Право власності юридичних осіб

політичних партій) реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з’їзди тощо) у порядку, передбаченому законодавством України та статутним документом.

Щодо майна профспілкових  організацій, то джерела, порядок формування і

використання коштів профспілкового бюджету визначається статутами профспілок.

Фінансова діяльність профспілок, що здійснюється відповідно до їх статутів, за винятком комерційної діяльності, держава не контролює.

Джерела доходів підприємств  і організацій, що належать профспілкам, розміри одержаних ними коштів і  сплату податків контролюють державні фінансові органи та податкові інспекції. Кошти та інше майно об’єднань громадян, у  тому числі тих, що ліквідуються, не можуть перерозподілятись між їх членами і використовуватись для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а відповідно до ст.21 Закону України “Про об’єднання громадян” за рішенням суду спрямовуватись в дохід держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Власність релігійних організацій

 

Релігійні організації, як і  юридичні особи також можуть мати у

власності певне майно.  Відповідно до ст.7 Закону України  “ Про свободу совісті та релігійні організації ” релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених

релігійних організацій⁴.

У власності організацій  можуть бути будівлі, предмети культу, об’єкти

виробничого, соціального  і добродійного призначення, транспорт, кошти та

інше майно, необхідне  для забезпечення їх діяльності. Власність релігійних організацій формується внаслідок придбання або створення ними майна за рахунок власних коштів, за рахунок майна, пожертвуваного громадянами, організаціями, переданого державою, а також придбаного за іншими підставами, передбаченими законом (ст.18). Релігійним організаціям заборонено проводити примусове обкладання віруючих майновими зборами.

Релігійні організації у  порядку встановленому чинним законодавством

мають право для виконання  своїх статутних завдань засновувати  видавничі,

поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні), яким надаються права юридичної особи (ст.19).

У разі припинення діяльності релігійної організації майнові  питання

вирішуються відповідно до її статуту і чинного законодавства, а майно, надане їм у користування державними, громадськими організаціями або громадянами, повертаються його колишньому власнику⁵. На майно культового

призначення, що належить релігійним організаціям, не може бути звернене

стягнення за претензіями  кредиторів. При відсутності правонаступників майно релігійної організації, що припинила свою діяльність, переходить у власність держави .

 

ВИСНОВКИ

Як бачимо, в Україні  існує широка законодавча база для регулювання відносин власності. Вона враховує світовий досвід розвитку права.

В усьому світі власність  є центральним поняттям в цивільному праві. Наприклад, Цивільний кодекс  Франції так характеризує власність: власність - це право користуватися  і розпоряджатися речами найбільш абсолютним чином з тим, щоб користування не було таким, яке заборонене законами або регламентами .

Дуже часто власність  характеризують, як абсолютне право  на річ. Наприклад, в Японії право  власності це є повне панування  над річчю (лат. plena in re potestas). Німецькі юристи підкреслюють, що виробка визначень - це небезпечна справа для законодавця. Англійські юристи вважають, що історія  права - це не логіка, а досвід і радять уникати узагальнень.

Все це говорить про складність створення законів про власність  не лише в Україні, а й в усьому світі.

Ознайомившись з великою  кількістю законів та літератури, яка коментує їх, я прийшов до висновку: вони мають окремі суттєві  недоліки. Ця недосконалість вітчизняного законодавства негативно впливає  на розвиток відносин власності, а особливо недержавних господарських структур. У цій ситуації увага юристів  має бути зосереджена у вивченні прогалин у законодавстві, що регулюють  відносини власності та удосконалення  чинних правових норм.

Світовий досвід показує, що становлення законодавчої бази відносин власності відбувалось поступово  і протягом тривалого часу й завершилось  наприкінці дев'ятнадцятого століття. Воно супроводжувалось прийняттям певних законів та постійними вдосконаленнями  старих. Подібний процес нині триває й  в Україні. Вітчизняне законодавство  перебуває на етапі становлення, який характеризується наявністю суперечностей  у різних нормативно-правових актах, частими змінами і доповненнями до законів, нечітким викладом норм, значними прогалинами у праві, відсутністю  досвіду, традицій врегулювання відносин власності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

       1. Конституція України 1996 р.

2.  Господарський Кодекс  України від 16 січня 2003 року  № 436-IV // Відомості Верховної Ради  України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, №  21-22;

3. Цивільний Кодекс України  від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради, 2003, №№ 40-44;

4. Закон України “Про  акціонерні товариства” Із змінами,  внесеними згідно із Законами  N 2154-VI ( 2154-17 ) від 27.04.2010 р.;

5. Закон України “Про  господарські товариства” від  19.09.1991 № 1576-XII // Відомості Верховної  Ради України (ВВР) 1991, N 49, ст.682, 1991, № 49 із змінами та доповненнями ;

        6. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16.06.1992 року

7. Закон України “Про  свободу совісті та релігійні  організації” вiд 23.04.1991 № 987-XII // Відомості Верховної Ради України  (ВВР), 1991, N 25;

8. Закон України “Про  фермерське господарство” вiд  19.06.2003 № 973-IV // Відомості Верховної  Ради України (ВВР), 2003, N 45;

        9. Закон  України "Про підприємства  в Україні" від 27.03.1991р. №887-XII;

10. Цивільне право України:  Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера,  Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та  ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.  Кузнєцової. — К., 2010. — Кн. 1.;

11. Несинова С. В., Воронко  В. С., Чебикіна Т. С, Господарське  право України: Підручник: - К., 2012;

12. Гегель Г.В.Ф. "Философия права". М. 1990 р.;

13. Дзера О.В. "Розвиток  права власності громадян в  Україні". К.: Вентурі. 1996р.;

14. Локк Джон. "Два трактата  о правлении" // Сочинения в  трех томах. Том - 3. М. 1988р.

¹ Ст. 80  Закону України “Про господарські товариства”

²  Ст. 4  Закону України “Про акціонерні товариства” згідно із Законами  N 2154-VI ( 2154-17 ) від 27.04.2010 р.

Ст. 3 Закону України “Про об’єднання громадян” від 16.06.1992 р.

⁴ Ст. 13 Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” вiд 23.04.1991 № 987-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР).

⁵ Ст.16 Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” вiд 23.04.1991 № 987-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР).