Комплексна оцінка рекреаційного потенціалу за методикою Мацоли В. І

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “ Аналіз та оцінка потенціалу туристських теріторій”

варіант № 8

 

 

 

                                                   Група: МТУз – 139с

                                                    Спеціальність: «Туризмознавство»

 

 

 

 

Виконала: Сажнєва М. С.

Перевірила: Зайцева В.М.

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя-2014

План

1. Підходи до оцінки туристсько рекреаційного потенціалу

2. Ліс як туристсько-рекреаційний  об’єкт. Оцінка рослинних ресурсів.

3. Комплексна оцінка рекреаційного потенціалу за методикою Мацоли В. І.

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Підходи до оцінки туристсько рекреаційного потенціалу

Для обгрунтування прийняття рішень щодо розвитку туризму та курортно-рекреаційної індустрії на довгостроковий період необхідно зробити комплексну оцінку території.

Комплексна оцінка повинна виявити обгрунтовані передумови й обмеження у часі та просторі різних видів діяльності, встановити внутрішньодержавні і внутрішньообласні відмінності у цих передумовах, обмеження, оптимальний режим використання окремих територій, визначити шляхи найбільш ефективного використання природних та економічних ресурсів, охорони й поліпшення навколишнього середовища і т. ін.

На основі комплексної оцінки території регіонів створюється база для кількісного визначення як соціальних, економічних та екологічних витрат, так і регіональних ресурсів, які не можуть бути змінені шляхом міжрегіонального перерозподілу готової продукції. Необхідно провести оцінку всього охопленого природного і соціально-економічного простору, в результаті чого профіль і масштаб майбутнього розвитку, а також необхідно провести оцінку відмінностей у природних й економічних характеристиках окремих частин території, яка вивчається, в результаті чого виявляються відносно однорідні за сполученням характеристики території або якщо визначається напрямок функціонального зонування території регіону. У методологічному відношенні комплексна оцінка території регіону повинна враховувати такі групи факторів:

- природні умови і ресурси (рельєф, ґрунти, ресурси, сільськогосподарські угіддя, корисні копалини, ліси та інше);

- сучасний стан економічного розвитку (житловий фонд, система культурно-побутового обслуговування, інженерні і транспортні інфраструктури, рівень благоустрою та інші);

- соціальні умови розміщення (населення, місць праці, місць короткочасного відпочинку);

- екологічні умови (рівень забрудненості повітряного басейну, водних обріїв, забруднення ґрунтів, наявність електромагнітних хвиль, шум, радіаційне забруднення);

- архітектурно-естетичні умови (наявність заповідників, пам'яток архітектури і містобудування, археології, історії, природи, культури).В Україні за останні 10 років для розвитку міст, промисловості, інфраструктури тощо щорічно надається в середньому 45-50 тис. га сільськогосподарських угідь.

Кожен вид ресурсів оцінюється за допомогою оціночних критеріїв та певного методу. Максимальна кількість балів присвоюється рекреаційній зоні, яка, з урахуванням всіх оціночних критеріїв, є лідером за певним видом ресурсів. Розподіл балів для кожного з чотирьох видів природних туристичних ресурсів виглядає наступним чином. Максимальна кількість балів для бальнеоресурсів 40, оскільки мінеральні лікувальні води є найціннішим видом рекреаційних ресурсів в області. Рекреаційній зоні, яка володіє найбільшою кількістю свердловин мінеральних вод, що використовуються присвоюється 30 балів, а бали для всіх наступних рекреаційних зон встановлювалися методом пропорції. Свердловини мінеральних вод, які в майбутньому можуть бути використані в туристично-рекреаційній сфері – додатково приносять 10 балів. Всі інші види ресурсів оцінюються за 20 бальною шкалою аналогічно.

Кліматичні умови – показник, який визначає загальну комфортність території для відпочинку та спорту. Основними характеристиками є температурний режим та режим зволоження, кількість опадів та їх розподіл за місяцями, вітровий режим, середня кількість сонячних днів на рік, а для зимових видів рекреаційної діяльності – товщина і тривалість снігового покриву. Найбільш сприятливими територіями для зимових видів відпочинку є гірські райони області, де тривалість залягання снігу складає 5-6 місяців, а його товщина 10-35 см. Це дає змогу сформувати ряд центрів зимових видів відпочинку і спорту.

Шкода від нераціонального використання землі, відведеної під будівництво та інші цілі, складає мільярди доларів, а для України ця цифра складає близько 10 млн. грн. щорічно.

Особливу роль комплексна оцінка відіграє для територій регіонів, які межують з країнами близького та далекого зарубіжжя. У цьому випадку необхідно враховувати не тільки розвиток національногосподарського комплексу регіону, узгодженого з розвитком своєї країни, але і його розвиток у зв'язку із структурою господарських комплексів суміжних країн, можливістю сумісної експлуатації (для добробуту цих регіонів) природних ресурсів прикордонних територій, дотримання екологічного балансу.

Таким чином, територія та її якість як зовнішня передумова трудового процесу багато в чому визначається результатом використання земельного фонду, що дає усі підстави розцінювати останній як вираз попитової цінності землі або її економічної цінності.

У ситуації, що склалася, важливою умовою раціонального національногосподарського, соціального і планувального розвитку регіонів (його земель) є розробка перспективної планованої організації території регіонів та їх функціональне зонування, яке невідривно пов'язане з розміщенням продуктивних сил на їх території, їх економічним і природним потенціалом. У зв'язку з цим планувальну організацію території регіонів слід розглядати не тільки як завдання економічної та технічної координації за допомогою перспективних територіальних планів, але й як систему ідей і уявлень, творчий задум, суму понять про визначений раціональний національногосподарський комплекс відношення суспільства (людини) до простору (життєвого середовища людини) або як нову інформаційну технологію.

Загалом послідовність робіт з комплексної оцінки і функціонально-планувальної організації території регіону повинна бути такою:

- комплексна оцінка території регіону;

- аналіз сучасної функціонально-планувальної організації території;

- розробка альтернатив функціонального розвитку території на основі комплексної оцінки території;

- перспектива розвитку національногосподарського комплексу території регіону;

- перспективна планова організація території з врахуванням ефективного взаємозв'язку її функціональних зон і елементів планування;

- розробка структури економічної оцінки земель (на основі комплексної оцінки території) перспективної функціонально-планувальної організації території.

Таким чином, комплексна оцінка території є важливим передплановим документом плану соціально-економічного розвитку регіону. Вона виконує роль вихідного матеріалу для вибору варіантів планувальних рішень, розробки моделей його можливого економічного розвитку і, як правило, є необхідною складовою економічної оцінки землі.

При проведенні комплексної оцінки території регіону необхідно дотримуватись наступних умов:

- оцінці підлягає територія регіону і прилеглі до неї;

- оцінка повинна проводитись з позицій дотримання інтересів усіх функціональних зон регіону;

- оцінка повинна проводитись як по сукупності природних, так і по комплексу антропогенних факторів;

- при оцінці об'єкт оцінки (території) і суб'єкт оцінки (вид користування території) виступають на рівних правах.

Таким чином, під комплексною оцінкою території регіону розуміється порівняльна оцінка окремих його складових (інформаційних ділянок) по комплексу природних та антропогенних факторів з точки зору несприятливості цих ділянок для умов проживання населення і основних (найбільш ефективних) видів господарської діяльності.

 

 

2. Ліс як туристсько-рекреаційний  об’єкт. Оцінка рослинних ресурсів.

Ліс є не просто складовою біосфери, а "найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупуванням" , яке впливає на кліматичний та гідрологічний режим місцевості, продукування кисню, процес ґрунтоутворення та захист ґрунтів від ерозії, поширення представників флори та фауни тощо. Рекреаційні ліси як компонент природних рекреаційних ресурсів - це лише незначна (за площею) складова лісових екосистем, що забезпечує потреби населення у лікуванні, відпочинку та туризмі. Для означення ареалу їх поширення за основу береться як головна саме рекреаційна функція. Здійснення рекреаційної функції вимагає певного облаштування лісу: створення відповідної дорожньої та стежкової мережі, наявність малих архітектурних форм та спеціально обладнаних майданчиків. Американські фахівці прорахували, що ефективність рекреаційного використання лісу становить 49 доларів прибутку на 1 вкладений. Вищі прибутки можливі лише в нафтобізнесі та деяких високотехнологічних галузях господарства.

Важливою проблемою є правове регулювання використання біотичних рекреаційних ресурсів, визначення їх статусу. Рекреаційна діяльність в лісах може бути різноманітною за змістом, рівнем організації, тривалістю тощо. Вид рекреації та її тривалість є визначальними при благоустрої лісів (див. табл.1). Головною якісною ознакою рекреаційних лісів є переважання індивідуального відпочинку та максимальний комфорт.

 

Форми організації відпочинку в лісі.

Рекреаційне використання лісів Види рекреації Рівень організації Матеріально-технічна база організації відпочинку

постійне, довготривале лікування, оздоровлення, відпочинок організована санаторії, пансіонати, готелі, будинки відпочинку, дитячі табори

постійна, короткотермінова відпочинок організована рекреаційні зони та пункти

сезонна відпочинок організована турбази, мотелі

сезонна туризм організована наметові містечка

тимчасова, короткотривала пікнік, прогулянка, любительські промисли неорганізована лісові масиви

До, власне, рекреаційних лісів належать зелені зони міст та приміських територій (головно сквери, сади, парки, лісопарки, дендропарки), ліси лікувально-оздоровчих закладів (т.з. курортні ліси). Рекреаційні функції також здійснюють спеціальні зони природоохоронних об'єктів, ліси вздовж туристських маршрутів, автомобільних шляхів, водоохоронні, ґрунтозахисні, експлуатаційні ліси державного лісфонду тощо.

Лісовий кодекс вважає зеленою зоною лише територію навколо міст. Саме цим можна пояснити, що площа рекреаційних лісів у більшості джерел оцінюється в 1,1 млн. га., за іншими - перевищує 10 млн. га. На території України передбачено створення 256 зелених зон , з них на Поліссі - 30 (11,4% від площі рекреаційних лісів зеленої зони), у лісостепу - 145 (54,2%), степу - 62 (7,7%), Карпатах - 28 (26,7%). У розрізі областей трійка лідерів така: Харківська - площа лісів 157,3 тис. га; АР Крим - 165,2 тис. га, Луганська - 155,8 тис. Га..

Оцінка природних ресурсів — це значення екологічної, гігієнічної, соціально-психологічної та інших цінностей природного об'єкта. Оцінка виражається переважно в екологічних показниках.

Короткий аналіз корисного впливу лісових біогеоценозів на абіотичні і біотичні фактори середовища дає загальне уявлення про їх велику роль у формуванні в лісах комфортних умов для рекреаційної діяльності населення. Рекреаційну діяльність в лісах можна поділити на організовану, що базується переважно на стаціонарних об'єктах, і неорганізовану.

З врахуванням періодичності вільного часу рекреацію поділяють на щоденну, щотижневу і щорічну. Відповідно формуються і лісові рекреаційні системи: внутріміські (маленькі ліси, парки, сади, сквери) і ближні приміські (парки і лісопарки, дендросади і ботанічні сади), які забезпечують щоденне використання вільного часу після роботи; заміські -для реалізації потреб в заміському відпочинку у вихідні дні (ліси зелених зон); автономні стаціонарні системи, що використовуються в період відпусток і канікул. В процесі лісоустрою приміських лісів використовується функціональне зонування їх територій: паркова, лісопаркова, лісова. Основна відмінність зон – це різна інтенсивність відвідування.

За функціональними особливостями рекреаційну діяльність в лісах можна поділити на наступні види: лікувальну, оздоровчу, спортивну, туристичну, утилітарну, пізнавальну. В залежності від виду вона може проходити організовано з використанням стаціонарних закладів -санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку, дачних та садових ділянок, спортивних і туристичних баз і неорганізоване.

Ліс як продукт природи безперервно виробляє різноманітні сировинні ресурси. В наші дні ліс розглядається не тільки як біологічна, біофізична, природна і кібернетична система, але і як система економічна. Сировинне значення лісів як екологоеко-номічної системи може бути поділене на чотири взаємопов'язані між собою і зовнішнім середовищем обов'язкові компоненти:

- ресурси деревини, до  яких належить стовбурна деревина  та інші потенційні продукти  деревного походження (гілки, деревна  зелень, кора та ін.);