Контрольная работа по "Міжнародне приватне право"

Міністерство внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально – науковий інститут права та масових комунікацій

 

 

Кафедра:_____________________________

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

 

З дисципліни:  міжнародне приватне право

Варіант: № 2

 

 

 

 

 

Виконав слухач

Групи: ПЗзм-10-1

Курс ІІІ семестр 6

Котик О. Ю.

 

 

 

Харків 2013

 

Задача 1

Державний службовець Сідоров  звернувся до свого керівника  з заявою про надання відпустки  без збереження заробітної плати  у зв’язку з народженням дитини. Керівник відмовив у наданні відпустки, оскільки праця державного службовця регулюється спеціальним законодавством, яке не передбачає надання відпустки без збереження заробітної плати.

Чи правомірна відмова  в наданні відпустки????

Що розуміється під  загальним та спеціальним законодавством про працю????

 

 

1. Чи правомірна відмова  в наданні відпустки?

                                         ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою  Кабінету Міністрів України 

                                                           від 20 червня 2012 р. № 551

 

 

ПОРЯДОК

надання державним службовцям додаткових оплачуваних  відпусток

1. Цей Порядок визначає  механізм надання додаткових  оплачуваних відпусток (далі - додаткова  відпустка) державним службовцям.

2. Державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п’ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік роботи на державній службі. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

3. Додаткова відпустка  конкретної тривалості надається  державним службовцям після досягнення  відповідного стажу державної  служби.

4. Додаткова відпустка,  яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток.

               У перший рік державної служби в державному органі державного службовця, який має стаж такої служби понад п’ять років, додаткова відпустка надається йому після закінчення шести місяців безперервної служби в цьому органі, якщо інше не передбачено законодавством.

5. Додаткова відпустка надається державним службовцям одночасно із щорічною основною оплачуваною відпусткою або окремо від неї за згодою між державним службовцем і керівником державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату згідно із затвердженим графіком відпусток.

6. Додаткова відпустка переноситься на інший період або продовжується у разі:

- тимчасової непрацездатності державного службовця, засвідченої в установленому порядку;

  - виконання державним службовцем державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

        - настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

         - збігу додаткової відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

 У разі перенесення  додаткової відпустки строк її  надання встановлюється за згодою  між державним службовцем і  керівником державного органу, органу  влади Автономної Республіки Крим або їх апарату. Якщо причини, що зумовили перенесення додаткової відпустки на інший період, настали під час її використання, невикористана частина додаткової відпустки надається після закінчення дії таких причин або переноситься за згодою між державним службовцем і керівником державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату на інший період.

7. Забороняється ненадання  керівником державного органу, органу  влади Автономної Республіки  Крим або їх апарату додаткових  відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

8. Державні службовці  для виконання невідкладних і  непередбачуваних завдань можуть  бути відкликані із додаткової  відпустки за рішенням керівника  державного органу, органу влади  Автономної Республіки Крим або  їх апарату.

9. Частина невикористаної  додаткової відпустки надається  державному службовцю у будь-який  час відповідного року чи приєднується  до відпустки у наступному  році з відшкодуванням непередбачуваних  витрат державного службовця  у зв’язку з його відкликанням з відпустки.

 Невикористана додаткова  відпустка за попередній період  надається державному службовцю  тривалістю, на яку він мав  право залежно від стажу державної  служби на той час. За згодою  між державним службовцем і  керівником державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату додаткові відпустки за попередній і поточний періоди можуть бути надані одночасно.

10. За час перебування  державного службовця у відпустці  по догляду за дитиною до  досягнення нею трирічного віку, а у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, додаткова відпустка не надається.

11. Облік додаткових  відпусток, що надаються державним службовцям, здійснює служба персоналу державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату.

12. За бажанням державного  службовця у разі його звільнення (крім звільнення за порушення  трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

 Під час звільнення  державного службовця йому виплачується  грошова компенсація за всі  невикористані ним дні додаткової  відпустки.

У разі переведення державного службовця на інше місце роботи грошова компенсація за невикористані ним дні додаткової відпустки може бути перерахована за його бажанням на рахунок державного органу, до якого його переведено.

          13. За бажанням державного службовця додаткова відпустка або її частина може бути замінена грошовою компенсацією.

          2. Що розуміється під загальним та спеціальним законодавством про працю?

         Державні гарантії трудових прав за законодавством України.

         Права людини забезпечуються системою гарантій у державі. В теорії права під гарантіями розуміється система соціально-економічних, політичних, моральних, юридичних, організаційних передумов, умов, засобів та способів, що створюють рівні умови особі для здійснення нею своїх прав,

свобод та інтересів.

         Гарантії прав людини також прийнято поділяти на загально-соціальні та

спеціальні. До загальносоціальних відносять економічні, політичні, а до

спеціальних — встановлені  державою юридичні норми, які спеціально

скеровані на забезпечення прав людини, а також практичну діяльність щодо

застосування цих норм.

         Значною мірою права людини забезпечуються юридичними гарантіями, тобто правовими та організаційно-правовими засобами і способами, за допомогою яких забезпечуються реалізація прав та виконання обов'язків,

передбачених законодавством [18, c. 125]. У системі юридичних гарантій

прав людини і громадянина  визначальне місце належить конституційним

гарантіям.

         У Конституції України передбачаються загальні та спеціальні гарантії

забезпечення проголошених прав. До загальних гарантій належать засоби,

які мають загальне значення і стосуються не лише трудових прав, а й

інших громадянських (особистих), політичних, економічних, соціальних та

культурних прав людини і громадянина. Спеціальні гарантії стосуються

безпосередньо забезпечення трудових прав. Значення загальних  гарантій

полягає також у тому, що вони, у свою чергу, слугують гарантіями

додержання спеціальних  гарантій, зокрема у сфері праці, без їх реального

існування не може належним чином здійснюватися юридичне забезпечення

права на працю.

          До загальних конституційних гарантій належать такі: проголошення України соціальною державою (ст. 1 Конституції України), а людини — її найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3), принцип верховенства права; норми Конституції України є нормами прямої дії;

звернення до суду для  захисту конституційних прав і свобод людини і

громадянина безпосередньо  на підставі Конституції України  гарантується

(ст. 8), чинні міжнародні  договори, згода на обов'язковість  яких надана

Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України

(ст. 9); конституційні  права і свободи гарантуються  і не можуть бути

скасовані; при прийнятті  нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод (ст.

22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними

перед законом (ст. 24); юрисдикція судів поширюється на всі

правовідносини, що виникають  у державі (ст. 124); Конституція України  не

може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження  прав і свобод людини і громадянина (ст. 157). Врахування наведених

конституційних положень набуває особливого значення тепер, коли

відбувається підготовка проекту нового Трудового кодексу  України.

           У ст. 36 Конституції закріплено право громадян на об’єднання у

профспілки. Громадяни  мають право на участь у професійних  спілках з

метою захисту своїх  трудових і соціально-економічних  прав та інтересів.

Професійні спілки с  громадськими організаціями, що об'єднують  громадян,

пов'язаних спільними  інтересами за родом їхньої професійної діяльності

та утверджуються без  попереднього дозволу на основі вільного вибору

їхніх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Професійні спілки

- це найбільш масові  громадські організації. Вони  діють у відповідності

з статутами, які вони приймають, і не підлягають реєстрації в державних

органах.

         Професійні спілки представляють інтереси громадян в сферах виробництва, праці, побуту, культури і т. ін. їм надано право здійснювати нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю і правил по охороні

праці, вони контролюють житлово-побутове обслуговування працівників,

утримують санаторії, профілакторії, будинки відпочинку,

культурно-освітні, туристичні та спортивні  установи тощо.

Обмеження, які стосуються членства у професійних спілках, встановлюються

виключно Конституцією і законами України.

Спеціальні гарантії (галузеві) містяться у ст. 43 Конституції  України.

Зокрема передбачено, що для громадян, які бажають працювати, держава

створює умови для повного здійснення громадянами права на працю,

гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності,

реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і

перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Правове

регулювання такої діяльності здійснюється на підставі Закону України

"Про зайнятість  населення" (1991 р.) [8] та положень, інструкцій,

прийнятих для його реалізації.

В ч. 1 ст. 43 закріплене право  на працю як можливість заробляти  собі на

життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. У

Конституції закріплено державні гарантії щодо забезпечення права на

працю: в ч. 2 ст. 43 передбачено  обов'язок держави щодо створення  умов

для повного здійснення громадянами права на працю, гарантування рівних

можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізації

програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки

кадрів відповідно до суспільних потреб.

 

 

 

 

 

 

Задача №2

Наказом директора заводу "НЕПТУН" через відсутність грошових коштів за п.1 ст.40 КЗпП у звязку із скороченням штату були звільненні 10 працівників. Звільненні працівники звернулися до суду з позовами про пононвлення на роботі, вважаючи, що законних підстав для скорочення штату не було. Суд в задоволені позовних вимог відмовив, так як встановив, що у відповідача дійсно не було грошових коштів для виплати заробітної плати усім працівникам заводу.