Проект внутрігосподарського землеустрою СВК "Надія" Ружинського району Житомирської області

Визначення  об’ємів трансформації і покращення землі, розміщення угідь ведуть з  урахуванням природних і економічних  факторів, додержуючи приведені вище вимоги.

Організація системи сівозмін – задача комплексна, потребує розгляду питань агротехнічного змісту, кількості, площі і місця знаходження масивів для досягнення максимального економічного ефекту. Для цієї цілі, визначають пункти складання насіннєвого фонду, зимових кормів; вивчають теперішню і перспективну організацію праці; плануємо прогресивні технології; винаходять можливість використання у новому проекті меж масивів і полів організованих сівозмін.

Проектування  починають з сівозмін, площі і  місце положення яких обумовлені особливостями цих орних масивів. Місце і площа ґрунтозахисних кормових сівозмін визначають наявність ерозійних небезпечних орних масивів; масивів сіножать підвищеної солонцюватості придатний для обмеженого набору солевитривалих сільськогосподарських культур; надмірно зволожені ділянки, якщо вони достатньо крупні, виділяють в окрему сівозміну з набором вологолюбних культур; кращими місцями для овочевих сівозмін здавна вважають заплави рік і долин.

Типові  схеми різних видів сівозмін підбирають відповідно до зональних систем землеробства, використовуючи рекомендації по системі ведення сільського господарства для даної зони, області, республіки. Сівозміни сільськогосподарських культур підвищеної вимогливості до ґрунтів, розміщують на орних масивах з характерними високими балами економічної оцінки.

В польовій сівозміні запроектовано 10 полів. Кожне  поле має схожий рельєф, мікроклімат  та можливість механізованого обробітку. Тривалість польових робіт визначено  природними умовами, вибір напрямку поля перевірялась обчисленням відношення напряму руху агрегату до середнього нахилу місцевості, які обчислюються за формулою:

                                           i=e *h /P * 100 %, де:

                        e – довжина всiх горизонталей  на площi поля в м. ;

                       h – висота перiзу рельефу ;

                        P – площа поля в м. 

  Середнiй ухил напрямку агрегатів,  обчислювався  за формулою:

                                              Ip =  H : D, де:

H - рiзниця висот в метрах  мiж кiнцевими  точками напрямку ;                               

D - довжина поля в метрах.

 

Нумерація полів	Площа, га	Відхилення  від середнього	Кількість ділянок  в полі
I
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X.

                        Pсер.п = 40,9

 

Кормові ґрунтозахисні сівозміни запроектовано 5 полів по можливості кожне поле має однаковий рельєф та площину.

 

№ поля	Р, га	Відліки від  середнього
I.
II.
III.
IV
V

Р сер.п =6,28

Проектом передбачено  насадження лісосмуг шириною 6 – 12м.

 

 

Розділ 6. Організація  роботи в сівозмінах

 

Організація території сівозмін включає в  себе: розміщення полів, робочих ділянок, полезахисних лісосмуг, доріг, польового  стану, водопостачання. Всі перераховані елементи знаходяться в тісному  взаємозв’язку. Значимість кожного з них в різних природно – господарських зонах неоднакова. В густонаселених районах немає необхідності в розміщенні польового стану; в лісовій зоні немає необхідності в проектуванні лісосмуг; в районах з великою кількістю доріг польова дорожня смуга зводиться до мінімуму.

В степових зона, де великі орні масиви діляться на ділянки, розміщенню полів передує  визначення кращого направлення  робочого гону зважуючи на вітер, рельєф та інші природні умови.

    Організація роботи на території сівозмін сприяє:

• утворенню умов для диференційованої агротехніки, систематичному зростанню родючості ґрунту, запобіганню ерозії ґрунту та ліквідуванню наслідків ерозії;
• встановленню оптимальних територіальних умов для організації польових робіт та використання техніки;
• отриманню валових зборів продукції по групам основних однорідних культур за всі роки ротації;
• забезпеченню найменших затрат і річних витрат підприємства, залежних від організації території сівозміни.

Сільське  господарство України – найбільш природно містка галузь, що має могутній природно – ресурсний потенціал, який включає 41,84 млн. гектарів сільськогосподарських угідь (69,3 % території України), в тому числі 33,19 млн. гектарів рілля (55 %), 7,63 млн. гектарів природних кормових угідь – сіножатей і пасовищ (12,6 %). У сільськогосподарському виробництві щороку використовується понад 10,9 млрд. куб. Метрів води, або 36,4 % її загального споживання. В розрахунку на одного мешканця припадає 0,82 гектара сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,65 гектара ріллі, тоді як у середньому по Європі ці показники становлять відповідно 0,44 і 0,25 гектара. Розораність сільськогосподарських угідь досягла 72 %, а в ряді регіонів перевищує 88 %. До обробітку залучені малопродуктивні угіддя, включаючи прируслові луки і пасовища та схилові землі. Якщо Україна в Європі займає 5,7 % території, то її сільськогосподарські угіддя 18,9 %, а рілля – 26,9 %. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі.

   Безгосподарне ставлення до землі, тривала відсутність реального власника, помилкова стратегія максимального залучення земель до обробітку, недосконалі техніка і технологія обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції, не виважена цінова політика, недотримання науково обґрунтованих систем ведення землеробства і, зокрема, повсюдне недотримання сівозмін, внесення недостатньої кількості органічних добрив, низький науково – технічний рівень проектування, будівництва та експлуатації меліоративних систем, недосконала система використання і внесення мінеральних добрив та невиконання природоохоронних, комплексно – меліоративних, протиерозійних та інших заходів -  все це є основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні .

Якісний стан земельного фонду постійно погіршується. В окремих районах, де проведено осушення земель, відбувається неконтрольоване зниження рівня ґрунтових вод, зменшення потужності органічної маси, а в районах зрошення – підтоплення і засолення ґрунтів, деградація чорноземів, що призвело до негативних екологічних наслідків у районах Полісся та на півдні України. Нині 14,8% загальної площі поливних земель піддаються еродуванню, 1,5% - перезволоженню, понад 4% - є солонцюваті та засолені. Збільшення мінералізації ґрунтових вод загрожує вторинним засоленням земель.

Майже на всіх землях спостерігається неухильне  зниження вмісту гумусу в ґрунтах. Тільки за 20 років (з 1961р. по 1981р.) середній вміст  гумусу в ґрунтах України знизився з 3,5 до 3,2%. Розвиток різних форм власності  та господарювання на землі без суворого і надійного державного екологічного та митного контролю за ввезенням небезпечних відходів, брак відповідної законодавчої бази призводить до споживацького ставлення до землі. Використання у великій кількості мінеральних добрив, пестицидів та інших хімічних препаратів разом з промисловим і радіаційним забрудненням  ще більше ускладнює екологічну ситуацію в Україні, знижує відтворювальну здатність біосфери та екологічну стійкість агроландшафтів.

На території  СВК встановлюється дві сівозміни:

1. польова зернова – просапна з десятипільною системою;
2. кормова ґрунтозахисна сівозміна.

Польова сівозміна включає:

• Пар;
• Озима пшениця;
• Цукрові буряки;
• Ячмінь з підсівом люцерни;
• Люцерна;
• Озима пшениця;
• Кукурудза на зерно;
• Кукурудза на силос;
• Соняшник.

Така сівозміна  рекомендована дослідною станцією для господарства, що спеціалізується на виробництві молока та яловичини для районів лісостепової зони.

Кормова ґрунтозахисна  сівозміна повинна чергуватися  з такими культурами як: овес, багаторічні  трави, кукурудза та зелений корм.

 

 

 

 

 

 

Розділ 7. Проектування територій кормових угідь

 

На практиці використання кормових угідь характеризується різноманітними формами:

• природні пасовища та сінокоси;
• покращені пасовища та сінокоси;
• культурні довголітні пасовища та сінокоси.

Кормові угіддя в залежності від способу  регулювання водного режиму поділяються на: богарні, зрошені і осушені.

Проектні  рішення по улаштуванню території  кормових угідь та ефективність їх виконання визначається наявністю  якісних матеріалів геоботанічних  обстежень, які містять відомість  про тип пасовищ та сінокосів, їх продуктивність.

Поля  проектують, враховуючи їх невеликі площі, по можливості у формі видовженого  прямокутника і трапеції з відношенням  сторін 1 : 2 – 1 : 3. розміщують їх поперек  ухилів.

Якщо  на полях передбачається випас тварин, то потрібно забезпечити зручний доступ до них з ферми, які прокладаються по можливості найкоротшим шляхом, без крутих поворотів і  сполучення їх з дорогами.

При складних умовах розміщення полів допускають значні відхилення їх площ від середньої  величини, щоб уникнути незручних дорізів, особливо у ґрунтозахисних сівозмінах, поля, які знаходяться на схилах між ярами та береговими промоїнами.

СВК „ Надія ” при наявності  всього 200 голів великої рогатої  худоби, поділ на гурти не проводять. Всі ділянки пасовища використовуються одним гуртом. Організація літніх таборів не практикується.

Загальна  площа пасовища 28,60га. Проектується поліпшення пасовища: корінне – через 5 років, поверхневе – через 2 роки.

Джерело водопостачання – свердловина на господарському дворі. Відстань від  пасовища не перевищує 1,5 км.

Запроектовано скотопрогін шириною 20 м. Скотопрогін  проходить по польовій дорозі через землі, де немає скотомогильників, заболочених місць, пісків, ярів, крутих схилів, магістральних доріг.

Площа сіножаті не збільшувалось і не зменшувалось. Ділянки сіножаті сконцентровані в  одному масиві.

Заходи  для поліпшення сіножаті:

1. очищення чагарників та зрізання купин через кожні 3 роки;
2. внесення добрив та підсів трави через кожні 3 роки.

 

Розділ 8. Проектування багаторічних насаджень

 

При розробці проекту внутрігосподарського землеустрою вирішуються питання  вибору ділянки для багаторічних плодових насаджень та виноградників, розміщення захисних лісосмуг, розміщення доріг, джерела водопостачання, господарських центрів.

Будова  території всередині ділянок  садів і виноградників відбувається по відповідним робочим проектам.

Вибір ділянок під сади та виноградники відбувається на основі державних замовлень на закупівлю плодів, ягід та винограду з урахуванням потреб конкретних культур до земельної ділянки (особливості ґрунтового покриву, глибина залягання ґрунтових вод, ухили, зволоження та освітлення, захищеність від шкідливих вітрів).

Сади  та виноградники слід розміщувати поблизу  населених пунктів, доріг з покращеним ґрунтовим покриттям та пунктом  збуту або переробки продукції.

Якщо  сад проектується поблизу міст, промислових  центрів і пунктів переробки, структура насаджень може бути наступною: насінницькі – 60 – 70%, кісткові – 20 – 25%, ягідні – 10 – 15%. В інших умовах під насінницькі бажано відводити 80% площі і більше, під ягідні – до 5%.

Більше  всього під сади підходять суглинкові та супіщані ґрунти, під виноградники – піщані та щебенисті. Непридатні ґрунти з ознаками оглеєння, а також з близьким заляганням вапняку.

На  ділянках під багаторічними насадженнями ґрунтові води повинні залягати не ближче ніж 2 м від поверхні, а  засолення – не більше 5 м. Лімітує вибір ділянки та глибина залягання гірських порід. Так, для кількості культур вона повинна складати не менше 1,5м від поверхні, під насінницькі – 2,5м.

Під сади інтенсивного типу бажано відводити  рівнинні ділянки, на яких можливо побудувати зрошувальну систему.  Створення багаторічних насаджень допускається на схилах до 25°, при цьому ділянки крутизною 5 - 12° освоюють шляхом підйому плантажу поперек ухилу, а підвищеної крутизни (12 - 25°) терасуються.

Ділянки під багаторічні насадження повинні  мати правильну форму, по можливості прямокутну. Це дає змогу більш раціонально провести внутрішню будову території.

Захисні лісосмуги проектують по зовнішньому  краю масиву. Рекомендуюча ширина їх 5 – 10м.

До  початку робіт землеустрою на території СВК „ Надія ” була ділянка під сад площею 10,4га.