Оцінка рекреаційно-туристських ресурсів Миколаївської обл

 

Історико-культурні  заповідники

 

№	Найменування	Місцезнаходження (адреса)	Підпорядкованість	Дата створення
1	Історико-археологічний  заповідник "Ольвія"	Очаківський район, с. Парутино	Президія НАН України	31.05.

 

 

 

 

 

 

 

1. АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОБЛАСТІ

1. Водні ресурси 

 На півдні України  вода є особливо цінним природним  ресурсом, бо тут забезпеченість  прісною водою в 2 рази менша,  ніж в інших регіонах України. 

 В 2000 році для забезпечення  промислових, сільськогосподарських  потреб, нужд населення з природних  водойм області забрано 378 млн.  м. куб. води., у тому числі  з підземних горизонтів – 18 млн. м. куб. води.У порівнянні  з 1990 роком споживання води  знизилося в 3 рази.

 Нажаль, область майже не має підземних вод і відкритих водойм, котрі могли би задовольнити потреби населення в чистій питній воді. 5% питної води Миколаєва за бактеріологічним складом не відповідає нормативам.

 Дуже серйозна проблема  – стан води в ріці Інгулець, котра є важливим джерелом  водопостачання області. З неї  беруть воду жителі м. Снігурівки  та сіл, розташованих вздовж  русла річки, її водою заповнюється  Жовтневе водосховище Миколаєва,  котре  як резервна водойма  прісної води. В Інгулець уже  багато років скидають високо  мінералізовані шахтні води найбільшого  гірничо переробного промислового  комплексу України – Крив баса. Ці стоки містять дуже велику  кількість солей, фенолів, важких  металів, хлороогранічних сполук, а їх бактеріальне забруднення  більш ніж у 20 разів перевищує  норму, що є причиною найвищого  в Україні рівня захворюваності  жителів Снігурівського района  вірусним гепатитом А.  Під  час відключення водогону Дніпро-Миколаїв  у листопаді 2001 року жителі  обласного центру теж відчули  запах і смак води з Інгулця. 

Отже, якщо найближчим часом ситуація кардинально не зміниться, то скоро Миколаївські річки, лимани, та й навіть Чорне море перетворяться у звичайний колектор стічних вод.

2. Атмосферне  повітря 

 За останні 10 років  кількість викидів забруднюючих  речовин в атмосферу області  знизилася в 6 разів, та, як стверджують  жителі області, особливого покращення  стану повітря не спостерігається.  Уся справа у збільшенні кількості  автотранспорту, котрий сьогодні  і став головним джерелом забруднення  атмосфери області. 

 На кожного жителя  Миколаївщини припадає по 42 кг  забруднюючих речовин. Багато  це чи мало? Якщо врахувати,  що в Донецькій області цей  показник становить 350 кг, Дніпропетровській та Луганській – близько 200 кг, а, скажімо, у Тернопільській та Рівненській – приблизно 30 кг, то, можна сказати, що Миколаївська область не є районом сильно забрудненої атмосфери.

За вмістом у атмосфері  основних забруднюючих речовин ведуться постійні спостереження Миколаївського Гідрометцентру. Вони показують, що, хоча середньорічні концентрації забруднюючих речовин у повітрі не перевищують  норми, максимальні концентрації двоокису азоту, окису вуглецю, формальдегіду  і пилу перевищують її у кілька разів.

Окрім великих техногенних  забруднювачів повітря є, здавалося  б, на перший погляд, незначне джерело  забруднення повітря – осінні вогнища, котрі, на жаль, є загальноприйнятим  способом прибирання опалого листя. Як не дивно, та вони є одним із найнебезпечніших джерел канцерогенних речовин, що при  потраплянні до організму людини призводять до виникнення широкого спектру  захворювань, включаючи онкологічні.

3. Ґрунт і надра

 З усіх природних  компонентів найбільшому забрудненню  піддається ґрунт. Одне з найважливіших  завдань в охороні земель –  захист їх від забруднення  і псування. Загальний земельний  фонд Миколаївщини становить  2458,5 тис. га. На Миколаївщині переважають  ґрунти з високою потенційною  продуктивністю та рівнем плодоносності  – чорноземи.

 Тривале екстенсивне  використання землі, велика кількість  орних площ вплив водної та  вітрової ерозії, незбалансоване  внесення добрив, недотримання технологій  вирощування сільськогосподарських  культур стали причиною деградації  майже всього ґрунту області.  За останні 5-6 років у області  спостерігається майже повсюдне  зниження інтенсивності внесення  у ґрунт органічних мінеральних  добрив. Як результат, сьогодні  землі з низьким вмістом гумусу  вже займають близько 30% усіх  орних територій. 

 Іншими причинами зниження  плодючості ґрунтів є низький  процент багаторічних трав у  структурі посівних площ, недостатнє  проведення протиерозійних і ґрунтозахисних заходів, котрі є особливо важливими, оскільки 40% сільгоспмаєтків страждають від водної ерозії.

4. Відходи

  Утворення відходів супроводжує людство протягом усієї його історії, і, що вище рівень розвитку, то більше слідів її діяльності у вигляді відходів залишається на Землі. І якщо сьогодні без відходів людське життя нажаль уявити ще не можна, то треба принаймні зменшити їх кількість, знизити ту шкоду, яку вони чинять усьому живому. В Миколаївській області в 2000 році утворилося близько 1,5 млн. т відходів.

 До найбільш небезпечних  відходів першого класу відносять  гальванічні відходи, вироблені  люмінесцентні лампи, ртуть та  свинцевмісні відходи. Прикладами  відходів другого класу можуть  бути  вироблені акумуляторні  батареї, відходи нафтопродуктів, лакофарбових матеріалів, отрутохімікати  та пестициди, муловий осад  очисних споруд; третього – відпрацьована  емульсія, нафтолами, пісок, забруднений  мазутом. Відходи четвертого класу,  це, передусім, будівельні відходи,  відпрацьовані автомобільні шини, відходи гуми, пивоварного та  шкіряного виробництв, дерева, попелу, побутові відходи, бите скло  і т.д. 

 На території Миколаївщини  до 2001 року накопичилося більше 20 млн. т  побутових та виробничих відходів.   

 

 

2. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ОБЛАСТІ

Протягом 2010 року спостерігалось зростання в усіх секторах економіки  області порівняно з аналогічним  періодом минулого року.

Темпи зростання обсягу виробництва  промислового комплексу у січні-грудні 2010 року досягли 110,3% (у січні–грудні 2009 року спостерігався спад на 14,5%). При цьому поряд з високими темпами зростання експортоорієнтованих видів промислової діяльності, зокрема металургійне виробництво зросли відповідно на 3,6%, відбувалося поступове відновлення позитивної динаміки у виробництвах, орієнтованих на внутрішній ринок. Так, у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції (будматеріалів) зростання становило 15,8%, в легкій промисловості – 8,5%,  харчовій промисловості – 14,4%. Загалом зростання виробництва відбулося за всіма основними видами промислової діяльності.

Окремо слід зазначити  істотне нарощення обсягів виробництва  у машинобудуванні (на 11,6%) – виду промислової діяльності, який орієнтований на виробництво продукції з високою  часткою доданої вартості. Позитивні  зрушення спостерігалися в усіх підвидах машинобудівної промисловості: виробництві  машин та устаткування (зростання  на 26,2%), електричного, електронного та оптичного устаткування (на 44,0%), машин  і устаткування для сільського та лісового господарства - у 3,7 рази, двигунів та турбін - на 8%).

В 2010 році досягнуто стабільного  щомісячного збільшення обсягів  виробництва сільськогосподарської  продукції. Не зважаючи на складні погодно-кліматичні умови 2010 року за січень-грудень темпи  зростання обсягів виробництва  продукції сільського господарства по області склали 101,0 % до відповідного періоду минулого року.

Позитивна динаміка зростання  обсягів виробництва також супроводжувалася збільшенням прибутковості суб»єктів  господарювання: у січні–листопаді 2010 року позитивні фінансові результати в цілому в економіці області  становили 744,4 млн.грн. прибутку,. та зросли на 27,4% порівняно з відповідною  датою торік. При цьому сума збитків  збиткових підприємств за цей  період зменшилась на 26,1%.

В умовах відновлення економічного зростання, а також активізації  політики зайнятості відбувалося поліпшення ситуації на ринку праці. Так, з кожним місяцем зменшувалася кількість  зареєстрованих безробітних, але у  грудні 2010 року їх кількість декілька зросла і за станом на 1 січня 2011 року зазначений показник склав 19,7 тис. осіб. Зростання обсягів безробітних у грудні 2010 року є характерним явищем для цього місяця і зумовлене завершенням сезонних робіт. Рівень зайнятості населення віком 15-70 років зріс з 58,8% до 59,4% (по Україні 58,9%), область займає 9 місце.

Поряд з розв’язанням проблеми зайнятості громадян облдержадміністрація приділяла значну увагу і питанням підвищення рівня життя населення, зменшення рівня абсолютної і  відносної бідності та підвищення рівня  соціального захисту. Так, в обласному  бюджеті на 2010 рік було передбачено  істотне зростання видатків на підвищення соціальних стандартів. Тільки за рахунок  коштів обласного бюджету у 2010 році на фінансування програм, затверджених обласною радою спрямовувано 82,3 млн.грн., що порівняно з 2009 роком більше на 16,2 млн.грн.

До чинників, що гальмують  економічний розвиток, належать:

• обмежений доступ та висока вартість кредитних ресурсів;
• залежність підприємств області від кон»юнктури зовні зовнішніх ринків (машинобудування, суднобудування, металургія);
• недостатнє фінансування цільових регіональних та державних програм;
• недостатня енергоефективність та високій рівень енергозатрат галузей економіки;
• низька якість транспортної та енергетичної інфраструктури,
• кризовий стан житлово-комунального господарства області та необхідність проведення реформування галузі;
• недостатність та відсутність надійного водопостачання населених пунктів області якісною питною водою;
• складний стан техногенно-екологічної безпеки на території області;
• невирішеність проблем села-безробіття, трудова міграція, занепад соціальної інфраструктури;
• нераціональне використання земельних ресурсів та неефективне використання земель сільськогосподарського призначення;
• неналежне оформлення трудових відносин та виплата «конвертованих» заробітних плат;
• невідповідність фахової структури трудових ресурсів потребам ринку, наявність тіньової зайнятості;
• низька інноваційна активність міст та районів області;
• диспропорції у сфері соціально-економічного розвитку міст та районів області;
• застаріла і вузькоспеціалізована економічна база виробничої сфери більшості міст та районів області не відповідає сучасним вимогам ринкової економіки і не використовує весь наявний потенціал;
• низька конкурентоспроможність суб’єктів господарської діяльності на зовнішньому ринку: питома вага майже половини районів в загальнообласному експорті не перевищує 1 відсотка;

 

 

 

 

 

3. ОСНОВНІ ВИДИ ТУРИЗМУ, РОЗВИНЕНІ В ОБЛАСТІ

В туристичній сфері області  діють 130 суб'єктів господарської  діяльності (за даними на 01.07.12), які  мають ліцензію на право здійснення туристичної діяльності, з них  туроператорів – 14, турагентів – 116.

Тепле літо, широкі піщані пляжі, протяжністю понад 70 км, середньомісячна  температура повітря 23-35°С, води – 20-28°С, найчистіше повітря, наповнене ароматами моря та степових трав, зумовили виникнення на Чорноморському узбережжі, порізаному лиманами, трьох розвинутих курортних зон відпочинку – Коблеве, Рибаківка, Очаків.

Коблеве розташовано на межі з Одеською областю. Тут багато садів  і виноградних плантацій. З кожним роком з Україні та за її межами зростає популярність високо якісних  вин місцевих виноробів. Упритул  до зони відпочинку прилягає Тилігульський  лиман, багатий на рибу, відомий пташиним царством і цілющими грязями. У 1995 р. Тилігульський лиман з піщаними косами і степовими ділянками  площею 8195,4 га взято під охорону.

Курортна зона відпочинку Рибаківка – це місце, де відпочивати  однаково цікаво як дорослим, так і  дітям. Курорт вирізняється зручним  для дітей піщаним пляжем з  помірно пологим дном. Водяні гірки, атракціони є улюбленими місцями  дітей.

Очаків справедливо називають  маленькою перлиною Північного Причорномор'я. Він розташований там, де води Чорного  моря зливаються з водами Дніпро-Бузького лиману. Щороку влітку населення Очакова  збільшується в багато разів –  туристи, екскурсанти й курортники відвідують ці береги, овіяні древньою історією, зігріті щедрим південним  сонцем. У місті та його околицях археологами знайдено свідчення  заселення цього краю ще в епоху  бронзи, залишки скіфських і сарматських  поселень древніх слов'ян.

Крім того, вивчений, але  незадіяний в організації курортної  галузі області, природно – рекреаційний потенціал (насамперед, лікувальні грязі, мінеральні води, рапа Бейкушського та Тилігульського лиманів)міг би стати  неабиякою мотивацією для відвідування Миколаївської області для відпочинку, оздоровлення та лікування відпочивальників з різних міст та країн.

Розгалужена система рекреаційних закладів відпочинку дозволяє зацікавити місцевих і вітчизняних відпочиваючих  та іноземних туристів відпочити  або оздоровитися на території Миколаївщини.

Всього в Миколаївській  області діє 365 санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, готелів та інших  місць тимчасового перебування  загальною кількістю 43842 ліжок (місць), з них:

- баз відпочинку –  227 закладів на 26773 ліжок (місць);