Оцінка рекреаційно-туристських ресурсів Миколаївської обл

Чорноморській біосферний заповідник. Як самостійний природоохоронний і науково-дослідницький заклад заповідник існує з 1933 р., але лише в 1983 р. він отримує статус державного біосферного заповідника. Його площа дорівнює 87348 га. До його складу на правах заповідного ядра включений Чорноморський державний заповідник площею 57084 га і на правах буферної зони – Ягорлицький державний орнітологічний заказник площею 30300 га. Навколо заповідних ділянок, а також навколо берега заповідної частини Тендрівської затоки створені охоронні зони загальною площею 11011 га.

Рис.4 Чорноморській біосферний заповідник

Клімат цієї зони теплий, але, незважаючи на приморське положення, континентальний і сухий. Він  характеризується відносно низькою  вологістю повітря, незначною кількістю  опадів і відносно великою добовою  та річною амплітудою коливань температури повітря. Середньорічна температура складає +11⁰С.

Заповідна акваторія у 5 разів  перевищує по своєму розміру заповідну  територію. Тендрівська та Ягорлицька затоки завдяки особливостям їх гідрологічного, гідрохімічного та гідробіологічного  режимів є унікальними водоймами  північно-західної частини Чорного  моря. Вони мають велике значення для  відтворення основних промислових  видів риб, а багаті кормом мілководдя використовуються великою кількістю  зимуючих водно-болотяних птахів.

Флора окремих заповідних ділянок дуже різноманітна. Особливий  інтерес викликає колкова рослинність  на території Нижньодніпровських пісків. Тут зустрічається цілий комплекс північних дерев'янистих і трав’янистих видів. Колкова рослинність представлена формаціями дуба черешчатого, берези дніпровської, рідко береста. В підліску зазвичай зустрічаються бузина чорна, крушина  ломка, жостер, терен степовий, іноді  бересклет європейський, барбарис звичайний. В деяких місцях старі дуби увиті  диким виноградом та хмелем. Трав’янистий ярус дубових кілків складають ефемери  проліска двулиста, чистяка весняного, купиру лісового та дубравного. Тут  зустрічається ландиш лісовий, купена пахуча, чіна лісова та інші лісові види.

В степових западинах формується рослинність лугового типу, представлена формаціями освяниці гладенької, війника  наземного, полевиці піщаної з великими домішками ксеромезофітного різнотрав’я.

Заповідний режим протягом декількох десятиріч сприяв збереженню на території заповідника багатої  та цікавої за складом фауни безхребетних тварин. По неповним даним тут налічується  біля 4 тис. видів комах, біля 30 видів  павуків, 25 видів наземних молюсків і біля 100 видів кліщів, що паразитують  на хребетних тваринах.

Взагалі у Чорноморському державному заповіднику велика кількість  рідкісних представників тваринного світу, деякі з них занесені до Червоної книги України.

Чорноморський біосферний заповідник використовується в сфері туризму, по території усього заповідника  прокладені екологічні стежки.

Також на території Миколаївської  обл. розташований ще один об’єкт, який входить до природно-заповідного  фонду України, це Єланецький степ. Він призначений для збереження та відтворення степових природних комплексів Правобережної України. Він був організований для охорони найбільшої у Північно-Західному     Причорномор’ї ділянки цілинного степу й є першим, і поки що єдиним, степовим заповідником у Правобережній Україні. Його мета – збереження та відновлення типчако-ковилового степу, не представленого на інших заповідних територіях України.

Рис.5 Єланецький степ

Територія заповідника являє  собою яружно-балковий комплекс, який включає нижню частину кількох  великих балок, що належать до гідрографічної мережі річки Громоклії – лівої притоки Інгулу. Днища цих балок широкі й вирівняні, а схили порізані різними за розмірами, переважно сильно задернованими ярами. Специфічною особливістю рельєфу Єланецького степу є обмаль вододільних ділянок, які були розорані на початку ХХ ст. Вододільні ділянки території заповідника були порушені надмірним випасом, кар’єрними розробками вапняку та лісомеліорацією напередодні заповідання.

Клімат на території заповідника  помірно континентальний з теплим тривалим літом, малосніжною зимою, дефіцитом вологи, частими посухами та суховіями.

Незважаючи на відносно невеликі розміри (2000 га), територія заповідника  відзначається значними ландшафтним  різноманіттям, що й зумовлює багатство  його рослинного та тваринного світу.

За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник Єланецький степ помітно відрізняється  від інших степових заповідників України насамперед тим, що в ньому  майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це одним з основних завдань заповідника поряд з охороною ділянок цілинного степу, є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках.

У флорі заповідника нараховується 423 види судинних рослин, серед яких переважають степові та лучно-степові  види. Із несу динних рослин у заповіднику  зареєстровано 5 видів мохоподібних, водоростей – 29, лишайників – 14. Тут  зростає також 17 видів грибів.

До Червоної книги України  занесено 17 видів рослин, 7 видів  рослин, поширених у заповіднику, занесені до Європейського червоного  переліку (гвоздика ланцетна, смілка південнобузька, карагана скіфська, перлівка золото лускова  та ін.).

Щодо фауни цієї території, то загальна кількість зареєстрованих у заповіднику видів хребетних  тварин становить 181 вид: 13 видів земноводних, 4 – плазунів, 142 – птахів, 22 –  ссавців. З них 20 видів включено до «червоних» переліків різного рівня (полози та жовточеревий, шпак рожевий, канюк степовий, лелека чорний, сорокопуд сірий, борсук тощо).

Загалом на території заповідника  мешкають 11 видів тварин, занесених  до Європейського червоного списку, 71 вид тварин, занесених до Червоної книги України.

У заповіднику створена одна екологічна стежка довжиною 1,2 км, маршрут якої проходить біля вольєру зоопарку. Відвідувачі мають нагоду ознайомитися з історією появи заповідника, його рослинним і тваринним світом, побачити на власні очі спосіб життя мешканців вольєру. Маршрут по стежці діє з початку квітня до середини жовтня.

Ще одним об’єктом, який входить до заповідних природних  об’єктів є регіональний ландшафтний  парк – «Гранітно-Степове Побужжя»

Рис.6 Гранітно-Степове Побужжя

 

Гранітно-Степове Побужжя  – залишок відрогу могутніх колись гір, котрі більш як на 1000 км з  північного заходу на південний схід перетинали територію нинішньої  України (від Словечансько-Овручського  кряжу до Приазовської височини). Від них унаслідок безжального і тривалого руйнування залишилося лише коріння, представлене твердими кристалічними породами, що складають у вигляді Українського щита фундамент сучасної поверхні землі. Протягом 60 мільйонів років тут не було моря, існували континентальні умови (що сприяло інтенсивному біологічному видоутворенню).

Місцева флора налічує  більш як 800 видів судинних рослин, з яких близько 100 занесено до Червоної книги України та Європейського  червоного списку. Крім типового різнотрав’я (лучного, наскального тощо), тут  незвичайно багато ендеміків та реліктів із далекого геологічного минулого. Бо ж цей регіон є одним із центрів  флористичного розмаїття і, загалом, формування степового краю.

Тваринний світ налічує 186 видів, з яких 50 належать до Червоної книги.

Природне (водночас історичне) урочище Бузький Гард, яке входить  до складу парку, є пам’яткою історичного  ландшафту вільностей Запорозької  Січі, першої козацької республіки. На сьогодні це останні автентичні краєвиди володінь славного Війська  Запорозького, своєрідний оберіг козацької  старовини та бувальщини, національна  святиня.

Кінбурнська коса –  унікальна територія, що не має аналогів в Україні. Півострів, що обмивається з півночі Дніпровсько-Бузьким лиманом, із заходу – Чорним морем, з півдня Ягорлицькою затокою (Додаток 2). Загальна довжина берегової лінії становить 71 км. Лісові масиви – залишки геродотівської Гілеї чергуються з ділянками недоторканого степу. На десятках дрібних озер і заток збираються до півмільйона водоплавних птахів. Тільки тут можна побачити унікальне поле диких орхідей. Тут розташований регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса» і три невеликих населених пункти (Покрова, Василівка, Покровське) з населенням 800 осіб. Активно розвивається «зелений» туризм.

Рис.7 Кінбурнська коса

 

Таким чином, Миколаївська область  володіє достатньою кількістю цінних рекреаційних ресурсів, які дозволяють задовольнити культурно-естетичні  потреби вітчизняних та іноземних  туристів, сприяють їхньому оздоровленню та відпочинку.

 

 

 

 

3.  Архітектурно-історичні туристичні ресурси

Пам’ятки будівництва  і архітектури – складова історико-культурних рекреаційних ресурсів (архітектурні ансамблі та комплекси, історичні центри, квартали, майдани, вулиці, залишки давнього планування і забудови міст та інших населених пунктів тощо)

 

№	Пам’ятка	Датування	Місцезнаходження
м.Миколаїв
1	Комплекс будівель Морського  відомства (мур.):	сер. 19 ст.	вул.Набережна, Перша Слобідська
2	Брама і мури корабельні (мур.)	1848 р.	вул.Набережна
3	чоловіча гімназія (мур.)	1850 р.	вул.Перша Слобідська, 2
4	Старофлотські казарми 1-й корпус (мур.)	1850 р.	вул.Набережна, 23
5	Старофлотські казарми 2-й корпус (мур.)	1850 р.	вул.Набережна, 23
6	Обсерваторія (мур.	1827 р.	вул.Обсерваторна, 1а
7	Миколаївська церква (мур.)	1817 р.	вул.Фалеївська, 4
8	Офіцерське зібрання (мур.)	1824 р.	вул.Артилерійська, 7
9	Будинок штабу флоту (мур.)	1793 р.	вул.Адміральська, 4
Вознесенський район
10	Альтанка (мур.)	1837 р.	м.Вознесенськ, парк ім.М.Островського
Очаківський район
11	Миколаївська церква (мур.)	1804 р.	м.Очаків, вул.Кірова,1
Первомайський район
12	Покровська церква (мур.)	1805 р.	м.Первомайська, пл.Радянська, 14
13	Дзвіниця Покровської  церкви (мур.)	1839 р.	м.Первомайська, пл.Радянська, 14
14	Катерининська церква (мур.)	к. 18 ст.	с.Катеринка

 

Пам’ятки історії

 

№	Пам’ятка	Датування	Місцезнаходження
м. Миколаїв
1	Могили-склепи композитора  і етнографа М. Аркаса та засновника корабельні у Миколаєві М. Фалеєва	1792 рік	кладовище
2	Могила-склеп В. Каразіна	1842 рік, реконструйовано  у 1982 році	кладовище
Очаківський район
3	Місце страти лейтенанта П. Шмідта	1906 рік	о. Березань

 

 

 
Пам’ятки археології

№	Пам’ятка	Датування	Місцезнаходження
м. Миколаїв
1	Городище	античність	урочище Сіверсів Маяк
2	Поселення і некрополь  Дідова Хата-I	античність	урочище Дідова Хата
3	Поселення-городище багатошарове	античність	територія "Заводу імені 61 комунара"
4	Римський військовий табір  Дідова Хата-III	I-III століття нашої ери	урочище Дідова Хата
Арбузинський  район
5	Поселення багатошарове	неоліт, енеоліт, епоха бронзи, раннє середньовіччя	смт Костянтинівка
6	Поселення	неоліт, енеоліт	с. Семенівка
Баштанський район
7	Курганний могильник		с. Костянтинівка
8	Стоянка	мезоліт	с. Леніне
Березанський  район
9	Поселення	римський час	с. Кімівка
10	Курганний могильник		с. Кімівка
11	Городище	античність	с. Матіясове
Братський район
12	Курган		с-ще Людмилівка
13	Стоянка	пізній палеоліт	с. Українець
Веселинівський  район
14	Фортеця	раннє середньовіччя	с. Кременівка
15	Городище	римський час, черняхівська культура	с. Покровка
Вознесенський район
16	Стоянка	мезоліт	смт Олександрівка
Доманівський  район
17	Стоянка	пізній палеоліт	с. Анетівка
18	Поселення	енеоліт, трипільська культура	с. Виноградний Сад
Миколаївський район
19	Поселення	епоха бронзи	с. Тернувате
Очаківський район
20	Поселення Пітухівка-I	античність	с. Дмитрівка
21	Поселення Пітухівка-II	античність	с. Дмитрівка
22	Городище-фортеця	античність, середньовіччя	с. Дніпровське
Первомайський район
23	Поселення	неоліт, Київська Русь	між селами Грушівка та Мигія
24	Курганний могильник		с. Кінецьпіль
Снігурівський район
25	Городище	римський час, черняхівська культура	с. Олександрівка