Вивчення природно-рекреаційних, історико-культурних ресурсів Аргентини

АРГЕНТИНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ

Розділ1.Теоретичні та методичні аспекти туристичного вивчення країни

Розділ 2.Фізико- географічна  характеристика Аргентини

2.1. Загальні відомості  про країну

2.2. Природно-рекреаційні  ресурси країни Аргентини

Розділ 3. Соціально  економічна характеристика Аргентини

3.1. Історико-культурні ресурси  країни

3.2. Етнографічні особливості  країни

3.3. Соціально-економічні  умови та ресурси Аргентини

Розділ 4. Туристичний  комплекс Аргентини

4.1. Характеристика туристичної  галузі країни

4.2. Туристичне районування  Аргентини

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми: У наш час кордони багатьох країн відкриті і розвиток міжнародного туризму зростає. Країни, що розвивають цю галузь мають переваги для збереження та розповсюдження своєї культури та традицій, а туристичні фірми, що надають такі послуги мають переваги над своїми конкурентами в цьому виді бізнесу, саме тому тема міжнародного туризму є дуже актуальною.

Предметом дослідження курсової роботи є вивчення природно-рекреаційних, історико-культурних ресурсів Аргентини, сучасного стану туристичної галузі країни.

Об’єктом дослідження  є інструмент впливу на формування та розвиток туристичної галузі в  контексті національної політики в  умовах високої конкуренції та інших  факторів.

Основною метою курсової роботи є вивчення Аргентини, її становлення як держави, аналіз сучасного стану та перспектив розвитку туристичної галузі, розгляд природно-рекреаційного та історико-культурного потенціалу країни.

Завдання:

- дослідити фізично-географічне  положення та природно-кліматичні особливості Аргентини;

- дослідити історико-культурний  потенціал країни та вказати  особливості державотворення та  державного устрою;

- дати оцінку соціально-економічній  політиці країни;

- провести туристичне районування на основі дослідження розміщення окремих туристичних ресурсів та курортів Аргентини;

Аргентинська Республіка - держава в південній частині  Південної Америки. За площею (2780,4 тис. кв. Км) вона поступається лише Бразилії. На півночі і північному сході  межує з Болівією, Парагваєм і  Бразилією, на сході до Уругваю, на півдні і заході - з Чилі; її східні береги омиваються водами Атлантичного океану, а на крайньому півдні - субантарктичних  водами. Загальна протяжність кордону - 9 665 км, довжина берегової лінії - 4 989 км. Аргентині належить також  частина острова Вогняна Земля  і кілька невеликих островів.

Аргентина - це єдина латиноамериканська країна, де європейці і жителі Північної  Америки можуть себе почувати невимушено і подорожувати щодо непомітно. Для  того, щоб на відпочинку в Аргентині  не особливо відрізнятися від місцевих жителів, потрібно всього лише цікавитися футболом і мати деякі навички  гри в нього. Аргентина - це ще незвідана  і не відкрита для більшості туристів країна, де на кожному кроці вас  чекає нову пригоду.

Визначні пам'ятки Аргентини. Столиця країни місто Буенос-Айрес  є місцем проживання для третини  населення Аргентини. У всіх путівниках по столиці вказано, що в цьому  місті знаходяться найширша і  щонайдовша вулиці в світі. Найпопулярніші місця для відвідин – Оперний  театр «Колон», Музей природних  наук, Міжнародна художня галерея, культурний центр ім. Сан-Мартін. Багато місцевих визначних пам'яток зосереджено  в другому за величиною місті  Аргентини Кордобе. Місто є архітектурним скарбом країни, тому тури до Аргентини передбачають відвідини Кордобы. Туристи прийдуть в захват від центру міста, де знаходиться безліч прекрасних будівель колоніального періоду. Слід обов'язково відвідати старий ринок, історичний музей, помилуватися куполами собору Іглесиа. Інші визначні пам'ятки Аргентини – Музей скам'янілостей в Ла-Плате, колоніальному музеї, монастирі Сан-Франсисько і церква Ла-Сантіссима-Крус в Коррієнтесе, колоніальна архітектура в Сальте, Россаріо і Санта-Фе.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І Теоретичні та методичні аспекти туристичного вивчення країни

Туристичне країнознавство – це наука, яка вивчає весь комплекс географічних явищ на визначеній території, проте лише в межах фізичної чи суспільної географії. Країнознавство є наукою і навчальною дисципліною, яка комплексно вивчає країни і регіони світу, досліджує, систематизує й узагальнює дані про їхню природу, населення, внутрішні просторові відмінності. Туристське країнознавство сприяє розвитку міжнародного туризму, виступаючи як основа наукового обґрунтування туристсько-рекреаційного освоєння районів країни, створення якісного туристичного продукту, оптимізації туристичних маршрутів.

Об’єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні регіональні та глобальні угрупування. Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов’язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені. Країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країни, відображаючи цілісну картину буття основних одиниць соціально-політичної організації світу.

Географічне положення —  перший пункт плану характеристики країни. Характеризуючи географічне положення країни, необхідно представити той простір, навколишнє середовище, в якому існує держава. Для опису й оцінки географічного положення необхідно дати короткі пояснення за основними пунктами плану. Опис положення об’єкта відносно основних ліній і точок на карті чи на материку передбачає визначення власне положення території країни. При цьому досить виокремити суттєві ознаки положення, вказавши, наприклад, що країна розташована в помірних широтах уздовж східної окраїни певного материка чи вздовж східного узбережжя. Важливо вказати, чи має країна вихід до вод Світового океану і які можливості з цим пов’язані.

Характеризуючи транспортно-географічне положення, варто звернути увагу на те, які види транспорту забезпечують міжнародні перевезення і зв’язки країни, оцінити особливість положення країни щодо системи доріг континенту: центральне, периферійне, окраїнне, віддалене, ізольоване чи інше. Досить важливою є також характеристика екологічного положення країни, тобто положення відносно екологічно значущих об’єктів, в тому числі країн і регіонів, які визначають екологічну ситуацію або країн і регіонів, на екологічну ситуацію яких може впливати дана країна.

Природні умови і природні ресурси будь-якої країни є, як правило, основною складовою потенціалу, що визначає можливості розвитку країни. Для їх комплексного країнознавчого дослідження застосовується стандартний план характеристики: рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність, тваринний світ, природні зони і т.д.. Досліджуючи країну і район, важливо з’ясувати, як довго тривало господарське освоєння і використання природних умов і ресурсів, тобто ступінь втручання людини в природу. Окрім загального об’єкта дослідження, комплексне країнознавство розглядає взаємозв’язки між цілісною природою, господарством і населенням.

Основним компонентом  природи будь-якої країни є рельєф. Характеристика рельєфу формує первісний образ території, а також є

важливим фактором, що впливає  на всі інші компоненти природи: води, клімат, рослинність і тваринний світ значною мірою визначаються особливостями рельєфу. Чим мозаїчніший рельєф, тим більше розмаїтості в інших компонентах, тим багатша природа загалом. Загальну характеристику рельєфу доцільно розпочати з вказівки на те, які форми рельєфу знаходяться на території, як вони співвідносяться за площею (яка з них переважає), перелічити найбільші гори і рівнини.

Загальну характеристику рельєфу доцільно розпочати з вказівки на те, які форми рельєфу знаходяться на території, як вони співвідносяться за площею (яка з них переважає), перелічити найбільші гори і рівнини.

Рельєф — сукупність усіх нерівностей земної поверхні, що називаються «формами рельєфу». Їх розрізняють за розмірами, будовою, походженням тощо. За розмірами виділяють найбільші, великі, середні і дрібні (малі) форми рельєфу. Найбільші — це материки й океанічні западини, великі — гори і рівнини, середні і малі — пагорби, яри, дюни та ін.

Характеристику клімату  доцільно розпочинати із з’ясування основних закономірностей і понять клімату, послідовно аналізуючи основні елементи, явища і показники, які їх характеризують. Насамперед варто звернути увагу на те, у яких кліматичних поясах розташована країна і які особливості їхнього поширення по території. Інформація про те, у якій кліматичній області знаходиться країна, є обов’язковою, оскільки кліматичні показники, а також дані погоди прямо залежать від цього. Далі треба послідовно визначити основні елементи: відомості про температуру, тиск, вологість, опади, вітри. Розглядаються параметри показників протягом року, у середньому за рік, за сезонами, а також зміни — амплітуди  коливань. Амплітуди важливі для визначення специфічних особливостей клімату. Наприклад, значні амплітуди коливань є типовими для областей з континентальним і різко континентальним кліматом, а в приморських районах амплітуди коливань невеликі.

Характеристику всіх кліматичних  показників варто давати за основними сезонами. Характеризуючи основні кліматичні явища, варто зосередити увагу на областях високого і низького тиску, тому що вони безпосередньо впливають на значущість погодних змін. Характеристика погоди за структурою аналогічна характеристиці клімату: тип погоди, характеристика основних елементів і явищ. Клімат — це стан нижнього шару атмосфери (тропосфери) за тривалий проміжок часу.

Розпочинати характеристику вод доцільно з опису вод Світового океану, які омивають країну: морів, океанів, заток чи проток. Вона повинна включати їхню назву, місце розташування відносно території країни і відносно території океану (окраїнні, внутрішні чи міжострівні). Потім дається характеристика глибин, насамперед узбережної зони (середня і максимальна глибини дна), рельєфу дна, зокрема відзначається, у якій зоні дна Світового океану знаходиться море. Важливо не забути про характеристику берегової лінії. Далі слід описати властивості вод моря чи частини океану: температура і її зміни за сезонами року, солоність, рух вод (течії) і коротко проаналізувати органічне (біологічне) життя водойми. Якщо водойма замерзає, треба вказати тривалість і стійкість льодового покриву.

Характеристика вод суші включає характеристику річок, озер, боліт, підземних мінеральних вод. Загальна характеристика річок включає відомості про те, наскільки багата ними територія країни, які вони за розмірами, значенням, особливостями розміщення. Загальна характеристика озер включає інформацію про те, наскільки багата ними територія країни, які вони за походженням, площею, глибиною, які особливості їхнього розміщення. Характеризувати озеро треба в такій послідовності: назва озера, місце розташування, походження озерної улоговини (тектонічне, льодовикове, карстове), характер берегової лінії, дна і гірських порід, що складають береги і дно озера, глибини, температура, солоність (стічне чи безстічне), режим і рух вод, характер рельєфу і рослинності берегів.

У свідомості більшості людей образ природи країни тісно пов’язаний з певним типом рослинності чи з характерними (особливими) для даної території тваринами. Щоб скласти країнознавчу характеристику достатньо розглянути географію природних зон суші (природні зони в океані не виділяються). Повна комплексна (географічна) характеристика природного комплексу такого рівня включає опис усіх компонентів природи. Зазвичай, на території країни розташовано кілька природних зон.

Назви природних зон і  висотних поясів визначаються за типом рослинності, що в них переважає.

Характеристику тваринного світу в країні доцільно розпочинати з переліку типових тварин, які живуть у природних зонах на даній території, а потім подати короткі відомості про видовий склад, місця перебування (ареали), особливості поведінки тварин. Фауна (тваринний світ) — це історично сформована сукупність видів тварин, що живуть у даній області. Найважливішою ознакою будь-якої фауни є її видовий склад, а кількість видів, що входять до неї, визначають її багатство. Суттєвою ознакою будь-якої фауни є екологічна природа складових її видів. Однак недостатньо описати тваринний світ на рівні природної зони. Природна зона — ділянка земної поверхні, яка відрізняється від інших своєрідністю природного комплексу, що досить чітко виявляється у зовнішньому вигляді.

Характеристика будь-якої природної зони в країнознавстві включає характеристику флори і фауни. Головною таксономічною одиницею живих організмів є вид. Рослинність (флора) — це історично сформована сукупність видів (груп) рослин, що живуть у даній області. Розрізняють кілька основних типів рослинності: деревна, чагарникова, трав’яниста, мохово-лишайникова, гриби. В окрему групу виділяють водну рослинність — водорості.

Одним з основних методів  дослідження мережі розселення країни є дослідження фіксованого на визначений момент часу розподілу населених пунктів по території. Населений пункт (поселення) – це геопросторово цілісна і компактна концентрація населення разом із засобами його життєдіяльності, якими є місця постійного проживання населення, його праці і відпочинку, відтворення, суспільного проживання тощо. У країнознавчих дослідженнях міське і сільське розселення необхідно розглядати у взаємозв’язку. Міста, як відомо, формують територіальну структуру господарства країни і визначають територіальну організацію суспільства загалом. У виділенні основних територіальних систем і структур країни провідну роль відіграють міське розселення і столичні центри з прилеглими до них територіями.

Туристська характеристика території передбачає аналіз і оцінку не тільки об'єктів, але і суб'єктів, що впливають на можливості і особливості  розвитку туризму. Головним суб'єктом  є народи. Народ(и) — визначена спільнота людей, що проживають на конкретних територіях. Характеристика народів передбачає певну послідовність. Спочатку доцільно звернути увагу на особливості расового складу населення. У зв’язку з особливостями історичного минулого в деяких країнах відносини між представниками різних рас вирізняються складністю та напруженістю. Варто також звернути увагу на особливості розселення місцевих представників різних рас по території країни. Важливим аспектом характеристики народів є аналіз етнічного складу населення, який в багатьох країнах є досить «строкатим», а ареали розселення етносів часто є мозаїчними. Населення – це сукупність людей певної території. Характеристика населення повинна включати елементи і явища, які дають уявлення про жителів країни. Кожний з елементів характеризується низкою показників