Оцінка рекреаційно-туристських ресурсів Миколаївської обл

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ОБЛАСТЬ 5

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНИЙ  АНАЛІЗ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ОБЛАСТІ 8

2.1 Природні  туристичні ресурси 8

2.2 Природно-антропогенні туристичні ресурси 12

2.3 Архітектурно-історичні  туристичні ресурси 19

1. АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОБЛАСТІ 24

2. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ОБЛАСТІ 27

3. ОСНОВНІ ВИДИ ТУРИЗМУ, РОЗВИНЕНІ В ОБЛАСТІ 31

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА МАРШРУТУ 34

ВИСНОВОК 38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Національний туристичний  ринок України є ринком країни перехідної економіки з середнім рівнем соціально-економічного розвитку, що формує ринкові структури та індустрію  туризму відповідно до європейських стандартів. Сучасний етап характеризується відносно незначною участю у світовому туристичному обміні і переважнням експорту туристських послуг.

Ринок туристичних послуг в Україні ще остаточно не сформувався, оскільки економіка країни знаходиться  в стані постійного реформування, що позначається на розвитку туристичної  галузі.

Розвиток національного  ринку туристичних послуг Україна  ґрунтується на її рекреаційно-туристських ресурсах. Мотиваційними цінностями для розвитку внутрішнього та іноземного туризму залишається класичне поєднання природних і культурно-історичних ресурсів, посилене етнорелігійною самобутністю регіонів країни.

Сучасний розвиток туризму  в Миколаївській обл. є складовою  процесу відновлення і збереження природно-рекреаційних ресурсів України.

Актуальність  дослідження визначається тим, що в роботі надається аналіз рекреаційних ресурсів  Миколаївська області як перспективного регіону України. 

Метою курсової роботи   є всебічне дослідження і оцінка рекреаційно-туристських ресурсів Миколаївської обл. та його використання для розвитку різних видів туризму. Для виконання поставленої мети необхідно розв’язати наступні задачі:

• дати загальну характеристику регіону;
• описати природно-рекреаційні ресурси Миколаївської обл.;
• проаналізувати природні і соціально-історичні ресурси Миколаївської області;
• виявити особливості туристичних ресурсів Миколаївської області;
• проаналізувати сучасний стан і перспективи розвитку туризму в Миколаївській обл.

Предмет  дослідження  є рекреаційно-туристські ресурси Миколаївської обл. та їх використання у туризмі.

Методи дослідження. Аналіз на всіх етапах роботи, порівняння при опрацюванні масиву інформації, описовий при характеристиці території.

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ОБЛАСТЬ

Миколаївська обл. була створена 22 вересня 1937 р. Вона розташована на півдні України, в межах басейну  річки Південний Буг, і займає площу понад 24,6 тис. км (4,1% території  України). На заході вона межує з Одеською, на півночі – з Кіровоградською, на сході – з Херсонською та Дніпропетровською областями, а на півдні омивається Чорним морем

Офіційними символами  Миколаївської області є герб та флаг. Герб є символом області, який відображає її географічне місцезнаходження, історичні традиції, господарську направленість, а також є зовнішнім атрибутом влади. Еталон герба в кольоровому і чорно-білому варіантах, у градаціях сірого кольору, а також комп'ютерна версія знаходиться у голови Миколаївської обласної ради. Прапор області є офіційним атрибутом місцевого самоврядування,символом єдності територіальних громад Миколаївської області та взаєморозуміння її мешканців. Прапор є символом духовної височини, спрямованості до моральних ідеалів, стабільності і мирного співіснування, символом пшеничних полів, багатств області, її морських та річкових просторів, символом духовного покровителя краю - святого Миколая-Чудотворця.

 

Рис.1 Офіційний герб регіону               Рис.2 Офіційний прапор регіону

Обласний центр – місто Миколаїв, яке було названо на честь святого Миколая Мирлікійського – наставника моряків і мандрівників, та засновано на відвойованих у турків древніх землях у 1789 р. по волі князя Г.О.Потьомкіна-Таврійського поряд із закладеною роком раніше верф'ю в місці злиття двох річок – Південного Бугу й Інгулу.

В області налічується 19 адміністративно-територіальних районів (Арбузинський, Баштанський, Березанський, Березнегуватський, Братський, Веселинівський, Вознесенський, Врадіївський, Доманівський, Єланецький, Жовтневий, Казанківський, Кривоозерський, Миколаївський, Новобузький, Новоодеський, Очаківський, Первомайський, Снігурівський) та 5 міст обласного  значення (Миколаїв, Вознесенськ, Первомайськ, Южноукраїнськ, Очаків)

Рельєф  області являє собою рівнину, нахилену у південному напрямі. Більша частина області лежить у межах Причорноморської низовини. На півночі простягаються Подільська височина (правобережжя Південного Бугу) та Придніпровська височина (лівобережжя Південного Бугу). Глибоко в суходіл врізаються Дніпровсько-Бузький, Березанський, Тилігульський та Анджигольський лимани. До території області належать острів Березань й Кінбурська коса.

Область розташована в  межах двох фізико-географічних зон  лісостепової (Кривоозерський і західна  половина Первомайського району) і  степової (решта території). Ландшафти  представлені заплавними комплексами (заплавні ліси й луки), ділянками  піщаного степу, вапняковими степами, прибережно-водними комплексами, наскельними  дібровами, кам’янистими степами тощо.

Клімат  області помірно континентальний з м’якою малосніжною зимою та спекотним посушливим літом, що супроводжується суховіями і пиловими бурями. Пересічна температура січня становить – 4⁰С, липня – +27⁰С. Зима малосніжна, порівняно тепла. Максимум опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив. Море у купальний сезон (червень-серпень) прогрівається біля берега до +24⁰С.

Однією з провідних  галузей промисловості є машино-суднобудування. Одним з найбільших заводів, який випускає обладнання й устаткування для суднобудівних підприємств  та енергетики є науково-виробниче  об’єднання «Зоря – Машпроект». Виробництвом електроенергії в Миколаївській  області займається найбільша на півдні України «Південно-Українська атомна електростанція» (поблизу м. Южноукраїнськ) та вітрові електростанції поблизу миса Аджигол.

Найбільші підприємства з  легкої промисловості це: Вознесенське шкіряна об’єднання (ВОЗКО), Миколаївське трикотажне об’єднання, Миколаївська швейна фірма «Евіс», заводи «Нектар», «Янтар», «Сандора».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ОБЛАСТІ

2.1 Природні туристичні  ресурси

Клімат помірно континентальний з м’якою малосніжною зимою і жарким посушливим літом. Пересічна температура січня становить -4⁰С (із висотою снігового покриву в 9–11 см, при чому сніг вкриває землю у середині грудня і тане на початку березня), липня – +27⁰С. Період з температурою понад +10⁰С становить 180–185 днів, а тривалість без морозного періоду (не нижче 6єС) коливається від 200–210 днів. Річна кількість опадів – від 300–330 мм на південь до 450 мм на півночі. Середня кількість днів з опадами становить 5–9 на місяць. Максимум випадає влітку, переважно у вигляді злив. З несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються суховії (у теплий період року – 15–20 днів), пилові бурі (від 5 на заході до 9 днів на сході), посухи (вересень-жовтень), град (4 дні). Північна частина Миколаївської обл. належить до посушливої, дуже теплої, південна – до дуже посушливої, помірно жаркої з м’якою зимою. Море у купальний сезон (червень-серпень) прогрівається біля берега до +24⁰С. Діє 6 метеостанцій (Первомайськ, Вознесенськ, Баштанка, Миколаїв, Березанка, Очаків).

Кліматичні умови, що склалися на території області, можуть використовуватися  як у оздоровчих цілях (лікування  органів дихання, загальне оздоровлення організму тощо), так і для задоволення  рекреаційних потреб населення.

Водні ресурси.   На території області – 85 річок завдовжки понад 10 км. Основна річка – Південний Буг з притоками Інгулом, Кодимою, Чичиклією, Синюхою, Мертвоводом, Гнилим Яланцем. Річки: Інгулець з притоками Висунь (басейн Дніпра), Березань (впадає в Березанський лиман, басейн Чорного моря). Пересічна густота річкової сітки 0,1–0,2 км/кв. км. Річки живляться сніговими (80%) та підземними (понад 10%) водами. Південний Буг судноплавний від м. Вознесенська до гирла. Є солоні озера (Бейкуський лиман). У межах області споруджено 128 ставків і 12 невеликих водосховищ (загальна площа водного дзеркала 13182 га), які використовують для зрошування і рибництва.

Головна річка, яку можна  використовувати для активного  туризму, є Південний Буг. Його довжина  дорівнює 800 км. В місці виходу на поверхню південних відрогів Українського кристалічного щита утворилися відомі каньйони не тільки Бугу, а й його приток. Русла Бугу та його приток перетинають виходи різних за стійкістю гірських порід, через що в них утворюються численні пороги і перекати. Ці ріки дають можливість проходити маршрути до 2–3 категорії складності.

Важливе значення у природно-рекреаційних ресурсах відіграють лимани Миколаївської  обл.

Тилігулський  лиман  має довжину 60 км, ширину – 4,5. Максимальна глибина становить 21 м, а прозорість води – до 7 м. Це найглибший і найпрозоріший лиман цього регіону, який відділений від моря широким піщаним пересипом.

Як унікальний природний  комплекс Тилігульський лиман включено до переліку водно-болотяних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних  птахів.

Туристична інфраструктура на берегах лиману відсутня, тому навіть влітку кількість відпочиваючих  незначна.

Тилігульський лиман, як і  більша кількість лиманів Причорноморського  регіону, володіє великою кількістю  запасів лікувальних грязей. Тут ці запаси досягають відмітки у 14 млн. т (це найбільше родовище серед країн СНД).

Біля села Калинівка знаходиться база для полетів на дельтаплані та пароплані. Також лиман пристосований для картингу, а його схили – прогулянки на гірському велосипеді.

Дніпровсько - Бузький лиман – прісноводний лиман, який з південної частини омивається Чорним морем. Він складається з витягнутого в субширотному напрямку Дніпровського лиману (довжина 55 км, ширина до 17 км), а також вузького (завширшки від 5 до 11 км) та колінчастого Бузького лиману, витягнутого в субмеридіальному напрямку, довжиною 47 км. Середня глибина становить 6–7 м, найбільша – 12 м. З Чорним морем лиман з'єднується протокою завширшки 3,6 км (між Очаковським мисом та Кінбурською косою). Південне узбережжя низьке, піщане, а північне має високі обриви (до 20–35 м), складені з глинисто-піщаних порід, на окремих ділянках зустрічаються піщано-мушлеві коси. Дно біля кос піщане, на глибині вкрито суглинисто-піщаними мулами.(Додаток 3)

Дніпровсько-Бузький лиман  має важливе рекреаційне значення, адже тут дуже сприятливі умови для  цього.

Також не можна не згадати про  рекреаційні властивості Чорного  моря, що омиває Миколаївську область з півдня.

Рис. 3 Дніпровсько - Бузький лиман

До Чорного моря потрапляє  вода лиманів та мілководних заток, які мають значну кількість солей  натрію, калію, магнію. Також присутні поклади лікувальних грязей.

Щодо рекреації, то корисні  кліматичні умови, наявність піщаних  пляжів, краєвид Миколаївських берегів, а також згадувані лікувальні грязі є причиною того, що протягом літнього сезону сюди навідуються близько 4 млн. осіб, що дуже сприятливо для розвитку туристичної інфраструктури в даному регіоні.

Водні ресурси на території  області дають можливість для  розвитку оздоровчого туризму (лікування  органів шлунково-кишкового тракту, захворювань шкіри, опорно-рухового апарату), спортивних видів туризму (яхтинг, водні лижі, дайвінг, рафтинг), задоволення потреб населення у  відпочинку (організація круїзів).

Ліси.   Загальна площа лісів Миколаївської обл. становить 127,4 тис. га (3,9% території області). По районах вона досить не однорідна й коливається від 2% у Березанському районі до 6,3% у Вознесенському. Всі ліси віднесені до лісів першої групи. В породному складі переважають твердолистяні (68,2%) і хвойні породи (33%). Для вікової структури характерне переважання молодняків і середньовікових насаджень, стиглі та перестояні площі складають всього 1,8%. Ліси виконують захисні, серед яких протиерозійні, водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції. На схилах у верхів’ях річкових долин і балках зростають байрачні ліси, в яких переважають дуб, клени татарський і гостролистий, в’яз, липа, груша, яблуня, в чагарниковому ярусі – бересклет, крушина, терен, глід, шипшина. Трапляються заплавні ліси.

Особливо цінними для  відпочинку та рекреації є лісові масиви та урочища природно-заповідного  фонду, які виконують оздоровчі  функції. Хоча по площі зайнятої лісами область посідає лише передостаннє місце в Україні, на Миколаївщині нараховується 14 значних лісових  масивів, переважно дібров.

2. Природно-антропогенні туристичні ресурси

В області існує 89 територій  та об’єктів природно-заповідного  фонду (загальна площа становить 14,7 тис. га): частина Чорноморського біосферного заповідника, 26 заказників (у т. ч. лісовий Рацинська Дача), 30 пам’яток природи (у т. ч. ботанічне урочище Степок), 19 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (у т.ч. Мостовський), 13 заповідних урочищ, Миколаївський зоопарк.