Злочини у сфері господарської діяльності

При кваліфікації цього злочину слід враховувати, що його суб’єкт –спеціальний і визначається з числа осіб, що досягли 16-річного віку та безпосередньо зазначені в диспозиції ст. 222 КК: громадянин-підприємець; засновник (учасник) суб’єкта господарської діяльності; власник суб’єкта господарської діяльності; службова особа суб’єкта господарської діяльності. 

Громадянин-підприємець – це фізична особа, яка зареєстрована у встановленому законом порядку як суб’єкт підприємництва і здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.  

Засновником (учасником) суб’єкта господарської діяльності-юридичної особи є громадянин чи юридична особа, який (яка) самостійно чи спільно з іншими громадянами чи юридичними особами створив (створила) суб’єкт господарської діяльності-юридичну особу. Суб’єктом господарської діяльності-юридичною особою є юридична особа, яка створена і зареєстрована в порядку, передбаченому законодавством України. 

Власником (співвласником) суб’єкта господарської діяльності – юридичної особи є громадянин чи інша юридична особа, що набула права власності на діючого суб’єкта господарської діяльності будь-яким способом. Засновник (співзасновник) суб’єкта господарської діяльності є одночасно і його власником (співвласником), а власник (співвласник) суб’єкта господарської діяльності може і не бути його засновником.  

Якщо об’єднання громадян надає завідомо неправдиву інформацію для одержання створеним ним підприємством – суб’єктом господарювання дотацій, субсидій, субвенцій, пільг щодо податків, кредитів, то службова особа такого об’єднання, яка надала таку інформацію, може визнаватись суб’єктом злочину, передбаченого ст. 222 КК. 

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою – незаконним одержанням дотацій, субвенцій, субсидій, кредитів чи пільг щодо податків, а також відсутністю мети розкрадання отриманих коштів. Мотиви вчинення злочину можуть бути різні (як правило, корисливі) і на кваліфікацію не впливають, але мають враховуватись при призначенні покарання. При цьому винний усвідомлює, що інформація, яка ним надається кредиторам, є завідомо недостовірною і від змісту наданої інформації залежить прийняття рішення про надання дотацій, субсидій, субвенцій, кредитів чи пільг щодо податків. У разі вчинення особою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК, інтелектуальним моментом умислу має охоплюватися передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння державі чи кредитору великої матеріальної шкоди, а вольовий момент повинен полягати у бажанні настання таких наслідків. 

Відповідальність за кваліфіковані види злочину передбачена ч. 2 ст. 222 КК: а) надання вказаними в ч. 1 особами завідомо неправдивої інформації органам державної влади, місцевого самоврядування, іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з податків, вчинене повторно;  б) заподіяння такими діями великої матеріальної шкоди державі чи кредитору. 

Для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 222 КК за ознакою вчинення їх повторно необхідно встановити, що особа раніше вже вчиняла злочин, передбачений ч. 1 чи 2 цієї статті незалежно від того, була вона судимою за це, чи ні. Визначальним при цьому є те, що не збігли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, якщо особа не була судима за попередній злочин, або ж з особи не знята чи не погашена судимість за вчинення попереднього злочину, передбаченого ч. 1 чи 2 ст. 222 КК. 

Великою матеріальною шкодою державі чи кредиторові згідно з приміткою до ст. 218 КК треба вважати шкоду, яка у п’ятсот і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. відповідно до п. 26 ППВСУ від 25 квітня 2003 р. № 3 ця шкода може полягати як у прямих збитках, так і в упущеній вигоді. Зокрема, шкода може бути заподіяна внаслідок використання субсидій, субвенцій, дотацій чи кредитів не за їх цільовим призначенням, неповернення одержаного кредиту чи несплата відсотків по них, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Даний вид складу злочину за конструкцією об’єктивної сторони є матеріальним і вважається закінченим з моменту фактичного заподіяння великої матеріальної шкоди державі або кредиторові. При вчиненні злочину у формі одержання пільг щодо податків він вважається закінченим з моменту ненадходження коштів до бюджетів чи державних цільових фондів, а саме з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов’язковий платіж, що входять в систему оподаткування, у встановленому законом порядку, а коли закон пов’язує настання цього строку із виконанням певної дії, то з моменту фактичного ухилення від їх сплати.

Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів (ст. 223¹ КК). Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері кредитно-посередницької діяльності, пов’язаної з випуском та обігом цінних паперів.Додатковимибезпосередніми об’єктами виступають відносини власності та встановлений порядок виникнення і виконання майнових зобов’язань. 

Предметом злочину визнаються підроблені документи, які подаються до уповноваженого державного органу (ДКЦПФР) для реєстрації випуску цінних паперів. Перелік документів, необхідних для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, встановлюється ДКЦПФР.  

Підробленими документами вважаються такі, до яких внесені зміни, що спотворюють їх дійсний зміст або до яких одвічно внесені неправдиві відомості. Зокрема, це можуть бути: рішення про розміщення акцій, яке оформлене протоколом і має містити певні відомості (зокрема, про кількість засновників на дату проведення виборів, запланований розмір статутного капіталу, заплановані мету і предмет діяльності); договір про створення товариства або його нотаріально засвідчену копію; висновок аудитора щодо спроможності засновника – юридичної особи сплатити внески до статутного капіталу товариства тощо. Для реєстрації випуску облігацій підприємства емітент подає до ДКЦПФР, крім інших документів, певну фінансову звітність і висновок аудитора. Предметів розглядуваного злочину слід визнавати також проспект емісії цінних паперів – документ, в якому міститься інформація про емітента, його фінансово-господарський стан і цінні папери, щодо яких прийнято рішення про відкрите (публічне) розміщення, а також інші відомості, визначені ДКЦПФР.  

При кваліфікації об’єктивної сторони злочину потрібно пам’ятати, що вона характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діянням – внесенням у документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів, завідомо неправдивих відомостей; 2) наслідками у вигляді значної матеріальної шкоди інвесторові в цінні папери; 3) причиновим зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками. 

Внесення у документи завідомо неправдивих відомостей означає як повне виготовлення винною особою документів, змістом яких є неправдиві відомості, призначених для передачі у реєструвальний орган, так і внесення неправдивих відомостей у автентичні документи. Завідомо неправдивими треба визнавати відомості, які не відповідають дійсності і вводять в оману уповноважений орган, який здійснює їх реєстрацію, сприймаючи за дійсні, що ставить в загрозу небезпеки інтереси потенційних інвесторів у цінні папери (наприклад, щодо напрямів використання фінансових ресурсів, залучених від розміщення цінних паперів; розмірів статутного фонду емітента; порядку і форми виплати доходу за цінними паперами; дивідендної політики емітента; переліку ліцензій емітента на провадження певних видів діяльності і терміну закінчення їх дії; дій емітента у разі недосягнення запланованого обсягу розміщення акцій; порядку погашення облігацій, виду та розміру їх забезпечення). 

Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння значної матеріальної шкодиінвесторові в цінні папери, яка, відповідно примітки до ст. 223¹ КК в двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 

Якщо уповноваженим органом підробка була виявлена і передбачені законом наслідки не настали, вчинене слід кваліфікувати як замах на злочин. 

Суб’єктом злочину, як зазначено у диспозиції статті, може бути лише «уповноважена особа» емітента цінних паперів або службова особа контролюючого органу, тобто суб’єкт злочину спеціальний. 

Емітентами визнаються: а) держава в особі уповноважених нею органів державної влади; б) органи місцевого самоврядування; в)юридичні особи, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками. 

Відповідно до ст. 29 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»відповідальність за достовірність відомостей, наведених у документах, що подаються для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, несуть особи, які підписали такі документи. Враховуючи це, до числа уповноважених осіб, здатних бути притягнутими до кримінальної відповідальності за цією статтею, слід відносити засновників акціонерних товариств та їх уповноважених осіб; голів і секретарів загальних зборів акціонерів; керівників емітентів та головних бухгалтерів та аудиторів, які разом із керівником підписують проспект емісії цінних паперів і тим самим підтверджує достовірність перевірених ним відомостей.  

Здійснюючи кваліфікацію вчиненого, слід враховувати, що суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. До заподіяння значної матеріальної шкоди вина може бути як умисною, так і необережною. Якщо особа переслідує мету заволодіння чужими грошовими коштами шляхом шахрайства і підробка документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів виступає способом обману, вчинене слід кваліфікувати як злочин проти власності за ст. 190 КК.

Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів (ст. 223² КК). При кваліфікації цього злочину потрібно брати до уваги, що його основний безпосереднім об’єктом є встановлений порядок обліку цінних паперів. Додатковим безпосереднім об’єктом визнаються майнові інтереси власників іменних цінних паперів. Суспільна небезпека злочину полягає у спотворенні даних системи реєстру власників іменних цінних паперів та системи депозитарного обліку, що ставить під загрозу заподіяння шкоди майновим інтересам власників цінних паперів. 

Цінний папір визнається іменним,якщо посвідчені ним права належать особі, зазначеній у такому цінному папері

Кваліфікуючи злочин за об’єктивною стороною потрібно виходити з того, що вона проявляється у діях (внесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку, порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів) та бездіяльності (невнесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку).  

Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони злочину виступають також наслідки у вигляді втрати системи реєстру або її частини тапричиновий зв’язок між діянням та наслідками. 

Системою реєстру власників іменних цінних паперів визнається сукупність даних, що забезпечує: а) ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім’я; б) облік усіх змін інформації щодо вказаних осіб та цінних паперів; в) одержання та надання інформації таким особам; складання реєстру. 

Діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів полягає у збиранні, фіксації, обробці, зберіганні та наданні даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників. 

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р.(5) система депозитарного обліку – сукупність записів про цінні папери (вид, номінальна вартість і кількість, характер зареєстрованих обмежень), їх емітентів, власників іменних цінних паперів, уповноважених ними осіб, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів, що містять інформацію, яка дає можливість ідентифікувати названих осіб, а також іншу передбачену законодавством інформацію. 

Під внесенням завідомо недостовірних змін до системи реєстру слід розуміти перекручення: а) реєстру власників іменних цінних паперів; б) рахунків, відкритих у системі такого реєстру (емісійних, особових); в) облікових регістрів з ведення реєстру; г) документів, які є підставою для формування та внесення змін до реєстру.  

Під внесення завідомо недостовірних змін до системи депозитарного обліку розуміється перекручення: а) первинних документів, які є підставою для здійснення депозитарних облікових операцій; б) облікових реєстрів (наприклад, журналів розпоряджень і депозитарних операцій); в) депозитарної звітності. 

Як завідомо недостовірні зміни розглядається неправдива інформація, яку містить реєстр власників іменних цінних паперів, а саме: інформація про емітента, реєстратора, зареєстрованих власників, номінальних утримувачів, а також про сам випуск цінних паперів, для яких складено реєстр тощо. 

Інше порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів може полягати, наприклад, у передчасному знищенні, втраті або пошкодженні документів, які були підставою для внесення змін до особових рахунків зареєстрованих осіб та емітентів, а також інших документів, що складаються у системі реєстру, у знищенні документів реєстру, які забороняється знищувати, у знищенні документів без згоди ліквідаційної комісії (у разі ліквідації емітента), у веденні облікових журналів системи реєстру без дотримання вимог, встановлених ДКЦПФР, у недотриманні належного порядку передачі реєстру від одного реєстроутримувача до іншого. 

Невнесення змін означає, що службова особа емітента чи професійного учасника фондового ринку, на яку покладений обов’язок внесення певних змін до системи реєстру (обліку), всупереч встановленому порядку не виконує своїх обов’язків. Зміни до системи реєстру реєстроутримувач здійснює на підставі письмових розпоряджень осіб, які мають на це право (емітент, зареєстровані особи, органи державної влади). 

Невнесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів за наявності законних підстав для відмови щодо внесення змін до системи реєстру не утворює об’єктивної сторони даного злочину 

Втрата системи реєстру означає реальну відсутність системи реєстру в реєстроутримувача або її частини та невідновлення її у строки та у порядку, визначеному законодавством. 

При кваліфікації цього злочину слід враховувати, що його суб’єкт – спеціальний: службова особа емітента або професійного учасника фондового ринка. 

Професійні учасники фондового ринку – юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.