Поняття виконавчої влади та її система

— проекти актів законодавства, що містять інформацію, яка становить  державну таємницю, або конфіденційну  інформацію, що є власністю держави, — у разі, коли існує необхідність у врегулюванні розбіжностей в позиціях органів виконавчої влади, установ  та організацій, які брали участь у їх розробленні. Такі проекти розглядаються  з дотриманням вимог Порядку  організації та забезпеченням режиму секретності в органах державної  влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і  організаціях, а також інших актів  законодавства з питань державної  таємниці;

2) врегульовує розбіжності у  позиціях органів виконавчої  влади, координує їх дії з  метою пошуку взаємоузгоджених  рішень, забезпечує узгодження із  усіма заінтересованими органами  і доопрацювання проектів актів;

3) готує висновки та пропозиції  Кабінетові Міністрів, які оформляються  у вигляді протоколу засідання,  щодо прийняття рішень стосовно  розглянутих проектів актів;

4) розглядає:

— проекти експертних висновків  Кабінету Міністрів до законопроектів, ініційованих народними депутатами України, у разі наявності розбіжностей у позиціях заінтересованих органів;

— скарги центральних органів виконавчої влади щодо відмови Держкомпідприємництва у погодженні проектів регуляторних актів, розроблених такими органами, а також скарги центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих держадміністрацій щодо рішень Держкомпідприємництва про необхідність усунення порушення принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та приймає відповідні рішення за результатами їх розгляду.

До складу урядового комітету входять  відповідно до їх компетенції члени  Кабінету Міністрів та можуть входити  заступники міністрів, а також керівники  центральних органів виконавчої влади, що не належать до сфери спрямування  і координації міністрів. Урядовий комітет здійснює свої функції шляхом обговорення питань та прийняття  рішень на засіданнях. Рішення урядового  комітету приймаються більшістю  голосів його посадового складу шляхом голосування. Засідання урядових комітетів  проводяться щотижня за графіком, затвердженим Прем´єр-міністром.

Рішення урядового комітету, прийняті в межах його повноважень, обов´язкові  для виконання. Питання, що належить до спільної компетенції кількох  урядових комітетів, розглядається  за рішенням голів комітетів на спільному  засіданні або кожним комітетом  окремо. За згодою голів урядових комітетів  питання, що належить до їх спільної компетенції, може бути розглянуте лише на засіданні  комітету, компетенція якого є  домінуючою. При цьому голови інших  комітетів погоджують (візують) проект акта в частині, що стосується їх компетенції.

Секретаріат Кабінету Міністрів України. Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України. Секретаріат забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України, урядових комітетів та діяльність Прем´єр-міністра України, Першого віце-прем´єр-міністра України, віце-прем´єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України, урядовими комітетами.

Секретаріатом Кабінету Міністрів  України керує Міністр Кабінету Міністрів України, який має першого  заступника та заступників, що призначаються  на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України  за його поданням. Державні службовці, інші працівники Секретаріату Кабінету Міністрів України призначаються  на посаду та звільняються з посади Міністром Кабінету Міністрів України, крім тих, які призначаються та звільняються у порядку, визначеному законодавством про державну службу та трудовим законодавством. Припинення повноважень Кабінету Міністрів  України не є підставою для  звільнення з посад державних  службовців, інших працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України, крім державних  службовців апарату Прем´єр-міністра України, патронатних служб Першого  віце-прем´єр-міністра України, віце-прем´єр-міністрів  України та міністрів, які не очолюють міністерство.

Постійні, тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Кабінет Міністрів України для забезпечення здійснення своїх повноважень може утворювати постійні, тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Завдання, склад та організація роботи цих органів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розглянемо завдання, склад та організацію  роботи одного з таких органів. Наприклад, Постановою Кабінету Міністрів України  від 23 квітня 2008 року № 400 затверджено  Положення про постійно діючий консультативно-дорадчий орган — Національну стратегічну  асамблею при Кабінеті Міністрів  України (далі — Асамблея). Важливе  місце в Положенні про цей  орган відведено завданням цього  консультативно-дорадчого органу. Його основними завданнями є:

1) сприяння виконанню Програми  діяльності Кабінету Міністрів  України "Український прорив: для людей, а не політиків"  шляхом налагодження діалогу  між громадськістю, бізнесовими  колами та органами державної  влади;

2) консолідація діяльності Уряду,  бізнесових кіл і громадськості  на засадах партнерства, відкритості  та прозорості, спрямованої на  забезпечення конкурентоспроможності  національної економіки;

3) підготовка пропозицій Кабінетові  Міністрів України щодо вдосконалення  законодавства з метою сприяння  реалізації довгострокової стратегії  розвитку України;

4) моніторинг реалізації довгострокової  стратегії розвитку України;

5) аналіз сценаріїв розвитку  України з метою виявлення  його конкурентоспроможних напрямів.

Для виконання передбачених Положенням завдань Асамблея наділяється відповідними правами:

1) одержувати в установленому  порядку від центральних і  місцевих органів виконавчої  влади інформацію, необхідну для  її роботи;

2) залучати до роботи спеціалістів  — представників центральних  і місцевих органів виконавчої  влади, підприємств, установ і  організацій (за згодою їх керівників), незалежних експертів, провідних  учених, фахівців-практиків для розгляду  питань, пов´язаних з її діяльністю;

3) утворювати постійні та тимчасові  робочі групи і комісії;

4) організовувати проведення конференцій,  семінарів, форумів, нарад, інших  заходів із метою сприяння  виконанню Програми діяльності  Кабінету Міністрів України "Український  прорив: для людей, а не політиків";

5) подавати на розгляд Кабінету  Міністрів України пропозиції  стосовно вдосконалення законодавства  з питань, що належать до її  компетенції.

Щодо персонального складу Асамблеї, то він затверджується Кабінетом  Міністрів України за пропозицією  Мінекономіки. Асамблею очолює голова, який має двох заступників. Для забезпечення діяльності Асамблеї утворюється секретаріат, керівника якого затверджує голова Асамблеї з числа її членів. Члени  секретаріату виконують свої обов´язки  на громадських засадах. Формою роботи Асамблеї є засідання, які проводяться  згідно з планами її роботи та за рішеннями голови Асамблеї. Засідання  Асамблеї правомочне, якщо на ньому  присутні не менш як половина членів Асамблеї. На засіданнях Асамблея затверджує свій регламент, приймає рішення, на підставі яких формує пропозиції і рекомендації з питань, що належать до її компетенції, та подає їх на розгляд Кабінетові Міністрів України.

Рішення Асамблеї вважається таким, що прийняте, якщо за нього проголосувала  більшість присутніх на засіданні  її членів. Рішення оформляється протоколом, який підписує особа, що головує на засіданні. Воно має рекомендаційний  характер і може бути реалізоване  шляхом прийняття відповідних актів  Кабінетом Міністрів України  або надання доручень Прем´єр-міністром  України.

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ  Центральні органи виконавчої влади

Центральні органи виконавчої влади  — це органи, які безпосередньо  підпорядковані Кабінету Міністрів  України, забезпечують або сприяють формуванню і втіленню в життя  державної політики у відповідних  сферах управління, здійснюють керівництво  дорученими їм сферами і несуть відповідальність за стан їх розвитку перед Президентом  України і Кабінетом Міністрів  України.

Відповідно до Указу Президента України "Про систему центральних  органів виконавчої влади" від 15.12.1999 р. до системи центральних органів  виконавчої влади входять:

— міністерства;

— державні комітети (державні служби);

— центральні органи виконавчої влади  зі спеціальним статусом.

У системі центральних органів  виконавчої влади міністерства посідають  провідне місце. Їх керівники — міністри — входять до складу Кабінету Міністрів  України і безпосередньо беруть участь у формуванні державної політики в країні. Міністри особисто відповідають за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з  відповідних питань, реалізацію державної  політики у визначених сферах державного управління. Вони здійснюють управління в цих сферах, спрямовують і  координують діяльність інших органів  виконавчої влади з питань, віднесених до їх підпорядкування.

Міністерства є єдиноначальними  органами, тобто адміністративно-правовий статус міністерства уособлюється посадою  міністра. Водночас міністр доручає  здійснення частини своїх повноважень  заступникам, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром розподілу службових обов´язків між заступниками. У межах своїх повноважень міністерства видають (у вигляді наказів міністра) загальнообов´язкові нормативно-правові акти.

Для прикладу розглянемо завдання та повноваження одного з міністерств  — Міністерства юстиції України. Відповідно до Положення про нього, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року № 1577, Мін´юст є центральним  органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується  Кабінетом Міністрів України. Мін´юст  є головним органом у системі  центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної  правової політики.

Основними завданнями Мін´юсту є:

— забезпечення реалізації державної  правової політики та політики у сфері  адаптації законодавства України  до законодавства ЄС;

— підготовка пропозицій щодо проведення правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

— забезпечення захисту прав і  свобод людини та громадянина у визначеній сфері;

— підготовка пропозицій щодо вдосконалення  законодавства, його систематизація, розроблення  проектів нормативно-правових актів  та міжнародних договорів України  з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиного державного реєстру таких актів;

— планування за пропозиціями інших  центральних органів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства  України до законодавства ЄС, координація нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль за провадженням такої діяльності;

— координація роботи з виконання  Загальнодержавної програми адаптації  законодавства України до законодавства  ЄС;

— організація виконання рішень судів та інших органів (посадових  осіб) відповідно до законів, робота з  кадрами, експертне забезпечення правосуддя;

— організація роботи нотаріату  та органів реєстрації актів громадянського стану;

— розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового  світогляду;

— здійснення міжнародно-правового  співробітництва.

Мін´юст виконує, зокрема, такі функції:

1) готує пропозиції щодо проведення  правової реформи;

2) готує разом з міністерствами, іншими центральними органами  виконавчої влади, науковими установами  проекти концепцій розвитку законодавства  та їх наукове обґрунтування  з урахуванням світового досвіду;

3) розробляє за дорученням Кабінету  Міністрів України та з власної  ініціативи проекти законів та  інших нормативно-правових актів,  що стосуються прав і свобод  людини, відносин між громадянином  і державною владою, конституційного  устрою, повноважень і взаємовідносин  органів державної влади, судоустрою  та судочинства, цивільного і  кримінального законодавства, або  разом з іншими органами виконавчої  влади бере участь у їх підготовці;

4) здійснює правову експертизу (готує висновки) щодо відповідності  Конституції та законам України,  вимогам нормопроектувальної техніки проектів законів, інших актів законодавства, що подаються на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;