Територіально-рекреаційні системи Сполучених Штатів Америки, особливості їх формування і розвитку

Зв'язки МТБ  та інфраструктури рекреаційної галузі з іншими підсистемами ТРС однотипн. Взаємодія МТБ та інфраструктури з іншими елементами ТРС виявляється таким чином:

• з рекреантами відображається через забезпеченість закладами спеціального та супутнього рекреаційного призначення з метою надання широкого спектра послуг і характеризується такими показниками як різноманітність, місткість, комфортність;
• з рекреаційними ресурсами та умовами відображається через характеристики надійності і ресурсного забезпечення функціонування системи. Рекреаційне підприємство певної потужності, класу і спеціалізації повинне мати необхідну ресурсну базу для ефективного функціонування (площа пляжів, дебіт мінеральних джерел, чисельність екскурсійних об'єктів і т.д.). Ресурсозабезпеченість повинна враховуватись на стадії проектування місткості МТБ, яка характеризується обсягом експлуатаційних запасів, пропускною здатністю територій і об'єктів, надійністю;
• з обслуговуючим персоналом визначається рівнем забезпечення робочою силою у відповідності до їх потужності та технології рекреаційного обслуговування. Дефіцит трудових ресурсів може гальмувати освоєння нових районів, стримувати розширення діючих комплексів, потребує збільшення обслуговуючого персоналу в сезон-пік;
• з управлінськими системами визначається регулятивними, інформативними, організаційними, координаційними функціями останніх для забезпечення екологічності, надійності, комфортності в діяльності об'єктів МТБ та інфраструктури.

          Не менш складний характер носить система взаємозв'язків обслуговуючого персоналу з іншими елементами ТРС. Кількість обслуговуючого персоналу розраховується згідно з потужністю річного потоку рекреантів за галузевими нормами на чисельність рекреантів або кількість місць обслуговування. Взаємозв'язок підсистем «обслуговуючий персонал» і «природні рекреаційні ресурси та умови» характеризується рівнем комфортності природного середовища для життєдіяльності людей. Природне середовище по-різному оцінюється з точки зору обслуговуючого персоналу (для трудової діяльності і постійного проживання) та відпочиваючих. Зв'язки обслуговуючого персоналу з підсистемою МТБ та інфраструктура рекреації характеризуються фондозабезпеченістю праці, рівнем механізації процесу обслуговування. Разом з тим обслуговуючий персонал вимагає комплексності рекреаційної інфраструктури. Технічна підсистема повинна мати достатню мережу соціально-побутових і культурно-просвітніх закладів для обслуговування персоналу рекреаційних установ та їх сімей. Обслуговуючий персонал висуває вимоги до управлінських систем - безпеки трудової діяльності і охорони здоров'я, системи і засобів, спрямованих на запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням.

 

          Отже, ТРС – це комплексне просторове утворення, що складається з окремих підсистем спрямованих на задоволення як особистісних, так і суспільних рекреаційних потреб. Вона є відкритою системою і тому зазнає зовнішніх впливів. Підсистеми ТРС є складними утвореннями, томі їх можна вважати окремими самостійними системами, але не зважаючи на це вони пов’язані між собою тісними і не розривними зв’язками, і кожна з підсистем мають великий вплив на інші.

 

 

1.2. Класифікація  територіально рекреаційних систем

          Рекреаційна діяльність може бути надзвичайно різноплановою та різноаспектною, тому важко підлягає систематизації. Найкраще це здійснювати через типізацію ТРС.

          Питанням типізації територіальних рекреаційних систем присвячені дослідження багатьох науковців. Так, І.В.Зорін, В.С.Преображенський, Ю.О.Вєдєнін [29, с.77–84] виділили типи ТРС за трьома ознаками:

          1) функціями рекреаційної діяльності (лікувальний, спортивний, пізнавальний);

          2) ступенем співвідношення в організації відпочинку незміненої природи і технологічних систем (урбанізований із підтипами міста-курорти, міста-екскурсійні центри, дачні селища; неурбанізований із підтипами прогулянкові парки, спортивні парки, мисливські (риболовні) парки, архітектурно-історичні парки);

          3) територіальною орієнтацією (світового, всесоюзного, міжагломераційного, міського значення).

          Беручи за основу попередню типологію, В.І.Павлов, Л.М.Черчик [23, с.12–14] розрізняють ТРС за:

          1) основними напрямами рекреаційної діяльності (лікувальний,

оздоровчо-спортивний, пізнавальний);

          2) значенням (регіональний, загальнодержавний, міжнародний);

          3) часом проведення рекреаційних занять (довготривалої та

короткотривалої рекреації);

          4) ступенем віддаленості від споживачів (ближні, віддалені).

          О.О.Любіцева зазначає, що територіальні рекреаційні системи можуть бути «різного масштабу, спеціалізації та рівня концентрації туристсько-рекреаційних ресурсів і мати різний ступінь атрактивності в туристичну діяльність» і від цього залежить «наявність, обсяг та структура попиту, зафіксованого внутрішніми та міжнародними туристичними потоками» [20, с.205].

          При систематиці рекреаційної діяльності О.Г.Топчієв і Ціншен Ван [10], додатково характеризуючи її за мотивацією населення до рекреаційних послуг (духовна, пізнавальна, фізіологічна, розважальна, економічна) та регулярністю попиту на ці послуги (постійна, сезонна, епізодична), виділяють 18 видів і 10 підвидів всередині трьох типів: 1) організований відпочинок; 2) неорганізований відпочинок; 3) туризм.

          Новікова В.І. пропонує типізувати ТРС за площею поширення, рівнем атрактивності, видом середовища, сформованістю, періодичністю функціонування, тривалістю та метою діяльності (Додаток 2).

          Через площу поширення територіальних рекреаційних систем проявляється така їх властивість, як ієрархічність – віднесення до певного рангу, підпорядкованість нижчих рангів вищим. Найбільшою площею поширення ТРС ми вважаємо макрорегіон – максимальна територія, на якій розміщується конкретна ТРС. Це можуть бути материки, частини світу, океани, та їх поєднання, також це таксономічні одиниці рекреаційно-географічного районування світу на Європейський, Північноамериканський, Центральноамерикансько-Карибський, Південно-американський, Азіатський, Африканський, Австралійсько-Океанійський, Антарктичний макрорегіони (за П.Зачиняєвим, М.Фальковичем із доповненнями О.Бейдика) [6]. Менші за територіальним охопленням є мезорегіональні ТРС, що включають площі кількох країн, причому в різних варіантах поєднання. Загальнодержавні ТРС співпадають із межами країни, а регіональні – із територією її адміністративних одиниць. Поширення ареальних ТРС не співпадає з межами адміністративно-територіального поділу, а залежить від спеціалізації ТРС і відповідності певних видів рекреаційної діяльності конкретним площам. У даному разі мова йде про рекреаційні території – «частину земельного фонду, задіяну для організації туризму, лікування та відпочинку» [7, с.54]. Однак не кожна рекреаційна територія є територіальною рекреаційною системою, бо даного статусу вона набуває лише тоді, коли починає задовольняти всім вимогам до базової моделі ТРС.

          Найменшими за територіальним охопленням, а відтак таксоном найнижчого рангу, є локальні системи.

          За рівнем атрактивності територіальна рекреаційна система може мати світове (міжнародне), національне або місцеве значення, коли вона:

          1) задовольняє рекреаційні потреби і запити, відповідно, міжнародної спільноти та представників багатьох держав, населення країни або жителів регіону, мешканців даної місцевості та конкретного населеного пункту;

         2) володіє рекреаційними ресурсами, відповідно, унікальними та визначними, цінними та значними або будь-якими;

          3) може надавати послуги та забезпечена інфраструктурою відповідних стандартів і рівня у достатніх для функціонування обсягах.

          Вплив середовища проявляється у формуванні ТРС урбанізованих (на базі міських поселень), руральних (у сільській місцевості), міжпоселенських (у природному середовищі, не зайнятому населеними пунктами) та комбінованих (для яких характерно поєднання в різних варіантах попередніх типів).

          За ступенем сформованості ТРС можна поділити на сформовані, започатковані та неврівноважені.

          Сформована територіальна рекреаційна система, що характеризується

розвинутістю всіх підсистем та їх збалансованістю між собою, «за  сприятливих умов – високого рівня взаємопов’язаності між складовими, рекреаційної спеціалізації території, в межах якої розташована дана ТРС – може стати територіально-рекреаційним комплексом (ТРК)». «Із суспільно-географічних позицій ТРК сприймається як однорангова із сільськогосподарським, транспортним або промисловим комплексом територіально-господарська система, яка виступає «ядром» економіко-географічного району з рекреаційною спеціалізацією. При цьому будь-який ТРК розуміють як ТРС, але не навпаки» [10].

          У ТРС, яка тільки започаткована, деякі підсистеми можуть бути недостатньо розвинуті, знаходитися на початковому етапі розбудови. Але, якщо складові ТРС не збалансовані між собою та розвиток однієї або кількох підсистем суттєво відрізняється від інших, мова йде про неврівноважену ТРС. Гармонізація між усіма компонентами системи в ідеалі полягає в однаковому ступені їх розвинутості, в іншому випадку маємо третій тип ТРС за сформованістю. Тут небезпечними є як недостатній, так і надмірний розвиток

однієї із підсистем по відношенню до інших, адже у першому випадку йдеться про неможливе повноцінне функціонування системи у повному обсязі через відсутність потрібного рівня однієї із складових, а в другому – значна частина надмірно розвинутої підсистеми залишається нереалізованою через те, що інші складові не можуть забезпечити відповідний рівень функціонування, а це призводить до збитків.

          Така специфічна властивість рекреації, як ритмічність, сприяє формуванню різних за періодичністю функціонування ТРС: постійні (цілорічної дії), сезонні (циклічно функціонують повноцінно лише в певні періоди), тимчасові (виникають за потреби, не притаманні тривалість і циклічність дії).

          Рекреацію за тривалістю можна поділити на короткочасну та довготривалу, а відтак і виділити два відповідних типи ТРС.

          При типізації територіальних рекреаційних систем обов’язково виділяють типи за функціональною ознакою (у нашому випадку – метою діяльності), бо кожна ТРС характеризується «функціональною цілісністю» [29]. Однак існує кілька підходів до здійснення типізації за цією ознакою.

          Традиційним («класичним») вважається підхід В.С. Преображенського, І.В.Зоріна, Ю.О.Вєдєніна [29, с.77–84], коли за функціями рекреаційної діяльності виділяються 4 типи ТРС:

          1) лікувальний із кліматичним, грязьовим, бальнеологічним підтипами;

          2) оздоровчий із купально-пляжним, прогулянковим підтипами;

          3) спортивний із риболовно-мисливським, змагальним, туристським підтипами;

          4) пізнавальний із культурним, природним підтипами.

          В.І.Павлов і Л.М.Черчик [23, с.12–14] пізніше доопрацювали цю типологію та, виокремивши нові підтипи, запропонували такі 3 типи:

          1) лікувальний із клімато-лікувальним, бальнеологічним, грязе- та озокерито-лікувальним, водолікувальним, фітолікувальним підтипами;

          2) оздоровчо-спортивний із стаціонарно-оздоровчим,

спортивно-оздоровчим, комбінованим підтипами;

          3) пізнавальний із екскурсійним або туристично-пізнавальним, туристичним діловим, туристичним комерційним підтипами.

          Подібним є і підхід І.В.Смаля, який виділяє вісім функціональних типів ТРС [27, с.16–18]:

          1) рекреаційно-лікувальний – запобігання й профілактика хронічних

захворювань, покращання кровообігу й дихання, підвищення обміну речовин і виведення шлаків з організму людини;

          2) рекреаційно-оздоровчий – зміцнення здоров’я людини і профілактика захворювань;

          3) рекреаційно-спортивний – зміцнення здоров’я людини і реалізація частини її соціальних запитів (визнання, саморозвиток, самореалізація тощо) через організацію туристичних походів і експедицій різного ступеня складності;

          4) рекреаційно-пізнавальний – задоволення цілої низки соціальних запитів і потреб особистості: процес пізнання та отримання нових знань і вражень; естетична насолода; спілкування з природою й однодумцями тощо;

          5) рекреаційно-розважальний – активізація і пробудження життєвих сил людини, отримання нових відчуттів і можливість насолодитися ними;

          6) рекреаційно-відновлювальний – відновлення психофізичної енергії

в межах тижневого  циклу життєдіяльності особистості;

          7) рекреаційно-сакральний – духовний саморозвиток людини, пізнання нею найвищих цінностей буття, пошук шляху внутрішнього самоочищення і прийняття Бога;

          8) рекреаційно-виробничий (агро-рекреаційний) – пов’язаний з «другим житлом» або дачею, де разом і відпочинком людина займається фізичною працею і сільським господарством.

          О.Г.Топчієв і Ц.Ван [10] систематику рекреаційної діяльності здійснили з позицій організаторів рекреаційних послуг: