Основи страхування в туризмі

– відшкодувати витрати, завдані страхувальнику при настанні страхового випадку, щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

– за заявою страхувальника в разі проведення страхових заходів, що зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

– тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено також інші обов'язки страховика.

У свою чергу, страхувальник зобов'язаний:

– вчасно вносити страхові платежі;

– під час укладання договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати страховика про будь-яку зміну страхового ризику;

– повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо нього об'єкта страхування;

– вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

– повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.

Умовами договору може бути передбачено також інші обов'язки страхувальника. У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до особи, котра одержала це майно в спадщину. В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина або юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не обумовлено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих. Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика. Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права і обов'язки страхувальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності.

Обов'язки страхувальника при настанні страхового випадку.

При виникненні збитку, у зв'язку з яким страхувальник звертається до страхувальної компанії з претензією про виплату страхового відшкодування, страхувальник зобов'язаний:

– негайно, але у будь-якому випадку не пізніше за п'ять діб, рахуючи з того дня, коли він дізнався або повинен був би дізнатися про збиток, сповістити про це страхувальну компанію або її представника;

– вжити всі можливі заходи щодо запобігання або зменшення збитку і щодо рятування застрахованого майна; якщо це є можливим, страхувальник повинен запитати у страхувальної компанії інструкції, які йому слід виконувати;

– надати страхувальній компанії або її представникам можливість проводити огляд або обстеження пошкодженого майна, розслідування причин і розміру збитку, брати участь у заходах щодо зменшення збитку і рятування застрахованого майна;

– на вимогу страхувальної компанії повідомити їй письмово всю інформацію, що необхідна для висновку про розмір і причини пошкоджень або загибелі застрахованого майна;

– у разі загибелі або пошкодження рухомого майна, устаткування;

– надати страхувальній компанії опис пошкодженого, загиблого або втраченого майна. Ці описи повинні надаватися в узгоджені із страхувальною компанією терміни, але у будь-якому випадку не пізніше за один місяць з дня настання страхового випадку. Описи складаються із зазначенням вартості пошкоджених предметів на день збитку. Витрати із складання описів несе страхувальник;

– зберегти постраждале майно в тому вигляді, в якому воно опинилося після страхового випадку.

Страхувальник має право змінювати картину збитку тільки в тому випадку, якщо це диктується міркуваннями безпеки, зменшенням розмірів збитку, з відома страхувальної компанії або після закінчення двох тижнів після повідомлення страхувальній компанії про збиток.

Якщо страхувальник не виконає будь-яке з наведених зобов'язань, страхувальна компанія має право відмовитися від виплати страхового відшкодування.

Страхувальна компанія та її представники мають право брати участь у рятуванні і збереженні застрахованого майна, застосовуючи і вказуючи необхідні для цього заходи, проте ці дії страхувальної компанії або її представників не можуть розглядатися як визнання її обов'язку виплачувати страхове відшкодування. Якщо страхувальник перешкоджає цьому, страхове відшкодування скорочується в тій мірі, в якій це привело до збільшення збитку.

Представник страхувальної компанії має право приступити до огляду постраждалого майна, не чекаючи сповіщення страхувальника про збиток. Страхувальник не має права перешкоджати йому в цьому.

Страховик має право відмовитися від виплати страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли встановлено:

– навмисні дії страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

– вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь котрої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

– подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

– отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної за заподіяне;

– невчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкоду визначенні обставин, характеру та розміру збитків та інші випадки, передбачені законодавством України.

Умовами договору страхування може бути передбачено інші підстави для відмови від виплати страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову від виплати страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмова страховика від виплати страхових сум може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку. До страховика, котрий виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Страхові технології в індустрії туризму

 Перш за все, сьогоднішній  ринок страхування туристів - це  високо конкурентний ринок. Попит на страхові послуги у сфері туризму в Україні залежить, перш за все, від обов’язковості того чи іншого виду страхування, а також від рівня ризиків потенційних страхувальників. На жаль, сьогодні, як і в багатьох інших видах страхування, основним пріоритетом при виборі страховика, є найнижча ціна, а потім вже набір послуг, а ще потім фінансова надійність, досвід та партнери. Тому ціни на страхування зараз дуже низькі, а цей вид страхування високо ризикований. Як завжди, низька ціна забезпечує невисоку якість сервісу і мінімальні фінансові ліміти.

Аналіз потреб у страхуванні ризиків туристичних фірм виявив наступні тенденції. Потребують відповідного страхового покриття та укладають договори страхування великі та середні туристичні фірми. Дрібні туристичні фірми, які не мають майна та стоять перед вибором щодо подальших напрямів ведення діяльності - перейти в категорію туристичних агентів чи взагалі залишити туристичний ринок, не бачать необхідності здійснювати страхування власних ризиків, що теж заважає розвитку страхової справи, є безперечним недоліком та відбувається знов таки через неосвітленість українських туристичних фірм у галузі страхування.

Ризик появи негативних явищ є частиною людської діяльності, а у туризмі такий ризик ускладнюється тим, що у разі появлення шкоди, заподіяної здоров’ю та майну туриста, він опиняється у незнайомій країні, де ніхто без страхового поліса не надасть безкоштовної допомоги або не відшкодує збитків через спричинену шкоду.

Найбільш типовими випадками, які трапляються з туристами є такі:

- одержання платної медичної  допомоги у результаті нещасного  випадку, раптового захворювання або загострення хронічного захворювання, що призвело до реальної загрози погіршення здоров’я застрахованого або смерті;

- непередбачена ненавмисна втрата  працездатності застрахованим (нещасний  випадок);

- непередбачена ненавмисна втрата  багажу, документів та засобів існування;

- непередбачені витрати, пов’язані  з виникненням загально цивільної  та авто цивільної відповідальності;

- неможливість здійснити туристичну  поїздку через нещасний випадок, раптове захворювання, смерть близьких та рідних застрахованого, пошкодження майна в особливо великих розмірах;

- дострокове завершення туристичної  подорожі у результаті нещасного  випадку або хвороби;

- невиконання або неналежне  виконання договірних зобов’язань  туристичних організацій перед  туристами.

Серед факторів, що впливають на розмір страхових тарифів є такі:

- умови страхування (набір послуг, програма страхування);

- тип візи;

- термін дії договору страхування;

- розмір страхової суми;

- розмір франшизи;

- розмір та характер медичних  витрат та послуг асистантів;

- місце дії договору страхування (країна перебування);

- вік застрахованої особи;

- кількість осіб, у відношенні  яких укладається договір страхування;

- мета поїздки: вид активного  відпочинку;

- професія (для працюючих за  кордоном);

- кількість виїздів, застрахованої особи, протягом одного календарного року.

У зв’язку із зростаючою кількістю постійних клієнтів та „проштовхуванням” нових програм страхування, розробляються нові тарифи, які є нижчими у порівнянні з попередніми. Це сприяє укладанню нових договорів страхування подорожуючих за кордон та подальшій кооперації з тур фірмами.

Зараз найбільшою популярністю серед туристичних фірм користується мінімальний набір послуг, який включає організацію та сплату послуг екстреної медичної допомоги, необхідного транспортування до лікувального закладу, дострокового повернення на територію України та репатріацію у випадку смерті.

Щодо популярності ризиків серед туристів, то це безперечно страхування непередбачених медичних витрат та від нещасних випадків під час перебування за кордоном. З урахуванням тенденцій вітчизняного туриста перспективним є страхування неможливості здійснити поїздку, страхування багажу та страхування непередбачених медичних витрат в Україні. Для вирішення питання відмови страховика у виплаті страхового відшкодування необхідно втручання не тільки страховиків, але й активна участь суб’єктів туристичної діяльності та відповідних структур виконавчої влади, тому що туризм - це одна з найперспективніших галузей нашої країни, яка відкрила українським туристам свої можливості нещодавно, та зацікавленість у туризмі тільки починає зростати. Тільки на протязі 2007 року кількість туристичних потоків збільшилася на 30%, загальна кількість подорожуючих склала 2,9 млн. осіб. У Законі України «Про туризм» ст. 16 вказано обов'язкове страхування, яке забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками, що теж збільшить потребу у страхуванні.

Загалом, суб’єкти страхової галузі, туристичної, та держава повинні об’єднати зусилля по удосконаленню системи страхування і управління страховими виплатами в туристичній діяльності, програм управління ризиками із залученням професіоналів для того, щоб ринок туристичних послуг, а разом з ним і страховий ринок вийшли на якісно новий рівень, який передбачатиме поєднання інтересів та взаємовигідне співробітництво.

Для того, щоб уникнути випадків необхідної із некваліфікованими страховими агентами, треба покращити та укріпити захист споживачів - створити державні заклади з питань страхування та запровадження ліцензування страхових агентів, які б здійснювали завдання по створенню та підтримці надійної статистичної бази даних по страховому ринку.

Для того, щоб уникнути типових проблем між суб’єктами туристичної діяльності у страховому покритті, а також проблем, з якими вони стикаються при укладанні договорів страхування, треба запровадити:

- комбіновані дисконтні платіжні  картки, на яких буде зазначене  комплексне страхування: страхування  депозиту, платіжної картки, особисте  медичне страхування, страхування від нещасного випадку і обов’язкове страхування всього комплексу туристичних послуг.

- обов'язкове створення страхових  пулів (спільних фондів виплат) з  метою розподілу зобов'язань по страхових виплатах на декілька членів даного співтовариства.

- створення мінімального розміру  фонду страхового відшкодування  для страхових компаній тих, що працюють в даному напрямі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Туризм в Україні є одним із динамічних щодо розвитку та прибутковості видів бізнесу, який має тенденції до зростання, хоча ще за багатьма показниками відстає від найбільших туристичних регіонів світу. Все більше українських громадян здійснює подорожі як в Україні, так і за кордоном.

Туризм сьогодні – це одна з провідних галузей світової економіки, яка посідає чільне місце у процесі створення нових робочих місць, адже підтримує майже 50 суміжних галузей. Згідно з прогнозами СОТ, обсяги міжнародного туризму у найближчі 20 років зростуть майже утричі та становитимуть 1,56 млрд. туристів у 2020 році. ЮНЕСКО визнало туризм головним фактором культурного і гуманітарного розвитку суспільства.

Понад із обов’язковими видами страхування, які стосуються виключно туристів, існує та зберігається потреба у страхуванні майнових ризиків (нерухомість, автомобілі). В майбутньому слід прогнозувати впровадження карток, де послуги банківські, страхові та туристичні будуть об’єднуватися в один продукт, для задоволення потреб клієнтів, які не обмежені у витратах та цінують якість та комфорт.