Нормативно-правова база України та світу з туризму

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Декабря 2013 в 21:26, контрольная работа

Краткое описание

Міжнародне регулювання туристичної діяльності припускає розробку і реалізацію комплексу міжнародних заходів з метою підтримки сталого розвитку туризму, упорядкування туристичної діяльності, ефективного управління окремими секторами туристичної індустрії, забезпечення їх скоординованої взаємодії, стандартизації туристичного обслуговування. Постійне розширення міжнародного туристичного обміну зумовило потребу його міжнародно-правової регламентації і створення спеціалізованих міжнародних туристичних організацій.

Содержание

Вступ ……………………………………………………. ………………………. 2
Розділ I……………………………………………………………………………..3
Розділ II…………………………………………………………………………….7
Розділ III…………………………………………………………………………...9
Розділ IV………………………………………………………………………….10
Розділ V…………………………………………………………………………..13
Розділ VI………………………………………………………………………….14
Розділ VII…………………………………………………………………………16
Висновок………………………………………………………………………….21
Джерела…………………………………………………………………………..23

Прикрепленные файлы: 1 файл

контрольная.docx

— 61.87 Кб (Скачать документ)

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ VII

 

Міжнародна організація  цивільної авіації (ІКАО) (з англ. International Civil Aviation Organizacion, ICAO) — заснована відповідно доЧиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 року, є спеціалізованою установою ООН, що займається організацією і координацією міжнародного співробітництва держав у всіх аспектах діяльності цивільної авіації. Учасниками ІКАО є біля 190 держав, у тому числі на основі правонаступництва й Україна. СРСР вступив в ІКАО 10 листопада 1970 року. Штаб-квартира розташована у місті Монреаль (Канада).

ІКАО досліджує проблеми організації міжнародної цивільної авіації, повітряних трас, створення аеропортів і аеронавігаційних засобів, розробляє міжнародні стандарти для конструювання й експлуатації повітряних суден, правила з використання устаткування, засобів зв'язку і контролю над польотами; сприяє уніфікації митних, імміграційних і санітарних правил і т.д. У рамках ІКАО розробляються проекти міжнародних конвенцій.

Статутною метою ІKАО є забезпечення безпечного, упорядкованого розвитку міжнародної цивільної авіації  у всьому світі і інші аспекти організації та координації міжнародного співробітництва з усіх питань цивільної авіації, у тому числі міжнародних перевезень. Відповідно до правил ІКАО міжнародний повітряний простір розділений на райони польотної інформації - повітряний простір, межі якого встановлюються з урахуванням можливостей засобів навігації та контролю за повітряним рухом. Однією з функцій ІKАО є присвоєння аеропортам світу чотирибуквених індивідуальних кодів-ідентифікаторів, що використовуються для передачі аеронавігаційної та метеорологічної інформації щодо аеропортів, планів польотів (флайт-планів), позначення цивільних аеродромів на радіонавігаційних картах і т. д. У 1992 (Резолюція A29-1) ІKАО оголосила 7 грудня Днем цивільної авіації. Надалі це рішення підтримала ООН.

СТАТУТ ІКАО

Статутом ІКАО вважається дев’ята редакція Міжнародної конвенції цивільної авіації (також називається Чиказькою конвенцією ), яка включає в себе зміни з 1948 по 2006 роки. Вона має також позначення IKAO Doc 7300 / 9 . Конвенція складається з 18 розділів (Annexes), які перераховуються в основний статті — Чиказька конвенція.

КОДИ ІКАО

 В ІКАО, і у ІАТА є власна система кодів для аеропортів і авіакомпаній. ІКАО використовує чотирибуквеними коди аеропортів і трибуквені коди авіакомпаній. У США коди ІСАО зазвичай відрізняються від кодів ІАТА тільки префіксом K (наприклад, LAX = KLAX). У Канаді, аналогічно, до коди ІАТА додається префікс C для освіти коду ІKАО. У всьому іншому світі коди ІKАО і ІАТА не пов'язані між собою, оскільки коди ІАТА засновані на фонетичній подібності, а коди ІKАО прив'язані до місця (location-based).

ІKАО також відповідає за видачу ціфробуквенних кодів типів  літаків, які складаються з 2-4 знаків. Ці коди зазвичай використовуються в планах польотів. ІKАО також надає телефонні позивні для літаків по всьому світу. Вони складаються з трибуквені коду авіакомпанії і позивного, що складається з одного або двох слів. Зазвичай, але не завжди, позивні відповідають назви авіакомпанії. Наприклад, код для Aer Lingus - EIN, а позивний - Shamrock, для Japan Airlines International код - JAL, позивний - Japan Air. Таким чином, рейс компанії Aer Lingus під номером 111 буде закодований «EIN111», а винесено з радіозв'язку як «Shamrock Сто одинадцять», рейс під тим же номером компанії Japan Airlines буде закодовано як «JAL111» й винесено «Japan Air Сто одинадцять». ІКАО відповідає за стандарти для реєстрації літаків, що включають ціфробуквенние коди, що позначають країну реєстрації.

ПІДРОЗДІЛИ ІКАО

Вищим органом є Асамблея з представництвом усіх членів ІKАО. Збирається не рідше разу на три роки.

Виконавчим органом ІКАО є Рада. Вона складається з представників 30 держав, що обираються Асамблеєю з  числа країн із найрозвиненішим  повітряним транспортом.Рада є постійним органом ІКАО, підзвітною Асамблеї, що керується Президентом, який обирається Асамблеєю на три роки. У Раді представлено 33 держави.

Забезпечує роботу ІКАО Секретаріат, очолюваний Генеральним секретарем ІКАО. Місцеперебування ІКАО — Монреаль (Канада).

ПІДРОЗДІЛИ

  • Аеронавігаційна комісія;
  • Авіатранспортний комітет;
  • Юридичний комітет;
  • Комітет з спільну підтримку аеронавігаційного забезпечення;
  • Фінансовий комітет;
  • Комітет з контролю за протиправним втручанням у міжнародні повітряні перевезення;
  • Комітет з кадрів;
  • Комітет з технічної співпраці;
  • Секретаріат.

СЕКРЕТАРІАТ ІKАО МАЄ У СВОЄМУ СКЛАДІ УПРАВЛІННЯ:

  • аеронавігаційне;
  • авіатранспортне;
  • юридичне;
  • технічної допомоги;
  • адміністративне.

РЕГІОНАЛЬНІ БЮРО

  • Європа та Північна Атлантика (Париж);
  • Африканське (Дакар);
  • Близькосхідне (Каїр);
  • Південно-американське (Ліма);
  • Азіатсько-тихоокеанський (Бангкок);
  • Північної Америки і Карибського басейну (Мехіко);
  • Східно-африканське (Найробі)

СУЧАСНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ

Основні напрямки діяльності ІKАО:

Технічний напрям:

  • розробка, вдосконалення та впровадження стандартів і рекомендацій, які застосовуються у міжнародній цивільній авіації;

Економічний напрям:

  • дослідження міжнародних пасажирських і вантажних перевезень і вироблення рекомендацій з питань ставок і зборів за користування аеропортами та аеронавігаційними засобами, а також порядку встановлення тарифів, що застосовуються на міжнародних лініях;
  • вивчення питань спрощення формальностей при міжнародних повітряних перевезеннях;
  • надання постійної технічної допомоги країнам, що розвиваються у створенні власних систем внутрішніх і міжнародних повітряних перевезень;

Правовий напрямок:

  • розробка проектів нових документів з міжнародного повітряного права.

 

Мета ІКАО полягає в  задоволенні потреби населення  в безпечному, регулярному, ефективному  та економічному міжнародному повітряному  транспорті та забезпеченні безпечного і планомірного росту міжнародної  цивільної авіації в усьому світі. Вона заохочує конструювання та експлуатацію літаків в мирних цілях, а також створення і розвиток авіаліній, аеропортів і навігаційного обладнання.

Для виконання цих цілей  і завдань ІКАО:

  • приймає міжнародні стандарти та рекомендації, застосовувані до конструкцій і характеристик літаків і більшої частини їх обладнання, що регламентують роботу пілотів, льотних екіпажів, авіадиспетчерів і співробітників наземних служб і служб технічного обслуговування, а також вимог безпеки та порядку роботи міжнародних аеропортів;
  • розробляє правила візуального пілотування і пілотування за приладами, а також аеронавігаційні карти, використовувані в міжнародній навігації. У сферу її відповідальності входять також системи авіаційних телекомунікацій, радіочастоти і заходи безпеки;
  • вживає заходів щодо мінімізації впливу авіації на довкілля за рахунок скорочення викидів та обмеження рівня шуму літаків;
  • полегшує рух літаків, пасажирів, екіпажів, багажу, вантажів і поштових відправлень через кордони за рахунок стандартизації митних, імміграційних, санітарних правил та інших формальностей.

Оскільки випадки незаконного  вторгнення в повітряний простір продовжують створювати серйозну загрозу для безпеки і надійності міжнародної цивільної авіації, ІКАО проводить у життя ряд заходів і програм, спрямованих на запобігання таких вторгнень. ІКАО у зв'язку з терористичними атаками 11 вересня 2001 р. на США розробила план дій із забезпечення безпеки повітряних перевезень і програму підготовки в галузі безпеки польотів, яка в даний час включає сім навчальних курсів. В даний час ІКАО містить 10 центрів підготовки в галузі безпеки польотів, сприяючи регіональному співробітництву в цій найважливішій сфері.

Крім того, ІКАО виконує  запити країн, що розвиваються на надання  допомоги в удосконалюванні авіатранспортних систем і підготовці авіаперсоналу. Вона допомогла у створенні регіональних центрів навчання в декількох країнах, що розвиваються і забезпечила можливість для тисяч учнів займатися в школах, зареєстрованих ІКАО. Установа направляє експертів з технічного Співробітництво більш ніж у 100 країн і щорічно бере участь у здійсненні 120 проектів, на які витрачається в середньому 54 млн. дол США в рік.

В даний час ІКАО розробляє  супутникову систему для задоволення  майбутніх потреб цивільної авіації  в організації зв'язку, навігації, радіолокаційного спостереження та управління повітряним рухом. Для вирішення  зростаючих експлуатаційних потреб в цій системі використовуються новітні досягнення в області  супутникових та комп'ютерних технологій, каналів передачі даних і бортовий авіаційної електроніки. Ця комплексна глобальна система дозволить підвищити безпеку і рівень організації та експлуатації повітряного транспорту. Система, схвалена державами - членами ІКАО, в даний час знаходиться в стадії реалізації.

ІКАО співпрацює з Міжнародною  авіатранспортної асоціацією, Міжнародною  асоціацією рад аеропортів, Міжнародною  федерацією асоціацій пілотів авіатранспортних компаній і Міжнародною радою асоціацій власників літаків і пілотів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК 

Нажаль в Україні розвиток туризму здійснюється ще дуже повільно. Існуюча нормативно-правова база щодо туризму та туристичної діяльності не вирізняється довершеністю та досконалістю Основними причинами гальмування туристичного розвитку є:  
 
- відсутність цілісної системи державного управління туризмом у регіонах;  
- підпорядкованість закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих та рекреаційних закладів, які надають туристичні послуги, різним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;  
- повільні темпами зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму;  
- невідповідність переважної більшості туристичних закладів міжнародним стандартам;  
- відсутність інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку перспективних видів туризму;  
- недостатня забезпеченість туристичної галузі висококваліфікованими спеціалістами;  
- недостатність державної підтримки та комплексного підходу до рекламування національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг;  
- високі податки, невирішеність питань із приватизації землі та захисту приватного капіталу, відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг, невизначеність нормативної бази і нестабільність законодавства яке потребує подальшого вдосконалення, розширення і зміцнення з урахуванням існуючої міжнародної практики.  
 
 Тому індустрія туризму, що є складною за структурою галуззю, особливо потребує чітких та прозорих правових взаємовідносин як між всіма суб’єктами діяльності у сфері туризму, так і з клієнтом. А практика доводить, що Українське законодавство потребує вдосконалення, розширення і зміцнення. 

Взагалі, міжнародні інструменти неабияк вплинули на світовий розвиток туризму.

Туризм займає не останнє місце в розвитку будь-якої країни, але після вивчення міжнародних документів, стало зрозуміло, що це майже не найважливіша галузь економіки в державі

Цілями і  завданнями світових міжнародних туристичних  організацій загального характеру  є представництво і захист інтересів  організацій та компаній туристичної  індустрії; визначення політики в сфері  туризму; формування основних напрямів розвитку світового туризму; забезпечення взаємовигідного співробітництва  між країнами - членами цих організацій  і практичне сприяння їм у рішенні  проблем розвитку туріндустрії й  економічного зростання країни.

Розвиток  міжнародного туризму стає усе актуальнішим. У таких умовах неминуче виникають  проблеми і труднощі, пов'язані з перетинанням кордонів і виконанням прикордонних та інших туристичних формальностей. У цьому зв'язку особливо гостро постає питання про регулювання туризму в рамках не тільки окремо взятої країни і сусідніх з нею держав, а й світового співтовариства взагалі.

 

 

 

 

 

Джерела:

  1. Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про туризм» 18.11.2003 р. № 1282 – IV;
  2. http://tourlib.net/books_ukr/pucentejlo84.htm
  3. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_904
  4. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/983_001
  5. http://www.businesspravo.ru/Docum/DocumShow_DocumID_33268.html
  6. http://www.tourism-i-otdyh.ru/r-63.html
  7. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/983_001

Информация о работе Нормативно-правова база України та світу з туризму