплине на розстановку сил у виборному органі влади;

4)           сприяння створенню стабільного та ефективного уряду. Кількість політичних партій, представлених в органі влади, має бути обмеженою до тієї міри, яка дозволить сформувати дієздатну парламентську більшість.

Необхідно зазначити, що принципи представництва максимального діапазону політичних орієнтацій та створення стабільного уряду на практиці часто суперечать один одному.

Для оптимізації виборчої системи доцільно вжити наступні заходи.

1. Диференціація загороджувального бар’єру. Має бути збережений чинний виборчий бар’єр для політичних партій. Виборчий бар’єр для виборчого блоку має дорівнювати кількості партій-засновниць, помноженій на 3 %.

2. Запровадження регіональних виборчих списків. Територія України поділяється на 18 багатомандатних виборчих округів. Магнітуда кожного такого округу (кількість мандатів, що розподіляються) становить 25 мандатів. При цьому до кожного регіонального виборчого списку політичної партії або блоку мають включатися лише особи, які постійно проживають на території відповідного округу.

Мінімальний склад кожного виборчого списку політичної партії (блоку) становить 20 мандатів (очікується, що перевага певної партії (блоку) над конкурентом не перевищуватиме співвідношення 4:1), максимум – 25 (повна кількість мандатів).

При встановленні результатів виборів кількість мандатів, які отримує політична партія (блок) у територіальному виборчому окрузі, розраховується пропорційно до кількості отриманих в окрузі голосів, із використанням квоти Хейра (діюча система).

3. Відновлення мажоритарної системи відносної більшості на виборах депутатів місцевих рад:

а) повернення обласних та районних рад до принципу територіального представництва, з обранням рівної кількості депутатів обласної ради від міст обласного значення та районів, районної ради – від міст районного значення, селищ та сел. Кількість представників кожної адміністративної одиниці в обласній або районній раді може становити від 2 до 4 депутатів;

б) упровадження системи виборів депутатів, сільських, селищних, міських та районних у містах рад за одномандатними виборчими округами, приблизно рівними за кількістю виборців. Переможцем у першому турі виборів оголошується кандидат, який набрав найбільше голосів виборців, але за умови, що досягнутий ним результат становить не менше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. У випадку, якщо жоден із кандидатів не набрав встановленого мінімуму, до другого туру виборів виходять двоє кандидатів, що здобули найбільше голосів. Переможцем вважається кандидат, який у другому турі набрав найбільшу кількість голосів.

4. Запровадження мажоритарної системи абсолютної більшості на виборах сільських, селищних та міських голів. Згідно із нововведенням, переможцем виборів на посаду сільського, селищного або міського голови у першому турі вважатиметься кандидат, який набрав 50 % + 1 голос виборців, які взяли участь у голосуванні. У протилежному випадку проводиться другий тур за участі 2 кандидатів, які в першому турі здобули найбільшу кількість голосів. Переможцем у другому турі визнається кандидат, який набрав більше 50% голосів виборців.

При цьому висування кандидатів у депутати місцевих рад, а також на посади сільських, селищних та міських голів, може здійснюватися від місцевих осередків політичних партій, громадських організацій та в порядку самовисування. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі розглядається важливість дослідження виборчої системи України, її сутності та її проблем. Для досягнення мети була  піддана аналізу виборча система України; охарактеризовані види виборчих систем; визначенні основні сильні і слабкі сторони нинішньої виборчої системи України та виявленні недоліки виборчої системи України та шляхи їх усунення. У першому розділі ми визначили поняття виборчої системи та її види.

Термін «виборча система» в науці використовується у двох значеннях - широкому і вузькому.  Вибори і виборчі системи поділяються на кілька видів залежно від суб’єктів виборів, часу і порядку їх проведення та інших обставин. В різних країнах виборчі системи відрізняються за багатьма параметрами. Ця різноманітність визначається історичними, культурними особливостями, а також політичними завданнями.

Розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна і змішана (мажоритарно-пропорційна або пропорційно-мажоритарна). Мажоритарна виборча система - це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. Пропорційна виборча система - це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки.  Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і виборчих систем.

В Україні на сучасному етапі використовується змішана виборча система.

У другому розділі визначаємо склад виборчої системи. 

Виборча система підрозділяється на структурні компоненти, з яких як самих загальних виділяються два:

• виборче право - теоретико-юридичний компонент;
• виборча процедура (або виборчий процес) - компонент практично-організаційний.

У третьому розділі визначаємо проблеми виборчої системи України та шляхи їх розв’язання. Основними проблемами виборчої системи України є однаковий загороджувальний бар’єр для політичних партій та виборчих блоків, непропорційність регіонального представництва, брак електорального контролю за персональним складом виборчих списків, деяке викривлення симпатій виборців, протистояння між депутатським корпусом місцевих рад та міськими (сільськими, селищними) головами внаслідок застосування різних виборчих механізмів, слабкість місцевих партійних організацій, невідповідність юридичного статусу обласних і районних рад принципам їх комплектування.

Для оптимізації виборчої системи доцільно вжити наступні заходи:

1. Диференціація загороджувального бар’єру.

2. Запровадження регіональних виборчих списків

3. Відновлення мажоритарної системи відносної більшості на виборах депутатів місцевих рад.

4. Запровадження мажоритарної системи абсолютної більшості на виборах сільських, селищних та міських голів.

Перевага запропонованого варіанту виборчої системи полягає в тому, що вона сприятиме:

-        розв’язанню проблеми з непропорційністю регіонального представництва у Верховній Раді України (через запровадження регіональних списків);

-        розвитку організаційної структури політичних партій (через запровадження регіональних списків);

-        створенню кращих умов для контролю за складом виборчих списків партій (блоків) з боку виборців через встановлення оптимальної чисельності виборчих списків.

-        деполітизації роботи представницьких органів місцевого самоврядування та зменшенню їхніх конфліктів із головами територіальних громад;

-        підвищенню легітимності сільських, селищних та міських голів, а також депутатів місцевих рад;

-        створенню коаліцій у місцевих радах на стадії виборчої кампанії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Декларація про державний суверенітет  України: Прийнята Верховною Радою  Української РСР 16 липня 1990 року // Відомості  Верховної Ради Української РСР, 1990, № 3, ст. 429.

2. Конституція України: Прийнята  на п’ятий сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996 року // Голос  України, 1996, 13 липня.

3. Закон України ”Про всеукраїнській  та місцеві референдуми” // Відмості  ВРУ, 1991, № 33, С. 904—922.

4.Закон Української Радянської  Соціалістичної Республіки про  вибори народних депутатів Української РСР від 27.10.1989 р. — [Електронний ресурс]. — http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/8304-11

5. Закон України про вибори  народних депутатів України від 18.11.1993 р.— [Електронний ресурс]. —  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3623-12/page

6. Закон про вибори народних  депутатів України від 24.09.1997 р. — [Електронний ресурс]. —  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/541/97-вр/page

7. Закон Про вибори народних  депутатів України від 18.10.2001 р. — [Електронний ресурс]. —  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2766-14

8. Закон від 25.03.2004. №1665 -ІV „Про вибори народних депутатів України // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 27-28.

9. Закон України „Про Центральну  виборчу комісію” // Відомості Верховної  ради. - 2004. - № 36. - С.448.

10. Закон  України «Про вибори Президента  України» від 5 березня 1999 року зі  змінами та доповненнями.

11. Антошенко В.Г., Бабкін В.Д., Бабкіна  О.В., Бебак В.М., Головатий М.Ф. Політологія: Підручник. - 2-ге вид., перероб., доп -К.: ВЦ «Академія», 2002.

12. Богашева Н., Ключковський Ю. Еволюція  виборчої системи в Україні // Вісник Центральної виборчої комісії. — 2005. — № 1. — С. 42—49.