Система охлаждения ВАЗ 2107

ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ

ПЕРЕДМОВА

1. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

2. БУДОВА ТА ПРИНЦИП ДІЇ

3. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

4. РЕМОНТ ТА МЕТОДИ ВІДНОВЛЕННЯ 

5. ПИТАННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ

6. ОХОРОНА ПРАЦІ

ДОДАТКИ

ПЕРЕДМОВА

Модель ВАЗ-2107 випускається Волжским об’єднанням по виготовлен-ню легкових автомобілів. Являє собою модернізацію відомої моделі легкового автомобіля ВАЗ-21011, і в той же час це базова модель ще одного сімейства автомобілів “Жигулі”.

Модернізація була направлена на надання  автомобілю більш сучасної зовнішності, на підвищення його комфортабельності, активної і пасивної безпеки, економічності з одночасним зниженням впливу автомобіля на навколишне середовище.

Вперше в вітчизняному автомобілебудуванні  на автомобілі ВАЗ-2107 примінені прямокутні блок-фари, в яких об’єднанівсі функції – дальнє світло, габаритні вогні і покажчики поворотів. Задні фонарі містять в собі габаритні і протитуманні вогні, сигнали гальмування, покажчики поворота, фонарі заднього ходу. Галогенні лампи, нові лінзи і відбивачі суттєво покращили світлотехнічні характеристики фар і, відповідно, вплинули на активну безпеку автомобіля.

Частина автомобілів ВАЗ-2107 вкомплектована електричними омивачами і очисниками фар.

Повністю обновлений салон. Прилади  розміщенні на щитку, оснащені стіклами не даючих блиску.

Управління зовнішнім зеркалом задньго виду розміщенно всередині  салону, і водій може регулювати положення зеркала, не відкриваючи  вікна.

Оскільки автомобіль немає форточок, примінена інтенсивна примусова  вентиляція салона.

Приблизно на 1/3 зменшилось зусилля на руль внаслідок заміни на рулевому механізмі роликових підшипників шариковими. Покращенна гальмівна система.

Всі реле і плавкі запобіжники розміщені  в коробці з прозорою кришкою, на яку нанесені символи, вказуючі призначення реле, номера запобіжників і захищаючі ними кола. Це дає велику зручність для візуальної перевірки стану запобіжників.

Примінення зубчатого ременя в  приводі розподільчого вала і  добре заглушений повітряний фільтр значно знизили шумність роботи двигуна.

Карбюратор “Озон”, оснащений  системою економайзера примусового  холостого ходу з електронним  управлінням, і розподільник з центробіжним і вакуумним регуляторами випередження запалювання забеспечує зниження витрати  палива і меньшу токсичність відпрацьваних  газів.

Автомобіль оснащений новою  коробкою передач і в залежності від умов експлуатації може бути укомплектований  різними редукторами задньго  моста.

Автомобіль ВАЗ-2107 відповідає всім вимогам, пред’являємим правилами  ЕЭК ООН і стандартами по безпеці.

В процесі виробництва автомобілі ВАЗ постійно вдосконалюються.

Має “класичну” компоновку вузлів і  агрегатів.

Двигун, встановлений на автомобілі, чотирьохтактний, карбюратор-ний, рядний, з верхнім розміщенням розподільчого  вала.

Система мащення двигуна комбінована: під тиском змащуються підшипники колінчатого і розподільчого валів і вала привода допоміжних агрегатів, розбрискування – циліндри і механізм газоросподілення.

Система живлення двигуна включає повітряний фільтр з терморегуля-тором, двохкамерний карбюратор з падаючим потоком, діафрагменний паливний насос з ричагом ручної підкачки палива і паливний бак.

Система вентиляції картера двигуна закритого  типу. В систему вентиляції картера  введені масловідділювач і полум’ягасник.

Система охолодження двигуна рідинна, закритого типу, з напівпрозорим ( для візуального контролю рівня рідини ) розширювальним бачком. Привід центробіжного насоса і вентилятора здійснюється клиновим ременем від шківа колінчатого вала. Система охолодження має термостат, призначений для прискорення прогріву і автоматичного забеспечення теплового режиму двигуна.

Система запалювання примінена батарейна  з номінальною напругою 12 В. Розподільник запалювання має центробіжний автомат  і вакуумний коректор кута випередження запалювання. Привід розподільника запалювання відбувається від вала привода допоміжних агрегатів.

Система випуску газів виконана з двома  послідовно розташованими глушителями.

Момент, що крутить, від колінчатого вала двигуна до ведучого заднім колесам  передається через однодискове  сухе зчеплення, чотирохступінчату коробку передач із синхронізаторами на всіх передачах переднього ходу, двохвальну карданну передачу, головну передачу гипоидного типу, диференціал і півосі заднього моста.

Ходову  частину автомобіля складають вузли  підвіски передніх і задніх коліс, маточин і колеса.

Передня підвіска автомобіля виконана незалежною, на поперечних хитних важелях з циліндричними  пружинами, телескопічними гідравлічними  і амортизаторами і стабілізатором поперечної стійкості.

Задня підвіска автомобіля має циліндричні пружини, телескопічні гідравлічні амортизатори, чотири подовжніх і одну поперечну штангу.

Рульове керування — травмобезпечне, із проміжним карданним валом, із пристроєм  проти викрадення. Рулевий механізм із глобоидным черв'яком і роликом на шарикопідшипниках. Рулева трапеція має привод від сошки кермового механізму.

Колеса  автомобіля дискові, штамповані, з розміром обода 127/—330(5/—13). Кріпиться до маточин  чотирма болтами.

Шиии  радіальні, розміром 175/70ДО13. У варіантному  виконанні встановлюються шини 1655ДО13.

Гальмова  система гідравлічна, має два  незалежних контури для гальмування  передніх і задніх коліс.

Стояночне гальмо з тросовим приводом на колодки  задніх коліс приводиться в дію  важелем, розташованим на підлозі між  передніми сидіннями.

Електроустаткування автомобіля виконане по однопровідній  системі з номінальною напругою 12 В, а негативний полюс джерел струму з'єднаний з масою.

Кузов автомобіля суцільнозварної  конструкції, що несе типу, чотирьохдверний. Передні двері не мають кватирок, скла суцільні й опускні. У задніх дверях одне скло закріплене нерухомо, інше опускне. Вітрове і заднє вікна мають панорамні стікла, причому заднє скло виконане з електрообігрівачем. Передні сидіння обладнані знімними підголівниками і можуть переміщатися в подовжньому напрямку. Для більш зручної посадки можна регулювати нахил спинок сидінь. При необхідності спинки можна відкинути до відмовлення для утворення спальних місць. Заднє сидіння виконане нерухомим. Передні і задні сидіння мають ремені безпеки.

Вентиляція й опалення салону автомобіля, обдув вітрового скла і скла передніх двер здійснюються повітрям, усмоктуваним зовні через систему обігріву. Для посилення припливу повітря  встановлений электровентилятор, що працює на двох режимах. Витяжна вентиляція салону здійснюється через отвори на задніх стійках кузова, закритих декоративними ґратами.

 

1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

Система охолодження призначена для  забезпечення нормального функціонування механізмів двигуна.

Оскільки температура газів  у циліндрах двигуна, що працює, досягає 1800-200 С, що при відсутності штучного охолодження викликало б сильний нагрів і руйнування двигунів, в автомобілях передбачено повітряне або рідинне охолодження двигуна. Частина теплоти, що виділяється (для карбюраторних –21…28%, для дизелів –29…42%), перетворюється на корисну роботу, частина (12... 27% - для карбюраторних двигуні 15...25 % - для дизелів) - відводиться з охолодною рідиною.

У разі перегрівання двигуна внаслідок  недостатнього відведень теплоти  його потужність зменшується, а витрата палива збільшуєтся. Крім того, це може призвести до заклинювання поршнів, обгоряння головок клапанів, вигоряння мастила, виплавляння вкладишів підшипників, руйнування поверхні шийок колінчастого вал В карбюраторному двигуні може виникнути детонація.

 

а — рідинної; б — повітряної; 7 — радіатор; 2 — вентилятор; 3 — верхній патрубок 4 — термостат; 5 — водяна сорочка; 6 — розподільна труба; 7 — насос; 8 — головка циліндрів; 9 — рефлектор; 10 — охолодні ребра.

Рисунок 1- Принципові схеми систем охолодження двигунів.

Уразі переохолодження двигуна внаслідок втрати теплоти його потужність знижується, збільшуються втрати на тертя через густе мастило; частина робочої суміші конденсується, змиваючи мастило і стінок циліндра, підвищується корозійне спрацьовування стінок циліндрів унаслідок утворення сірчаних і сірчистих сполук.

В автомобільних двигунах застосовують такі системи охолодження рідинну (здебільшого); повітряну (рідше).

Температура охолодної рідини, що міститься в  головці блока циліндрів, має  становити 80...95 °С. Такий температурний  режим най вигідніший, забезпечує нормальну роботу двигуна й не повинен змінюватися залежно від температури навколишнього повітря та навантаження двигуна.

Рідинні системи охолодження бувають: відкриті; закриті. Відкрита система охолодження  безпосередньо сполучається з навколишньою атмосферою, а закрита (рис. 2.20, я), що застосовується в сучасних двигунах, — періодично, через спеціальні клапани в кришці радіатора або розподільного бачка. В закритих системах охолодження підвищується температура кипіння охолодної рідини, й вона менше випаровується. Крім того, циркуляція рідини примусова. Як охолодну рідину використовують воду або антифризи (водяні розчини етиленгліколю, в тому числі “Тосол-А40” і “То-сол-Аб5” з температурою замерзання не вище ніж —40 та —65 °С відповідно).

Переваги  рідинної системи охолодженя: підтримання  найбільш ефективної робочої температури  двигуна при тривалій роботі,охолоджувана рідина обігріває салон автомобіля, забезпечує більший пробіг за рахунок  стабільнішої роботи двигуна.

Недоліки  рідинної системи охолодження: ускладнена будова системи порівняно з повітряною системою, що вимагає більшої уваги при ТО та займає більше об’єму в підкапотному просторі автомобіля.

Для повітряних систем охолодження характерна безпосередня передача теплоти в атмосферу. Потрібна інтенсивність охолодження досягається за допомогою охолодних ребер , вентилятора та рефлектора . Витрата охолодного повітря може регулюватися.

Догляд  за системою охолодження складається  з перевірки і регулювання  натягу ременя вентилятора, періодичному очищенню міжреберних просторів циліндрів, головок циліндрів і масляних радіаторів, у періодичному змащенні привода жалюзі.

Натяг ременя вентилятора варто перевіряти перед кожним виїздом автомобіля. Слабкий натяг ременя приводить  до пробуксовки, викликаючи перегрівши двигуна через недостатню кількість, що надходить на охолодження повітря і недостатню зарядку акумуляторної батареї. Сильно натягнутий ремінь швидко зношується і викликає передчасний знос підшипників генератора.

 

 

   

/— натискний ковпачок; 2— передня  половина шківа; 3— ремінь; 4—  задня половина шківа; 5— регулювальні  шайби;

6— вал генератора; 7— гайка.

Рисунок -2 Будова вентилятора

Двигун повітряного охолодження  при підтіканні олії покривається шаром  пилу, що при нагріванні пригоряє, утворити теплоізоляційну кірку, у результаті чого відбувається перегрів двигуна, утрата його потужності і посилений знос деталей. .

Переваги повітряної системи охолодження: проста за будовою та в експлуатації, забезпечує швидке прогрівання двигуна після запуску, має невелику масу

Недоліки повітряної системи охолодження: потрібно постійно підтримувати чистоту  двигуна ззовні для кращої тепловіддач; велика потужність, що витрачається на привод вентилятора; шумність роботи; нерівномірність відведення теплоти по висоті циліндра.

 

2 БУДОВА ТА ПРИНЦИП ДІЇ

Система охолодження двигун-рідинна, закритого типу, із примусовою циркуляцією  рідини. Місткість системи 9,85 л.

У систему охолодження входять: насос , радіатор, розширювальний бачок , термостат , чотирьохлопатевий вентилятор з кожухом , сорочка охолодження  блоку і голивки блоку циліндра, трубопроводи і шланги.

Система заповнюється охолодною рідиною  ТОСОЛ А-40 чи ТОСОЛ А-65 — водяним розчином антифризу ТОСОЛ-А (концентрованого етиленгликоля з антикорозійними і присадками, що антиспінюють, щільністю 1,12-1,14 г/см3); ТОСОЛ А-40 блакитного кольору щільністю 1,075—1,085 г/см3, має температуру початку кристалізації — 40°С. ТОСОЛ А-65 червоного кольору щільністю 1,085—1,095 г/см3, має температуру початку кристалізації — 65°С. Рівень рідини при холодному двигуні повинний бути на 3—4 см вище мітки MIN на розширювальному бачку. Доливати в розширювальний бачок необхідно дистильовану воду або антифриз ТОСОЛ-А в залежності від щільності рідини в системі. Перевірка щільності рідини здійснюється денсиметром при технічному обслуговуванні автомобіля.

Для контролю температури охолодної  рідини в головку блоку циліндрів  установлений датчик, а на щитку приладів покажчик. При нормальному тепловому режимі роботи двигуна стрілка покажчика повинна розташовуватися в початку червоного полюса шкали в межах +80—+100° C. Підвищений тепловий режим двигуна може бути викликаний неполадками в системі охолодження (недостатня кількість охолодної рідини, ослаблення натягу ременя вентилятора, несправність термостата) чи тяжкими умовами руху (рух по піску, крутому затяжному підйому, буксирування і т.д.).

Злив рідини із системи охолодження  здійснюється через зливальні отвори, закриті пробками: одна в лівому куті нижнього бачка радіатора, інша в блоці циліндрів, ліворуч по ходу руху автомобіля.

При роботі двигуна нагріта в  сорочці охолодження рідина через  випускний патрубок по шлангах і  надходить для охолодження в радіатор або термостат у залежності від положення клапанів термостата. Охолоджена рідина насосом по шлангу направляється в сорочку охолодження.

До системи охолодження підключений  нагрівник салону автомобіля. Нагріта  рідина з голівки циліндрів надходить по шлангу через кран у радіатор нагрівника і по шлангу і трубці відсмоктується насосом .