Поняття та види доказів у цивільному процесі, засоби доказування, забезпечення доказів

Свідчення на суді надає істотну допомогу правосуддю, а тому його слід розглядати як важливий обов”язок кожного громадянина. Особа, викликана як свідок, зобов”язана з”явитися в суд і дати правдиві свідчення. За відмову або ухилення від надання свідчень і за надання завідомо неправдивого свідчення свідок несе відповідальність, встановлену законом.

2.3. Письмові докази

Предмети, на яких за допомогою знаків висловлені певні думки, що містять відомості про факти і обставини, які мають значення для справи, є письмовими доказами. В законі перераховуються окремі види письмових доказів: акти, документи, довідки листи службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставнини, які мають значення для справи (ст. 64 ЦПК України). Вказаний перелік не є вичерпним, оскільки до числа письмових доказів відносяться: креслення, карти, схеми, музичні ноти і т.д. Ознаками письмового доказу є:

- наявність відповідного носія  інформації (папір, магнітна стрічка, метал, дерево, картон і т.д.);

- наявність відповідного способу  фіксації (букви, цифри, ноти, умовні  знаки і т.д.);

- наявність відповідних думок, які знайшли віддзеркалення на  носії за допомогою прийнятого  виконавцем способу

За формою виконання письмові докази поділяються на прості і нотраіально посвідчені, що має значення для вирішення питання про допустимість засобів доказування у цивільно-процесуальних відносинах11.

Особливе місце серед письмових доказів займають акти. В їх числі:

- акти правосуддя (постанови, вироки, ухвали тощо);

- адміністративні акти (рішення  і ухвали);

- акти цивільного стану (свідоцтва про народження, смерті, реєстрації шлюбу, розлучення і т.д.);

- акти громадських органів;

- акти господарських судів

Відмінною рисою актів є юридична сила, порядок оскарження тощо. До числа документів відносяться перш за все особисті документи громадян (паспорт, диплом, військовий квиток, трудова книжка і т.д.). В особистих документах констатуються факти, що характеризують особу громадянина, ім”я, по батькові, прізвище, час народження місце народження, соціальне положення, освіта, інші анкетні дані тощо. Особливістю цього виду письмових доказів є те, що вони, як правило, складаються на спеціально виготовлених бланках, що мають строго певні реквізити (серії, номери, друк).

Документами є також письмові носії, які засвідчують певні факти, що мають юридичне значення. До них відносяться: договори, заявки, повістки, квитанції, платіжні документи, авансові звіти, акти ревізій.

Сутність цих юридичних документів полягає у фіксації волевиявлення відповідних осіб на здійснення яких-небудь дій. Документам цього вигляду, безумовно, властива певна форма. Таким чином, юридичними документами є також носії письмової інформації, які необхідні для підтвердження юридичних фактів і складені в спеціально передбаченій законом формі12.

Юридичні документи складають лише частину письмових доказів. Не всі письмові носії інформації призначені для встановлення юридичних фактів і не всі вони виражаються в передбаченій законом спеціальній формі. До числа доказів такого вигляду перш за все слід віднести листи ділового характеру з різних питань: повідомлення про підготовку наукової конференції, прохання про надання технічної допомоги, висновок по виконаній роботі, клопотання про надання земельної ділянки тощо. Вони можуть бути використані в суді для встановлення обставин, що мають значення для   справи.

Особливий вид письмових доказів складають різні технічні носії інформації: карти, креслення, схеми, плани. Вони широко увійшли до побуту останніми роками, у зв”язку з упровадженням різних автоматизованих систем. Специфічний спосіб фіксації фактів обумовлює і особливі способи сприйняття відомостей, які поміщені на технічних носіях. Якщо юридичний документ (договір, рахунок, квитанція і т.п.) може бути сприйнятий звичайним способом, тобто безпосередньо прочитаний, то технічний носій інформації у багатьох випадках вимагає розшифровки за допомогою спеціаліста.

З погляду достовірності жодному з видів доказів закон не дозволяє віддати яку-небудь перевагу. В той же час у письмових доказів є ряд позитивних якостей: будучи сформульовані і зафіксовані на папері або на іншому носії, вони більш стійкі і визначені, ніж свідчення свідків. Свідок може змінити свідчення, забути або, навпаки, пригадати які-небудь обставини справи.

 

 

2.4. Речові докази

Предмети, які завдяки своїм властивостям, якості, зовнішньому вигляду, місцезнаходженню можуть містити інформацію про обставини, які мають значення для справи, називаються речовими доказами (ч.1 ст. 65 ЦПК України).

Так, наприклад, по справі про розподіл майна померлого художника як речові докази може фігурувати збір картин, що належали спадкоємцю. В справі про відшкодування шкоди, заподіяної умисним пошкодженням майна, речовими доказами можуть бути побутові предмети, пошкоджені відповідачем (пальто, телевізор, осколки фарфорового посуду і ін.). По справі про стягнення боргу речовим доказом є, наприклад, розписка із слідами виправлень. Як речові докази можуть фігурувати також фотографії, зліпки, відтиснення13. Так, наприклад, по справі про розподіл будинку як речові докази використовувалися фотографії будинку до перебудови. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи (ч.2 ст.65 ЦПК України).

З наведених прикладів ми бачимо, що речові докази достатньо різноманітні. Це може бути спірна річ по віндикаційному позову, предмет договору побутового підряду, підроблений документ, пошкоджене майно. Будь-який предмет, якщо тільки залишені на ньому сліди, його зовнішній вигляд, а в деяких випадках сам факт знаходження предмету у визначеному місці здатні підтвердити обставини, що мають значення для справи, може зіграти роль речового доказу.

Речові докази подаються в суд сторонами й іншими особами, що беруть участь в справі, а також можуть бути витребувані судом за своєю ініціативою. Якщо речові докази знаходяться у інших осіб, ці особи зобов”язані передати їх в суд по його вимозі. Речові докази зберігаються в справі або по особливому опису здаються в камеру речових доказів суду. Якщо як речові докази фігурують продукти або інші речі, що піддаються швидкому псуванню, суд зобов”язаний негайно їх оглянути, після чого вони повертаються тим особам, від яких були одержані, або передаються організаціям, які можуть використовувати їх за призначенням14. В останньому випадку власнику речей згодом повинні бути повернені предмети того ж роду і якості або їх вартість за державними цінами на момент повернення. Після вступу в силу рішення суду речові докази повертаються особам, від яких були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі.

 

 

2.5. Висновки експертів

В процесі дослідження доказів і встановлення обставин, які мають значення для справи, суд може зіштовхнутися з необхідністю отримання відомостей про факти і обставини від кваліфікованих фахівців. Встановлення відсотка втрати працездатності, ступеня зношення пошкодженої автомашини, наявності плагіату в музичному творі або підробки в представлених документах тощо можуть бути найбільш достовірно здійснені експертом, фахівцем в тій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, знання якої необхідне в даній конкретній справі.

Експерт є суб”єктом цивільного процесуального правовідношення і відповідно до закону має певні процесуальні права і несе процесуальні обов”язки. Висновок експерта – один з видів засобів доказування. Експертиза - процес експертного дослідження експертами поданих на вимогу суду певних об”єктів15. В історії цивільного процесу, а також в різних діючих процесуальних системах висновку експерта надавалося різне значення. В дореволюційній Росії експертиза розглядалася як спосіб перевірки доказів, а роль експерта зводилася деякими ученими до ролі „збільшувального скла в руках судді”. В англосаксонських країнах експерти розглядаються як свідки особливого роду. Вони, як правило, залучаються до справи самими сторонами16. У Франції експертиза є самостійним видом засобів доказування, причому вибір експертів наданий суду. В нашому цивільному процесі висновок експерта має значення самостійного виду засобів доказування. Висновок експерта важливий для суду перш за все як джерело, що містить аналіз і оцінку фахівцем фактів і обставин, що мають значення для справи. Проведення експертизи, звичайно, пов”язано з перевіркою доказів. Проте експерт не тільки перевіряє факти і докази, але і дає їм оцінку, повідомляє суду наукові, технічні або інші спеціальні відомості про відповідні обставини, розширюючи тим самим предмет судового пізнання.

Залежно від об”єкту, що підлягає дослідженню, і змісту питань, для вирішення яких необхідні спеціальні пізнання, в цивільному процесі застосовується декілька видів експертиз: медична, психіатрична, хімічна, технічна, криміналістична, бухгалтерська, почеркознавча та ін.

Суб”єктом експертизи є призначений судом експерт, тобто особа, що володіє спеціальними знаннями в галузі науки, техніки, мистецтва. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України “Про судову експертизу”, і внесена до державного реєстру атестованих судових експертів (ч.2. ст. 53 ЦПК України).

У разі потреби, коли належне з”ясуванню питання відноситься до декількох областей знань, може бути призначено декількох експертів і проведена комплексна експертиза. При призначенні декількох експертів вони мають право радитися між собою і надавати один висновок. Для впорядкування і належного науково-технічного оснащення експертиз, що проводяться, в країні створені спецільні експертні установи. Також може бути призначена комісійна експертиза, яка проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.

Об'єкт експертизи – це перелік питань, по яких потрібен висновок. Ці питання формулюються судом з урахуванням думки осіб, що беруть участь в справі. Суд може поставити перед експертом будь-які питання: оцінки фактичних обставин справи, причин їх походження, наявності або відсутності зв”язків між фактами, наукових даних в певній галузі знань і т.д.17 У визначенні суду про призначення експертизи питання повинні бути сформульовані чітко і не торкатися правової оцінки обставин справи. Неправильним є таке питання: „Чи є громадянин Н. недієздатним?”

Питання про недієздатність може вирішити тільки суд, а перед експертом повинен бути поставлено питання: „Чи може пан Н. розуміти значення своїх дій або керувати ними?”

Предметом експертного дослідження є речі, на яких залишилися сліди, зразки товару, стан здоров”я особи, історія його хвороби тощо.18

Експерт володіє широкими процесуальними правами: він може знайомитися зі всіма матеріалами справи, просити суд про надання додаткових матеріалів. В судовому засіданні експерт має право задавати питання особам, що беруть участь в справі, і свідкам. Експерт має право відмовитися від дачі висновку, якщо надані йому для дослідження матеріали виявляться недостатніми або він зіткнеться з питанням, по якому не володіє необхідними спеціальними знаннями. Експерт має право на винагороду за свою працю.

Експерт зобов”язаний з”явитися по виклику суду, провести дослідження і дати об”єктивний і обгрунтований висновок з поставлених питань. За відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов”язків або за надання завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність, встановлену законом (ч.13. ст.53 ЦПК Укараїни).

 

 

Розділ 3. Забезпечення доказів

Досить часто трапляються випадки, коли ті чи інші судові докази, що відносяться до справи, не „доживають” до судового розгляду, або їх існуванню загрожує реальне зникнення, приховання, знищення. Щоб не допустити такої ситуації і сприяти всесторонньому та повному з”ясуванню фактичних обставин в суді, законодавець передбачив такий правовий інститут як забезпечення доказів, який також спрямований на гарантування і захист інтересів однієї із сторін19.

Забезпеченням доказів називається оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, здійснене суддею, нотаріусом або консульською установою України за кордоном, з метою використання їх як доказів при розгляді і вирішенні цивільних справ в суді. Особи, які мають підстави для побоювання, що надання необхідних для них доказів стане згодом неможливим, можуть просити суд про забезпечення цих доказів.

Потреба в забезпеченні належних до справи доказів виникає, наприклад, коли як речові докази використовуються швидкопсуючі продукти, що втрачають вигляд і властивості, коли свідок виїзджає в тривале відрядження або іншу країну, коли відбулася аварія і на місці можна встановити її причини і наслідки, коли стан здоров'я тієї або іншої особи, чиї свідчення важливі по справі, викликає побоювання у лікарів і ін.

Докази забезпечуються шляхом допиту свідка, огляду доказів, призначенні експертизи, здійснення інших дій, направлених на закріплення і збереження фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді справи в суді.

Сторони, які беруть участь у справі наділені правом звернутися підчас розгляду до суду – як до, так і після подання позовної заяви про забезпечення доказів. У випадку подання заяви про забезпечення доказів до до подання позовної заяви, заявник має подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. При неподанні позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов”язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв”язку ззабезпеченням доказів.

В заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, які необхідно забезпечити, обставини, для підтвердження яких необхідні ці докази, обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може згодом стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Заява про забезпечення доказів розглядається у п”ятиденний строк відповідно судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред”явлено – судом, у районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При обгрунтованості заяви, а також коли не можна встановити, до кого позивач моде згодом пред”явити позов, заява про забезпечення доказів розглядається тільки за участю заявника.