Громадські роботи як вид покарання

Зважаючи на велике профілактичне  значення громадських робіт та їх роль в системі покарань, які не розривають позитивних суспільних зв'язків засудженого та не перешкоджають поверненню останнього до нормального життя в суспільстві, необхідно не лише вдосконалити існуючі кримінально-правові норми щодо громадських робіт, а й надалі розвивати цей інститут у напрямі більш широкого застосування даного виду кримінальної репресії.

В зв'язку з цим пропоную доповнити розділ XII Кримінального  кодексу України статтями 79-1, 79-2 і 79-3 наступного змісту:

«Стаття 79-1. Звільнення від  відбування покарання з умовою виконання  громадських робіт

1. Якщо суд дійде  висновку, що звільнення особи  від відбування покарання з  випробуванням за правилами, передбаченими  статтями 75, 76, 77 цього Кодексу, недостатнє, він може звільнити засудженого  від відбування покарання з  умовою виконання громадських робіт.

2. Умови застосування  громадських робіт визначаються  положеннями статті 56 цього Кодексу.

Стаття 79-2. Обов'язки, які  покладає суд на особу, звільнену  від відбування покарання з умовою виконання громадських робіт

1. У разі звільнення  від відбування покарання з умовою виконання громадських робіт суд може покласти на засудженого такі обов'язки:

1) з'являтися за викликом  до органів кримінально-виконавчої  системи;

2) повідомляти органи  кримінально-виконавчої системи  про причини зміни місця роботи  чи місця проживання, які перешкоджають відбуванню громадських робіт;

3) отримувати попередній  дозвіл органів кримінально-виконавчої  системи на будь-яку поїздку,  яка може перешкоджати виконанню  громадських робіт.

2. Суд може додатково  покласти на засудженого обов'язки, передбачені статтею 76 цього Кодексу.

3. Контроль за поведінкою  таких засуджених здійснюється  органами виконання покарань  за місцем проживання засудженого.

Стаття 79-3. Правові наслідки звільнення від відбування покарання  з умовою виконання громадських робіт

1. Якщо засуджений  відбув громадські роботи, виконав  покладені на нього обов'язки  та не вчинив нового злочину,  він звільняється судом від  призначеного ним покарання.

2. У разі невиконання  засудженим покладених на нього  обов'язків, порушення порядку та умов відбування громадських робіт або вчинення правопорушення, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, суд за поданням контролюючого органу направляє його для відбування призначеного покарання.

3. Якщо засуджений вчинив новий злочин протягом строку виконання зобов'язань щодо громадських робіт, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 цього Кодексу.

4. Під час реалізації  положень, передбачених частинами  2, 3 цієї статті, суд повинен враховувати відпрацьований засудженим строк громадських робіт».

На мій погляд, введення цих статей до Кримінального кодексу  України не лише сприятиме вдосконаленню  кримінально-правового інституту  звільнення від відбування покарання  з випробуванням та якнайповнішому використанню можливостей громадських робіт, а й дозволить більш диференційовано підійти до застосування даного виду звільнення від відбування покарання, реалізувати на практиці принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання.

Висновки

 

Громадські роботи — вид кримінального покарання, яке полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. На відміну від громадських робіт як виду адміністративного стягнення, вони призначаються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин.

Громадські роботи, введені  до переліку покарань у чинний КК України 2001 р., не передбачалися в попередньому КК України 1960 р. Отже, цей вид покарання  є новим. Однак, як відомо, термін “нове” за своєю сутністю – досить відносне поняття. Порівняно-правовий аналіз нормативного матеріалу з позицій історичного аспекту говорить про те, що громадські роботи як вид кримінального покарання успішно застосовувалися ще в Російській імперії, а також у перші роки після Жовтневої революції 1917 р.

Передбачене кримінальним законодавством багатьох зарубіжних держав покарання, що полягає у виконанні  засудженим примусових безоплатних  робіт на користь суспільства, називається по-різному. У КК, наприклад, Республіки Білорусь і Нідерландів воно іменується так само, як і у КК України - громадські робота. Законодавство ж Великобританії називає це покарання наданням безоплатних послуг суспільству; КК Іспанії - роботами на користь суспільства; КК Киргизської Республіки і КК Республіки Казахстан - притягненням до громадських робіт; Кримінальний закон Латвійської Республіки - примусовими роботами; КК Республіки Молдова - доплачуваною працею у користь суспільства; КК Російської Федерації - обов’язковими роботами; КК Франції - роботами в громадських інтересах; КК Чеської Республіки - суспільно корисними роботами.

Список використаних джерел

 

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Голос України. – 1996. – 13 липня.
2. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 р.
3. Андрусів Г.В. Кримінальне право України: Загальна частина: Посібник / Г.В. Андрусів, О.Ф. Бантилеєв, Б.В. Романюк. – К.: Паливода А.В., 2002. – 124 с.
4. Грачева Ю.В., Ермакова Л.Д., Есаков Г.А. и др. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – М., 2009.
5. Грищук В.К. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Львів. держ. ун-т внутр. справ. – К.: Вид. дім “ Ін Юре”, 2006. – 567 с.
6. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина: Посіб. для підготовки до іспитів / Ред. В.А. Клименко. – К.: Атіка,2003. – 288с
7. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.). – Вид. 2-ге, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 712 с.
8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-е вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2007.
9. Уголовный кодекс Швейцарии [Електр. ресурс]. – Режим доступу: http://www.law.edu.ru.
10. Уголовный кодекс Республики Польша [Електр. ресурс]. – Режим доступу: http://www.law.edu.ru.
11. Уголовный кодекс Грузии [Електр. ресурс]. – Режим доступу: http://www.law.edu.ru.

¹ Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина: Посіб. для підготовки до іспитів / Ред. В.А. Клименко. – К.: Атіка,2003. – 288с

² Грищук В.К. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Львів. держ. ун-т внутр. справ. – К.: Вид. дім “ Ін Юре”, 2006. – 567 с.

³ Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.). – Вид. 2-ге, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 712 с.

⁴ Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.). – Вид. 2-ге, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 712 с

⁵ Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.). – Вид. 2-ге, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 712 с

⁶ Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.). – Вид. 2-ге, переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 712 с