Територіально-рекреаційні системи Сполучених Штатів Америки, особливості їх формування і розвитку

          1) організований відпочинок:

                    а) курортно-лікувальний;

                    б) курортно-оздоровчий;

                    в) спортивно-оздоровчий;

          2) неорганізований відпочинок:

                    а) індивідуальний та сімейний;

                    б) груповий;

                    в) масовий;

          3) туризм:

                    а) пізнавальний (краєзнавчий; регіональний; міжнародний);

                    б) історико-етнографічний;

                  в) історико-культурний;

                  г) ландшафтно-екологічний;

                  д) спортивний (рибальство; мисливство; водно-спортивний; альпінізм; екстремальний);

                  е) родинно-гостьовий;

                  ж) торговельний;

                  з) діловий;

                  и) науковий;

                  к) громадсько-політичний;

                  л)розважальний (спортивно-видовищний; фестивально видовищний);

                  м) релігійний.

          Цікавим є підхід Л.Г.Лукьянової та В.І.Цибуха [21], коли рекреація розглядається як об’єднання таких складових, як лікування-профілактика (бальнеолікування, грязелікування, кліматолікування, водолікування, санаторне лікування), відпочинок-релаксація (дозвілля, свято, гра, розвага), туризм (подорожі, екскурсії), фізична рекреація (спорт, фізкультура). У даному разі, враховуючи первинні (фізіологічні – сон, харчування, гігієна), вторинні (психофізіологічні – відпочинок, релаксація, профілактика, туризм), третинні (духовно-інтелектуальні – дозвілля, фізична рекреація, застілля, свято, гра)

функції рекреації, рекреаційну  діяльність класифікують за спрямованістю:

         1) лікувальна – інсоляція, повітряні ванни, сон на повітрі, теренкур, застосування мінеральних вод, грязелікування, купання у басейні, приймання душу, ванни;

          2) пізнавальна – читання, спілкування, телебачення, кінотеатри, виставки, театри, лекції, туризм;

          3) діяльність за інтересами – садівництво, бджільництво, квітникарство, риболовля, колекціонуванням, фотографування, технічна творчість;

          4) мобільна – самодіяльний туризм, пішохідні екскурсії, любительський спорт, рухливі ігри, танці, прогулянки.

          Вважаючи, що головне призначення створення ТРС з одного боку – відновлення та розвиток фізичних і психічних сил людини, з іншого – духовних та інтелектуальних, і що функціонування цих систем суттєво відрізняється одна від одної, виділяємо за метою діяльності два основні типи ТРС: психофізичної (підтипи: купально-пляжна, промисельна рекреація, водний туризм, яхтинг, мисливство, рибальство, прогулянки, лікувально-оздоровчий, спортивно-оздоровчий, розважальний туризм) та духовно-інтелектуальної рекреації (підтипи: екскурсії, культурно-пізнавальний, культурно-розважальний, діловий,релігійний, навчально-освітній, етнічний туризм). Комплексні ТРС розглядаємо як поєднання занять основних двох типів.

          Отже, науковими розробками щодо  типізації територіально рекреаційних систем займалося багато науковців, зокрема Преображенський, Зорін, Вєдєнін, Новікова та інші. Вони пропонували типізацію за різними ознакими        (площею поширення, рівнем атрактивності, видом середовища, сформованістю, періодичністю функціонування, тривалістю, метою діяльності та іншими ознаками), але практичне застосування такого процесу полягає у тому, щоб виявити наявність певних типів ТРС у межах конкретного регіону та оцінити ступінь їх розвинутості для подальшого ефективного функціонування рекреаційної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Територіально  рекреаційні системи Сполучених Штатів Америки

 

2.1. Особливості  формування територіально рекреаційних  систем Сполучених Штатів Америки

          Сполучні Штати Америки є досить специфічною країною щодо розвитку рекреаційно-туристичного господарства. Тут завжди переважав внутрішній туризм, хоча постійно зростала частка американців, які б воліли відпочивати за кордоном, а також іноземців, які подорожують по США.

          Тероризм, війни та епідемії початку ХХІ століття значною мірою вплинули на туристичниу менталітет американців. Більше третини населення країни вважає закордонні мандрівки занадто ризикованими.

          Американці надзвичайно уважно  слідкують за епідеміологічною ситуацією у світі, що підтверджує опитування найбільших компаній США. 60% працівників з 500 компаній заборонялись поїздки в небезпечні регіони світу – осередки захворювання на пташиний грип та атипову пневмонію.

          Цікавою особливістю американців є те, що вони вміють брати від рекреаційно-туристського бізнесу набагато більше, ніж інші країни світу.

          Потужним і головним чинником єдності держави є виховання патріотизму. Однією з складових такого виховання є внутрішня рекреація.

Тепер, щодо рекреаційного господарства США.

В США нараховується 155 Державних лісів, що займають 769 000 км², або 8.5% загальної території країни. Оскільки площі Державних лісництв на сході країни складають лише 13% від загальної, Уряд скуповує приватні землі в східних штатах і організовує в них нові лісництва. На території Державних лісів розташовано багато гірськолижних курортів. На території Державних лісів, як правило, Ви маєте повну свободу пересування. Ви можете ходити (їздити), ночувати там де вам заманеться. Лише одне обмеження – ваш намет має стояти не ближче 200 футів від джерел, річок, стежок, доріг.

У більшості державних лісів та степів діє заборона на використання відкритого вогню поза визначеними місцями (fireplace). Користуватися газовими (чи іншими) пальниками можна без обмежень. В Campsite та Campground, можна відпочити з цивілізаційними зручностями (близько15 USD).

          Правила відвідування та здійснення рекреаційної діяльності можуть відрізнятися в різних Державних лісах і степах, тому перед спочатку слід ознайомитися з правилами відвідування обраного лісу на сайті Державної Лісової Служби США (USDA Forest Service): http://www.fs.fed.us/

В структуру Державної  Лісової Служби США входять також  Державні степи – National Grasslands. На їх території туристи також мають волю пересування. Останніми роками в США активно діє Національна програма відновлення степів. Лише в одному штаті, Іллінойс, з 1997 року було відновлено віддано до публічного користування 61 км² степу.

Система Національних Парків (National Park System, NPS) нараховує 391 природний об’єкт, з яких 58 це власне Національні Парки. Загальна площа територій, що знаходяться в адмініструванні NPS - 338,000 км². Перший у Світі Національний Парк – Yellowstone NP - було зорганізовано в 1872 році саме в США. Основна роль Національних Парків – це збереження природи, освітньо-виховна діяльність, рекреація і туризм. Вони організовуються в найбільш цікавих та привабливих місцях. Концепція СНП в США значно відрізняється від загальноприйнятої в Європі. Основна різниця полягає на тому, що сервіс в США орієнтований, в першу чергу, на автотуристів. Через Національні Парки проходять якісні дороги, до усіх найцікавіших місць, і вхідна плата стягується з авто, а не з особи. Відповідно вся інфраструктура розміщується вздовж доріг. В залежності від розміру та популярності парку розмір оплати коливається від 1 до 25 USD з авто на тиждень. На території НацПарків автотуристам заборонено ночувати поза кемпінгами чи готелями. Зазвичай ціни на кемпінги і особливо готелі вищі, ніж поза межами Національних Парків.

Регіональні парки відрізняються меншим поширенням рекреаційної діяльності, і на відміну від Національних Парків, підпорядковуються не Федеральному Урядові, а урядові відповідного штату. Перший Регіональний парк було створено у Каліфорнії (зараз Yosemite NP) у 1864 році. Деякі парки займають величезні території – площа Wood-Tikchik SP на Алясці складає 6500 км².

Землі ПЗФ займають площу 1 060 000 км², або 1/8 загальної території США. На територіях, що належать до ПЗФ можуть розташовуватися заказники чи інші заповідні землі.

Території, основною метою  яких є збереження окремих природних  комплексів - державні заказники (National Preserve) та заповідники (wilderness).

Зазвичай вони не орієнтовані  на рекреаційну діяльність, проте відкриті для відвідування, часто безкоштовного. Такі території не є формою земельної власності, і тому можуть розташовуватися на землях які належать НацПаркам, Державним лісництвам, BLM чи Індіанським резерваціям.

Загальна площа 680 заповідних територій, які знаходяться на федеральних землях - 430 000 км², що складає 5% території країни. На їх територіях, як правило, заборонено пересування автотранспортом та взагалі будівництво доріг, проте дозволяється піший, кінний туризм, полювання, рибна ловля, наукові дослідження тощо.

Найбільший заповідник-wilderness знаходиться на Алясці і займає площу 51 570 км². Найбільшим wilderness поза Аляскою є Death Valley Wilderness на території Death Valley NP в Каліфорнії.

Заповідники федерального підпорядкування можуть розташовуватися на землях НацПарків, Державних лісів, BLM. Крім того, уряди штатів чи індіанські резервації можуть організовувати заповідники на своїх землях і самостійно регулювати правила перебування в них.

До складу wilderness входять Койотові гори, Coyote Buttes, з надзвичайно цікавою і неймовірно мальовничою геологічною формацією – "The Wave". Аби зберегти красу цього місця встановлено квоту на відвідування - 20 осіб на день! 10 осіб можуть зарезервувати день відвідування в інтернеті з 3-місячним упередженням, а решта 10 місць розігруються в лотереї на місці, о 9 годині ранку.

Каньйон Антилопи Парк – природоохоронна територія, що зорганізована індіанцями племені Навахо в своїй резервації в Арізоні. Каньйон Антилопи відкрили для загального доступу лише в 1997 році. Адміністрування території повністю здійснюється Індіанською резервацією. Перебування в каньйоні можливо лише у супроводі працівників, а фото сесії обмежені у часі кількома годинами.                                                                                                           

Державні пляжі – State beach, фактично це дикі пляжі, на яких дозволена рекреаційна діяльність. Відвідування таких пляжів є безкоштовним, однак аби залишити десь авто (на пляж в’їжджати автотранспортом заборонено) скоріше за все прийдеться заплатити. При Державних пляжах завжди розташовані кемпінги, проте, то може бути не таким простим, потрапити на кемпінг. Аби гарантувати собі відпочинок на кемпінгу біля пляжу в Південній Каліфорнії, американці резервують собі місця кілька місяців наперед.

У США 50 національних парків, які щорічно відвідують більш 50 млн. туристів. Найбільше відомі з них - Єллоустонський, Їосемитський, Секвоя, Глеішер, Великий каньйон, Колорадо на Заході і Грейт-Смокі-Маунтінс в Аппалачах. Крім національних парків, заповідників і природних резерватів, система туристсько-рекреаційних територій у США включає такі категорії, як "національний пам'ятник", "національний меморіал", "національний історичний парк", "національне бойовище" і т.д.

По розвитку міжнародного туризму США значно поступаються Європі, але щорічно країну відвідують 30 - 40 млн. чоловік. При цьому дуже високий розвиток одержав внутрішній туризм, включаючи автосервіс.

США мають дуже великі і різноманітні природно-рекреаційні ресурси, на основі яких склалися значні природно-рекреаційні райони. Головні райони приморського туризму - Флорида, Каліфорнія і Гаваі, гірського - штати Заходу, особливо в межах Скелястих гір, приозерного - штати Приозер'я.

Особливе місце в рекреаційній галузі США займає  курортне господарство. Бальнеологічні курорти функціонують в усіх регіонах країни. На північному сході США це Кліфтон-Спрінгс та Саратога-Спрінгс, у штаті Мічіган – Маунт-Клеменс, у Західній Віргінії – Вайт-Салфер-Спрінгс, у Джоржії – Ворм-Спрінгс, у Індіані – Френч-Лік, в Арканзасі – Хот-Спрінгс, у Міссурі – Екселсіор-Спрінгс, у Колорадо – Гленвуд-Спрінгс і Колорадо-Спінгс, у Каліфорнії – Палм-Спрінгс.

Кліматичні умови, особливо континентальних штатів, сприятливі для організації кліматолікування: більшість територій країни знаходяться в субтропічному, невелика смуга на півночі – в помірному, південні райони (Гавайські острови і, частково, Флорида) – у тропічному кліматичних поясах. Найсприятливіші умови для організації приморських курортів наявні в Каліфорнії (Лонг-Біч, Санта-Барбара, Сан-Дієго, Санта-Круз, Санта-Каталіна, Санта-Моніка), Флориді (Майямі-Біч, Вест-Палм-Біч, Дейтона-Біч, Кі-Вест, Сент-Огастін, Сент-Пітерсберг) і на Гавайських островах ( Вайкікі-Біч, Гонолулу). На східному узбережжі США функціонують курорти Атлантік-Сіті, Лонг-Бранч і Нью-Порт, забезпечуючи рекреаційні потреби найбільшої в країні агломерації Бостваш.

На заході країни, де простяглись хребти Кордільєр, існують сприятливі умови для розбудови гірськокліматичних курортів. Серед найвідоміших курортів регіону слід визначити Лас-Вегас, Сан-Валлі, Санта-Фе, Тусом. На північному сході країни серед мальовничих вершин Аппалачів діє курорт Лейк-Плесід.

Слід зазначити, що більшість курорті США мають розважальну, а не оздоровчу спеціалізацію.

          Отже, Сполучні Штати Америки є досить специфічною країною щодо розвитку рекреаційно-туристичного господарства. Тут завжди переважав внутрішній туризм, хоча постійно зростала частка американців, які б воліли відпочивати за кордоном, а також іноземців, які подорожують по США.

          На території США  знаходиться  велика кількість територій природно заповідного фонду, використання яких в рекреаційному господарстві значно відрізняється від інших країн.

          Ще однією особливістю ТРС США є те, що в санаторно-курортному господарстві переважає розважально-відпочинкова спеціалізація. Хоча країна має значні ресурсні запаси, і курорти лікувально-оздоровчого спрямування.