Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину

У деяких складах місце вчинення злочину визначається як територія, на яку поширюється чітко визначений правовий режим, наприклад, державний кордон України (ст. 331), митний кордон України (ст. 201), заповідники, території й об'єкти природно-заповідного фонду (при незаконному полюванні (ст. 248), місця обмеження волі (ст. 390), місця позбавлення волі (ст. 393), виправні установи (статті 391, 392) спеціалізовані лікувальні заклади (ст. 394) та ін. [11, с. 126-127].

У деяких випадках місце вчинення злочину виступає як кваліфікуюча ознака. Це, наприклад, розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій (ч. 2 ст. 433 КК).

Час вчинення злочину - це певний відрізок (проміжок) часу, протягом якого відбувається суспільна небезпечне діяння і настають суспільне небезпечні наслідки. У статтях Особливої частини КК час вчинення злочину як ознака об'єктивної сторони описується дуже рідко. Разом з тим встановлення часу вчинення злочину по кожній справі має важливе значення для вирішення питання про чинність закону в часі (статті 4, 5).

Обстановка вчинення злочину - це конкретні об'єктивно-предметні умови, в яких вчиняється злочин. В одних випадках обстановка вказує на ті умови, у яких відбувається діяння, наприклад, вчинення військового злочину в бойовій обстановці (ч. З ст. 402, ч. З ст. 403, ч. З ст. 404), злочинні дії військовослужбовця, що перебуває в полоні (ст. 431), неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст. 285); в інших же - обстановка вказує на умови, у яких перебуває потерпілий, наприклад, залишення в небезпеці (ст. 135), ненадання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136), погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350). Обстановка вчинення злочину іноді істотно підвищує ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і виступає як кваліфікуюча ознака (наприклад, військовий злочин у бойовій обстановці). В інших випадках вона створює привілейований склад злочину. Це вбивство або нанесення тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони (статті 118, 124), де обстановка - посягання з боку того, хто посягає, - визначає необхідність захисту від суспільне небезпечного посягання.

В усіх зазначених випадках обстановка вчинення злочину є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони.

Засоби вчинення злочину - це предмети матеріального світу, що застосовуються злочинцем при вчиненні суспільна небезпечного діяння.

Вони поділяються на знаряддя та інші засоби вчинення злочину. Знаряддя - це предмети, використовуючи які особа вчиняє фізичний (як правило, руйнівний) вплив на матеріальні об'єкти (вогнепальна і холодна зброя, інструменти, транспортні засоби, пристрої, технічне устаткування тощо). До інших засобів вчинення злочину (засоби у вузькому значенні слова) можуть бути віднесені підроблені документи, формений одяг (наприклад, К. і В., переодягнувшись у форму працівників міліції і використовуючи підроблені документи, робили «обшуки» в окремих громадян і шляхом обману привласнювали їх цінності) та ін.

Засоби вчинення злочину слід відрізняти від предмета злочину, під яким розуміють предмети матеріального світу, у зв'язку з якими чи з приводу яких вчиняється злочин. Предмет, як відомо, нерозривно пов'язаний з об'єктом злочину, завжди перебуває в статичному стані. Засоби ж перебувають у динамічному стані, забезпечують здійснення посягання на об'єкт кримінально-правової охорони, у тому числі і вплив на предмет злочину [20, с. 14].

Засоби вчинення злочину в одних випадках істотно полегшують вчинення злочину, в інших - без них це взагалі неможливо. Засоби є обов'язковою ознакою складу злочину, коли вони безпосередньо вказані в диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту. Так, зброя є

обов'язковою ознакою складу бандитизму (ст. 257); вогнепальна чи холодна зброя або інші предмети, спеціально пристосовані чи заздалегідь приготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, є обов'язковими (альтернативі) ознаками особливо злісного хуліганства (ч. 4 ст. 296). Причому знаряддя вчинення злочину можуть виступати як ознака основного складу або кваліфікуючого, наприклад транспортні засоби в складі незаконного полювання (ч. 2 ст. 248), або ж навіть ознаками особливо кваліфікуючого складу.

Висновки

В роботі було проведено дослідження об'єктивної сторони складу злочину. За його результатами можна зробити наступні висновки.

Об'єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільна небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.

Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з погляду їх закріплення у диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов'язкові (необхідні) і факультативні.

До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільне небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин.

До факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину належать: суспільне небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і суспільне небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину. Ці ознаки, фактично притаманні злочину як явищу реальної дійсності, далеко не завжди вказуються в законі як ознаки конкретного складу злочину.

Вчинення злочину шляхом дії означає активну вольову поведінку особи, що вчиняє злочин. Ця дія є суспільно небезпечною, протиправною, вона спричиняє шкоду об'єкту кримінально-правової охорони.

Бездіяльність у кримінальному праві розуміється як суспільне небезпечна вольова пасивна поведінка особи, що полягає у невиконанні того діяння, яке особа повинна була і могла виконати чи попередити настання суспільне небезпечного наслідку.

Будь-який злочин тягне за собою суспільне небезпечні наслідки, які виражаються у спричиненні шкоди об'єкту кримінально-правової охорони, яка може бути фізичною, майновою, моральною, політичною

Причинним зв'язком у кримінальному праві називається такий зв'язок між суспільними явищами, при якому одне явище (суспільне небезпечне діяння) закономірне, з внутрішньою необхідністю утворює інше явище - злочинні наслідки.

В роботі було розглянуто головні положення основних теорій причинності у кримінальному праві (теорія причинності conditio sine qua non або теорія еквівалентної причинності; теорія адекватної причинності; теорія необхідного спричинення). Кожна з них більшою або меншою мірою мас свій позитив і негатив. Тому при аналізі конкретної події (двох зовсім однакових подій не існує) щодо причинного зв'язку небезпечного діяння і шкідливих наслідків, яка найчастіше пов'язана з властивими лише їй умовами та обставинами, можуть бути використані окремі положення або критерії будь-якої з розглянутих теорій у науці кримінального права та практиці застосування кримінального закону в Україні.

Об'єктивна сторона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності. Тому особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише тоді, коли у вчиненному нею діянні встановлені всі ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Об'єктивна сторона має важливе значення для правильної кваліфікації злочину. Врахування ознак об'єктивної сторони дозволяє суду в кожному конкретному випадку правильно визначити ступінь тяжкості вчиненого злочину і відповідно до цього призначити покарання, що відповідає вчиненому.

Список використаної літератури

1. Україна. Закони. Кримінальний кодекс України:.- К.: Влад и Влада, 2001. - 597 с.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. «Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень // Постанови Пленуму Верховного Суду України,-К., 1995.- с. 146-149.
3. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - К.: Влад и Влада, 2000. - 560 с.
4. Кримінальне право України: Загальна частина: [Підруч. для студентів юрид. вузів і фак.]/ [М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І. Борисов та ін.]; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого; Акад. прав, наук України; За ред. М.І.Бажанова та ін,- X.: Право, 1997. - 305 с.
5. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. - М. : Юридическая литература, 1999. - 311 с
6. Коржанський М.Й. Популярний коментар Кримінального кодексу України,- К.: Наук, думка, 1997. - 401 с.
7. Коржанський М.Й. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій,- К.: Укр.вид. група: Наук.думка, 1996.- 182 с.
8. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів/ [Наук. ред. О.Г.Кулик].- К.: Юрінком інтер, 1998.- 414 с.
9. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна: Курс лекцій. М.Й. Коржанський (ред.). - К. : Атіка, 2001. — 432с.
10. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України, -К.: Атіка, 2001. - 656с.
11. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студ. вищ. навч. закл./Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов
12. та ін.: За ред професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Київ- Харків.: Юрінком Інтер - Право, 2001 . - 416 с.
13. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. ред. Кондратьев Я.Ю.; Наук. ред. Клименко ВА та Мельник М.І. -К., Правові джерела, 2002. -432 с.
14. Куринов Б.А Научные основы квалификации преступлений. /Учебное пособие для студентов/- М.: Издательство МГУ,1994. - 276 с.
15. Курс советского уголовного права. Часть Общая,-1968. -Т. 1.
16. Лейленд Пітер. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство. - К, 1996.-е.42,44.
17. Ломако В .А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекції. Укр.юридакад,- X., 1993,- 22 с.
18. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 272 с.
19. Навроцький В.О. Проблеми кваліфікації злочинів: Конспект лекцій: Для студентів юрид.фак.ун-ту Львів.ун-т ім.І.Франка,- Львів, 1993.- 82 с.
20. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: (За станом законодавства та постанов Пленуму Верх. Суду України на 1 січня 2000 р.) [Александров Ю.В., Андрушко П.П., Андрусів Г.В. та ін.]; Верх.Суд України. Київ.нац.ун-т ім.Т.Шевченка та ін.; Відп.ред.: Бойко В.Ф. та ін,- К.: ЮРінком, 2000. - 1084 с.
21. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка,- К.: АС.К., 2002,- 936 с.
22. Пионтковский А. А. Преступление. Часть Общая// Курс советского уголовного права. - М., 1970, - Т. 2.
23. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.
24. Сергеевский Н. Д. Русское уголовное право: Пособие к лекциям. Часть Общая, - СПб, 2002.
25. Сеченов И.М. Избранные философские и психологические произведения. - М., 1947.
26. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань: [Навч.посібник для студентів гуман. сусп. фак. вузів].- К.: Артек, 1997,- 205 с.
27. Швецов A.B. Состав преступления: спорные вопросы. Монография. - СПб: Терра, 1999 - 161 с.