Поняття та види доказів у цивільному процесі, засоби доказування, забезпечення доказів

Розглянувши заяву, суд (суддя) постановляє ухвалу про забезпечення доказів, в якій зазначає порядок і спосіб її виконання або відмовляє у забезпеченні доказу.

Забезпечення доказів можливе тільки передбачиними у ч.2 ст.133 ЦПК України способами: допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових і речових доказів.

В ч.4 ст.135 ЦПК вказано, що оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не прешкоджає розгляду справи. Проте в самому переліку ухвал, які підлягають оскраженню в апеляційному порядку, вона відсутня.

Протоколи і інші документи, складені в процесі забезпечення доказів, використовуються при розгляді справи як похідні письмові докази, замінюючи собою первинні, якщо самі первинні не можна отримати і безпосередньо дослідити в суді.

Здійснення процесуальних дій по забезпеченню доказів не вирішує питання про їх відносність: суд може при розгляді справи по суті і при оцінці доказів визнати їх за ті, що не відносяться до справи.

Весь доказовий матеріал по справі ретельно, „просівається” судом за допомогою використання правил відносності і допустимості доказів. Якщо відносність судових доказів визначається якістю їх змісту, то допустимість пов”язана з їх процесуальною формою, тобто з характером процесуальних засобів доказування незалежно від того, яка інформація міститься в них.

 Отже, забезпечення доказів - особливий спосіб їх фіксації, котрий застосовується до дослідження доказів в судовому засіданні, якщо є підстави побоюватися, що їх представлення суду надалі стане неможливим.

 

 

Висновки

Об'єктивна істина — це така відповідність наших суджень дійсності, яка характеризується достовірністю, а якщо ж з достовірністю певна теза не з'ясована, а встановлена лише її ймовірність — всі сумніви тлумачаться й вирішуються на користь обвинуваченого. Об'єктивна істина — мета пізнавальної діяльності в кримінальному процесі. Істина розуміється як правда, достовірні дані про обставини предмета доказування. Предмет доказування — юридичне значимі обставини, які, будучи з достовірністю встановлені, розкривають зміст юридичне значимої істини.

Встановлення об'єктивної істини — основне завдання попереднього слідства, дізнання та судового розгляду, основне та незмінне завдання кримінального процесу. Тільки встановивши істину, органи попереднього слідства, дізнання та правосуддя можуть правильно розв'язати справу по суті, забезпечити правильне застосування закону з тим, щоб кожний винний у вчиненні злочину був притягнутий до відповідальності і підданий справедливому покаранню та жоден невинний не був засуджений.

Кримінально-процесуальне доказування як дослідження — це поєднання практичних дій і мислення учасників кримінально-процесуальної діяльності. Його елементами є збирання, перевірка та оцінка доказів і їх джерел. На практиці ці елементи взаємопов'язані, тісно та нерозривно переплітаються, їх виділяють з єдиного процесу доказування в наукових, педагогічних, нормотворчих та практичних цілях.

Безсумнівно, предмет доказування має безпосередній зв'язок з нормами кримінального права. Останні визначають об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону складу злочину, можуть вказувати на низку окремих обставин, за наявності яких те чи інше діяння може розглядатися як злочин. По суті, норми кримінального права визначають уявну модель діянь, за вчинення яких має настати конкретна кримінальна відповідальність. Елементи цієї моделі вказують на обставини, наявність або відсутність яких необхідно доводити, для того щоб мати можливість розв'язати справу по суті відповідно до закону.

Суб'єктами доказування є ті учасники кримінального процесу, на яких покладається обов'язок встановлення об'єктивної істини. Доки вони у передбаченому законом порядку не докажуть вини особи у вчиненні злочину, що їй інкримінується, ця особа вважається невинною. Обвинувачена особа не зобов'язана доводити свою невинність.

Доказування у кримінальному процесі являє собою здійснювану в передбаченому законом порядку діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора та суду за участю інших суб'єктів процесуальних правовідносин зі збирання, дослідження, перевірки та оцінки фактичних даних (доказів), використання їх у встановленні істини у справі, обґрунтуванні висновків та рішень, які приймаються. Процесуальна форма доказування визначається його змістом.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. К.: Юрінком Інтер, 2001.
3. Закон України "Про прокуратуру" від 5.11.1991 року // Відомості Верховної Ради України,— 1991. — №53. — Ст.793.
4. Закон України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 року // Відомості Верховної Рада України.— 1993,— № 9.— Ст.62.
5. Закон України "Про міліцію" від 20.11.1990 року // Відомості Верховної Рада України.— 1991. — № 4. — Ст.20.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» від 27 грудня 1985 р. із змінами, внесеними Постановою Пленуму від 4 червня 1993 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. — К., 1995, — С. 221.
7. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду супами України кримінальних справ у касаційному порядку» від 12 жовтня 1989 р. зі змінами, внесеними Постановою Пленуму від 4 червня 1993 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. — К., 1995. — С. 242.

 

Монографічна, наукова та інша література

1. Єременко В.П., Іванова Г.М. Філософія істини в теорії права // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України.— Дніпропетровськ, 2000.— № 1. — С.25.
2. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
3. Коваленко Є.Г., Гончар М.М. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи: Поняття та зміст // Науковий вісник. — 1996. — №1. — С. 244—251.
4. Кримінальний процес України / За ред. Ю .М. Грошевого, В. М. Хотенця. – Х.: Право, 2000.
5. Маваев Ю.В., Посвик В.С., Скирвов В.В. Применение мер пресечения следователем. — Волгоград, 1976.
6. Михайленко О.Р. Провадження кримінальних справ у суді: Конспект лекцій. – К.: КУ, 1992.
7. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України. – К.: Либідь, 1999.
8. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К.: “Либідь”, 1999.
9. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський П.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юрінком Інтер,1999.
10. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. - К.: Юрінком, 1997.
11. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1968. — Т. 1.
12. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. – К.: А.С.К., 2003.
13. Шибіко В.П., Молдован В.В. Криміналтний процес. Практикум. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

 

1 Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник.-К.: КНТ, 2005.-с. 8-9

2 Решетникова В.И. Курс доказательтельственного права в российском гражданском судопроизводстве.-М.,2000.-С.113-118

 

3 Цивільний процес: Навч. посіб. / за ред. Ю.В. Білоусова.-К.: Прецедент, 2005 .- С.115

 

4 Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник.-К.: КНТ, 2005.-С. 8,9.

 

5 Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс.- М.: Прогресс, 1970. - С. 150.

6 . Курылев С.В. Основы теории доказывания в судебном правосудии. - Минск, 1969. – с. 177-179

7 Цивільний процес: Навч. посіб. / за ред. Ю.В. Білоусова.-К.: Прецедент, 2005 .- с. 117

 

8 Юдельсон К.С. Проблема доказывания в советском гражданском процессе. - М.: Политиздат, 1951. - с. 207-208

 

9 Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс.-К.: Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2005.- с. 295

 

10 Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс.-К.: Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2005.- С. 296

 

11 Гріненко А.Д., Шульженко О.О., Надігрний Г.М. Практика використання в цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз // Вісник Верховного Суду України. – 1997. - №3. –С. 144-152

 

12 Цивільний процес: Навч. посіб. / за ред. Ю.В. Білоусова.-К.: Прецедент, 2005 .- С.121

 

13 Гражданский процесс: Учебник для вузов / Под ред. В.А. Мусила.- М.: Проспект, 1996. – С.256

 

14 Ю.Иванов О. В. Судебные доказательства в гражданском процессе. Научное пособие. - Иркутск, 1974. – С.53

 

15 Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс.-К.: Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2005.- С..307

 

16 Пучинский В.К.Английский гражданский процесc. Научное пособие. - М.: Юрид. литература, 1974. -С. 62

 

17 Цивільний процес: Навч. посіб. / за ред. Ю.В. Білоусова.-К.: Прецедент, 2005 .- С.127

18 Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академ. курс.-К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2005.- С.309

19 Сахнов Т.В. Регламентация доказательств й доказывания в гражданском процессе // Государство и право. - 1993. - № 7. - С.53-57.