Проект внутрігосподарського землеустрою СВК "Надія" Ружинського району Житомирської області

9. Соціально – економічні питання  організації території - розробка проектів утворення стійких агроландшафтів, заходи з підвищення родючості ґрунтів, природоохоронні та санітарні заходи боротьба з ерозією ґрунтів, захисні лісонасадження, охорона водних джерел, які створюють сприятливу екологічну обстановку на території господарства.

10. План  здійснення проекту: - термін перенесення проекту в натуру та посадки полезахисних насаджень.

11. Техніка безпеки - небезпечні виробничі фактори на окремих операціях технологічного процесу: під час обробітку полів з ухилом, збирання врожаю тощо.

12. Економічна  ефективність проекту:

Складений проект підписують виконавці – землевпорядники, економісти, ґрунтознавці, агролісомеліоратори, а також головний інженер проекту. На титульному аркуші повинні бути підписи: керівників проектного інституту, начальника відділу і головного інженера проекту.

 

Додатки до пояснювальної записки складаються з таблиць:

1. Завдання на проектування (за підписом замовника);
2. Склад земельних угідь;
3. Технологічна та грунтово-агрохімічна характеристика полів сівозмін;
4. Розміщення та структура посівних площ (в цілому по господарству та по сівозмінах);
5. Урожайність сільськогосподарських культур (планова – по господарству та сівозмінах);
6. Посівні площі, урожайність та валовий збір по культурах (на вихідний рік за проектом);
7. Потреба і забезпечення тваринництва кормами (для окремих видів тварин);
8. План здійснення проекту (види робіт, об’єми і строки виконання, вартість);
9. План переходу до прийняття сівозмін (на весь період);

    10.Розрахункові матеріали – обґрунтування варіантів економічної ефективності проектних заходів, фінансові розрахунки, матеріали з контролю робіт – прикладаються лише до архівного екземпляру.

 

Графічні  матеріали:

Головні креслення – це генеральний план організації (впорядкування) території, який виконується в масштабі 1:25000, 1:5000 – залежно від площі території  господарства. Креслення оформлюють фарбами, з умовними позначками для планів землеустрою, що є точними копіями планів зйомки, з нанесення рельєфу (горизонталями), контурами ситуації та елементами організації території(населених пунктів, доріг, меж виробничих підрозділів, полів сівозміни, ґрунтових ділянок, водних джерел, елементів інженерної інфраструктури, гідротехнічних споруд, багаторічних насаджень, захисних лісосмуг та інших об’єктів).

На  плані також вміщують опис суміжних землекористувань, таблицю умовних  позначень та таблиці „ Склад земельних угідь ” , „ Оцінка технологічних умов та економічної родючості рілля ”.

Примітка: на складених планах та в експлікаціях визначена територія основного  землекористування (на якій проведені  роботи внутрігосподарського землеустрою), а також інших землекористувань, які розташовані на території земель сільської ради.

Згідно  з земельним Кодексом України (виданим  в грудні 1990 року) складений проект внутрігосподарського землеустрою  погоджується з землекористувачем  – замовником роботи, розглядається  органами місцевої влади (сільськими та районними радами народних депутатів), на території яких розташоване землекористування.

 

Розділ 11. Перенесення проекту в натуру

 

Перенесення проекту в натуру (на місцевість) – це процес протилежний зйомці. Він полягає у закріпленні на місцевості меж запроектованих доріг та ділянок. При роботах землеустрою потрібна відповідна точність зйомки, проектування та перенесення в натуру. Опорними точками для перенесення проекту в натуру є : точки теодолітного ходу, прокладених в основному по межах землекористування; при графічному і механічному методах проектування – також чітко виражені на плані точки місцевості. Варто до початку роботу з перенесення проекту в натуру оглянути місцевість і визначити стан межових знаків, а в разі потреби поновити їх:

1. вимірювання стрічкою;
2. прокладання теодолітного ходу теодолітом та мірною стрічкою);
3. графічно – мензулою.

     Перенесення  мірною стрічкою вживають за  умови відкритої місцевості, коли  проектні лінії опираються на  тверді точки та чіткі межі контурів місцевості.

Застосування  того чи іншого методу залежить від:

• методу проектування;
• топографічних умов місцевості;
• типу проектних ліній (прямі або криволінійні);
• планового матеріалу, використаного для проектування.

Прокладання теодолітних  ходів проводиться за таких умов:

• на закритій місцевості;
• межі контурів ситуації нечіткі;
• проектні межі складаються з ламаних ліній, через що необхідно будувати на місцевості кути за допомогою теодоліта.

Графічний метод  застосування:

• в сухий період року;
• коли проект складено на плані мензульної або аерофотозйомки.

Робота з  перенесення проекту в натуру складається з трьох стадій:

1. Огляд місцевості;
2. Підготовка даних для роботи в полі;
3. Польові вимірювання та закріплення польових точок.

       Тільки після огляду місцевості обирають метод та порядок виконання польових вимірювань. Підготовка даних полягає у виготовленні робочого креслення на копії плану (восківці). На кожному аркуші восківки треба скопіювати лише частину складеного проекту, з розрахунку роботи в полі на протязі двох – трьох робочих днів. На креслення наносять вихідні та проектні точки, головні елементи ситуації, межі землекористування та проектні лінії.

При аналітичному методі проектування записують  величину кутів меж проектними лініями  та лініями опори і довжину всіх ліній (з матеріалів обчислення). Вихідні та проектні лінії повинні утворювати теодолітні ходи з твердими на кінцевих точках (з записаними величинами прилеглих кутів з твердими точками).

При графічному методі проектування на креслення  наносять вихідні точки для проектування і основні контури ситуації. Циркулем, за допомогою масштабної лінійки, визначають довжину проектних ліній, яку записують на креслення (при цьому треба врахувати деформацію плану), а транспортиром вимірюють кути між лініями.

Існуючі елементи плану викреслюють на восківці тушшю чорного кольору,  а проектні – червоного. Довжина відрізків між межами ділянок вписується вздовж цих відрізків – збоку ділянок, до яких вони належать. Виміри до меж ділянок записують сумарним підсумком по ходу.

При складанні креслення проробляють  маршрут руху виконання польових вимірів і зазначають його відповідною  позначкою.

Перенесення проекту лише за допомогою мірної стрічки складається з вимірювання  довжини проектної лінії і  відкладення проектних відрізків. Під час вимірювання виникає лінійна нев’язка, величина якої не повинна перевищувати -  якщо довжина всієї лінії обчислена аналітично – 1 : 1000 довжина лінії, якщо ж графічним методом (кінцеві точки лінії – контурні точки) – 0,7 мм на плані.

Отримана лінійна нев’язка розподіляється пропорційно на всі відрізки між проектними точками; точки переміщуються та замінюються стовпами. Проектні точки на лінії закріплюють кілками. Перенесення проекту прокладання теодолітного ходу виконується теодолітом та мірною стрічкою між двома твердими точками, з вимірюванням на початковій точці прилеглого кута між твердою лінією.

Послідовно  встановлюються всі проектні точки, які входять до ходу, та закріплюють  дерев’яними кілками.

Після вимірювань одержують лінійну нев’язку – віддаль між центром кінцевої твердої точки до останнього кілка. Допустима величина лінійної не в’язки

1 : 1000 периметра найменшого замкненого  полігона, частиною якого є прокладений  хід. Бусоллю вимірюють румб  лінії не в’язки. Методом паралельних  ліній виправляють положення всіх встановлених проектних точок ходу, які замінюються стовпами, з насипанням курганів.

Якщо  кутові та лінійні елементи теодолітного ходу одержані графічним методом (кути – виміряні транспортиром, довжина  лінії – циркулем та масштабною лінійкою), допустима лінійна нев’язка становить 1 : 200 довжини ходу.

Проект, виконаний графічним методом, який не можна перенести в натуру лише за допомогою стрічки, переноситься на мензулі. Для цього планшет  мензульної зйомки або фото план накладають на тверду основу. На план наносять всі опорні та проектні точки.

На  мензулі проектні точки визначають з твердих та перехідних точок, а  також з точок мензульних ходів, які прокладають між твердими точками. В цьому випадку лінійна  нев’язка розподіляється на всі лінії ходу методом паралельних ліній (допустима нев’язка – 1 : 200 периметра ходу). Після перенесення проекту на місцевість між перехідними точками стрічкою вимірюється довжина ліній.

Вимірювання довжини ліній при перенесенні  в натуру доцільно виконувати світловіддалеміром.

Встановлені межові знаки можуть бути закріплені:

а) залізобетонними  стовпами;

б) дерев’яними  стовпами довжиною 130 – 150 см, діаметром 15 – 20 см;

в) кам’яними  валунами з вибитим центром.

Вверх знака повинен бути вище поверхні землі на 30 см. Навкруги знака насипають курган і викопують канаву (глибина – 30 см, ширина – 40 – 50 см), радіусом біля метра. Межі полів бажано проорювати плугом.

Перенесення проекту в натуру оформляється як окремий вид роботи з землеустрою. Потім складають технічний звіт, до якого входять:

1.   Пояснювальна записка, яка складається з розділів:

1. Загальні відомості (назва проектної організації, час розробки проекту та перенесення його в натуру, виконавці робіт);

2. Технічні методи та точність перенесення проекту в натуру (методи перенесення проекту в натуру; інструменти для виконання польових вимірів; опорні точки для виконання робіт; розходження даних розбивочних креслень з вимірами в натурі; межові знаки на межах проектних ділянок);
3. Об’єм виконання роботи (довжина проектних ходів; елементи проекту, винесені на місцевість; кількість межових знаків).

2. Додатки до пояснювальної записки, які містять:

1. Завдання на виконання робіт з перенесення проекту внутрігосподарського землеустрою в натуру (за підписами начальника відділу проектного інституту та головного інженера проекту);
2. Акт про перенесення проекту в натуру (зазначено об’єм виконаних робіт за підписами землевпорядника та представника підприємства замовника);
3. Акт польової зйомки робіт (за підписом головного інженера проекту).

3. Графічні матеріали.

Графічні матеріали  містять:

1. Креслення розбивки в натурі проекту (копія проектного плану землеустрою, на який виписані геодезичні дані для визначення в натурі проектних меж та елементів складеного проекту з зазначенням проектних ділянок).

В натуру виносять  всі запроектовані елементи проекту – межі полів сівозмін, польові дороги, лісосмуги всіх типів, фермерських господарств, пасовища. Основою для виноса проекту в натуру є межові знаки меж землекористувачів СВК „ Надія ” та населеного пункту Нове.

Після перенесення проекту в натуру проводять перевірку виконання  робіт та складають Акт втілення проекту в життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Землевпорядне проектування, А.М. Третяк, В.М. Друга, І.Г. Калганова, Київ, 2007 р.
2. Землевпорядне проектування, Теоретичні основи і територіальний землеустрій, А.М. Третяк, Київ, «Вища освіта», 2006 р.
3. Бурихин Н.Н., Цсфасман Я.М., Козлов В.Г. Землеустроительное проектирование и организация землеустроительных работ. – М. Агропромиздат. 1986г.
4. Гощицький В.М. Збірник задач з техніки землевпорядного проектування. І частина – Боярка., 1994 р.
5. Гощицький В.М. Збірник задач з техніки землевпорядного проектування. ІІ частина – Боярка., 1994 р.
6. Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи Держкомзем  України. – Київ., Урожай., 1998
7. Землеустроительное проектирование. Под редакцией В.Д. Кирюхина. – М., Агропромиздат., 1986
8. Землеустроительное проектирование. Под редакцией В.Д. Кирюхина. – М., Колос., 1976
9. Лунев В. Математическое проектирование при землеустройстве. Издание отдела землеустройства Крыма., 1927
10. Пальчиков Ф.И. Практикум по землеустроительному проектированию. М., Агропромиздат., 1988
11. Палехин И.М., Соффер М.И., Киреев М.В., Курсовое и дипломное проектирование по землеустройству. Изд. 2-не переработанное и дополненое. М.,Агропромиздат., 1988
12. Справочник по землеустройству. Под редакцией Н.Р. Образцовой и К.С. Пуземова. Киев., Урожай., 1973