Вигуки, які не мають власної іллокутивної сили, можуть
входити до складу мовленнєвого акту початку
мовленнєвої взаємодії, модифікуючи його
іллокутивну силу (Oh, good evening.- Well! Ah, hello.).
Наступною, центральною фазою
спілкування є підтримання мовленнєвої
взаємодії, протягом якої комуніканти, реалізуючи
стратегії й тактики спілкування, використовують
метакомунікативні сигнали, щоб забезпечити
прийом повідомлення і підтримати увагу
співрозмовника; стимулювати процес комунікації
як з боку мовця, так і слухача; встановити
зміну черговості ролей мовця й слухача;
продемонструвати, що слухач готовий чи
бажає сприймати інформацію; проконтролювати
розуміння повідомлення. Вони поділяються
на: 1) сигнали з боку мовця й 2) сигнали
з боку слухача. Серед них чимало одиниць,
мовною складовою яких є вигуки (Well, you
see.. you shouldn’t have told her that you wanted to meet me halfway
through your date), що використовуються в основному
в початковій позиції апелятивних вигуків/вигукових
висловлень, які вживаються в основному
в кінці висловлення (Important stories he thinks the
public needs to know, eh?). За допомогою їх мовець
підтримує і контролює необхідний рівень
уваги слухача або слухачів9.
Часта зміна тематики в
усному мовленні змушує мовця
сигналізувати про закінчення
однієї теми й початок іншої (I'm just glad we won, that's
all).
Метакомунікативні контактовстановлюючі
сигнали слухача, що ведуть до
зміни мовленнєвого ходу мовця,
спрямовані на підхоплення (I wrote
him a letter simply telling him that you were coming... – Right, my friend… Quite right!), перебивання й захоплення
ініціативи в розмові (“Let’s go, hey. I haven’t
got all.” – “Look,” I said. “I don’t feel very much like
myself tonight.”).
Розмикання мовленнєвого контакту
є ритуалізованою фазою мовленнєвого
спілкування з своїм набором стереотипних конвенційних
одиниць. Воно нерідко складається з двох
актів: передзавершуючого метакомунікативного
висловлення й самої формули прощання.
Мовленнєвою складовою передзавершуючих
мовленнєвих актів можуть бути
вигуки, якими: 1) підкреслюють завершеність теми розмови,
досягнення згоди, домовленості (all done,
all right, okay); 2) вказують на необхідність
попрощатися (I must be off); 3) вибачаються за
заподіяну чи заподіювану турботу (I beg
your pardon); 4) висловлюють вдячність за “послуги”
(прийом, зустріч тощо), а також за увагу
адресата (thank you); 5) вказують на можливість
нової зустрічі (see you); 6) бажають добра,
успіху та інше (all the best).
Спілкування комунікантів відбувається
в рамках, обмежених метамовленнєвими
актами встановлення й розмикання контакту
за допомогою метамовленнєвих актів підтримання
метамовленнєвої взаємодії, які є природними
одиницями і мають розглядатися в нерозривному
зв’язку.
Однією з важливих рис
прагматичних зв’язків у дискурсі
є те, що вони виражаються не одним мовним засобом,
а їхньою сукупністю. Прагматичне значення
вигуків, що входять до складу висловлення
як самостійний компонент чи компонент,
який модифікує іллокутивну силу висловлення,
реалізується у синтагматичному зв’язку
з іншими прагматично значущими компонентами
висловлення. У таких випадках має місце
залежність знаків, яку Ш.Баллі назвав
довільним взаємним обумовленням: форма
одного з сполучень знаків вимагає певної
форми іншого. Виділяються два типи взаємного
обумовлення – формальне й семантичне,
з яких перше ґрунтується на нормі мови,
а друге – на семантичному узгодженні
слів у мовленні. Таким чином забезпечується
семантична зв’язність тексту. Але існує
ще й суб’єктивне значення, пов’язане
з мовцем, яке є третім типом взаємного
обумовлення – прагматичним. Ця багатофункціональність
допомагає інтегрувати безліч одночасних,
але різних процесів, що лежать в основі
дискурсу. Прагматичними типами взаємного
обумовлення є прагматичне узгодження
й прагматичне неузгодження. Узгоджуються
1) одиниці, що використовуються для початку
мовленнєвої взаємодії, - привітання і
вигуки - етикетне питання про стан справ,
здоров’я тощо (“Good morning. Hey, Fred, how are you?”
– “Good morning.” – “Hey, everybody!); 2) прощання
з подальшим благопобажанням: goodbye – God
keep you; 3) вигукові вибачення з непрямим
вибаченням з відтінком директивної інтенції;
4) одиниці зі значенням подяки; 5) вигуки
в групі експресивних мовленнєвих актів-тостів.
Всі вони входять до класу експресивних
мовленнєвих актів. Для цілої низки директивних
вигукових висловлень характерне узгодження
з директивними висловленнями різного
ступеня інтенсивності іллокутивної сили,
що виражає прохання – від ввічливого
до благання ...We’ll have that over again, if you don’t
mind і No, no, not that, for God's sake!
У репрезентативних мовленнєвих
актах вигукові висловлення типу
cross my heart, God be praised інтенсифікують іллокутивну
силу цього акту, підвищуючи його
категоричність. Близькі за своєю
іллокутивною силою вигукові
висловлення, що інтенсифікують репрезентативний мовленнєвий
акт схвалення. Інші інтенсифікують заперечення,
що “міститься” в репрезентативі.
Bзаємне прагматичне обумовлення
одиниць мовленнєвої комунікації
може виявлятися і в прагматичному
неузгодженні мовних засобів, яке характеризується переглядом семантики
вигукового висловлення. Вигукові висловлення–питання,
прямим прагматичним значеннями яких
є запит (нерідко суто етикетний) про одержання
дозволу, може в поєднанні з деякими репрезентативними
мовленнєвими актами передавати невдоволення,
роздратування (– Sir, can I help you? Sir, this is a
woman’s spa, sir. Sir, do you mind?). Ціла низка вигукових
висловлень, прямим прагматичним значенням
яких є інтенсифікація іллокутивної сили
директивних мовленнєвих актів (for the land’s
sake, for goodness’ sake та інші), може модифікувати
іллокутивну силу різних типів мовленнєвих
актів, будучи прагматично неузгодженими
з цими мовленнєвими актами. Наприклад:
The trouble is ... until V-Voldemort - oh, for heaven's sake - comes
out into the open, Sirius is going to have to stay hidden, isn't he?,
де вигукове висловлення for heaven's sake передає
збентеження, а вигук oh інтенсифікує його
іллокутивну силу10.
В англійській мові одним
із засобів прагматичного неузгодження
є досить численні випадки транспонування іллокутивної сили
лайливих вигукових висловлень у мовленнєві
акти, що виражають позитивні емоції (By
hell, I think that's a good literary expression).
Здатність вигукових висловлень
вступати у відношення прагматичного
узгодження або неузгодження з іншими частинами висловлення
має істотне значення з точки зору закономірностей
організації міжособистісного спілкування.
Співучасть комунікантів у
єдиному процесі демонстрації
смислів і їхньої інтерпретації
враховує не тільки комунікативно–прагматичні типи висловлень (привітання
– прощання, прохання – обіцянка/відмова
тощо), але й інтеракціональні ходи учасників
повідомлення, що здійснюються ними з
метою досягнення певної мети спілкування.
Залежно від характеру інтеракціональних
ходів виділяються типи міжособистісного
спілкування, а їхня послідовність визначає
характер спілкування – кооперативний
чи конфліктний. З цієї точки зору важливу
роль відіграють прагматичне узгодження
або неузгодження вигукових висловлень
з одиницями одного чи різних інтеракціональних
ходів. Як правило, спілкування починається
з вигукового висловлення-привітання,
яке має кооперативний характер, за ним
йде етикетне питання про стан справ і
відповідь на нього: How are you? – Very well. How
is it with you? – All right. Значну роль у початку
мовленнєвої взаємодії відіграють мовленнєві
акти рекомендації та відповіді на неї,
подяки, прощання тощо. Інтеракціональне
узгодження вигукових висловлень характерне
для мовленнєвого етикету, для вираження
згоди/незгоди тощо. Інтеракціональне
неузгодження менш характерне для спілкування
і спостерігається під час невиконання
очікуваного інтеракціонального ходу
або заміни його на ініціативний: “Thanks,”
snarled Ron, scratching out the offending sentences. – “Sorry, I
only –“.
Висновок по другому розділу
Вигуки з контекстуально-обумовленим
значенням, виражаючи майже увесь
спектр людських емоцій, поділяються
на дві великі групи: 1. Вигуки,
що виражають позитивні емоції
і 2. Вигуки, що виражають негативні
емоції.
Вигукам властиві прагматичні відношення, характерні й для
інших повнозначних слів. Вони можуть
утворювати прагмасемантичні ряди, а також
антонімічні пари. Для них особливо характерна
внутрішньослівна антонімія, тобто енантіосемія.
Однією з важливих особливостей
вигуків англійської мови є їхня здатність до прагматичного
варіювання, що пов’язане з потенційною
й синхронною прагматичною багатозначністю
вигуків. Прагматичне варіювання відбувається
в результаті прагматичного транспонування
вигуків, тобто пов’язане з реалізацією
функції, що є для них первинною.
Важливу роль у мовленні
виконують вигуки-експресиви, що
є складовою частиною експресивних
мовленнєвих актів, які, виражаючи
емоційний стан, включають формули
соціального етикету. Мовленнєвий
етикет диктує норми мовленнєвої
поведінки.
Серед формул мовленнєвого
етикету виділяються:
1. Вигуки-привітання.
2. Вигуки-привертання уваги.
3. Вигуки-заповнювачі пауз.
4. Вигуки-прощання.
5. Вигуки-вибачення.
6. Вигуки-подяка.
7. Окремою групою є висловлення
з іллокутивною силою привітання.
Розділ ІІІ. Англійські вигуки
та їх українські еквіваленти
Проф. Бархударов Л. С. визначає
переклад як “процес заміни
мовленнєвого твору (тексту ) на одній
мові мовленнєвим твором (текстом)
на іншій мові при збереженні
незмінного плану змісту“ . Це значить, що при перекладі
відбувається заміна одиниць мови, але
зберігаються незмінним план змісту, тобто
передана текстом інформація11.
Завдання перекладача полягає
у тому, щоб зрозуміти і зберегти
у тексті перекладу комунікативну установку автора, а це можливо лише за
умови співвідношення значення тексту
чи висловлювання з мовленнєвою ситуацією.
Ця ідея передбачає функціональну еквівалентність
тексту перекладу до тексту оригіналу,
що визначається не на основі формальної
відповідності текстів, а на основі реакції
іншомовного адресата. Тобто, в тексті
перекладу реакція адресата має так само
відповідати комунікативній установці
відправника, як і в тексті оригіналу.
У працях вітчизняних і
зарубіжних учених вигуки розглядаються
як незмінні слова, позбавлені інтелектуального
змісту, тобто лексичного й граматичного
значень. У зв'язку з цим виникають питання
про те, чи кваліфікувати вигук як мовний
знак 12.
Зрозуміло, що переклад вигуків
викликає труднощі. Але при цьому
важливо вказати на псевдо (фальшиву) і безеківалентність,
тобто вдавану відсутність еквівалентів
в мові перекладу.
Наприклад:
His father, alas, is no better. – Його батькові,
на жаль, не легше.
Оh! How you frightened me. – Ах! Як ви мене перелякали.
Well! What do you think of it? – Ну! Що ви про це думаєте?
Звуконаслідувальні слова, які
виконують функції вигуків і
які умовно відтворюють звучання,
супроводжуючи дії та фізіологічні
акти людини, якщо вони є вираженням
відчуттів та почуттів, мають
еквіваленти в англійській та українській мовах, наприклад:
Ha! ha! ha! – "ха-ха-ха!".
Деякі вигуки, маючи вузьке
значення й завжди виражаючи
одні й ті ж почуття або
волевиявлення, можуть асоціюватися
з відповідними поняттями. Наприклад,
вигук "фу" пов'язаний із поняттям
огидності, вигук "hush" – "тсс" -
з поняттям тиші. Інші вигуки, маючи більш
загальне, широке значення, не викликають
асоціацій із поняттями. Важко було б сказати,
з якими поняттями пов'язані вигуки англ."ah!",
"oh!", "eh"! – укр."ах", "ох",
"ай", оскільки їх значення визначається
контекстом. Головну роль при перекладі
відіграють контекст і орієнтація перекладача.
Англійські вигуки передаються
українською мовою: а) приблизними
українськими відповідниками-вигуками;
б) українськими еквівалентами. Перша
група вигуків вказує на певну відмінність сприйняття
народами однакових явищ. Друга група
вигуків – це свідоцтво часткової спільності
концептосфер англійського та українського
етносів13.
вигуки
приклади
емоційні
Англ.:
ah, oh, alas, eh, heigh
Укр.:
о! на! ой! ех! овва! от тобі і на!
спонукальні
Англ.:
come on! shake a leg! hush-a-bye-bye!
Укр.:
агов! гей! геть! киць- киць! тпру!
етикету
Англ.:
good afternoon/day/evening/morning; hello, hi, how do you do
thank you/thanks, ta, you shouldn’t have
Укр.:
прощай, спасибі, перепрошую добридень,
будьте ласкаві! дякую! ласкаво просимо!
добраніч! будь ласка! на все добре!
звуконаслідувальні
Англ.:
Ha! ha! ha!
Укр.:
ха-ха-ха!
гав-гав! кукаріку! хрясь! цок-цок!
вигуки
приклади
первинні
Англ.:
bah, chut, ouch, tut
Укр.:
ох! а! е! ой! ох! га! пхе! гей! ану!
похідні
Англ.:
cool! bet! damn! greetings! indeed!
my God! blast it! see you! good egg!
catch me doing that!
Укр.:
гвалт! леле! боже! лихо! отакої! от тобі
і маєш! матінко моя рідна!
боронь боже!
рятуйте! жах! бувай!
Вигукові сполучення і вигуки,
що мають предикативну структуру
з експресивним переосмисленим
значенням компонентів, які постійно або варіантно-постійно залежні, мають
наступні еквіваленти в українській мові,
напр.:
all aboard! «посадка закінчена»;
atta boy! «Молодець!»;
by George (Gad, Gar, Gosh,; ginger, gravy, jingo, nails, wound!)
«їй-богу!»;
call the question! «до діла!»;
dod burn (dern, drat, gast, rot!) «хай йому біс!»;
done with you! «домовилися, по руках!»,
don't be a goose! «не будь дурний!»;
don't loose your sleep over it! «хай вас це
не турбує»;
do tell! «оце так!»;
down with! «геть!»;
dry up! «мовчати!»;
easy all! «припинити гребти, суши весла!»;
easy does it! «тихіше їдеш — далі
будеш»;
fain І! «цур я!»;
fair and softly! «тихіше, легше!»;
fair do's! «цур пополам!»;
fie for shame! «як вам не соромно!»;
fire away «розказуй!»;
God damn! «хай йому чорт!»;
go to blazes (Bath, hell, thunder, pot, the deuce, Halifax, Putney
і т. п.) «забирайся геть!»;
hear! hear! «вірно!»;
heart alive! «не може бути!»;
up with! «хай живе»;
beat it «втікати» і «тікаймо!»;
cast anchor «залишатися, осісти» і «кидай якір, стій!»;
catch it hot «бути покараним» і «тримай!,
одержуй!, маєш!»;
hold up «пограбування банку» і
«грабують!» тощо.
Висновок по третьому
розділу