Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину

 

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………….………….…3

 

Розділ 1. Поняття та значення об'єктивної сторони злочину………….…..5

 

Розділ 2. Суспільно небезпечне діяння та його види………………..…......9

 

Розділ 3. Наслідки злочину........................................................................…15

 

Розділ 4. Причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та

                шкідливими наслідками.……………………............................…18

 

            4.1 Головні положення основних теорій причинності у

                кримінальному праві………………………………………..……27

 

Розділ 5. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину…..33

 

Висновки………………………………………………………………….….36

 

Список використаної літератури………………………………...............…38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Існування людини завжди пов'язано з якою-небудь діяльністю, тобто активним втручанням у природне середовище або середовище, яке пов'язане із певними соціальними відносинами. Виявляючи свою активність, індивід прагне змінити, пристосувати чи не допустити настання якої не будь події або прискорити її. Подібна діяльність може бути корисною, шкідливою чи нейтральною для суспільства. Іншими словами, діяльна сторона поведінки людини виражається у певному впливі на навколишній світ.

Що ж стосується складових частин людської діяльності, то вона підрозділяється на психічну і фізичну активність. Злочинна поведінка людини відрізняється від звичайної тим, що являє собою небезпеку для суспільних інтересів. У злочині психічну діяльність прийнято називати суб'єктивною стороною. Фізичну, яка полягає в рухах тіла і у відповідних змінах, що вони викликають у зовнішньому світі, називають об'єктивною, тобто зовнішньою стороною людського поводження.

У самому загальному змісті об'єктивна сторона злочинної діяльності - це реалізація задуманої суб'єктом мети шляхом активного втручання в хід подій і явищ зовнішнього світу або, навпаки, відмовлення від такого втручання при наявності правового обов'язку діяти. Вона включає і наслідки цієї діяльності, а також і причинний зв'язок між ними.

Об'єктивна сторона злочину є одним з найбільш складних розділів науки кримінального права. Злочин - це явище нормативного характеру, тобто до фактичної сторони діяльності людини додається її нормативна оцінка. Норма кримінального права перетворює за допомогою юридичної формули конкретну злочинну дію в юридичний склад правопорушення. Дія може бути визнана злочином лише за наявності певних компонентів активності особи, утворити юридичні ознаки складу злочину, його об'єктивної сторони; інші ж елементи дії, не позначені в нормі права, значення не мають. Тому вважаю, що варто розрізняти об'єктивну сторону злочину й об'єктивну сторону складу злочину.

Головною метою курсової роботи є висвітлення усіх взаємозв'язків і взаємо залежностей, які присутні в проблемі теоретичного осмислення поняття об'єктивна сторона складу злочину.

Нормативною основою роботи стали такі правові акти, як, Кримінальний кодекс України, Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Науковою основою при написанні даної роботи стали праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених таких як М.І.Бажанова, Ю.В.Бауліна, В.І. Борисова, С.С.Яценка, М.Й. Коржанського, В.В. Сташиса, В.Я. Тація та ін. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та  значення об'єктивної сторони злочину

Кримінальне законодавство України встановлює кримінальну відповідальність тільки за конкретні суспільне небезпечні винні діяння (дію або бездіяльність), передбачені законом як злочин (ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 11 КК України). Як і будь-який акт вольової поведінки людини, злочин являє собою єдність його зовнішніх (об'єктивних) і внутрішніх (суб'єктивних) властивостей і ознак. Зовнішня сторона злочину утворює його об'єктивну сторону, а внутрішня - його суб'єктивну сторону.

Визнаючи нерозривний зв'язок об'єктивних і суб'єктивних ознак злочину, наука кримінального права в той же час вивчає їх окремо, що необхідно для їх більш глибокого розуміння. Такий підхід дозволяє глибше пізнати об'єктивну і суб'єктивну сторони злочину, що складають у реальній дійсності єдиний і неподільним акт злочинної поведінки.

При виявленні злочину ми насамперед стикаємося з його об’єктивними ознаками: конкретним актом поведінки суб'єкта у виді дії чи бездіяльності, що завжди здійснюється у певній об'єктивній обстановці, у певному місці і в певний час. Цей акт поведінки завжди відбувається відповідним способом, наприклад, крадіжка з об'єктивної сторони виражається в таємному викраденні чужого майна (ст. 185 КК України), грабіж - у відкритому викраденні такого майна (ст. 186 КК України). Злочин завжди тягне за собою певні суспільно небезпечні наслідки, тому що в результаті його вчинення завдається істотна шкода суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом (наприклад,  вбивство своїм наслідком має смерть людини - статті 115-119, крадіжка, грабіж, шахрайство - статті 185, 186, 190 - заподіюють майнову шкоду власнику). Причому діяння (дія чи бездіяльність) перебуває у причинному зв'язку із суспільно небезпечними наслідками. Ці ознаки притаманні будь-якому злочину і як явищу реальної дійсності. Без цих ознак злочину бути не може. Вони мають місце завжди, у всіх випадках, коли вчиняється злочин.

Іноді злочин вчиняється з використанням тих або інших предметів матеріального світу: технічних пристосувань, вогнепальної або холодної зброї, підроблених документів чи інших засобів. Їхнє вибіркове використання багато в чому дозволяє злочинцю більш успішно вчинити злочинний намір, заподіяти більш тяжку шкоду.

В об'єктивних ознаках виявляються як фактичні, так і соціальні властивості злочину, передусім його суспільна небезпечність. Об'єктивні ознаки, які притаманні всім злочинам, вивчаються Загальною частиною кримінального права, а індивідуальні ознаки конкретних злочинів, наприклад, бандитизму, шахрайства, хуліганства, - Особливою частиною.

Викладене дозволяє зробити висновок, що об'єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільна небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.

Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з погляду їх описування (закріплення) у диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов'язкові (необхідні) і факультативні.

До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільне небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин.

Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК. або однозначно випливає з її змісту і, таким чином, виступає обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяльності) є обов'язковим у кожній кримінальній справі.

До факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину. Ці ознаки, фактично притаманні злочину як явищу реальної дійсності, далеко не завжди вказуються в законі як ознаки конкретного складу злочину. Так, диспозиції складів шпигунства (ст. 114 КК України), незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України), хуліганства (ст. 296 КК України) та ін. не містять вказівок на конкретні суспільне небезпечні наслідки, які необхідно було б встановлювати при вирішенні питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Так само далеко не завжди в статях Особливої частини КК указуються спосіб, місце, час, обстановка вчинення злочину. Отже, зазначені ознаки об'єктивної сторони складу злочину є не обов'язковими, а факультативними.

Однак якщо суспільне небезпечні наслідки, місце, час, спосіб, обстановка і засоби вчинення вказані у диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з значення обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу злочину і їх встановлення в такому випадку є обов'язковим.

Об'єктивна сторона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності. Тому особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише тоді, коли у вчиненому нею діянні встановлені всі ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Ознаки об'єктивної сторони багато в чому визначають суспільну небезпечність злочину. Характер діяння, спосіб його вчинення, місце, час, обстановка вчинення злочину, тяжкість суспільне небезпечних наслідків, що настали, є найважливішими показниками суспільної небезпечності як соціальної властивості злочину. У цьому зв'язку об'єктивні ознаки діяння враховуються передусім при рішенні питання про криміналізацію тих чи інших діянь, тобто визнанні їх злочинними і караними самим законодавцем. Крім того, наприклад, тяжкість наслідків, спосіб вчинення злочину багато в чому визначають суворість покарання, встановленого в санкціях статей Особливої частини КК за відповідні злочини. Об'єктивна сторона має важливе значення для правильної кваліфікації злочину. Аналіз об'єктивної сторони дає можливість встановлювати інші елементи й ознаки складу злочину: об'єкт, якому заподіюється шкода даним злочином, відповідну форму вини, мотив, мету злочину, які не завжди вказуються в диспозиціях статей Особливої частини КК, і, таким чином, правильно кваліфікувати вчинене. Об'єктивна сторона має важливе значення для розмежування злочинів, а також відмежування злочинних діянь від незлочинних. Так, крадіжка, грабіж, розбій (суміжні злочини) розрізняються між собою за способом вчинення злочину. Хуліганство, відповідальність за яке встановлена в ст. 296, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, відрізняється від адміністративне караного дрібного хуліганства за об'єктивною стороною. Врахування ознак об'єктивної сторони дозволяє суду в кожному конкретному випадку правильно визначити ступінь тяжкості вчиненого злочину (ст. 65 КК України) і відповідно до цього призначити покарання, що відповідає вчиненому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Суспільно небезпечне діяння та його види

Суспільно небезпечне діяння є обов'язковою, стержньовою ознакою по відношенню до інших ознак об'єктивної сторони. Без суспільне небезпечного діяння нема злочину.

Поняття «діяння» містить у собі дві форми поведінки особи, що вчиняє злочин, - дію та бездіяльність.

Злочинна дія виявляється як рух. «Усе безкінечне різноманіття зовнішніх проявів мозкової діяльності зводиться вкінець до одного лише прояву - м'язового руху, - писав видатний російський фізіолог І. М. Сєчєнов,- Чи сміється дитина при погляді на іграшку, чи усміхається Гарібальді, коли його нівечать за любов до Батьківщини, чи тремтить дівчина при першому почутті кохання, чи творить Ньютон світові закони і пише їх на папері - всюди остаточним чинником є м'язовий рух» [24, с. 71].

Найбільш поширено зовні дія виявляється (відбивається) як рух тіла. Але рухом тіла дія не вичерпується. Злочинець не вчинив би багато чого, якби надіявся, розраховував лише на свої руки та ноги.

Кримінально-правова дія є складний психофізичний процес:

1. Дія є свідомою поведінкою людини, спрямованою на певний об'єкт для досягнення певної мети.
2. Дія містить у собі декілька або навіть цілу серію рухів, всю сукупність конкретних актів поведінки.
3. Дія поєднує в собі також засоби, знаряддя, механізми, властивості речовин і явища природи, які використовує людина, діючи певним чином.
4. Дія завжди чиниться в певних умовах місця, часу, обставин. Зовні дія виявляється у формі:

• слів - погроза, вимога, підмова, підбурювання, обман тощо;

• міміки, жестів - демонстрація зброї, погроза, образа, хуліганство і т. ін.;
• фізичного впливу на різні матеріальні предмети, речі - знищення майна, тілесні ушкодження, викрадення тощо;
• використання як знарядь злочину малолітніх, неосудних, тварин, птахів і т. ін.

Це - фізична характеристика дії. Суспільну характеристику дії складають:

1) Суспільна небезпечність  дії - її спрямованість на певний  об’єкт і заподіяння йому шкоди.

Суспільна небезпечність дії є її суспільно - політична характеристика, її об'єктивна властивість.

2) Кримінальна протиправність  дії, її заборонність кримінальним  законом.

Обов'язковою ознакою дії є її усвідомленість суб'єктом. Неусвідомлювана поведінка дією у кримінально-правовому розумінні не визнається.

Не мають кримінально-правового значення, наприклад, дії, вчинені уві сні, в стані патологічного сп'яніння, при втраті свідомості та інших таких обставинах, оскільки вони не усвідомлені особою.