Громадські роботи як вид покарання

За законодавством деяких держав особа, до якої застосовані громадські роботи, може підлягати під час  відбування цього покарання певним обмеженням і відповідному контролю, на неї може бути покладено виконання ряду обов’язків. Так, КК Чеської Республіки (§ 45а) встановлює, що суд може призначити для злочинця на період виконання суспільно корисних робіт і деякі обмеження, спрямовані на упорядкування способу його життя. За КК Франції (ст. 131-22, 132-55) засуджений до робіт у громадських інтересах протягом строку виконання цього покарання підлягає таким заходам контролю:

- з’являтися за викликом  судді з виконання покарань  і призначеного соціального працівника;

- піддаватися перед  виконанням покарання медичному  обстеженню з метою виявлення,  чи не схильний засуджений  до будь-якого захворювання, небезпечного  для інших працівників, і визнання  його придатним за станом здоров’я  для виконання даних робіт;

- обґрунтовувати причини зміни свого місця роботи чи проживання, якщо ця зміна перешкоджає виконанню робіт в громадських інтересах у встановленому порядку;

- отримувати попередній  дозвіл судді з виконання покарань  на будь-який від’їзд, який  може завадити виконанню робіт в громадських інтересах у встановленому порядку;

- приймати відвідування  соціального працівника і надавати  йому будь-які документи чи  відомості, що стосуються виконання  покарання.

У ч. 2 ст. 132-55 названого  КК вказано, що на особу, засуджену до робіт у громадських інтересах, може бути покладено судом і виконання у період відбування цього покарання обов’язків, передбачених ст. 132-45 цього Кодексу. Такими обов’язками є⁵:

- здійснювати яку-небудь  професійну діяльність чи пройти  курс освіти або професійного навчання;

- проживати у певному  місці;

- підпорядковуватися  заходам медичного спостереження,  лікування чи догляду, а при  необхідності - у режимі госпіталізації;

- підтверджувати свою  участь у сімейних витратах  або регулярно виплачувати аліменти, по яких він є боржником;

-  відшкодувати відповідно  до своїх фінансових можливостей  повністю чи частково заподіяну  злочинним діянням шкоду навіть  при відсутності рішення за  цивільним позовом;

- підтверджувати внесення  на виконання вироку у державну  казну сум відповідно до своїх фінансових можливостей;

- утримуватися від  водіння транспортних засобів  деяких категорій;

- не займатися професійною  діяльністю при здійсненні чи  у зв’язку із здійсненням якої  було вчинено злочинне діяння;

- утримуватися від  появи у будь-якому спеціально визначеному місці;

- не іти на парі (не битися об заклад, не закладатися), зокрема при тоталізаторі;

- не відвідувати деяких  засуджених, зокрема виконавців  або співучасників злочинного  діяння;

- утримуватися від  будь-яких стосунків з деякими особами, зокрема з потерпілими від злочинного діяння;

- не зберігати або  не носити зброю.

За законодавством зарубіжних держав ухилення від відбування громадських  робіт чи порушення умов їх виконання (у тому числі неналежне, незадовільне, недоброякісне їх здійснення) можуть потягти за собою:

-  накладення на  засудженого стягнення. Наприклад,  Закон Великобританії „Про повноваження  кримінальних судів” 1973р. (§ 15-17) встановлює, що якщо засуджений  без розумних вибачень порушив  встановлені вимоги щодо відбування покарання у виді надання безоплатних послуг суспільству (включаючи незадовільне виконання дорученої йому роботи), то суд, не скасовуючи рішення про його застосування, може накласти на нього штраф у розмірі до 50 фунтів стерлінгів;

- заміну громадських робіт більш тяжким покаранням. Так, ч. 2 ст. 42 КК Республіки Казахстан встановлює, що у випадку злісного ухилення від громадських робіт вони заміняються обмеженням волі, арештом або позбавленням волі у межах, передбачених для цих видів покарань у відповідних статтях Загальної частини даного Кодексу строків (за цим Кодексом обмеження волі застосовується на строк від 1 до 5 років, але у випадку заміни ним притягнення до громадських робіт воно може бути призначено на строк менше 1 року (ч. 1 ст. 45); арешт - на строк від 1 до шести місяців, але у разі заміни ним притягнення до громадських робіт він може призначатися на строк менше 1 місяця (ч. 2 ст. 46); позбавлення волі - за загальним правилом на строк від 6 місяців до 15 років, але при заміні ним притягнення до громадських робіт воно може призначатися на строк менше 6 місяців (ч. 3 ст. 48). За КК Киргизької Республіки (ч. 3 ст. 43) злісне ухилення засудженого від виконання громадських робіт тягне за собою заміну цього покарання арештом у межах, передбачених для даного виду покарання строків (згідно з ст. 48 названого Кодексу арешт встановлюється на строк від 1 до 6 місяців). У ч. 3 ст. 40 Кримінального закону Латвійської Республіки встановлено, що якщо засуджена до примусових робіт особа злісно ухиляється від їх відбування, то суд заміняє це покарання арештом із розрахунку 1 день арешту за 8 годин роботи. За КК Республіки Молдова (ч. 3 ст. 67) злісне ухилення засудженого від неоплачуваної праці в користь суспільства тягне за собою заміну цього покарання арештом із розрахунку 1 день арешту за 8 годин неоплачуваної праці в користь суспільства або штрафом з розрахунку 50 умовних одиниць штрафу за 60 годин неоплачуваної праці у користь суспільства. У ч. 3 ст. 49 КК Російської Федерації зазначено, що у випадку злісного ухилення засудженого від відбування обов’язкових робіт вони заміняються обмеженням волі або арештом. При цьому час, впродовж якого особа відбувала обов’язкові роботи, враховується при визначенні строку обмеження волі чи арешту із розрахунку 1 день обмеження волі або арешту за 8 годин обов’язкових робіт. Згідно з ст. 30 Кримінально-виконавчого кодексу Російської Федерації ухилення від відбування обов’язкових робіт є злісним, якщо засуджений: а) більше двох разів протягом місяця не вийшов на обов’язкові роботи без поважних причин; б) більше двох разів порушив трудову дисципліну; в) з метою ухилитися від відбування цього покарання скрився;

- застосування покарання,  замість якого були призначені  громадські роботи. Так, Закон  Великобританії „Про повноваження кримінальних судів” 1973р. (§ 15-17) встановлює, що якщо засуджений без розумних вибачень порушив встановлені вимоги щодо відбування покарання у виді надання безоплатних послуг суспільству (включаючи незадовільне виконання дорученої роботи), то суд може скасувати рішення про його застосування і призначити покарання, якому підлягала особа за вчинений нею злочин. За КК Іспанії (§ 3 ст. 88) у випадку порушення засудженим порядку відбування громадських робіт або їх невиконання (повністю чи частково), що були застосовані замість призначеного за вчинений злочин покарання, починає виконуватися замінене покарання за вирахуванням тієї частини строку, яка відповідно до встановлених правил заміни покарань уже була ним виконана. У ст. 22g КК Нідерландів вказується, що якщо засуджений неналежним чином виконав громадські роботи, то суд може постановити про відбування ним повністю чи частково покарання, замість якого вони були застосовані. При цьому повинна бути врахована та частина роботи, яка була виконана належним чином;

- кримінальну відповідальність. Так, наприклад, згідно з ст. 419 КК Республіки Білорусь злісне  ухилення засудженого від відбування  громадських робіт визнається  злочином і карається арештом  на строк до 3 місяців. Особа  визнається такою, що злісно ухиляється від відбування цього покарання, якщо вона: а) не вийшла після офіційного попередження без поважних причин більше двох разів протягом відбування даного покарання на громадські роботи; б) вчинила більше двох разів після офіційного попередження інші порушення трудової дисципліни під час виконання громадських робіт; в) зникла з метою ухилення від відбування цього покарання.

2.3. Шляхи  вдосконалення застосування громадських  робіт як виду покарання

Система кримінальних покарань з прийняттям в 2001 р. нового Кримінального кодексу України зазнала істотних змін. З неї було вилучено такі покарання як громадська догана та позбавлення батьківських прав. Натомість введено чотири нових види покарань: громадські роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт та обмеження волі.

Важливо, що розширення системи  покарань сталося в першу чергу  за рахунок так званих «нетюремних» санкцій. Це пов'язано, насамперед, з  негативними наслідками, які тягне  за собою ізоляція особи від суспільства. Людина, що опиняється в місцях позбавлення волі, виявляється відірваною від соціального середовища, сім'ї, трудового колективу. В результаті поведінка більшості осіб, засуджених до позбавлення волі, з часом погіршується. Під час же тривалого перебування в місцях позбавлення волі суттєво знижуються можливості адаптації людини до звичайного життя, розриваються сімейні та інші корисні соціальні зв'язки. Засуджені втрачають надію на майбутнє, починають звикати до місць позбавлення волі, у них виникає почуття безнадійності.

Зрештою, трагічні соціальні, моральні, психологічні, економічні, демографічні та медичні наслідки переконливо  доводять, що позбавлення волі не є  найкращим засобом боротьби зі злочинністю.

В зв'язку з цим вчені  неодноразово ставили питання про  необхідність реформування системи покарань у напрямі більш широкого використання санкцій без ізоляції від суспільства.

Зрештою, покарання, не пов'язані  з ізоляцією від суспільства, широко застосовуються у всьому світі  та довели свою високу ефективність, в  тому числі сприяли зменшенню рецидивної злочинності.

З огляду на вищевикладене  законодавець України ввів у новий  Кримінальний кодекс пакет санкцій, альтернативних позбавленню волі, серед  яких окреме місце посіли громадські роботи як вид кримінального покарання.

Практика застосування громадських робіт в інших країнах свідчить про високе профілактичне значення вищеназваної санкції, її значну ефективність. Найкраще це можуть підтвердити дані стосовно рецидиву серед осіб, яким призначалися громадські роботи, у порівнянні з аналогічними даними щодо осіб, засуджених до позбавлення волі.

Вивчення рівня повторної  злочинності через два роки після  закінчення дії покарання у виді громадських робіт показало, що воно не призводить до зростання рецидиву, навпаки, робить його значно нижчим, ніж у осіб, які відбули тюремне ув'язнення. Отже, ефективність даної санкції цілком очевидна. Тому можна лише позитивно оцінювати введення у новий КК України норм, які стосуються громадських робіт.

Громадські роботи серед  основних покарань визнаються більш м'якими, ніж виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі. В свою чергу вони є більш суворим видом покарання, ніж штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (останні два види покарань можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові).

Згідно з ст. 56 КК України, громадські роботи полягають⁶ у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільне корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Встановлюються вони на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Громадські роботи не можуть бути призначені усім засудженим. Обмеження стосовно кола осіб, яким може бути встановлено даний вид  покарання, торкаються осіб, визнаних інвалідами першої або другої груп, вагітних жінок, осіб, які досягли  пенсійного віку, а також військовослужбовців строкової служби.

В деяких зарубіжних країнах  громадські роботи не застосовуються також до жінок, які мають дітей  віком до семи (ч. 4 ст. 44 КК Грузії) та до восьми років (ч. 4 ст. 49 КК Російської Федерації, п. З ч. 4 ст. 47 КК Азербайджанської Республіки). На мій погляд, цей досвід є позитивним і його варто врахувати під час вдосконалення вітчизняних кримінально-правових норм. Відтак, необхідно доповнити перелік осіб, яким громадські роботи не призначаються (ч. 3 ст. 56 КК України), наступним положенням: жінки, що мають дітей віком до семи років. Така норма, в разі внесення її до Кодексу, буде ще одним виявом гуманізму до особи, яка скоїла злочин, та її дитини, сприятиме створенню нормальних умов для утримання і виховання дітей таких осіб.

Пропоную окремою частиною ст. 56 КК України записати таке: «При призначенні покарання у виді громадських робіт суд повинен зобов'язати засудженого пройти медичний огляд на предмет відсутності у нього хвороби, небезпечної для інших працівників, та придатності до роботи, на якій його передбачається використовувати».

Цікаво, що вітчизняний  закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість призначення  громадських робіт не лише дорослим особам, а й неповнолітнім. Втім, відповідні кримінально-правові норми, на мій погляд, потребують удосконалення.

Відомо, що неповнолітні потребують посиленої кримінально-правової охорони. В зв'язку з цим законодавець України у новому КК вперше виділив  розділ (XV), присвячений особливостям кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. В нормах цього розділу знаходить своє втілення ідея менш суворої відповідальності неповнолітніх порівняно з дорослими, а, отже, реалізуються принципи справедливості, гуманності покарання та економії кримінальної репресії.

З метою поліпшення кримінально-правового  захисту неповнолітніх пропоную удосконалити норми КК щодо громадських  робіт наступним чином:

- передбачити посильний  характер громадських робіт для  неповнолітніх (як це зроблено  у КК Російської Федерації  — ч. З ст. 88));

- встановити необхідність  проведення медичного огляду  неповнолітніх перед початком  відбування покарання у виді  громадських робіт.

Відтак, пропоную ч. 1 ст. 100 КК України викласти у такій  редакції: «Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16-ти до 18-ти років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім посильних для нього робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день. Перед початком відбування покарання у виді громадських робіт неповнолітні підлягають обов'язковому медичному огляду».