Нормативно-правова база України та світу з туризму

~ ~

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ ……………………………………………………. ………………………. 2

Розділ I……………………………………………………………………………..3

Розділ II…………………………………………………………………………….7

Розділ III…………………………………………………………………………...9

Розділ IV………………………………………………………………………….10

Розділ V…………………………………………………………………………..13

Розділ VI………………………………………………………………………….14

Розділ VII…………………………………………………………………………16

Висновок………………………………………………………………………….21

Джерела…………………………………………………………………………..23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Міжнародне регулювання  туристичної діяльності припускає  розробку і реалізацію комплексу  міжнародних заходів з метою  підтримки сталого розвитку туризму, упорядкування туристичної діяльності, ефективного управління окремими секторами  туристичної індустрії, забезпечення їх скоординованої взаємодії, стандартизації туристичного обслуговування. Постійне розширення міжнародного туристичного обміну зумовило потребу його міжнародно-правової регламентації і створення спеціалізованих міжнародних туристичних організацій. 

Із зростанням обсягів  туризму і розширенням його географії, а також з розвитком засобів  транспорту і включенням у маршрути декількох країн одночасно, до спрощення  туристичних поїздок залучені міжнародні організації.

Інструменти регулювання міжнародної туристичної  діяльності - це правові акти й офіційні документи, спрямовані на установлення певного порядку, норм, правил, принципів і підходів у здійсненні туристичної діяльності. Вони слугують цілями інформації, орієнтації, просування та реалізації на практиці заявлених і проголошених ідей, принципів, концепцій і стратегій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I

15 вересня 995 р. Верховна  Рада України прийняла Закон  України “Про туризм”. Його текст публікувався, зокрема, у “Відомостях Верховної Ради України”, 1995.

18 листопада 2003 р. Верховна  Рада України прийняла Закон  України «Про внесення змін  до Закону України “Про туризм”» ? 1282-ІV. Цим законом було викладено у новій редакції Закон України “Про туризм”. Нині чинна його редакція має таку структуру:

Преамбула

 

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

Стаття 2. Законодавство України  про туризм

Стаття 3. Туристичні ресурси  України

Стаття 4. Організаційні форми  та види туризму

Стаття 5. Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної  діяльності

 

Розділ ІІ. Державна політика та державне регулювання в галузі туризму

Стаття 6. Основні способи  та цілі державного регулювання в галузі туризму. Основні пріоритетні напрями державної політики в галузі туризму

Стаття 7. Органи, що здійснюють регулювання в галузі туризму

Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі туризму

Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі туризму

Стаття 10. Повноваження центральних  органів виконавчої влади в галузі туризму

Стаття 11. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування в галузі туризму

Стаття 12. Програми розвитку туризму в Україні

 

Розділ ІІІ. Безпека туризму

Стаття 13. Безпека в галузі туризму

Стаття 14. Захист інтересів  українських туристів за межами України

Стаття 15. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора та турагента

Стаття 16. Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок

 

Розділ ІV. Організація  туристичної діяльності

Стаття 17. Ліцензування туристичної  діяльності

Стаття 18. Сертифікація і  стандартизація у сфері туристичної  діяльності

Стаття 19. Встановлення категорій  об’єктів туристичної інфра-структури

Стаття 20. Договір на туристичне обслуговування

Стаття 21. Договір на екскурсійне обслуговування

Стаття 22. Договір на готельне обслуговування

Стаття 23. Ваучер

Стаття 24. Права та обов’язки  суб’єктів туристичної діяльності

Стаття 25. Права та обов’язки  туристів і екскурсантів

 

Розділ V. Професійна підготовка фахівців та наукове забезпечення туризму. Об’єднання підприємств та неприбуткові організа-ції в галузі туризму

Стаття 26. Професійна підготовка у галузі туризму

Стаття 27. Наукові дослідження розвитку туризму

Стаття 28. Об’єднання суб’єктів  туристичної діяльності та неприбуткові організації в галузі туризму

 

Розділ VІ. Контроль за діяльністю в галузі туризму. Відповідаль-ність  за порушення законодавства про  туризм

Стаття 29. Органи, уповноважені на здійснення контролю за діяльністю в галузі туризму

Стаття 30. Відповідальність за порушення законодавства про  туризм

Стаття 31. Відповідальність органів державної влади, органів  місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у галузі туристичної діяльності

Стаття 32. Цивільно-правова  та інші види відповідальності суб’єктів  туристичної діяльності

Стаття 33. Відшкодування  збитків, завданих порушенням законодавства  у галузі туристичної діяльності

Стаття 34. Порядок розгляду спорів з питань надання туристичних  послуг

 

Розділ VІІ. Міжнародне співробітництво  в галузі туризму

Стаття 35. Міжнародні договори України в галузі туризму. Участь України в міжнародних туристичних організаціях

Стаття 36. Представництва України  в галузі туризму за межами України

Стаття 37. Особливості здійснення діяльності в Україні іноземними суб’єктами туристичної діяльності

 

Розділ VІІІ. Прикінцеві та перехідні  положения

 

Суб’єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, є:

 

* туристичні оператори  (далі - туроператори) - юридичні  особи, 

створені  згідно  із  законодавством  України,  для яких виключною

діяльністю є організація  та  забезпечення  створення  туристичного

продукту,  реалізація  та  надання  туристичних  послуг,  а  також 

посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг

і які в установленому  порядку отримали ліцензію на туроператорську 

діяльність;

 

* туристичні агенти  (далі  -  турагенти)  -  юридичні   особи, 

створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи -

суб'єкти підприємницької діяльності,  які здійснюють посередницьку

діяльність  з  реалізації  туристичного  продукту туроператорів та

туристичних послуг інших  суб'єктів туристичної діяльності, а також 

посередницьку  діяльність  щодо реалізації характерних та супутніх

послуг  і  які  в  установленому  порядку  отримали  ліцензію   на

турагентську діяльність;

 

У цьому законі було дано точне визначення термінів туроператор і турагент.

 

* інші суб’єкти підприємницької діяльності, що надають туристичні послуги, гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу, а також фізичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, але надають туристичні послуги.

 

Туроператорська та турагентська діяльність належить в Україні до ґатунку ліцензованих. Ліцензований туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання ліцензії на турагентську діяльність. Туроператором і турагентом не може називатися той, хто не отримав відповідної ліцензії.

 

 

Відповідно  до Закону України "Про туризм", основними цілями державного регулювання туристичної діяльності є: 
 
- залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем* організація оздоровлення населення; 
- забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму; 
- створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил; 
- захист прав та інтересів держави в галузі туризму; 
- створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю; 
- створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні; 
- запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення; 
- заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної індустрії; 
- встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму; 
- впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності; 
- визначення порядку управління держав нюю власністю в галузі туризму; 
- створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежне від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання в цій галузі антимонопольного законодавства; 
- забезпечення безпеки туристів, захист їхніх прав, інтересів та майна; 
- підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії; 
- організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів; 
- розвиток співробітництва із зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їхньої реалізації. 
- ліцензування, стандартизації в туристичній індустрії, сертифікації туристичного продукту; 
- установлення правил в'їзду в Україну, виїзду з України і перебування на території України з урахуванням інтересів розвитку туризму; 
- прямих бюджетних асигнувань на розробку і реалізацію державних цільових програм розвитку туризму; 
- створення сприятливих умов для інвестицій у туристичну індустрію; 
- податкове і митне регулювання; 
- надання пільгових кредитів, встановлення податкових і митних пільг туроператорам і турагентам, що займається туристичною діяльністю на території України і приваблюючи іноземних громадян для заняття туризмом на території України; 
- сприяння кадровому забезпеченню туристичної діяльності; 
- розвиток наукових досліджень у сфері туристичної індустрії; 
- сприяння участі українських туристів, туроператоров, турагентів і їхніх об'єднань у міжнародних туристичних програмах; 
- забезпечення картографічною продукцією; 
- інщими способами, які застосовуються в порядку, встановленому законодавством України.

 

 

 

РОЗДІЛ II

Манільська декларація

Манільська декларація з  світового туризму прийнята всесвітньою конференцією, з туризму, що проходила в Манілі (Філіпіни) з 27 вересня по 10 жовтня 1980 року.

У 1980 р. у м. Маніла (Філіппіни) відбулася Всесвітня конференція  з туризму, яка мала на меті виявлення  сучасної сутності туризму, визначення його ролі в динамічному світі, що змінюється, розгляду відповідальності держав за розвиток туризму. На конференції були розглянуті нові концепції туризму (насамперед як спосіб проведення відпусток і форма відпочинку, подорожей і переміщень осіб з будь-якими цілями, а не тільки як дохідна галузь економіки), нові принципи й основні напрями його розвитку.

 

Конференція прийняла Манільську декларацію зі світового туризму, в якій туризм розуміється як важлива діяльність, що впливає на соціальне, культурне, освітнє й економічне життя держав і має гуманітарний характер.

 

 

Зміст:

Декларація А 

Всесвітня конференція з  туризму, що проходила в Манілі (Філіппіни) з 27 вересня по 10 жовтня 1980 за участю 107 делегацій держав і 91 делегації  спостерігачів, скликана Всесвітньою  туристською організацією з метою  з'ясування реальної сутності туризму  у всіх його аспектах і тієї ролі, яку туризм покликаний грати в динамічному і значно змінюваному світі, а також для розгляду відповідальності держав за розвиток туризму в сучасних суспільствах як діяльності, що виходить за межі суто економічної області у житті країн і народів, вважаючи, що міжнародний туризм може розвиватися в умовах миру і безпеки, які можуть бути досягнуті в результаті спільних зусиль всіх держав, спрямованих на пом'якшення міжнародної напруженості і на розвиток міжнародного співробітництва у дусі дружби, поваги прав людини і взаєморозуміння між усіма державами, переконана, що світовий туризм може стати істотним чинником забезпечення миру в усьому світі і з'явитися моральної та інтелектуальної основою для міжнародного взаєморозуміння і співпраці, переконана крім цього, що світовий туризм може внести свій внесок у встановлення нового міжнародного економічного порядку, який сприяв би скороченню зростаючого економічного розриву між розвиненими і країнами, що розвиваються і забезпечив би прискорений економічний розвиток і прогрес, особливо що розвиваються країн, усвідомлюючи, що світовий туризм може розвиватися лише на основі справедливості, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи та співпраці всіх держав незалежно від їх економічних і соціальних систем, якщо його кінцевою метою буде поліпшення якості життя для всіх народів, відповідних людській гідності.

 

Декларація В 

Всесвітня конференція з  туризму, скликана СОТ в Манілі в  період з 27 вересня по 10 жовтня 1980 року з метою обговорення питань, що відносяться як до державного, так  і до приватного туристського сектора, які вимагають негайного вирішення  для гармонійного розвитку туризму, погодилася з нижченаведеним.

* Краще регулювання пропозиції

* Технічне співробітництво

* Людські ресурси

* Свобода пересування

 

Декларація С

Всесвітня конференція з  туризму знову заявляє, що туризм всередині і за межами кожного регіону представляє собою велику цінність для всіх народів і що кожний окремий регіон вносить важливий історичний, культурний і релігійний внесок у світову скарбницю в цілому, беручи до уваги, що народи того чи іншого регіону не користуються або, можливо, в майбутньому не будуть користуватися цим дуже важливим гуманітарним спадщиною і що мир і безпеку повинні восторжествувати повсюди, беручи до уваги, що мир і безпеку можуть восторжествувати тільки тоді, коли дотримуються основні права людини і коли всі окремі нації світу зможуть скористатися правом на самовизначення, вважаючи, крім того, що кожен регіон світу є колискою якої-небудь однієї або декількох цивілізацій, що є частиною загального світової спадщини, і що, отже, кожен регіон повинен бути збережений, захищений і доступний кожному відвідувачеві, паломнику або т туристові, вважаючи, що релігійні місця заслуговують особливої ??уваги як місця цивілізації, засуджує будь справжні або майбутні спроби змінити фізичну, духовну, культурну чи етнічну природу будь-якого з цих місць і висловлює тверду надію, беручи до уваги загальні почуття всіх народів, що тимчасові труднощі не нададуть згубних наслідків на священне місто Єрусалим, дорогий всьому людству.

* Мирне звернення

* Людські ресурси

* Фінансування туристських  проектів

* Туризм та авіатранспорт

* Свобода пересування

* Внутрішній туризм

* Всесвітній форум з  туризму та обміну молоді та  студентів

 

Особливе місце в Декларації приділяється розвитку внутрішнього, соціального й молодіжного туризму. Підкреслюється, що внутрішній туризм сприяє більш збалансованому стану національної економіки; соціальний туризм повинен бути суспільною метою в інтересах менш забезпечених громадян; молодіжний туризм потребує особливої уваги і надання цій категорії громадян найбільших можливостей і пільг. 
 
У Декларації заявлено, що державам варто сприяти створенню поліпшених умов праці для туристичних кадрів, вивчати стримуючі фактори в розвитку туризму і вживати заходів щодо їх усунення. Визнано направляючу і координуючу роль ВТО в міжнародному туристичному співробітництві.

 

РОЗДІЛ III

 

На Міжпарламентській конференції з туризму 1989 р. була прийнята Гаазька декларація, яка є інструментом міжнародного співробітництва і партнерства, об’єднання народів і факторів, що сприяють розвитку індивідуального і колективного туризму. Її основні положення зводяться до наступного: туризм – форма проведення вільного часу; туризм – ефективний засіб співпраці і соціально-економічного розвитку країни; природне, культурне і людське оточуюче середовище – основні умови розвитку туризму; туризм носить гуманний характер; кожна людина має право на свободу подорожі; спрощення формальності подорожі – основа розвитку туризму; безпека і захист туристів, повага до їх гідності – найважливіші умови розвитку туризму; держава повинна приймати міри по боротьбі з тероризмом, покращувати якість туристських послуг, планувати розвиток туристської інфраструктури.