Принципи кримінального права

Принципи кримінального права

Принципами кримінального права визнаються головні положення кримінального законодавства. Такими є: законність, рівність громадян перед законом,невідворотність від відповідальності, справедливості, гуманізму та демократизму. Принцип законодавчого визначення злочину, принцип особистої відповідальності, принцип суб’єктивної осудності, принцип повної відповідальності.

 

Підстава кримінальної відповідальності

     1. Підставою  кримінальної відповідальності  є вчинення  особою  
суспільно   небезпечного   діяння,   яке  містить  склад  злочину,  
передбаченого цим Кодексом.

     2. Особа вважається  невинуватою у вчиненні злочину  і не  може  
бути  піддана  кримінальному  покаранню,  доки  її  вину  не  буде  
доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним  вироком  
суду.

     3. Ніхто   не   може   бути   притягнений   до   кримінальної  
відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

 

Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність  
               у часі  

     1. Закон  про  кримінальну  відповідальність набирає чинності  
через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не  
передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

     2.  Злочинність і  караність, а також інші кримінально-правові  
наслідки    діяння    визначаються    законом    про   кримінальну  
відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

     3. Часом вчинення  злочину  визнається  час  вчинення  особою  
передбаченої  законом  про  кримінальну  відповідальність  дії або  
бездіяльності.

Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну  
               відповідальність у часі  

     1. Закон   про   кримінальну  відповідальність,  що  скасовує  
злочинність діяння,  пом'якшує  кримінальну  відповідальність  або  
іншим  чином  поліпшує  становище особи,  має зворотну дію у часі,  
тобто поширюється  на  осіб,  які  вчинили  відповідні  діяння  до  
набрання  таким  законом  чинності,  у  тому  числі  на осіб,  які  
відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

     2. Закон  про  кримінальну  відповідальність,  що  встановлює  
злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим  
чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

     3. Закон  про  кримінальну  відповідальність,   що   частково  
пом'якшує  кримінальну  відповідальність  або іншим чином поліпшує  
становище особи,  а частково посилює кримінальну  відповідальність  
або іншим чином погіршує становище особи,  має зворотну дію у часі  
лише в тій частині,  що пом'якшує кримінальну відповідальність або  
іншим чином поліпшує становище особи.

     4. Якщо  після  вчинення  особою  діяння,  передбаченого  цим  
Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька  
разів,  зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність  
діяння,  пом'якшує кримінальну відповідальність  або  іншим  чином  
поліпшує становище особи.

Види диспозиції і санкції в кримінальному праві

Норми Особливої частини закону про кримінальну відповідальність поділяють на диспозицію та санкцію.Диспозиція - це та частина норми (статті) Особливої частини КК, в якій називається конкретне злочинне діяння або описуються його ознаки. Наприклад, у ст. 119 КК диспозицією будуть слова «вбивство, вчинене через необережність».

За технікою побудови і способом описування ознак конкретного виду злочину у чинному кримінальному законодавстві розрізняють чотири види диспозицій: просту, описову, бланкетну і відсилочну.Проста диспозиція називає злочинне діяння без розкриття його ознак. Наприклад, без вказівки на ознаки діяння сформульована диспозиція у ст. 369 "Давання хабара".Описовою називається диспозиція, де описуються найбільш істотні ознаки діяння. Так, у ст. 185 "Крадіжка" наводиться визначення крадіжки як таємного викрадення чужого майна.Бланкетною є диспозиція, котра, не називаючи конкретних ознак злочину або називаючи тільки частину із них, відсилає для встановлення змісту ознак злочину до інших нормативних актів, які не є законами про кримінальну відповідальність. Бланкетна диспозиція використовується, коли треба встановити кримінальну відповідальність за порушення правил, що містять у собі різноманітні вимоги або заборони, описані або детально розкриті в інших нормативних актах. Відсилочною зветься диспозиція, котра відсилає до кримінально-правової норми або її окремого положення, які містяться в іншій статті або іншій частині цієї ж статті КК, де називається відповідний злочин або описуються його ознаки. Наприклад, ст. 122 "Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження" відсилає до ст. 121 "Умисне тяжке тілесне ушкодження". Санкція - це частина статті, яка визначає вид і розмір покарання за злочин, зазначений в диспозиції. За видом і розміром покарання, що міститься в санкції, можна встановити, чи є злочин, наприклад, тяжким чи середньої або навіть невеликої тяжкості. У КК застосовуються відносно-визначені та альтернативні санкції.Відносно-визначеною є санкція, яка має один вид покарання і вказує його нижчу та вищу межі.Розрізняють два види відносно-визначених санкцій:а) з нижчою (мінімумом) і вищою (максимумом) межами покарання (на строк "від" і "до"). У цьому разі в законі передбачені нижча та вища межі певного покарання. Наприклад, хуліганство, передбачене ч. 4 ст. 296, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років;б) з максимумом покарання (на строк "до"). У цьому разі визначається тільки вища межа покарання, більше за яку суд не може призначити покарання.

Поняття та ознаки злочину

1. Злочином  є  передбачене цим  Кодексом суспільно небезпечне  
винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.  

     2. Не є злочином  дія або бездіяльність,  яка  хоча формально і  
містить ознаки будь-якого діяння,  передбаченого цим Кодексом, але  
через малозначність не становить суспільної  небезпеки,  тобто  не  
заподіяла   і  не  могла  заподіяти  істотної  шкоди  фізичній  чи  
юридичній особі, суспільству або державі. Ознаки злочину: Общественная опасность, виновность, наказуемость.

 

Класифікація злочину

1. Залежно  від  ступеня  тяжкості  злочини  поділяються   на  
злочини невеликої тяжкості,  середньої тяжкості, тяжкі та особливо  
тяжкі.  
2. Злочином невеликої тяжкості є злочин,  за який передбачене  
покарання  у  виді позбавлення волі на строк не більше двох років,  
або інше,  більш м'яке покарання за винятком основного покарання у  
виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів  
доходів громадян.  
3. Злочином середньої тяжкості є злочин,  за який передбачене  
основне  покарання  у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч  
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення  волі  
на строк не більше п'яти років.  
4. Тяжким  злочином  є  злочин,  за  який передбачене основне  
покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти  п'яти  тисяч  
неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або позбавлення волі  
на строк не більше десяти років.  
5. Особливо тяжким злочином є  злочин,  за  який  передбачене  
основне  покарання  у  виді  штрафу в розмірі понад двадцять п'ять  
тисяч неоподатковуваних мінімумів  доходів  громадян,  позбавлення  
волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.  
6. Ступінь  тяжкості  злочину,  за вчинення якого передбачене  
одночасно основне покарання у виді  штрафу  та  позбавлення  волі,  
визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі,  
передбаченого за відповідний злочин.

 

 

Поняття та структура складу злочину

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. У кожному складі злочину виділяють його елементи. Ними є:об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх сукупність називають об'єктивними ознаками складу), суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину (вони в сукупності називаються суб'єктивними ознаками складу). У своїй єдності ці об'єктивні і суб'єктивні ознаки й утворюють склад злочину. Об'єкт злочину - це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом. Об'єктивна сторона -зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину.Обов'язковими (необхідними) ознаками об'єктивної сторони як елемента складу злочину є: діяння (дію чи бездіяльність), суспільне небезпечні наслідки і причинний зв'язок.Суб'єкт злочину - це особа, яка вчиняє злочин. Відповідно до ст. 18 "суб'єктом злочину є фізично осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. Ознаками суб'єктивної сторони, як елементу складу, є вина, мотив і мета злочину. Обов'язковою (необхідною) основною ознакою суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи. 

Поняття та види об’єктів злочину

Обєкт-традиційно вважається, що об’єктом злочину є общественное відношення яке порушується в разі здійснення злочину. (людина, цінності). Види: 1)загальний обєкт кримінально-правової охорони. 2) родовий. 3) видовий. 4) безпосередній обєкт злочину(додатковий-обовязковий-факультативний)

Предмет злочину та його місце у складі злочину

Предмет злочину, що існує поряд з об'єктом, є самостійною факультативною ознакою складу злочину. Кожний з цих предметів наділений своїми, властивими тільки йому ознаками, виконує свою соціальну роль, а також має різне правове призначення.Предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину.З цього визначення випливає, що до предмета злочину необхідно відносити тільки певні речі, а не будь-які інші цінності.Оскільки ж предметом злочину може виступати лише певна річ, то предмет завжди є речовою (матеріальною) ознакою злочину. Крім того, предмет злочину - це така ознака складу злочину, яка названа безпосередньо в самому законі. У цьому разі він є обов'язковою ознакою складу злочину. Вважається, що предмет злочину не може претендувати на роль самостійної ознаки складу злочину. Таке рішення викликане тим, що склад злочину являє собою сукупність його Обов'язкових елементів (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єктивної сторони і суб'єкта злочину). Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає склад злочину і, отже, кримінальну відповідальність. Предмет же злочину, як уже зазначалося, є не обов'язковим, а факультативним стосовно загального поняття складу злочину. Отже, його можна називати лише ознакою, а не елементом складу злочину.

Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину

Обєктивна сторона – це зовнішня характеристика проявлення злочину. Ознаки: 1)общественно-опасне діяння. 2) общественно-опасне наслідки. 3) час, місце, спосіб, знаряддя.

 

Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину

суспільна небезпечність -полягає в тому, що діяння (дія або бездіяльність) посягає на суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом, викликає в них певні негативні зміни (шкода, збиток). Суспільно небезпечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об'єкту, можуть бути поділені на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у виді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Більшість злочинів заподіюють реальну шкоду. Суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Причинний зв'язок та його наслідки.

Причи́нний зв'язо́к — у праві це об'єктивний зв'язок між дією (бездіяльністю) тієї чи іншої особи і певним наслідком.

Питання про причинний зв'язок постає в разі притягнення особи до відповідальності за шкідливі наслідки її дії або бездіяльності при правопорушенні. Якщо закон, забороняючи те чи інше діяння, пов'язує відповідальність за нього з настанням певного шкідливого наслідку, то для притягнення особи, винної у вчиненні цього діяння, до відповідальності треба, крім інших обставин, встановити і те, що до цього наслідку спричинилися її дії або бездіяльність. В кримінальному праві причинний зв'язок є необхідним елементом об'єктивної сторони тих складів злочину, які містять вказівку не лише на заборонене діяння, а й на його шкідливий наслідок. Відсутність причинного зв'язку між протиправним діянням особи і певним шкідливим наслідком виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

 

Поняття та ознаки суб’єкту злочину.

1. Суб'єктом злочину є  фізична  осудна  особа,  яка  вчинила  
злочин у віці,  з якого відповідно до цього Кодексу може наставати  
кримінальна відповідальність.  

     2. Спеціальним суб'єктом  злочину є фізична осудна особа,  яка  
вчинила    у    віці,   з   якого   може   наставати   кримінальна  
відповідальність,  злочин,  суб'єктом якого може бути  лише  певна  
особа.

Поняття осудності.

Стаття 19. Осудність  

     1. Осудною визнається  особа,  яка під  час  вчинення  злочину  
могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.  

     2. Не  підлягає кримінальній відповідальності особа,  яка під  
час вчинення  суспільно  небезпечного  діяння,  передбаченого  цим  
Кодексом,   перебувала   в   стані  неосудності,  тобто  не  могла  
усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок  
хронічного психічного захворювання,  тимчасового розладу психічної  
діяльності,  недоумства або іншого хворобливого стану психіки.  До  
такої  особи  за рішенням  суду можуть бути застосовані примусові  
заходи медичного характеру.  

3. Не підлягає покаранню особа,  яка вчинила злочин  у  стані  
осудності,  але  до  постановлення  вироку  захворіла  на психічну  
хворобу,  що  позбавляє  її  можливості  усвідомлювати  свої   дії  
(бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду  
можуть застосовуватися примусові  заходи  медичного  характеру,  а  
після одужання така особа може підлягати покаранню.