Розв лог мислення на уроках інформатики

• діалектична єдність державних навчальних програм середньої ланки освіти і навчальних програм початкової школи;
• упровадження інформаційних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання у сферу загальної середньої освіти;
• систематичне удосконалення форм і методів навчально-пізнавальної діяльності учнів молодшого шкільного віку.
• пізнання й свідоме використання об'єктивних і суб'єктивних закономірностей модернізації навчально-виховного процесу в початковій школі;
• збільшення з часом параметрів керованості навчально-виховного процесу початкової школи;

Запровадження ППЗ у навчально-пізнавальну  діяльність учнів є одним із чинників, що формує інформаційне навчальне середовище початкової школи. Таке середовище розглядається  як штучно побудоване середовище, структура  і складові якого сприяють досягненню мети навчально-виховного процесу. Достатньою умовою існування такого інформаційного навчального середовища є наявність суб'єкта навчання, створення  й реалізація в її межах інформаційного, функціонального і комунікаційного  компонентів навчально-виховного  процесу, забезпечення обігу навчальної інформації.

Специфіка інформаційних  потоків, що циркулюють в інформаційному навчальному середовищі початкової школи, їхня періодичність, обсяг і необхідність контролю за проходженням інформації є ознаками, що визначають навчально-виховний процес як систему. Якісне функціонування такої системи неможливе без використання сучасних педагогічних програмних засобів. Саме структурою інформаційного навчального середовища визначено застосування педагогічних програмних засобів як складової, що впливає на його внутрішню організацію. Водночас, складові інформаційного навчального середовища визначають його змістову й матеріальну наповненість і є його інформаційним ресурсом [36, ст. 67-78].

Однією з ознак сучасного  етапу розвитку суспільства є  рівень інформаційної культури особистості - обов'язкова складова загальної культури людини незалежно від сфери її діяльності. Ця ознака зумовлює якомога раннє поступове впровадження інформаційних технологій навчання у навчально-виховний процес початкової школи. Забезпечення комп'ютерної грамотності як складової інформаційної культури особистості - завдання державного і соціального масштабу, розв'язання якого сприяє підвищенню якості навчання у початковій школі [37].

Формування комп'ютерної  грамотності як педагогічної умови  впровадження інформаційних комп'ютерно-орієнтованих технології навчання є задачею всіх предметів навчального плану початкової школи. Оволодіння учнями молодшого шкільного віку комп'ютерною грамотністю - один з перших етапів процесу формування інформаційної культури. Це зумовлено змістом комп'ютерної грамотності, в якому відокремлено такі основні питання: апаратні і програмні засоби інформаційних технологій; використання основних структурних даних; алгоритмів, їх властивостей, способів і методів опису, запису і виконання на ПЕОМ; загальна архітектура; принципи дії та призначення основних елементів ПЕОМ; роль ПЕОМ у різних галузях діяльності людини; основні види програмного забезпечення навчально-виховного процесу [38, ст. 52].

Проведений аналіз педагогічних умов упровадження комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання свідчить, що розв'язання проблеми інтеграції навчальних предметів і диференціації навчання потребує модернізації методик викладання всіх навчальних дисциплін з орієнтацією на широке використання педагогічних програмних засобів у початковій школі. Тому актуальною педагогічною задачею є розробка раціональних комп'ютерно-орієнтованих технологій органі зації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках початкової школи.

До основних питань, що пов'язані  з розв'язанням зазначеної проблеми, слід віднести:

• формування позитивного відношення вчителів початкових класів упровадженню інформаційних комп'ютерно-оріентованих технологій навчання у навчально-пізнавальну діяльність учнів;
• формування мотивації й пізнавальної зацікавленості учнів у процесі навчання;
• установлення раціонального, педагогічно обґрунтованого діалогу учнів із комп'ютером на всіх етапах навчального заняття і засвоєння навчальної інформації;
• створення умов поєднання індивідуальних, групових і колективних форм комп'ютерного навчання;
• активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів, розвиток їх самостійності;
• організація оперативного контролю і самоконтролю результатів навчально-пізнавальної й творчої діяльності учнів з послідуючою корекцією процесу навчання;
• пошук раціональних шляхів і технологій формування творчої особистості учня;
• встановлення раціонального співвідношення між комп'ютерним і традиційними навчанням.

Кожне із зазначених вище питань є предметом окремого дослідження, яке має враховувати у повному  обсязі попередній досвід програмованого навчання (як позитивний, так і негативний), котрий дав багато цінних ідей, пов'язаних з автоматизацією окремих етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів.

[40, ст. 440]

РОЗДІЛ ІІ Активізація розвитку логічного мислення у дітей шляхом використання на уроках інформатики мультимедійних навчальних програм та комп’ютерних ігор

2.1 Вплив навчальних програм та розвиваючих ігор на процес логічного мислення дитини

Створення і використання в освітньому процесі навчальних комп’ютерних програм, які спрямовані на гармонійний розвиток особистості  – одна із актуальних проблем сьогодення, якою зацікавлені вітчизняні та зарубіжні педагоги. Універсальність комп'ютерних засобів визначає тим, що вони можуть бути застосовані не тільки як практичний посібник на уроках інформатики, а й як засіб розширення можливостей освітньо-виховного процесу всіх навчальних закладів від дитячого садка до середньої школи і вузу.

Враховуючи сучасні процеси  інформатизації суспільства і пов’язані  з ним тенденції в освіті, педагоги зацікавлені проблемою розробки якісних навчальних комп’ютерних програм, що мають забезпечувати необхідні  принципи та підходи для того, щоб дати можливість педагогам і батькам з оптимальним результатом використовувати дидактичні можливості комп’ютерних програмних засобів.

Слід зазначити, що необхідно  чітко диференціювати навчально-ігрові програми від власне комп’ютерних ігор. Відомий вчений Л. С. Виготський вважав, що дитяча гра народжується з протиріччя: дитина намагається  діяти як дорослий, але не може в  силу своїх вікових особливостей, тобто, граючи, вона відпрацьовує ситуації дорослого життя [22, ст.283-299]. Крім того, що комп’ютер поєднує в собі можливості телевізора, відеомагнітофона, книги, калькулятора, універсальної іграшки, він здатний імітувати різноманітні ігри, є для дитини партнером, що може реагувати на його дії та запити, яких їй так часто не вистачає.

На мою думку, комп'ютерні ігри не замінюють, а доповнюють усі  традиційні форми ігор і занять, природним шляхом залучають дітей до набуття початкових навичок роботи з інформаційними технологіями, до оперування знаковими формами мислення, якщо вони органічно включені у гру.

Під грою розуміється такий  вид діяльності, що характеризується взаємодією гравців, дії яких обмежені правилами і спрямовані на досягнення мети. Гравцем виступає людина або група людей. На нашу думку, поняття навчальної комп’ютерної гри можна визначити, як такий програмний засіб, що надає можливість спрямувати діяльність дитини на досягнення певної дидактичної мети у ігровій формі. Особливістю комп'ютерних ігор є те, що в якості одного з гравців виступає комп'ютерна програма. Мета у навчальній грі має подвійний зміст: ігровий – одержання дитиною винагороди; навчальний – придбання знань, умінь і навичок за допомогою діяльності за заданими правилами.

Головне питання, що хвилює вчених, педагогів і батьків, – це наскільки  корисні для дитини комп'ютерні ігри, які можуть бути наслідки захоплення цими іграми. Останнім часом з'явилося  нове покоління комп'ютерних ігор, розроблених спільно програмістами, педагогами і психологами, що враховують вікові особливості дітей, закономірності їх розвитку, виховання і навчання. Так, комп'ютерні ігри-заняття звичайно складаються з пояснення (визначені установки на гру), гри на комп'ютері (основна частина), аналізу гри, оцінки самих результатів і способів їхнього досягнення, зняття напруги (заключна частина). Згідно до ергономічних вимог [21, ст.31-33] тривалість завдань комп'ютерних ігор не повинна перебільшувати 10-15 хвилин, – це максимальний час, протягом якого діти можуть концентрувати увагу. Як показують педагогічні спостереження, при збільшенні тривалості гри можуть виявлятися ознаки стомлення, у результаті чого діти починають робити помилки, яких не було на початку гри.

Результати комплексних  міждисциплінарних досліджень [28, ст.85-90] стали науковою основою для створення  Асоціацією „Комп'ютер і дитинство” (КІД), більше 200 комп'ютерних програм, які умовно можна розділити на три групи:

1) навчальні програми, що  сприяють засвоєнню дітьми букв, розвивають навички читання, елементарні математичні уявлення тощо;

2) розвивальні програми, що  сприяють пізнавальному розвиткові  школярів і спонукають дітей до самостійних творчих ігор;

3) діагностичні ігри, застосовувані  для виявлення рівня розвитку  в дітей розумових здібностей, пам'яті, уваги і т. п. Вони  в основному використовуються фахівцями для рішення специфічних задач, у тому числі у шкільній корекційній педагогіці.

Співробітник центру Ю. М. Горвиць [23, ст.63-73], який вивчає проблеми використання комп’ютерних ігор у навчанні, вважає, що кожна комп’ютерна програма незалежно від її змістовного наповнення й типології повинна відповідати певним вимогам, а саме: оптимальному забезпеченню взаємодії оператора з комп’ютером; досягненню мети і функцій навчання; адаптації до індивідуальних особливостей суб’єктів навчання; проблемному поданню матеріалу (завдань); спрямованості на інтенсивне керування процесом пізнання.

Окрім того, при застосуванні ІКТ у навчально-виховному процесі  у школі необхідно враховувати  такі фактори: ступінь відповідності  інформаційного і технологічного забезпечення навчальному плану; позитивність впливу мотиваційних орієнтацій на формування в дітей знань, умінь та навичок більш високого рівня ніж при традиційному навчанні; варіативність індивідуалізованих і диференційованих навчальних завдань; доповнення та вдосконалення навчального плану за рахунок використання інноваційних методик; інтенсивність використання творчих методів.

В даний час існують, принаймні, три підходи до застосування комп'ютера в шкільних установах, а саме: формування у дітей перших навичок роботи з ним; застосування комп'ютера як засобу навчання (читання, письмо, математика тощо); використання комп'ютера як засобу, що впливає на розвиток пізнавальних процесів дитини: (мислення, уява, пам’ять, мова). 
[26, ст.8-9]

Особистісна парадигма сучасної педагогіки вимагає спиратися на потребово-мотиваційну сферу дитини при навчанні. А це означає більш щільний віковий та типолого-індивідуальний підхід до цього процесу. Навчання шкільників має спиратися на ігрові засоби та методики, оскільки це відповідає їх віковій провідній діяльності.

Комп’ютерні навчальні програми розробляються за допомогою технології мультимедіа, що виникла на початку 90-х рр. ХХ ст. на стику багатьох галузей знань. Сьогодні все більшого поширення набувають мультимедійні програми, або мультимедійні навчальні комплекси (МНК). Зарубіжні дослідники не дотримуються однозначної дефініції мультимедіа. Так, на думку Д. Гаєскі [35], мультимедіа – це такі інтерактивні комунікаційні системи, що запускаються комп’ютером і здатні створювати, зберігати, передавати і відтворювати відео- (текстову, графічну) та аудіоінформацію .

Р. Гуревич дає таке трактування  цього терміна: “Мультимедіа є новою інформативною технологією, тобто сукупністю прийомів, методів, способів продукування, обробки, зберігання, передавання аудіовізуальної інформації, заснованою на використанні компакт-дисків” [24, ст.229].

Отже, мультимедіа є одним з видів креативних технологій і розглядається як інформаційна система, заснована на використанні різних форм інформації – текстів, графіки, звуку, відеоінформації.

Заслуговують на увагу  роботи американських дослідників, що займаються вивченням ефективності використання мультимедіа-технологій в навчальному процесі (Т. Баджет, Т. Воген, Д. Джонасен, М. Кирмайер, У. Рош, К. Сандлер). Вчені зазначають, що засоби мультимедіа традиційно використовуються як інформаційні системи для створення конструкторських навчальних середовищ. Ті ж самі аспекти використання мультимедіа-технології в навчанні акцентують і російські вчені Ю. М. Горвиць, Є. В. Зваригіна, Н. Кириченко, О. І. Кореганова, Л. Марголіс, С. Л. Новосьолова, Л. Д. Чайнова. та інші [3, 5 – 11, 13].

Ю. М. Горвиць зазначає, що у світі спостерігається тенденція до більш широкого використання комп’ютерних технологій для навчання та розвитку дітей шкільного віку. При цьому велику увагу слід приділяти проектуванню інтерфейсів, створенню інтегрованого розвиваючого предметного середовища, де ІКТ найбільш природно поєднуються з іншими дидактичними засобами та методами. Ю. М. Горвиць виділяє особливості психології розробки дитячих програм, зазначає відмінність комп’ютерних програм від комерційних комп’ютерних ігор, описує з чого повинна складатися комп’ютерна програма.

Л. Д. Чайнова [33, ст.19-21] підкреслює, що використання комп’ютерних технологій позитивно впливає на загальний рівень педагогічного процесу та рівень розвитку дітей шкільного віку. Таким чином досягається ефективність застосування комп’ютерних технологій у шкільній освіті.

Вчені зробили висновки, що використання інформаційних технологій значно підвищує зацікавленість дитини у навчанні, робить процес засвоєння  нових знань та уявлень про оточуюче більш швидким та різнобічним, сприяє вдосконаленню та закріпленню старого матеріалу, розвиває логічне мислення, покращує пізнавальну активність, сприяє розвитку багатьох психічних процесів.

Фахівці з Великобританії, що працюють за проектом освітніх програм  Teachers Investigating Educational Multimedia, провели дослідження, спостерігаючи процес навчанням і розвиток більш як 700 дітей, на заняттях з використанням ІКТ і виявили, що комп'ютерні ігри можуть потужно сприяти розвитку як логічного, так і інших видів мислення. Це стосується, насамперед, ігор, де потрібно будувати міста і створювати співтовариства людей, як, наприклад, в іграх SimCity, Championship Manager чи RollerCoaster Tycoon. У змістовній частині гри конструюються конфліктні ситуації, що розраховані на певну вікову групу, де учасники цього процесу повинні не тільки досягти конкретної позитивної результативності на рівні особистих навчальних цілей, але й своїми успіхами опосередковано впливати на інших дітей, що діють в аналогічних ситуаціях. Крім набуття комунікативних навичок, набуття початкових знань зі світу точних наук, тут вирішується головне завдання – кожним учасником розв’язується проблема суперечностей раціональної стратегії поведінки й здійснення оцінки спроектованих результатів, таким чином створюється фундамент для розвитку логічного мислення. У спільних іграх, де діти грають парами чи невеликими групами, також розвиваються навички спілкування й уміння вирішувати проблеми. Крім того, удосконалюються навички читання й усної лічби, підвищується грамотність учня.