Нормативно-правова база України та світу з туризму

Парламенти, уряди, державні і приватні організації, асоціації  і заклади, що відповідають за туристську діяльність, професіоналів в області туризму, а також самих туристів, повинні старанно враховувати принципи Гаазької декларації і постійно базуватися на них в своїй роботі.

Також підкреслюється, що незіпсоване природне, культурне і людське навколишнє середовище є основною умовою розвитку туризму. Більше того, раціональне управління туризмом може зробити значний внесок у захист і розвиток фізичного навколишнього середовища і культурної спадщини, а також у підвищення рівня життя. А в Додатку до цього документа міститься окрема вимога стосовно того, що слід ухвалювати спеціальні закони, які зобов’язують національні і транснаціональні корпорації вживати відповідних превентивних заходів, спрямованих на недопущення погіршення стану навколишнього середовища і туристських визначних пам’яток.

Гаазька декларація містить 10 принципів. Зокрема, в принципі 9 йдеться про  необхідність створення мережі навчальних закладів, які можуть надати не тільки навчання, а й освіту в галузі туризму на основі стандартизованого на міжнародному рівні навчального плану, який також полегшив би взаємне визнання дипломів та обмін туристичним персоналом.

Принцип 10 засвідчує, що туризм повинен плануватися державною владою, а також туристською індустрією.

Враховуючи міжнародні масштаби туризму, для його гармонічного розвитку необхідне  міжнародне співробітництво як на світовій, так і на регіональній основі через пряме міжнародне співробітництво і по каналах міжнародних організацій, таких як ВТО, а також між різними компонентами приватного туристичного сектору через неурядові і професійні організації.

Міжпарламентська конференція  з туризму, виклавши принципи, що містяться  в Гаазькій декларації з туризму  прийняття висновки і рекомендації, які складаються з таких розділів та пунктів:

І Місце туризму в економічному  і соціальному розвитку ;

ІІ Спрощення туризму і туристичних  подорожей, поїздок, перебувань;

ІІІ Безпека і захист туристів, туристичних визначних місць  та об’єктів;

ІV Методи дії парламентів та додаткові  міри.

Зокрема, в І розділі „Місце туризму в економічному і соціальному розвитку” йдеться проте, що туризм виступає в якості позитивного і постійно діючого фактора розширенні взаєморозуміння і знань одне про одного, а це означає – зміцненні миру і розрядці міжнародної напруги; туризм є екологічно чистою галуззю і необов’язково супроводжується катастрофічними наслідками, які часто трапляються в індустріалізації. Однак тут існує потенційна небезпека, як  для звичайного, так і для культурного середовища, що потребує уваги з боку держав.

 

В Гаазькій декларації по туризму 1989 року ще й справедливо наголошується на яскраво вираженому гуманістичному характері міжнародного туризму . Науковому осягненню феномена туризму у всіх його проявах слугують міжнародні академії та наукові центри. Однак як фактор і прояв глобалізації міжнародний туризм зазнає впливу нових чинників світового характеру, які ще недостатньо досліджені. Передусім йдеться про міжнародну і особисту безпеку в контексті туристичних обмінів.

 

 

РОЗДІЛ IV

Глобальний етичний кодекс туризму, прийнятий Генеральною Асамблеєю Всесвітньої туристської організації (ЮНВТО) 1 жовтня 1999 року в її

резолюції 406 (XIII) і схвалений резолюцією 56/212 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, являє собою всеосяжний

звід основоположних принципів. Мета Етичного кодексу полягає в

тому, щоб направляти розвиток туризму і служити орієнтиром для різних

зацікавлених сторін в секторі туризму, з тим щоб зводити до мінімуму

негативний вплив туризму  на навколишнє середовище, культурна спадщина

і місцеві громади при одночасному максимальному збільшенні вигод від

туризму в сприянні сталому  розвитку, включаючи ослаблення тягаря

убогості. Етичний кодекс є добровільним інструментом і як такової не має обов'язкової юридичної  сили.

У ході розробки проекту Кодексу щодо оперативної частини тексту проявилися дві явно розходяться позиції.

 

Перша, яка зайняла переважне  становище, полягає в задоволення  тим, що проект Кодексу не обмежується  виразом благих намірів, а супроводжується механізмом їх ефективної реалізації.

 

Друга, навпаки, відображає стурбованість у зв'язку юридичними й матеріальними обмеженнями  оперативної частини тексту, і  полягає в тому, щоб Кодекс був  обмежений проголошенням сильних  принципів.

З урахуванням цього, Кодекс, що складається з преамбули і 10 статей був відділений від реалізаційної протоколу. При цьому в основу оперативної частини Кодексу закладено механізм добровільного врегулювання спірних питань (а не арбітражу), у зв'язку з чим на суб'єктів, що приєдналися до цього Кодексу, не накладається ніяких зобов'язань, крім тих, які вони приймуть добровільно.

 

У преамбулі до Глобального  етичного кодексу туризму ВІДЗНАЧАЄТЬСЯ, зокрема, що урочисто приймаючи його, представники світової туристської індустрії, делегати держав, територій, підприємств, установ і організацій - членів Всесвітньої туристської організації (ВТО), мають своєю метою сприяння розвитку відповідального, стійкого і всеобщедоступного туризму в рамках реалізації права на відпочинок і подорожі при повазі суспільного вибору всіх народів і висловлюють бажання сприяти встановленню справедливого, відповідального і сталого світового туристського порядку, який буде приносити вигоди всім секторам суспільства в умовах відкритої і змагальної світової ринкової економіки.

 

У якості вихідних документів Кодексу його автори наводять значний  перелік міжнародних декларацій, пактів, резолюцій і конвенцій, прийнятих  у період з 1929 р. (Варшавська конвенція про повітряному транспорті від 12 жовтня 1929 р.) до 1997 р. (Манільська декларація по соціальному впливу туризму від 22 травня 1997 року), включаючи Хартію туризму і Кодекс туриста, ухвалені в 1985 році в Софії під егідою СОТ, Загальну декларацію прав людини від 10 грудня 1948 року і рішення Організації Об'єднаних Націй на Зустрічі на вищому рівні "Планета Земля" в Ріо- де-Жанейро в 1992 році, де були сформульовані основні положення тенденції на примирення на стійкій основі захисту навколишнього середовища, економічного розвитку та боротьби з бідністю.

 

Принципи глобального етичного кодексу туризму сформульовані в 10-и статтях.

Стаття 1. Внесок туризму  у взаєморозуміння і повага між людьми і товариствами

Стаття 2. Туризм - чинник індивідуального та колективного вдосконалення

Стаття 3. Туризм - фактор сталого  розвитку

Стаття 4. Туризм - сфера, яка  використовує культурну спадщину людства  і вносить свій внесок у його збагачення

Стаття 5. Туризм - діяльність, вигідна для приймаючих країн і співтовариств

Стаття 6. Зобов'язання учасників  туристського процесу

Стаття 7. Право на туризм

Стаття 8. Свобода туристських  подорожей

Стаття 9. Права працівників  і підприємців туристської індустрії

Стаття 10. Реалізація принципів  Глобального етичного кодексу туризму.

Цієаключній статтею передбачається створення Всесвітнього комітету з етики туризму, як органу, що займається тлумаченням, застосуванням та аналізом положень Глобального етичного кодексу туризму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ V

Осакська декларація Тисячоліття  прийнята 1 жовтня 2001 року в Осаці лідерами туризму з державного і приватного секторів з усього світу, які взяли участь у Конференції лідерів туризму Тисячоліття, що проходила 30 вересня – 1 жовтня 2001 року в м. Осака (Японія) в рамках 14 сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристичної організації.

Учасники Конференції  Тисячоліття висловили переконання, що туризм сприяє будівництву більш  мирного, стійкого, братського миру; закликали ВТО. Уряди і приватний сектор прийняти всі можливі заходи на виконання положень даної Осакстької декларації.

Декларація складається  з преамбули, і 3 положень:

1. A. Ринок міжнародного туризму
2. B. Збереження природної та культурної спадщини на основі туризму
3. C. Туризм та інформаційні технології

В Осакській декларації тисячоліття  значну увагу приділено ролі місцевих громад у плануванні розвитку туризму та забезпеченні принципів його сталості. У ній зазначається: «Справою першочергової важливості є співробітництво і участь місцевих громад у плануванні та розвитку дестинацій і туристичних послуг. Лише при підтримці й участі на місцевому рівні можна розвивати сталий туризм. Розуміння, підтримка, та участь. місцевих громад сталиключовим принципом розвитку».

У Осакській декларації Тисячоліття, ухваленій на конференції

лідерів туризму в рамках Генеральної асамблеї ВТО, висловлюється

переконаність,  що туризм повинен мати не лише комерційну цін-

ність, але й також повинен  сприяти особистісному зростанню  і по-

силенню основоположних суспільних норм і цінностей.

Осакська  декларація визначила, що "ознайомлення з різними культурами та традиціями за допомогою туризму являє собою  важливий фактор забезпечення миру і  міжнародного взаєморозуміння, а обов'язковими умовами успішного розвитку туризму  є мир і безпека". 
 
Учасники Осакської конференції тисячоліття, що проходила в рамках Генасамблеї ВТО, висловили у декларації свою переконаність у тому, що "Туризм повинен і спроможний сприяти будівництву більш мирного, гуманного, стійкого, братерського та об'єднаного світу", виходячи з його інтегративної, гуманістичної місії.

 

РОЗДІЛ VI

Туристи і екскурсанти  мають право на:

• реалізацію закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людської гідності;
• необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища;
• інформацію про наявність ліцензії у суб'єкта, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, наявність яких передбачена законодавством;
• отримання обов'язкової інформації, що передує укладенню договору;
• отримання туристичних послуг, передбачених договором;
• особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав споживача, а також майна;
• одержання відповідної медичної допомоги;
• відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору;
• сприяння з боку органів державної влади України в одержанні правових та інших видів допомоги, а громадяни України також і за її межами;
• реалізацію інших прав.

Туристи і екскурсанти  зобов'язані:

• не порушувати права та законні інтереси інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування;
• виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила;
• поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місця) перебування;
• зберігати довкілля, дбайливо ставитися до об'єктів природи та культурної спадщини в країні (місці) тимчасового перебування;
• дотримуватися умов і правил, передбачених договором про надання туристичних послуг;
• надавати персональну інформацію в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту;
• дотримуватися під час подорожі правил особистої безпеки;
• відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями.

Виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством України  та законодавством країни тимчасового перебування.

Кодекс туриста  закріпив права й обов'язки іноземного туриста в країні відвідування. 
Права туриста. При підготовці туриста до подорожі і під час її здійснення, включаючи транзит, турист має право на: 
 
- необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду в країну (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, релігійні обряди, святині, пам'ятники природи, історії, культури й інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього природного середовища; 
- свободу пересування, вільний доступ до туристичних ресурсів з урахуванням прийнятих у країні (місці) тимчасового перебування обмежувальних заходів; 
- забезпечення особистої безпеки, споживчих прав і цілості свого майна, безперешкодне одержання невідкладної медичної допомоги; 
- відшкодування збитків і компенсацію моральної шкоди у випадку невиконання умов договору, роздрібної купівлі-продажу туристичного продукту туроператором чи турагентом у порядку, установленому законодавством; 
- сприяння органів влади (органів місцевого самоврядування) країни (місця) тимчасового перебування в одержанні правової та інших видів допомоги; 
- безперешкодний доступ до засобів зв'язку. 
 
Обов'язки туриста. Під час здійснення подорожі, включаючи транзит, турист зобов'язаний: 
 
- дотримуватися законів країни (місця) тимчасового перебування, поважати її (його) соціальний устрій, звичаї, традиції, релігійні вірування; 
- зберігати навколишнє природне середовище, дбайливо ставитися до пам'ятників природи, історії і культури в країні (місці) тимчасового перебування; 
- дотримуватися правил в'їзду в країну (місце) тимчасового перебування, виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, а також у країнах транзитного проїзду; 
- дотримуватися під час подорожі правил особистої безпеки.