Молодіжний туризм

Екскурсія - це колективне відвідування певних об'єктів з пізнавальною або науковою метою. Екскурсії проводять також з метою розширення світогляду, загального культурного розвитку людини [11].

Місцевий туризм – це здійснення подорожі в межах свого району, області, краю [11]. Туристична експедиція - це організована багатоденна подорож в малодосліджений район, що здійснюється зі спеціальною дослідницькою метою [11].

5. За тривалістю розрізняють походи: одноденні, дводенні (походи вихідного дня без ночівлі, з ночівлею) і багатоденні.
6. За дальністю подорожі розрізняють місцеві та дальні.

Дальній туризм – це подорож в райони, віддалені від постійного місця проживання [11].

7. В залежності від цілей походи діляться на пізнавальні, оздоровчі та спортивні.

Пізнавальні походи спрямовані на вивчення свого краю (району, області, республіки): рельєфу, клімату, флори і фауни, господарства [11].  

Пізнавальні походи передбачають ознайомлення з:

передовими підприємствами, зустрічі з передовиками виробництва, з героями і ветеранами Великої Вітчизняної Війни та праці, з делегатами з'їздів, відвідування музеїв та пам'ятних місць. Такі походи сприяють розширенню кругозору, виховують почуття любові до свого краю, гордості за нього, почуття радянського патріотизму [11].

Оздоровчі походи сприяють загартовуванню організму,розвитку і вдосконаленню рухових якостей, підвищують працездатність, служать прекрасною формою активного відпочинку, значення якого є величезне [11].

Спортивні походи покращують фізичну підготовленість, загартовують волю, сприяють фізичному вдосконаленню [11].

Туризм, як діяльність, вимагає праці. Тому є дві сторони туристичної діяльності - "виробництво" та "споживання". Споживчим змістом туризму є вся сукупність того, що він може дати людині - той очікуваний результат, заради якого турист ступає на туристську стежку [19].

"Споживчий  кошик" туризму складають:  
а) радісні переживання (емоційність);  
б) цікава, корисна інформація (пізнавальність);  
в) зміцнення здоров'я; 
г) фізичний розвиток;  
д) яскраві враження (сприйняття);  
е) корисні вміння та навички [19].

"Виробництво" туризму  - це вся сукупність різноманітних  видів робіт, що повинна зробити людина, щоб одержати задоволення від туризму. "Виробництво" для туриста не ціль, а лише засіб, тобто як "небажана" частина підприємства. І тут потенційним туристам на допомогу приходить комерційна туристська сфера, що бере на себе турботи з "виробництва". Це – так званий плановий туризм. Однак саме “виробництво" туризму володіє величезним педагогічним потенціалом. Тому для молоді "виробництво" туризму є не менш значимим, ніж "споживання". Тому плановий туризм для молоді значно менш доцільний, ніж туризм самодіяльний [19].

 Можна виділити  такі основні функції  молодіжного туризму: педагогічну, навчальну, наукову, рекреаційну, адаптаційну, аксіологічну.

• Педагогічна - визначає туризм як дидактичний принцип, за допомогою якого можна домогтися підвищення ефективності навчально-виховного процесу в освітніх закладах, успішно опанувати знання про природу й життя людини, допомагати формувати практичні знання і вміння.
• Навчальна – визначає краєзнавство і туризм як окремий шкільний курс (наприклад, „Географія рідного краю ”).
• Наукова – визначає туризм як складову науки з усіма притаманними їй методами дослідження.
• Провідною вони вважають рекреаційну, з якою пов’язують активну діяльність, яка дозволяє не тільки поновити, але й розвивати життєві сили людини – фізичні, інтелектуальні та емоційні.
• Адаптивна функція пропонує ефективні механізми і засоби фізичної, психологічної та інтелектуальної адаптації людини.
• Аксіологічна функція, як вважають автори, „здатна не тільки оновити людину, але й оволодіти її інтересом ” [17].

 

3.  Становлення  молодіжного туризму та його вплив на виховання особистості.

 

Історія розвитку туризму є тривалою, а сам цей розвиток є полілінійним, чим обумовленні значні територіальні відміни та різноманітність його видів і форм. За час стрімкого розвитку, що припадає на новітню історію, туризм пройшов ряд етапів: як спосіб активного проведення дозвілля (до середини ХХ ст.); як ефективна галузь господарства зовнішньоекономічного спрямування (друга половина ХХ ст.), а сучасний етап розвитку туризму (початок ХХІ ст.) можна охарактеризувати як етап переосмислення його ролі і значення в життєдіяльності людини, коли туризм перетворюється на соціокультурне явище, комунікативну складову глобалізаційних процесів [12].

Туризм, як форма активного  відпочинку та додаткової освіти, корисний кожній людині, а особливо молоді. Мало сказати корисний, він є необхідним для кожної особи, що розвивається, бо як казав Гете: "Без мандрів не створюється жодна індивідуальність"[10].

 

В комплексному підході  для вирішення завдання виховання молоді важливе місце належить фізичній культурі, спорту і туризму як масовому та діючому засобу патріотичного, морального, трудового та естетичного виховання. Систематичні заняття спортом і туризмом допомагають формувати  у  молоді такі цінні якості як патріотизм, відчуття колективізму, мужність, наполегливість, вміння долати труднощі.

Туризм відволікає молодь від різних шкідливих впливів та звичок. Статистика  і вказує на прямий зв'язок  між розвитком масового спорту та туризму і зменшення різного роду правопорушень.

Визначальними рисами спорту та туризму є їх привабливість. В результаті криміналогічних  досліджень, проведених різними вченими, з’ясовано, що неповнолітні правопорушники особливо високо цінують в людях сміливість, мужність, рішучість, силу волі, твердість характеру, тобто такі якості які виявляють активність особистості та сприяють її самоствердженню. Таким чином, туризм сприяє вихованню таких якостей, які більш за все імпонують підліткам.

Відомо, що учні проводять поза стінами школи до 150 днів на рік, а в період навчання поза заняттями класними та домашніми-5-6 годин на день. Для багатьох з них двір,  під’їзд,  вулиця, дискотека є місцем емоційного контакту з однолітками, ареною прояву своєї самостійності, можливості заявити про себе як про особистість.

Ось чому причиною більшості  правопорушень, вчинених підлітками, є погана організація або, точніше, неорганізованість їх дозвілля. Від того, в якому оточенні  проводять підлітки  вихідні, канікулярні,святкові дні, чим захоплюються, про що сперечаються. Про що мріють, під чиїм впливом знаходяться,залежить а немалій мірі формування їх морального обличчя, характеру та навіть життєвої позиції.

Щоб зменшити негативний вплив вулиці, слід більше уваги  приділяти проведенню масових змагань, зльотів, конкурсів тощо.

Виховні, освітні, оздоровчі та спортивні завдання в туризмі відносяться до категорії загальних завдань, тобто їх вирішення здійснюється в тісній єдності  та не залежить від віку та степеня спеціальної фізичної підготовки тих, що беруть у них участь. Під час походу  виховні завдання вирішуються безпосередньо впливом на кожного учасника  з боку колективу, тобто відбувається  відчуття колективізму, підпорядкування власних інтересів суспільним.

Водночас з виховними  в поході вирішуються і освітні аспекти . Мається на увазі закріплення знань з краєзнавства, природознавства, топографії. Тобто теорія підкріпляється практикою.

На мою думку, кожен  підліток  має здібність розвивати себе як особистість, багато подорожувати, дізнаватися багато нового і гідно називатися сформованою і вихованою особистістю [7].

Останнім часом туризм дедалі впевненіше входить у життя молоді, посідаючи вагоме місце у їхньому розвитку.

Молодіжні тури, відповідно до загальноприйнятих методичних канонів, поділяються а три етапи:

• підготовчий,
• власне подорож (поїздку, похід),
• завершальний [10].

До головних цілей, які характеризують спонукальні мотиви туризму, експерти, як правило, включають такі:

• вивчення та знайомство з новою культурою та способом заняття, місцевою кулінарією та звичаями;
• можливість тимчасового перебування в іншому способі життя,    вільної витрати коштів, розкріпачення;
• зняття стресу, відпочинок;
• ознайомлення з розвагами, парками та атракціонами;
• відвідання театрів, вистав, карнавалів;
• зустрічі із новими цікавими людьми;
• ознайомлення з умовами для потенційного бізнесу у певній країні, регіоні;

        « цільовий шопінг;

• придбання подарунків, сувенірів;
• лікування, оздоровчі цілі;
• релігійні цілі, паломництво;

зустрічі з  рідними, друзями [5].

 

Важливу роль, для здобуття максимальної користі від подорожі, походу чи екскурсії, відіграє організація. Особливості програми, організації та проведення  молодіжної подорожі визначаються комплексом факторів:

• освітньою метою поїздки,
• специфікою регіону відвідування,
• тривалістю і сезоном здійснення туру,
• віком учасників,
• досвід і підготовка учасників,
• можливість фінансових витрат навчальної групи [20].

Розпочинати подорожі найкраще у районі чи області, де живуть подорожуючі. Перші місцеві походи не потребують тривалого часу на під'їзди, великих витрат на переїзди і туристське спорядження. А після походів рідним краєм можна вибирати для подорожей інші райони країни. Перевага надається тому, який має найбільший пізнавальний інтерес. Разом з тим, слід враховувати його віддаленість від своєї місцевості, наявність зручних шляхів, час перебування, транспортні та інші витрати [10].

Плануючи подорож, керівник встановлює прямі контакти з місцевими установами та організаціями, повідомляє письмово про намічені терміни подорожі, робить запит про надання відомостей, які допоможуть до неї підготуватися (про тип і стан шляхів сполучення та засобів зв'язку, можливість придбання на місці спорядження і продуктів харчування та ціни на них тощо). Попереднє детальне вивчення району подорожі потрібне для розробки маршруту туристського походу, гарантування його безпеки. Після детального вчення району майбутньої подорожі вибирають і розробляють маршрут, визначаючи насамперед його почасткову та кінцеву точки, а також основні, через які він проходитиме. Обираючи маршрут, керуються метою та завданнями подорожі. При цьому слід пам'ятати про тривалість походу, фінансові можливості туристську підготовку та засоби пересування. Основною вимогою до вибору туристського маршруту є його пізнавальне значення. Розробляючи маршрут, керівник намічає можливі місця ночівлі, екскурсійні об’єкти для огляду, зустрічі з місцевим населенням ознайомлення з його життям та побутом [10].

Складність маршруту походу повинна відповідати стану  фізичної підготовки учасників і набутому ними досвіду. Саме від цього залежить категорія складності походу [16]. 

Плануючи маршрут, треба  дотримуватися такої практики, щоби по можливості зменшити навантаження на учасників походу. Для цього заздалегідь намічають пункти, куди можна надіслати поштою або транспортом частину продуктів і де можна поповнити їх запаси. Рекомендується також створювати базові табори, з яких проводити радіальні маршрути з мінімальним навантаженням. Окрім основного маршруту подорожі, планують полегшений запасний варіант. Він знадобиться тоді, коли неможливо буде йти основним маршрутом через хворобу одного з учасників походу, несприятливі природно-погодні умови (погіршення погоди, розлив річок, підвищення лавинонебезпечності, пожеж) [10].

Залежно від конкретних умов, специфіки подорожі, підготовленості  групи обирають і тактичний варіант маршруту:

• лінійний (наскрізний);
• радіальний;
• кільцевий;
• лінійно-радіальний.

Лінійний маршрут - це такий, у якого початкова та кінцева  точки розташовані в протилежних кінцях. Він передбачає проходження значних відстаней, що дає можливість досить повно ознайомитися з районом подорожі. Лінійні маршрути найскладніші, але й найбільш пізнавальні. Тому ними найчастіше користуються у практиці туризму, незважаючи навіть на певні незручності (на таких маршрутах немає можливості створювати базові табори, де можна залишити частину вантажу та поповнити запаси продуктів) [10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ МОЛОДІЖНОГО ТУРИЗМУ

       2.1. Ресурсна база молодіжного  туризму України та світу.

 

Україна - одна з найбільших країн Європи. Регіональний поділ України здійснюється з урахуванням цілого ряду особливостей природного, господарського, етнографічного, мовного, адміністративно-територіального, рекреаційного характеру [16].

Україна має все необхідне для розвитку подорожей: сприятливі природні умови, історико-культурні, матеріальні та людські ресурси. Туристично-рекреаційний потенціал створює можливості для всебічного задоволення навчальних, пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб туристів, особливо молоді. [16].

Територія країни характеризується винятково сприятливими кліматичними умовами для здійснення різних видів туризму. Природно-рекреаційні ресурси - це природні умови, явища природи, що створюють комфортні умови туристичної діяльності і сприяють організації пізнання, відпочинку, оздоровлення, навчання [8]. Основними серед них є клімат, акваторії, ландшафт, а також природні об'єкти, що мають пізнавальні і атрактивні властивості. Кліматичні ресурси визначають загальну комфортність території, її придатність для сприйняття [16].