Основи страхування в туризмі

II групи — 75% від страхової суми  за договором страхування;

III групи — 50% від страхової суми  за договором страхування;

Якщо в застрахованого до страхового випадку була група інвалідності, страхову суму виплачують шляхом зменшення страхової суми, яка підлягає виплаті, на суму, яка передбачена для групи інвалідності, яку мав застрахований до страхового випадку, наприклад, якщо в застрахованого була III група інвалідності, а внаслідок страхового випадку йому було встановлено І групу інвалідності, розрахунок проводять так: 90%-50%, отже до виплати підлягає страхова сума в розмірі 40% страхової суми за договором страхування. У випадку загибелі або смерті застрахованого, особі, призначеній у договору або спадкоємцям застрахованої особи виплачують 100% страхової суми по договору страхування. Страхова сума може бути виплачена представнику застрахованого, спадкоємців застрахованого за дорученням, оформленим застрахованим, спадкоємцями застрахованого у встановленому законом порядку.

 

2.3 Перелік документів, що  підтверджують настання страхового  випадку

Визнання події страховим випадком здійснюється страховиком при пред’явленні оригіналу договору (полісу) страхування та на підставі таких документів:

У випадку ушкодження здоров’я застрахованої особи внаслідок нещасного випадку:

1. заяви про виплату страхової суми (її частини);
2. довідки лікувального закладу або виписку з карти амбулаторного/стаціонарного хворого, завірену підписом відповідальної особи та печаткою лікувального закладу;
3. Лікарняного листка (листок непрацездатності) або його копії при тимчасовій втраті працездатності (для дітей - довідки про безперервне стаціонарне або амбулаторне лікування при тимчасовому розладі здоров’я);
4. висновку Медико-соціальної комісії (МСЕК) про встановлення групи iнвалiдностi (для дітей – висновку ЛКК при стійкому розладі здоров’я);
5. акта про нещасний випадок форми № Н-1 або НТ або документа від компетентних органів, що підтверджує факт настання нещасного випадку;
6. довідки від ДАI про ДТП із зазначенням прізвища застрахованих осіб, якi постраждали, та особи (осіб), які винні у вчиненні ДТП;
7. медичної довiдки встановленої форми (для водiя, який керував транспортним засобом у момент вчинення ДТП);
8. довідки компетентних органів про причину встановлення інвалідності;
9. матеріалів слідчих або судових органів – при необхідності;
10. посвідчення водія, який керував транспортним засобом, вказаним у договорі страхування, під час настання страхового випадку;
11. документа, що засвідчує право водія керувати транспортним засобом, вказаним у договорі страхування, на момент настання страхового випадку (документ, що засвідчує право власності, довіреність або інший документ, що дозволяє керувати транспортним засобом);
12. технічного паспорта на транспортний засіб, вказаного у договорі страхування;
13. довідки з місця роботи застрахованої особи, що вона є працівником підприємства-Страхувальника;
14. паспорта та копії довідки про присвоєння ідентифікаційного коду особи, яка звернулася за страховою виплатою.

У випадку смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку:

1. заяви про виплату страхової суми;
2. оригіналу або нотаріально засвідченої копії свідоцтва про смерть Застрахованої особи;
3. акта про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ) або документа від компетентних органів, що підтверджує факт настання нещасного випадку;
4. довідки лікувального закладу про причину смерті;
5. довідки від ДАI про ДТП із зазначенням прізвища застрахованих осіб, якi постраждали, та особи (осіб), які винні у вчиненні ДТП;
6. медичної довiдки встановленої форми (для водiя, який керував транспортним засобом у момент вчинення ДТП);
7. матеріалів компетентних органів щодо розслідування причин смерті;
8. матеріалів слідчих або судових органів – при необхідності;
9. посвідчення водія, який керував транспортним засобом, вказаним у договорі страхування, під час настання страхового випадку;
10. документа, що засвідчує право водія керувати транспортним засобом, вказаним у договорі страхування, на момент настання страхового випадку (документ, що засвідчує право власності, довіреність або інший документ, що дозволяє керувати транспортним засобом);
11. технічного паспорта на транспортний засіб, вказаного у договорі страхування; паспорта та копії довідки про присвоєння ідентифікаційного коду особи, яка звернулася по страхову виплату;
12. оригіналу свідоцтва про право на спадщину для спадкоємців.
13. Інших документів або відомостей, на обґрунтований запит страховика, що необхідні для встановлення факту, причин та наслідків страхового випадку та які можуть бути надані страхувальником.

Страхова виплата здійснюється страховиком після отримання усіх необхідних документів щодо обставин страхового випадку і розміру заподіяної шкоди упродовж 7 робочих днів з дня складання страхового акта та прийняття рішення про виплату страхової суми (її частини).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Умови страхової діяльності  в Україні 

Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету. Зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати 4% річних.

Під страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) розуміється плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику за договором добровільного страхування або за умовами обов'язкового страхування.

Страховий тариф – це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов'язкове страхування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.

Прийняті страховиком додаткові страхові зобов'язання повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у подальшому зменшені в односторонньому порядку.

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно під суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При ньому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Страхове свідоцтво (поліс, сертифікат) – це документ, який включає: назву та адресу страховика; прізвище, ім'я та по батькові або назву страхувальника і його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми; перелік страхових випадків; строк дії договору; визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни сплати їх; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін, підписи сторін. Договір страхування стає чинним з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не визначено умовами страхування.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт – документ, що містить вичерпну інформацію про страховий випадок. Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою.

У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також має право самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи і організації зобов'язані надсилати відповідь страховикові на запит про відомості, пов'язані із страховим випадком, зокрема, дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Страховий збиток – матеріальний збиток, нанесений страхувальнику в результаті страхового випадку.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі;

1) закінчення терміну дії;

2) виконання страховиком  зобов'язань перед страхувальником  у повному обсязі;

3) несплати страхувальником  страхових платежів у встановлені  договором терміни;

4) ліквідації страхувальника – юридичної особи, смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених законодавством;

5) ліквідації страховика  в порядку, встановленому законодавством  України;

6) прийняття судового рішення  про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених  законодавством України.

Страховиками є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства», а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повінню бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України «Про страхування». У цьому разі використання слів «державна», «національна» або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава. Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду, зокрема, розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.

Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання даних положень.

Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі, якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави.

Страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб, для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб, які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Правове оформлення відносин страхових партнерів.

Згідно з нормами Закону «Про страхування» страховик зобов'язаний:

– ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

– з одержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

– з настанням страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;