Контракт - як особлива модель регулювання трудових відносин

     У теорії і на практиці склалися різні підходи і тенденції, пов'язані із застосуванням контрактної системи наймання працівників. Йдеться про необмежену і вузьку сфери застосування контракту. Сфера широкого застосування наймання працівників за контрактом домінує на підприємствах недержавного сектора економіки, а більш вузького — на підприємствах, заснованих на державній власності.

    Необхідно зазначити, що практично вперше, після 1991 року, механізм застосування контрактної форми був викладений у Положенні про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 p. № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору». Це Положення визначало порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої приналежності. Це Положення не поширювалось на керівників підприємств державної форми власності.

   Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для прояву ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника.

   Вказаним вище Положенням встановлена обмежена сфера застосування контракту: прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладення контракту з власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватись у випадках, прямо передбачених чинним законодавством.

Сьогодні до нормативних  актів, у яких йдеться про галузь застосування контракту, належать:

• Закон України«Про освіту» в редакції Закону від 2303.96 p. (ст.20, ст.54);
• Закон України від 10.04.92 p. «Про споживчу кооперацію» .(п.2 ст.14);
• Закон України від 10.12.91 p. «Про товарну біржу» (ст.12);
• Закон України від 13.12.91 p. «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (ст.25);
• Закон України від 28.02.91 p. «Про статус і соціальний захист гро­мадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст.42);
• Закон України від 19.12.92 p. «Про адвокатуру» (ст.8);
• Указ Президента України від 19.06.95 p. № 459/95 «Про забезпе­чення управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації» (п.2.3);
• Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.93 p. № 203;
• постанова Кабінету Міністрів України від 06.02.92 p. № 63 «Про  впорядкування та матеріальне забезпечення у галузі спорту» (п.4);
• постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.97 p. № 764 «Про затвердження Переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору».[2]

   Законодавством України передбачено також застосування контрактної форми в окремих галузях, наприклад, у галузі зв'язку, з керівниками та творчими працівниками державних театральних та концертно-видовищних закладів, підприємств і організацій культури тощо.

    Контрактна форма трудового договору застосовується лише щодо працівників, які влаштовуються на роботу за трудовими договорами, укладеними:

— на визначений сторонами  строк;

— на час виконання певної роботи.

    Отже, контракт — це строковий договір і на нього поширюється дія п.2 ст. 36 КЗпП України, відповідно до якого закінчення строку трудового договору є підставою для його припинення у всіх випадках, за винятком того, коли трудові відносини продовжуються і жодна із сторін не вимагає їх припинення, якщо інше не передбачено законодавством.[8]

     Аналіз чинної нормативно-правової бази серед суб’єктивного складу дозволяє виділити коло осіб, з якими можуть укладатися контракти. Це:

• керівники підприємств, а також керівники навчальному закладі і професорсько-викладацький склад, педагогічні  працівники загальноосвітніх шкіл інших установ освіти;
• наукові працівники науково-дослідних  установі;
• творчі працівники телерадіокомпаній і засобів масової інформації, кіностудії і театрів;
• державні службовці;
• тренери і професійні спортсмени;
• особи, що працюють на забруднених територіях Чорнобильської зони, вільних (спеціальних) економічних зон.

    Або ж, якщо у більш спрощеному вигляді, виділяють три категорії осіб, з якими укладається контракт:

• керівники підприємств;
• керівники структурних підрозділів, включаючи головних спеціалістів;
• нші категорії працівників, перелік яких прямо  передбачений законодавством, а не підзаконними актами.[2]

     Головним критерієм, що об'єднує зазначену класифікацію суб'єктного складу контрактної системи наймання працівників, є рівень їх кваліфікації (професіоналізму). Тому, на думку більшості фахівців, укладання контрактів доцільне лише у тих випадках, коли йдеться про наймання висококваліфікованих спеціалістів, на яких покладається виконання важливих обов'язків і яким з урахуванням їх професійної майстерності необхідно створювати режим найбільшого сприяння, зокрема більш високий порівняно з передбаченим чинним законодавством рівень матеріального стимулювання.

    Контракт укладається обов'язково в письмовій формі в двох примірниках, по одному для кожної сторони, що мають однакову юридичну силу. Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, вказаної у ньому, і може бути змінений лише за угодою сторін, укладеною також письмово. Контракт є підставою для видання власником або уповноваженим ним органом наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу.

 

 

Загальний порядок  укладення та розірвання трудового  контракту

   Порядок укладення трудового контракту — це встановлена чинним законодавством процедура подання працівником потрібних документів, узгодження умов контракту, його підписання та оформлення. Працевлаштовуючись за контрактом, працівник подає той самий пакет документів, що й за звичайним трудовим договором.

   Питання укладення контрактів з керівниками підприємств, що є у державній власності, врегульовано спеціальними нормативними актами, зокрема, це Положення про порядок укладення контракту з керівниками підприємств загальнодержавної власності при прийнятті на роботу; Типова форма контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 року № 597, тощо.

   Контракт може бути укладений як при прийнятті на роботу, так і згодом. Типову форму контракту затверджено наказом Міністерства праці України від 15 квітня 1994 року № 23.

 

Зауваження:

Запроваджуючи контрактну форму трудового договору з раніше прийнятими працівниками, слід видати наказ відповідно до частини третьої  статті 32 КЗпП, ознайомивши з ним  відповідних працівників не пізніше  як за два місяці до укладення контракту, оскільки це тягне зміну істотних умов праці.

   Якщо працівник, з яким згідно із законом обов’язково укладають контракт, не погоджується на його укладення, він підлягає звільненню за пунктом 6 статті 36 КЗпП як такий, що відмовився від продовження роботи в зв’язку зі змінами істотних умов праці. У разі відмови власника від укладення контракту з працівником трудовий договір з ним припиняється за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

  Трудовий контракт може бути припинено з підстав, передбачених трудовим законодавством, а також з підстав, передбачених безпосередньо контрактом.

   Оскільки контракт має строковий характер, то однією з основних підстав його припинення є закінчення строку (п. 2 ст. 36 КЗпП). За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк (п. 24 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників). Слід зазначити, що коли по закінченні строку дії контракту його належним чином не переоформлено (продовжено чи переукладено), а трудові відносини тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, контракт, як і інший строковий трудовий договір, трансформується в звичайний безстроковий трудовий договір, а не в контракт на новий термін.

    Достроково контракт може бути припинено:

 — за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). Незалежно від кого  надійшла ініціатива про дострокове  припинення контракту, головне,  щоб сторони досягли угоди.  Така угода може бути усною  чи письмовою. В ній сторонами  можуть бути визначені конкретні  умови, за яких може бути  припинено контракт;

 — з ініціативи  працівника. Як зазначено в пункті 23 Положення про порядок укладення  контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, контракт  підлягає розірванню достроково  на вимогу працівника в разі  його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню  роботи за контрактом, порушення  роботодавцем законодавства про  працю, невиконання чи неналежного  виконання роботодавцем зобов’язань,  передбачених контрактом, та з  інших поважних причин. Звільнення  працівника в цьому разі провадиться  відповідно до статті 39 КЗпП;

• з ініціативи роботодавця. У цьому випадку підставами можуть бути: незадовільні результати випробування при прийнятті на роботу (ст. 28 КЗпП); загальні підстави, зазначені в статті 40 КЗпП; додаткові підстави розірвання трудового контракту з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов (ст. 41 КЗпП);
• з ініціативи третіх осіб, які не є сторонами контракту. Суб’єктами такої ініціативи можуть бути:
• військовий комісаріат у разі призову або вступу працівника на військову службу чи направлення його на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП);
• виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник). На вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати контракт з керівником підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV (ст. 45 КЗпП);
• батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Відповідно до статті 199 КЗпП ці особи мають право вимагати розірвання трудового договору, зокрема й строкового, а отже, й контракту з неповнолітнім, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси;
• з інших підстав, передбачених трудовим законодавством для трудових договорів.

   У разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених у контракті, відповідно до пункту 22 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників контракт може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.

   У разі розірвання контракту з підстав, передбачених законодавством, звільнення провадиться з посиланням на відповідну норму закону, а якщо контракт розривається з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП, з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством і контрактом.

   Підставою для дострокового припинення контракту (не зазначена в чинному трудовому законодавстві, а отже, може бути передбачена контрактом) — це фізична смерть працівника або роботодавця — фізичної особи, а також оголошення їх в судовому порядку померлими чи визнання безвісно відсутніми.

    Спори між сторонами контракту розглядаються в установленому чинним законодавством порядку.

Крім загального порядку  укладення та розірвання трудових контрактів, встановленого Положенням про порядок  укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, для  окремих категорій працівників  законодавством передбачено певні.[1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. http://kadrovik.ua/content/kontrakt-osoblivii-vid-trudovogo-dogovoru
2. http://library.if.ua/book/116/7811.html
3. http://www.ebk.net.ua/Book/TPravo/06-10/9074.htm
4. http://www.ebk.net.ua/Book/TPravo/index.htm
5. http://www.pozovna.com.ua/трудовий-договір-контракт
6. http://zakonnik.net.ua/index.php?id=49
7. Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №14.
8. Кодекс Законів про працю з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. - №11-12
9. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. — В 2-х т. — Т. 1. — Симферополь, 1998.
10. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — X.: Фірма «Консум», 1998. - 480 с.
11. Стичинський Б.І. та інш. Науково-практичний коментар до законодавства про працю / Б.С. Стичниський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань 2-е вид. допов та перероб. – К.: А.С.К. 2000