Комплексна оцінка рекреаційного потенціалу за методикою Мацоли В. І

- ресурси недеревного  рослинного походження, що включають  в себе гриби, ягоди, плоди, лікарську  і технічну сировину, кормові ресурси та ін.;

- ресурси тваринного походження - птахи, звірі, комахи;

- специфічні матеріальні  ресурси неречовинного походження, під якими розуміють рекреаційну (оздоровчу) цінність лісів, їх ґрунтозахисну, водоохоронну, полезахисну роль тощо.

Оскільки рекреаційні функції можуть частково виконувати ліси інших категорій, то передбачається така класифікація лісів:

- ліси рекреаційного призначення - власне рекреаційні ліси, рекреаційні ліси в національних природних парках і ландшафтних заказниках;

- ліси, які частково виконують  рекреаційні функції -водоохоронні, грунтоохоронні, захисні, експлуатаційні.

Власне рекреаційні ліси - це особлива категорія земель лісового фонду, на якій функція рекреаційного лісокористування є основною: парки, лісопарки, зелені зони міст. Важливою якісною ознакою паркових рекреаційних лісів є їх готовність до масового відпочинку, що досягається відповідним пристосуванням території, досить густою та витривалою стежково-дорожньою мережею, використанням малих форм архітектури. Якісною ознакою лісопаркових територій є переважання індивідуального відпочинку і максимальний комфорт. Особливе місце займають природно-заповідні території та об'єкти. Це заповідники і заказники різних форм та напрямів заповідання, національні природні парки, дендропарки, цінні природні об'єкти, пам'ятки природи місцевого значення, пам'ятки садово-паркової культури. Рекреаційна діяльність тут допускається тільки в тих місцях і в тому обсязі, який гарантує збереження цінних природних комплексів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Комплексна оцінка рекреаційного потенціалу за методикою Мацоли В. І.

Важливою проблемою використання біотичних ресурсів є визначення їх цінності. Рекреаційна цінність виходить з лісистості, породного складу та бонітету деревостану; естетичності та частоти зміни пейзажів, ландшафтів; заболоченості території; наявності грибних та ягідних місць, водойм; доступності з точки зору рекреантів та рекреаційного господарства; географії нозоареалів та інших медико-географічних особливостей території.

Мацола В.І. об'єднує коефіцієнт горизонтального та вертикального поділу території, її лісистість, віковий та породний склад лісів поняттям естетичної цінності. Найбільшу естетичну цінність при цьому мають перестиглі-достигаючі змішані широколистяно-хвойні ліси на відносно відкритих погорбованих територіях з лісистістю в межах 25-50%.

 

Оцінка естетичної цінності території [за Мацолою В.І.].

Показники Бали

3 2 1

Горизонтальний поділ території, км/км2 1–2 0,5–1;

2–3 менше 0,5;

більше 3

Вертикальний поділ рельєфу, м        

а) для гірських територій 

понад 200 

100–200 

менше 100

б) для горбогірних територій понад 50 10–50 менше 10

в) для рівнинних територій понад 10 5–10 менше 5

Лісистість, % 25–50 менше 25

більше 50 відсутні

Породний склад змішані широколистяно-хвойні соснові, широколистяні інші - хвойні та дрібнолистяні

Віковий склад перестиглі, стиглі, достигаючі середньо-вікові молодняк

Іонізація повітря - одна з причин сприятливого впливу лісів на організм людини, зокрема на нервову систему (безсоння, перевтома тощо). Лікувальні властивості іонізованого повітря використовують при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, легеневому туберкульозі. Значним чином саме цим зумовлений територіальний розподіл відповідних курортів в Українських Карпатах, лісостеповій зоні та на Поліссі. Найбільший іонізуючий ефект властивий сосні звичайній, ялині звичайній та дубу.

Історико-культурні рекреаційні ресурси (ІКРР) - це пам'ятки історії і культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності. До складу ІКРР входять пам'ятки історії, архітектури, мистецтва, етнографічні пам'ятки і пам'ятки народної творчості.

Поєднання відповідних видів ІКРР, що мають високу атрактивність, можуть відігравати важливу роль у формуванні світогляду народу і в сукупності формувати історико-культурний туристичний потенціал поселення, місцевості, регіону.

У зв'язку з тим В. Мацолою пропонується оцінювати рекреаційну значимість території за щільністю пам'яток історії та культури на 100 км2. При цьому пропонується визначати щільність пам'яток найвищого класу (загальнонаціонального і міжнародного значення). В. Мацола пропонує оцінювати одним балом території, де ці показники складають менше 7,9, двома балами - 8-18 і трьома - понад 18 од./100 км2 [42]. Зрозуміло, що такий підхід може використовуватись для оцінки ІКРР великих регіонів, а не для визначення історико-культурного туристичного потенціалу поселення, чи навіть окремого адміністративного району. Н.Ф. Поліновою було запропоновано підхід, який для оцінки пізнавальної цінності включав такі ознаки: рівень організації об'єктів для показу і місцезнаходження туриста по відношенню до об'єкта огляду. За рівнем організації історико-культурні об'єкти в такому випадку поділяються на спеціально підготовлені для показу і не підготовлені, а за місцем знаходження суб'єкта до об'єкту огляду - на інтер'єрні і екстер'єрні історико-культурні об'єкти. Такі термінологічні звороти, а також поняття про необхідний час огляду історико-культурних об'єктів взято до уваги автором при розробці оціночних шкал запропонованої бальної системи оцінок ІКРР.

Сутність бального підходу оцінки історико-культурних ресурсів полягає в тому, що оціночні шкали побудовані на подальшій структуризації видових компонентів у відповідності з історико-культурною важливістю явищ, що їх характеризують і часу, необхідного . для огляду таких об'єктів. Необхідний час огляду визначають спеціалісти-експерти. Чим більше часу необхідно для пізнання об'єкту, тим вища пізнавальна цінність, а це значить, що вищий оціночний бал йому присвоюється.

У запропонованій методиці подається 13 підгруп, які отримані в результаті структуризації п'яти підвидів ІКРР. Кожна із підгруп характеризується логічним набором показників, які оцінюються за п'ятибальною шкалою.

Пам'ятки історії, які виділені окремим блоком, виступають важливими об'єктами огляду на туристичних маршрутах, екскурсіях, подорожах. Вони вважаються цінним джерелом інформації, фактором формування національної самосвідомості українського суспільства. В таких умовах дуже важливо якнайповніше визначити рівень привабливості усіх компонентів ІКТР.

Сумарний рекреаційний потенціал території складається з потенціалів окремих її рекреаційних ресурсів, які поєднуються в єдину цілу систему, чи існують розрізнено і оцінюються окремо. Для обчислення окремих РРП необхідно враховувати декілька факторів. Рекреаційні ресурси мають певну рекреаційну місткість, тобто здатність одночасно задовольняти потреби

певного числа туристів. Цей показник залежить від технологічних можливостей ресурсів. Крім цього, необхідно враховувати екологічні нормативи, причому як при визначені одночасної місткості, так і допустимих навантажень впродовж певного часу. Якщо рекреаційна місткість вища, ніж екологічні норми, то останні зменшують число потенційних рекреантів і, тим самим, знижують значення РРП.Оскільки величини рекреаційної ємкості та екологічних норм взаємопов’язані при виявленні РРП, вважаємо за доцільне об’єднання їх в поняття «еколого-рекреаційна ємність» (ЕРЄ). Це поняття визначає оптимальну чисельність туристів на даній території впродовж певного часу. Отже, величина ЕРЄ буде вимірюватися числом людей на одиницю площі за одиницю часу. Визначивши площу (обсяг) рекреаційних ресурсів, а також період експлуатації, є можливість обчислити РРП. Методика виявлення аналізованих показників ґрунтується на детальних польових дослідженнях на зведених статистичних матеріалах. Для достовірності результатів обираються туристичні об’єкти, що зазнають постійних рекреаційних навантажень  і на яких чітко можна виділити стадії рекреаційної дегресії.

Пропонується методику визначення рекреаційних навантажень на туристичні території та об’єкти з урахуванням повного циклу цього використання. До єдиного циклу нами віднесено 3 періоди: 1. До початку туристичного сезону (до використання). 2. Впродовж використання. 3. Після закінчення туристичного сезону (після використання). 

До початку туристичного сезону проводиться детальний фізико-географічний опис виділених територій. Оцінюються всі компоненти природного комплексу: рельєф і корисні копалини, враховуються кути нахилу поверхні, породи, з яких складена територія, характер їх залягання, особливості ґрунтів; рослинний і тваринний світ, води, повітря. Всі компоненти розглядаються з урахуванням їх «нормального стану» та стадії рекреаційної дегресії, якщо такі є. Також аналізується соціально-економічні показники (доходи від використання, наявність інфраструктури, їх стан в минулому та сьогодні).

Впродовж туристичного сезону спостереження здійснюються в робочі та неробочі дні з комфортною та дискомфортною погодою.  Точність результатів залежить від кількості днів спостережень.

Для виявлення ЕРЄ, а потім і РРП об’єкту необхідно обчислити для нього допустиме рекреаційне навантаження, що не викличе незворотних змін. Виділяють критичне і припустиме навантаження. Якісна оцінка рекреаційного навантаження має таку градацію: низьке, середнє і високе [4, c. 234]. Визначається даний показник чисельністю рекреантів на одиницю площі, часом їх перебування на об’єктів рекреації та видом відпочинку. Вимірювати необхідно рекреаційне навантаження за кожну годину спостережень (людино-годин / га). Для цього протягом години фіксуються зміни одночасної густоти туристів і часові інтервали цих змін. Середню одночасну густоту рекреантів обчислюємо за формулою:

Д год  = ΣDi *Ti  / 60,

де: Д год  – середня одночасна густота рекреантів впродовж години, люд. / га;

Di – i-та одночасна густота рекреантів люд. / га;

Ti – час пербування i-тої одночасної густоти рекреантів, хвилин;

60 – сумарний час спостережень, хвилин.

Рекреаційне навантаження буде вказувати середню чисельність рекреантів, які впливають на природний комплекс протягом години:

N год = D год * T,

де N год – рекреаційне навантаження за годину, люд.- год. / га;

D год – середня одночасна густота рекреантів впродовж години, люд. / га;

T – тривалість перебування рекреантів на об’єкті (одна година).

Наведені вище формули дозволяють врахувати неоднаковий час перебування на різних відпочиваючих на певній території і , як наслідок, різне навантаження, що вони несуть на природний комплекс.

Враховуючи спостереження за день, можемо визначити середньогодинне рекреаційне навантаження:

N сер.год = ΣNi / n,

де N сер.год – середньогодинне рекреаційне навантаження за добу, люд.- год. / га;

Ni – рекреаційне навантаження – i-тої години спостережень, люд.- год. / га;

n – кількість годин спостережень.

Рекреаційне навантаження за добу обчислюємо за формулою:

Nд = Nсг * t,

де Nд – рекреаційне навантаження за добу, люд.- год. / га;

Nсг – середньогодинне рекреаційне навантаження, люд.- год. / га;

t – кількість годин відпочинку.

За даними вибіркових добових досліджень визначаємо середньодобове навантаження:

Nд = ΣNд / n,

де Nд – середньодобове рекреаційне навантаження, люд.- год. / га.;

Nд – рекреаційне навантаження i- тої доби спостереження, люд.- год. / га;

n -  кількість діб відпочинку.

Річне рекреаційне навантаження:

Nр = Nд * t,

де  Nр – рекреаційне навантаження за рік, люд.- год. / га;

Nд – середньодобове рекреаційне навантаження, люд.- год. / га; 

t – кількість діб відпочинку.

Даний показник для різних стадій рекреаційної дегресії буде неоднаковим. Середній для всіх стадій рекреаційної дегресії показник рекреаційного навантаження дорівнює:

Nр = ΣNр / n,

де Nр – середнє рекреаційне навантаження для всієї ділянки спостережень за рік, люд.-год. / га;

Nр – річне рекреаційне навантаження i-тої стадії рекреаційної дегресії, люд.- год. / га;

N – кількість стадій рекреаційної дегресії.

Після закінчення туристичного сезону необхідно виявити зміни, що відбулися на ділянках з різними стадіями рекреаційної дегресії. Ті з них, що до початку наступного туристичного сезону повернуться практично до початкового стану, будуть відноситися до ділянок з допустимим рекреаційним навантаженням. Таким чином, ми укладаємо межу між недопустимою та оптимальною стадіями рекреаційної дегресії. Величину річного рекреаційного навантаження на оптимальній стадії рекреаційної дегресії приймемо за ЕРС для всієї досліджуваної території. На практиці зручніше використовувати показник середньодобової ЕРС (середньодобове рекреаційне навантаження на оптимальній стадії). Враховуючи це, річний РРП території обчислюємо за формулою:

РРП = S * ЕПЄ сер.доб. * t,

де РРП – РРП території, люд.- год.;

S – площа території, га;

ЕПЄ сер.доб. – середньодобова ЕРС, люд.- год. / га; 

t – кількість діб відпочинку.

Для об’єктів з приблизно однаковим рекреаційним навантаженням з боку окремих рекреантів доцільно застосовувати іншу, більш просту методику досліджень.