Особливості поетичної мови. Тропи

                    Експромте,  рази, у тім’я влучай, епіграмо.

     Вживши ці терміни із дієсловами, що стоять у наказовому способі, автор підкреслює швидкість і безповоротність дії слова. А причину обрання автором цих понять для висловлення задуму можна мотивувати, перш за все, тим, з якою метою і у якій ролі вживалися твори цих жанрів у творчості інших поетів. Наприклад, у збірці Б.Мельничука «Олешківський меридіан» знайдено ряд епіграм на актуальні теми.  Яскравим прикладом є твір «Поетові, який хизується великою кількістю виданих збірок»:

                             Ти не хвались, що енну вже книжину

                             Приносиш любим читачам у дар

                             Приніс Тарас Шевченко лиш  єдину

                             Оту, що називається «Кобзар»!

     Отже, тут спостерігається спрямування цих творів проти певних недоліків суспільства чи проти конкретних осіб.

     Також у кількох аспектах можна розглядати у даній метафорі використання дієслів у наказовому способі тому, що саме така форма відповідає менталітетові українців, котрі, забувши про волелюбних предків, під впливом багатовікового національного і соціального гніту звикли виконувати те, що їм наказують інші.

У наступному творі під  назвою «Балада про випрані штани» поет знову вдається до надання літературним поняттям рис, не властивих їм у прямому  значенні:

                               І розсипались по панелі

                               Мої рондо і ритурнелі –

                               Я обійшовся без них,

                               Оспівуючи штани.

     Для терміна «рондо» характерні два лексико – семантичні значення, що дозволяє віднести його як до музичної, так і до літературної галузей. Але у першому випадку він походить від італійського слова «рондо» і в українській мові означає музичну форму, для якої характерне кількаразове повторення основної теми, що чергується з епізодами різноманітного змісту. Музика рондо звичайно жвава і легка.

     Літературне «рондо» своїм корінням сягає витоків французької мови. А в українській йому властиві кілька лексико – семантичних варіантів, котрі у певній мірі мають стосунок до літератури. Ось як це подано у «Словнику іншомовних слів»: 1) Це тип вірша. 2) Особливо закруглений рукописний, а також друкарський шрифт. 3) Перо рондо – перо з широким кінцем для рондо письма.  Термін «ритурнель» також має відношення як до музики, так і до літератури. Це слово запозичене із французької мови. Та його ґенеза сягає ще ранньої італійської, де існував корінь «rirorno», що у буквальному перекладі означає «повернення». В українській мові йому притаманні два лексичні значення: 1) інструментальний епізод на початку та в кінці кожної строфи вокального твору; 2) невеликий вірш на три чи чотири строфи.

     Ритурнель – це строфа провансальської, італійської і французької поезії. Кожна строфа складається з короткого рядка, котрий римується із третім довгим, витворюючи своєрідне кільце, другий – лишається неримованим, холостим. У сучасній поезії практично не вживається, хоча трапляються поодинокі випадки, як – от вірш В. Брюсова «Три символи».  Отже, автор поєднав у одній метафорі два терміни, котрі можна тлумачити з точки зору літературознавства і музикознавства. Та вірогідно, що в основу їх він поклав значення, котрі стосуються літератури.

А оскільки Іван Драч у даному випадку нас більше цікавить як поет, то використання у тропі присвійного  займенника «мої» вказує на безпосередню приналежність їх до сфери діяльності автора, а отже до літератури. Вживання даних понять, які ознаменовують  давні жанри лірики, ще раз вказують на винятковість і вишуканість поезії І. Драча і, зрештою, його власного естетичного  смаку. До групи поезій, де у метафорах  вживаються літературні терміни, належить і твір «Сизий птах із гніздов’я Курбаса». Автор використовує тут таке поняття, як «некролог». У «Словнику іншомовних слів» подано таке його визначення: «Некролог – це стаття з приводу смерті кого – небудь з характеристикою життя і діяльності померлого». Це слово має спільний корінь із латинським дієсловом «necare», що у буквальному перекладі означає «вбивати», «знищувати». Отже, як бачимо, лексичне значення слова випливає уже із значення окремих сем.  Іван Драч вживає даний термін у поєднанні з епітетом «стандартні» - «стандартні некрологи». Так він натякає на сухість, без емоційність, офіційність цих невеликих повідомлень, за якими у напівтемряві ховаються чиїсь прожиті роки, сльози, щирі співчуття. Та шаблонна форма і манера висловлювання, використовувана лексика темною, непроникною вуаллю здатні приховати, притупити усякі вияви чутливості, сентиментальності. І таким чином не можна повернути пам'ять про людину. Підтвердженням цьому є продовження даної метафори:

                        І стандартні некрологи здихали в трунах газет.

     Напевно автор неприхильно ставиться до такої форми співчуття, від якої віє байдужістю, фальшю. Тому і зникає «світла пам’ять» про тих, хто назавжди відійшов у інший вимір, серед кіп старих пожовтілих газет, припадаючи пилом забуття. Вони похоронені назавжди, як висловився поет «в трунах газет».  У наступній поезії під назвою «Солом’яний вогонь» Іван Драч вживає слово «інкрустація». Даний термін поширений у сфері декоративно – прикладного мистецтва. У довідковій літературі подано два його лексико – семантичні варіанти: 1) Розділ декоративно – ужиткового мистецтва. 2) Прикраси, оздоблення з платівок або шматочків різного матеріалу (золота, срібла, дерева), що їх врізають врівень з поверхнею предмета; твір, виконаний таким чином. 

У царині літератури, зокрема  української, вживання цього терміну  знаходимо у двох яскравих представників  покоління «шістдесятників» - у Івана  Драча і Ліни Костенко. Остання  таку назву дала циклу власних  поезій, а у Драча воно використовується у своєрідному, досить несподіваному  контексті, що вносить новий, свіжий відтінок у значення.

                             Вона його вперше зустріла  в автобусі,

                             І він її вперше зустрів  у автобусі,

                             А молодик місяченько був з  золотої соломи –

                             Граціозна така інкрустація серпня.

     У даному випадку автор використав друге із наведених вище значень. Тут зріла краса серпня асоціюється із мистецьким витвором, виконаним у стилі декоративно – ужиткового мистецтва. Для підсилення враження, котре дане слово справляє на читача чи слухача, поет вжив епітет «граціозна», ще раз підтвердив вишуканість, довершеність, зрештою, і оригінальність екземплярів, представлених даним видом мистецтва.

      Поезія І.Драча – це завжди контрастність і несподіваність. Він легко абстрагує на тему будь – якого предмета, і напевно тому у його поезіях спостерігаємо чергування термінології, котру відносять до певної, чітко визначеної галузі людської діяльності, і цілком абстрактних понять, які неможливо наочно продемонструвати через їхню нематеріалістичну природу. Ось у «Баладі про чорну пам'ять» знаходимо приклад абстрактного поняття «сентимент», яке використане у складній метафорі:

                                  То ж сльозою іржавою в оці

                                  Сяє хижий твій сентимент.

     Воно походить від французького «sentiment», що дослівно означає «почуття». В українській мові його вживають для означення надмірної чутливості. Для того, щоб увиразнити значення, котре автор вкладає у дану лексему, він у тій же метафорі використовує слово «сльозою». Таким чином тут втілено спостереження за психічним станом людини у різних ситуаціях. Та Іван Драч говорить про фальшивий вияв почуттів, і це він підкреслює, вживаючи вище подані слова у сполученні з епітетами: «сльозою іржавою», «хижий сентимент».

Отже, у цій метафорі митець зумів розкрити одну із найбільш негативних рис людини – здатність фальсифікувати, перекривляти дійсність заради власної  користі.

     У творі «Балада про генеалогію» поет знову концентрує свою увагу на психічних процесах, пов’язаних із життєдіяльністю людини. У даному випадку це таке явище як екстаз. У довідковій літературі визначення цього слова подано так: «Екстаз ( від гр. emotaois – нестяма, несамовитість) – найвищій ступінь захоплення. Може бути пов'язаний як з моральними психічними явищами, так і з хворобливими.»    Контекст, у якому вжите дане слово, досить оригінальний і цим відрізняється від загальноприйнятого, традиційного використання цього поняття:

                                  Вибухають під серцем загуслі

                                  Староруські полинні екстази.

     Підібравши до слова «екстази» означення «староруські полинні», автор наводить читача на думку про те, що це психічне явище у даному випадку викликане почуттям приналежності до рідної землі, до одвічної Батьківщини предків. Адже полин – це символ Вітчизни, символ пам’яті про неї у будь – якому місці і за будь – яких обставин. Часто даний образ зустрічається в українській усній народній творчості – у піснях, легендах, переказах, а також у літературі. Зустрічаємо його і у творах сучасних письменників. Так, у поемі «Чорнобильська мадонна» І.Драч використовує такий образ як «звіздар Полин», котра мертвою отрутою лиха впала на душу Вкраїни. Фігурує він і у назві роману Володимира Яворівського «Марія з полином у кінці століття».

     Фразою екстази «вибухають під серцем загуслі» автор, можливо, утверджує думку про те, що почуття відповідальності і синівської відданості рідному краєві притаманні кожному, незважаючи на зовнішню завуальованість. Та настає момент, коли все таємне стає явним, і вона виривається назовні сильним, несподіваним вибухом. Такий процес автор співвідніс із психічним явищем, яке у медицині і психології називають екстазом.

 

 

Висновки

Поезія  І.Драча – це надбання української  літератури, її знають і поза межами України. Його поетичне слово належить не тільки сьогоднішній добі, а й  тому вічноплинному часу, який прискіпливо  зважує і завжди справедливо поціновує  митців, визначає місце їхніх здобутків  у духовній скарбниці української  культури.

     Отже, простудіювавши і проаналізувавши ряд поетичних творів велета сучасної української поезії, яскравого представника покоління «шістдесятників» Івана Драча, ми можемо зробити такі висновки:

1. Часто вживаним тропом у віршах митця є метафора.
2. Метафори, у яких використовуються слова іншомовного походження, за приналежністю до певних галузей діяльності можна поділити на такі групи:

     а)  технічні;

     б)  літературні;

     в)  мистецькі;

     г)  наукові;

     д)абстрактні.

     3) Наскрізним образом, котрий присутній у даних тропах (хоч він і майстерно завуальований за допомогою певних художніх засобів) є людське суспільство у всіх його позитивних і негативних явищах.

     4)Спостерігається нетрадиційне використання слів іншомовного походження у тропах і відповідно до цього оригінальне їх тлумачення.

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел та  літератури

     1. Ільницький М. Іван Драч. — К., 1986.

2. Літературознавчий словник – довідник. – Київ: Академія, 1997. – 752 с.
3. Драч І. Лист до калини. – Київ: Веселка, 1990. – 287 с.
4. Словник іншомовних слів ( За заг. ред. О. Мельничука). – К., 1975
5. Тихолоз Б. Поети-шістдесятники: Іван Драч // Усе для школи. Українська література: програми, тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести. — К., Львів, 2001. 11 клас.
6. Ткаченко А. Іван Драч // Історія української літератури XX століття: У 2 кн. / За ред. В.Г. Дончика. — К., 1998. — Кн. 2.
7. Ткаченко А. Вступ до літературознавства: підручник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: ВПЦ  «Київський університет», 2003. – 448 с.

      8. Ткаченко А. Художній світ Івана Драча. — К-, 1992.

      9.  Олійник  І. Словник лінгвістичних термінів. – Київ: Вища школа, 1985.                                 -360 с.      10.    http://www.ukrlib.com.ua/

     11.    http://uk.wikipedia.org/wikі

     12.    http://www.poetryclub.com.ua

 

 

 

 

 

 

Нагороди

• 1976 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона»
• 1983 — Державна премія СРСР
• 1996 — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
• 19 серпня 2006 — Герой України

Видані книги

Поезії

• «Соняшник» (1962).
• «Протуберанці серця» (1965).
• «Балади буднів».
• «Поезії» (1967).
• «До джерел» (1972).
• «Корінь і крона» (1974).
• «Київське небо» (1976).
• «Дума про вчителя» (драматична поема, 1977).
• «Сонячний фенікс» (1978).
• «Сонце і слово» (1978).
• «Американський зошит» (1980).
• «Січнева балада 1924 року» (1980).
• «Шабля і хустина» (1981).
• «Драматичні поеми» (1982).
• «Київський оберіг» (1983).
• «Соняшник» (1985).
• «Теліжинці» (1985).
• «Храм сонця» (1988).