Злочини у сфері господарської діяльності

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Інше порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів може бути вчинене і з необережності. Мета і мотив кваліфікуючого значення не мають.

Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК). При кваліфікації потрібно звернути увагу на те, що основний безпосередній об’єкт цього злочину – сфера обігу недержавних цінних паперів

Предмет злочину – підроблені недержавні цінні папери. Відповідно  до Закону України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» недержавними визнаються цінні папери, які випускаються від імені органу місцевого самоврядування, юридичної або фізичної особи (наприклад, облігації місцевих позик, акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі), а також похідні цінні папери, випуск в обіг яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Якщо предметом злочину виступають підроблені державні цінні папери, білети державної лотереї вчинене кваліфікується за ст. 199 КК. Предметом злочину, що розглядається, виступають тільки такі підроблені недержавні цінні папери, що мають значну схожість з основними реквізитами справжніх цінних паперів.

Кваліфікуючи злочин за об’єктивною стороною слід виходити з того, що  вона полягає в активних діях, які виражаються у: виготовленні з метою збуту, збуті чи використанні іншим чином підроблених недержавних цінних паперів.

Під виготовленням підроблених недержавних цінних паперів слід розуміти створення повністю фальшивих цінних паперів або часткову підробку справжніх цінних паперів. Збут недержавних цінних паперів – це їх відчуження будь-яким способом, вчинене їх виготівником або іншою особою. Використання підроблених недержавних цінних паперів іншим чином охоплює всі інші, крім відчуження, способи їх пред’явлення під виглядом справжніх цінних паперів для придбання або реалізації певних прав або звільнення від обов’язків.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з вказаних дій, тобто сконструйований як злочин з формальним складом.

Суб’єкт злочину загальний – фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

При кваліфікації цього злочину слід враховувати, що його суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, а виготовлення цінних паперів поєднано з метою їх збуту. Мотиви злочину можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Кваліфікуючі ознаки даного злочину зазначені у частинах 2 і 3 ст. 224 КК: вчинення цього злочину повторно та завдання ним великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 224 КК); вчинення його організованою группою та завдання ним особливо великої матеріальної шкоди (ч. 3 ст. 224 КК).

Відповідно до положень примітки до ст. 224 КК повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або статтею 199 КК.

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, аособливо великою – така, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У відповідності до ч. 3 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Незаконне використання інсайдерської інформації (ст. 232¹ КК). Особливістю основного безпосереднього об’єкта злочину є те, що ним виступають суспільні відносини в сфері функціонування фондового ринку цінних паперів. Додатковимбезпосереднім об’єктомвизнаються право власності та засади добросовісної конкуренції. Суспільна небезпека злочину полягає в тому, що незаконне використання інсайдерської інформації може негативно вплинути на стабільність фондового ринку і призвести до погіршення привабливості емітентів. 

Предметом злочину визнається інсайдерська інформація. Відповідно до Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. – це будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів. 

Характер інформації, яка віднесена до інсайдерської, визначається Рішенням ДКЦПФР “Про визначення інформації, яка належить до інсайдерської” від 21 листопада 2006 р. № 1344. Це переважно інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них 

Інформація певного змісту визнається ДКЦПФР інсайдерською до моменту її офіційного оприлюднення шляхом, передбаченим законодавством. На сьогодні втіленням такого шляху є Рішення ДКЦПФР “Про порядок розкриття інсайдерської інформації” від 22 липня 2008 р. № 792. Інформація щодо оцінки вартості цінних паперів або фінансово-господарського стану емітента, якщо вона отримана виключно на основі оприлюдненої інформації або інформації з інших публічних джерел, не заборонених законодавством, не є інсайдерською інформацією. 

З об’єктивної сторони злочин характеризується діянням, суспільно небезпечними наслідками (істотна шкода) та причиновим зв’язком між діянням та суспільно небезпечними наслідками. тобто даний склад злочину матеріальний – вважається закінченим з моменту настання зазначеного у диспозиції наслідку. 

Незаконним використанням інсайдерської інформаціїслід вважати вчинення щодо неї дій, які законодавство забороняє вчиняти інсайдерам та особам, які не є інсайдерами, але через певні обставини володіють зазначеною інформацією. Це, насамперед, розголошення у будь-який спосіб інсайдерської інформації, вчинення правочинів, спрямованих на придбання або відчуження цінних паперів, яких стосується інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення такої інформації, надання будь-якій особі рекомендацій стосовно придбання або відчуження цінних паперів, щодо яких особа володіє інсайдерською інформацією тощо. 

Не визнається злочином розкриття інсайдерської інформації на вимогу уповноважених органів у випадках, передбачених законодавством (за рішенням суду на письмову вимогу органів прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, ДКЦПФР, Антимонопольного комітету України та інших державних органів). 

Диспозицією даної норми охоплюється незаконне використання інсайдерської інформації як на біржовому, так і на позабіржовому ринках цінних паперів. 

Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, визнається шкода, яка в п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Вона може полягати як у прямих збитках, так і у втраченій вигоді 

При кваліфікації цього злочину слід враховувати, що його суб’єкт – особа, яка володіє інсайдерською інформацією з числа власників голосуючих акцій емітента або часток (паїв) у статутному капіталі емітента, посадових осіб емітента а також осіб, які мають доступ до інсайдерської інформації у зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків або договірних зобов’язань незалежно від відносин з емітентом. Суб’єктами даного злочину слід визнавати також осіб, які не є інсайдерами, але володіють інсайдерською інформацією (особи, яким така інформація надійшла від інсайдера, колишні працівники емітента, особи, які здобули інсайдерську інформацію протиправним шляхом тощо). 

Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини.  

У разі розголошення інсайдерської інформації службовою особою з необережності, яке призвело до заподіяння істотної шкоди чи тяжких наслідків, вчинене слід кваліфікувати як службову недбалість за ст. 367 КК.

Кваліфікуючими ознаками злочину є повторність та спричинення тяжких наслідків (ч. 2 ст. 232¹ КК). Злочин вважається вчиненимповторно, якщо особа раніше вчиняла злочин, передбачений ст. 2321 КК незалежно від того, була вона судима за нього чи ні. Визначальним є те, щоб не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, а судимість була не знятою і не погашеною. Тяжкими наслідками, якщо вониполягають у заподіянні матеріальних збитків, вважається шкода, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Приховування інформації про діяльність емітента  (ст. 232² КК). При кваліфікації даного злочину потрібно виходити з того, що  йогоосновним безпосереднім об’єктом виступають суспільні відносини у сфері функціонування фондового ринку цінних паперів.Додатковимбезпосереднім об’єктом визнаються майнові права громадян. Суспільна небезпека даного злочину полягає у створенні стану невизначеності інвесторів у цінні папери (у т. ч. акціонерів) щодо фактично існуючого становища захищеності та надійності інвестованих ними коштів, що унеможливлює будь-яким чином впливати на збереження вкладених коштів. 

Інвесторами в цінні папери визнаються фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. 

Для забезпечення права інвестора бути поінформованим щодо ефективності використання його коштів емітентом, законодавством України на останього покладено обов’язок надавати на письмовий запит інвестора дозволену умовами договору інформацію. 

Відповідно до диспозиції статті предметом злочину слід визнавати інформацію, у вигляді відповіді на запит інвестора: 1) ненадану (приховану); 2) недостовірну (таку, що не відповідає дійсності). 

Відповідно до п. 36 ППВСУ “Про практику розгляду судами корпоративних прав” від 24 жовтня 2008 р. № 13(6) інформацією про діяльність емітента в межах, передбачених законом, треба вважати відомості про результати фінансово-господарської діяльності емітента, данні протоколів ревізійної комісії та зборів органів управління товариства, а також відомості, що міститься в установчих документах товариства. 

Прихованою інформацією, в контексті розглядовуваного злочину, не можна вважати обов’язкову та регулярну інформацію, яку емітент забов’язаний подавати до ДКЦПФР відповідно до чинного законодавства.  

Так, емітенти, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цінних паперів, зобов’язані своєчасно та в повному обсязі розкривати інформацію про фінансово господарський стан і результати діяльності емітента у строки, встановлені законодавством; будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни ціни на його цінні папери; власників великих пакетів (10 % і більше) акцій. 

Регулярна інформація про емітента, відповідно до статей 39 та 40 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. – це річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (в тому числі в електронному вигляді).

Диспозицією ст. 232² КК передбачена лише інформація, що надаєтьсяемітентом на письмовий запит інвестора. 

Кваліфікуючи злочин за об’єктивною стороною, потрібно брати до уваги, що вона характеризується сукупністю трьох ознак: а) діянням, що характеризується бездіяльністю – ненаданням інвестору в цінні папери (у т. ч. акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом та активними діями – надання недостовірної інформації; б) наслідками у вигляді матеріальної шкоди у значному розмірі; в) причиновим зв’язком між діянням та наслідками.

Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння інвесторові матеріальної шкоди у значному розмірі, тобто такої, відповідно до примітки до ст. 232² КК, яка у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 

При кваліфікації цього злочину слід враховувати, що його суб’єкт – спеціальний: службова особа емітента, зобов’язана надавати інформацію інвесторам (наприклад, член виконавчого органу господарського товариства). 

Здійснюючи кваліфікацію вчиненого, слід враховувати, що суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або змішаною (необережне ставлення до наслідків) формами вини. 

Кваліфікуючою ознакою злочину є повторність (ч. 2 ст. 232² КК).

6. Злочини у сфері обслуговування споживачів (стаття 227 КК). 

Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК). Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок випуску на товарний ринок та реалізації продукції і товарів, а також інтереси споживачів у частині забезпечення належної якості та безпечності продукції і товарів. Його додатковим об’єктом може бути здоров’я та життя особи. 

Предметом злочину виступають недоброякісна або некомплектна продукція чи товари, що випускаються на товарний ринок або реалізуються безпосередньо споживачеві.

Недоброякісними на практиці визнаються продукція чи товари, які через свої недоліки не можуть бути використані за призначенням взагалі або без істотної переробки. При цьому не мають значення причини, з яких продукція чи товари стали недоброякісними, – це можуть бути недоліки виготовлення, природні особливості, внаслідок яких продукція чи товари втрачають свої характерні властивості чи якість (наприклад, закінчення строків реалізації даного товару).

Недоброякісною вважається і продукція (товар), яка виготовлена виробником з відхиленням від належно встановлених національних чи регіональних стандартів, технічних умов чи інших стандартів, запроваджених як обов’язкові відповідними технічними регламентами чи іншими нормативно-правовими актами, незалежно від того, чи може така продукція бути використана за призначенням.