Тенденції розвитку вітчизняного ринку хутряних уборів

 

Асортимент хутряних головних уборів досить великий. Випускають чоловічі, жіночі та дитячі головні  убори. Розмір визначається довжиною окружності по внутрішній стороні нижнього борта. Розміри головних  уборів  для чоловіків - з 54 по 63; для жінок - з 54 по 62; для підлітків - з 54 по 58, для дітей - з 49 по 55.

Розрізняють головні  убори цільноміхові і комбіновані - з верхом з тканини або шкіри.

Основні частини хутряних головних уборів наступні: ковпак (хутро, шкіра, тканина), тулія (підкладка з тканин), настил на тулію (листова бавовняна вата, сучасні неткані матеріали) [7, с. 112].

Фасони жіночих головних уборів змінюються досить часто відповідно до моди (капелюх з полями, «фентазі», струм, берет, боярка, капор, куля і т.д.). Для них використовуються шкурки песця, лисиці, соболя, куниці, нутрії, горностая, видри, кролика, білки, каракулю, каракульчі, нерпи, овчини і т.д.

Сучасна мода на хутряні головні убори віддає перевагу м'яким формам, що легко драпіруються і трансформується на голові. Моделі традиційних класичних фасонів відрізняє легкість, елегантність, невеликий об'єм, функціональність. Застосовуються нові прийоми проектування, що дозволяють створити об'єм за рахунок конструктивних швів і витинанок замість традиційного формування. Використовуються нові каркасні прокладочні матеріали сітчастої структури, які надають традиційним моделям (струм, боярка, кубанка, чалма) необхідну формостійкість, легкість і витонченість. 

Асортимент чоловічих головних  уборів  більш стабільний (боярка, московська, гоголь, шапка-вушанка, папаха, кубанка, спортивна, олімпійська, ленінградська). Виготовляються чоловічі головні  убори  з коротковолосих видів пушно-хутряного напівфабрикату: каракулю, смушка, смушка, шкір морського звіра, опойка, жеребка, кролика, овчини, а також норки і соболя.  Хутряні  головні  убори  повинні виготовлятись відповідно до ГОСТ 10325-79. Головные уборы меховые. Общие технические условия [1].

Споживчі властивості хутряних товарів у залежності від виду потреб, що задовольняються, підрозділяються відповідно до вимог до товарів на наступні групи: соціального призначення, функціональні, надійність у споживанні (експлуатації), ергономічні, естетичні, екологічні, безпека і нешкідливість споживання. У структуру якості можуть входити вся чи деяка групи споживчих властивостей, що визначається характером і призначенням овчинно-хутряних товарів.

Стосовно до даного виду виробів кожна група споживчих властивостей підрозділяється на підгрупи й інші категорії класифікації більш низького рівня. На нижчому рівні класифікації лежать природні властивості – фізичні, хімічні, біологічні, технологічні, котрі обумовлюють корисність речей і можуть бути безпосередньо обмірювані. Від природних властивостей залежать вищі рівні споживчих властивостей (корисність, зручність, краса). Однак споживчі властивості є суспільно-ціннісними властивостями. Тому при змінах у суспільних процесах і потребах людини вони потребують зміни, хоча природні властивості і залишаються колишніми. Наприклад, вироби морально застарівають з появою аналогічних, але більш зроблених по конструкції, фасону, обробки виробів.

Показники соціального призначення характеризують суспільну потребу пушно-хутряних товарів з даною функцією. До них відносяться наступні показники: суспільної доцільності випуску даного овчинно-хутряного товару; соціальної адреси і споживчого класу товару; відповідності товару оптимальному асортименту; морального зносу; супутніх соціальних ефектів.

Показники соціального призначення розглядаються головним чином на стадії проектування і розробки товарів [12, с. 106].

Функціональні показники характеризують відповідність пушно-хутряних товарів своєму прямому призначенню, ефективність його використання і корисність. Вони підрозділяються на показники: досконалості виконання основної функції, універсальності застосування і досконалості виконання допоміжних операцій.

Показники досконалості виконання основної функції надзвичайно різноманітні і залежать від виду овчинно-хутряних товарів. Це можуть бути показники складу і структури.

Показник універсальності застосування характеризує широту можливостей використання виробів по призначенню і можливість виконання виробом додаткових функцій.

Показник досконалості виконання допоміжних операцій характеризує зручність і витрати часу і сил на чищення, сушіння.

Показник функціональних властивостей деяких овчинно-хутряних товарів власне кажучи збігаються з показниками інших груп властивостей.

Показники надійності характеризують здатність виробів виконувати свої функції, зберігаючи експлуатаційні показники в заданих межах протягом необхідного проміжку часу чи необхідного наробітку. Надійність – складна властивість, обумовлена такими відносно простими властивостями, як безвідмовність, довговічність.

Показники безвідмовності характеризують здатність зберігати природний вид, колір. Довговічність залежить від інтенсивності фізичного і морального зносу овчинно-хутряних виробів. Фізичний знос викликають стирання. Моральний знос виробу виражається в невідповідності його конструкції по ефективності і зручності новим вимогам, а також у невідповідності моді, престижності. Унаслідок науково-технічного прогресу, ряду соціальних причин моральний знос випереджає фізичний. Тому загальний термін служби усе в більшому ступені визначається моральним зносом, а не фізичним.

Показники ремонтопридатності характеризують пристосованість овчинно-хутряних виробів до ремонту, виявленню й усуненню пошкоджень. Оцінюються вони тривалістю і вартістю гарантійного і поточного ремонтів.

Показники ергономічних властивостей характеризують зручність і комфорт споживання (експлуатації) виробу в системі «людина – виріб – середовище». До групи цих показників входять:

- гігієнічні показники, що визначають  вплив виробів і елементів  їхньої конструкції на організм  людини і його працездатність  овчинно-хутряних товарів.

- показники, що характеризують  вироби і їхні елементи з погляду відповідності їхнім розмірам і формі тіла, правильної постави, зручної робочої пози людини (відповідність форми і розмірів одягу) [17, с. 73].

Естетичні властивості – здатність товарів виражати в суспільночуттєво-сприйнятливих ознаках форми суспільні цінності і задовольняти естетичні потреби людини.

Естетичні властивості речей вивчає естетика - наука про суть і форми прекрасного в природі, предметах, художній творчості і житті.

Переважна більшість споживачів наділена потягом до красоти, гармонії, однак уявлення про них у різних людей, які проживають в різних регіонах земної кулі і в різні епохи, неоднакове. Різні ці уявлення і в людей однієї країни, місцевості, навіть однієї сім'ї. Психологічні потреби і їх різновиди - естетичні потреби, дуже індивідуальні, що передбачає складність забезпечення естетичних властивостей товарів.

Показниками естетичних властивостей товарів можуть служити зовнішній (товарний) вигляд, цілісність, дизайн, мода, стиль, інформаційна виразність, майстерність виробничого виконання.

Зовнішній вигляд - комплексний показник, який включає форму, колір, стан поверхні, іноді цілісність. Для естетичного сприймання різних товарів значимість перелічених одиничних показників зовнішнього вигляду неоднакова і залежить від особливостей товарів.

Форма характеризується геометричними параметрами. На сприйняття форми велике значення, великий вплив має відношення розмірів. Найбільш повно задовольняє естетичні потреби гармонійна форма, яка відзначається гармонійним злиттям розмірів з геометричними параметрами і призначенням виробу.

Для товарів, сконструйованих із окремих деталей, важливе значення має їх поєднання і направленість формування.

Колір визначається світловими хвилями певної довжини, які сприймає око людини. Для естетичного сприйняття мають значення кольорове вирішення і кольорова гама. При їх виборі необхідно дотримуватися основних положень кольороведення.

Стан поверхні залежить від складу і структури речовин або матеріалів, які входять в товари або упаковку. По мірі значимості для естетичного сприйняття цей показник уступає формі і кольору. Естетичність поверхні оцінюється за її станом (гладка, шорстка, ворсиста і т.п.), текстурі, наявності виступаючих деталей. На естетичне сприйняття поверхні впливають форма і колір, причому всі три показники оцінюються практично одночасно і в комплексі, складаючи цілісність композиції [17, с. 74].

Цілісність композиції відображає раціональний взаємозв'язок зовнішніх ознак з внутрішньою структурою і пропонує підпорядкування головним елементам другорядних, цільність стильового вирішення всіх частин виробу.

Поряд з цілісністю композиції при естетичному сприйнятті оцінюють і цілісність товарів, яка характеризується відсутністю у них пошкоджень. Пошкодження погіршують форму (відсутні деталі одягу, взуття, посуду за рахунок механічних пошкоджень), колір (наприклад, в результаті мікробіологічного пошкодження) і стану поверхні (наприклад, проколи, порізи, тріщини, розриви та ін.).

Для ряду непродовольчих товарів цілісність композиції характеризується організованістю об'ємно-просторової структури, пластичністю, графічним вимальовуванням форми і елементів. Організованість об'ємно-просторової структури дає урахування пропорцій, масштабів, ритмічності та інших конструктивно-художніх засобів композиції виробів. Пластичність визначає виразність об'ємної і елементної форм виробів. Досконалість виробничого виконання визначається якістю покриття і оздобленням поверхні, чистотою виконання зібраного, інформаційних знаків, поміток, упаковки і т.п.

Необхідно відзначити, що естетичне сприйняття всіх показників зовнішнього вигляду може відноситися не тільки до товару, але і до упаковки. Причому естетичні властивості упакованих товарів в багатьох випадках визначаються зовнішнім оформленням упаковки, під якою може знаходитися товар, який має невисокі естетичні властивості.

Дизайн товарів обумовлений їх художнім конструюванням і пропонує раціональне поєднання показників зовнішнього вигляду з функціональними і ергономічними. Так, поєднання красивої і зручної при експлуатації форми визначає дизайн одягу і т.п.

Стиль - сукупність засобів художньої виразності, які склалися історично, проникнуті певним світовідчуттям [21, с. 149].

Стиль відображає певні особливості художньої культури, які сформувалися під впливом соціально-економічних умов розвитку суспільства в конкретний історичний період. Зміна цих умов поступово приводить до ствердження нового стилю. Стиль відображає взаємозв'язок змісту і зовнішнього оформлення товарів. Основна умова створення стилю - цілісність світовідчуття і засобів його вираження. Розрізняють стиль епохи і фірмові стилі.

Стиль епохи- своєрідний "стержень" багатьох естетичних показників впродовж довготривалих етапів життя суспільства. Прикладом можуть служити стилі романтичний, готичний, епохи відродження, бароко, рококо, ампір.

Фірмовий стиль - єдиний чітко виражений стиль, який визначає імідж фірми і товарів, які вона випускає. Одне із головних його призначень - зміцнення за рахунок дизайну престижу фірми, укріплення "пізнавання" своїх товарів для утримання певного сегменту ринку. Цим пояснюється мета багатьох великих зарубіжних фірм зберегти свій фірмовий стиль впродовж багатьох десятиріч і навіть століть. Особливо це проявляється в художньому оформленні упаковки і маркування.

Модa - виявлення смаків споживачів, які сформувалися або склалися в певному суспільному середовищі через зовнішнє оформлення товарів.

Мода на відміну від стилю являє собою часову спільність формально-художніх засобів, які виражають певне світовідчуття.

Мода поширюється, як правило, на найбільш рухливі елементи середовища речей і є наслідком природного потягу людей робити все більш гарним і зручним зовнішні предмети, вироби, товари, які вони використовують. Крім того, мода на товари відображає зміну смаку людей з віком. Про це свідчить існування таких направлень моди на одяг, взуття, головні убори, прикраси, як молодіжне, дитяче, для людей середнього і похилого віку.

Естетичне сприйняття моди суб'єктивне и пов'язане 3 його напрямком, характерним для конкретного історичного періоду. Якщо в моді довгі плаття або туфлі на тонкому каблуці, то це позитивно сприймається більшістю споживачів як високий рівень естетичних властивостей. Проходить мода і сприйняття цих товарів може бути прямо протилежним [23, с. 202].

Мода змінюється залежно від соціально-економічних умов, причому ці зміни проходять швидше і частіше, ніж зміна стилю. Найшвидше змінюється мода на непродовольчі товари, особливо взуття, одяг, головні убори, прикраси. Поняття "мода" майже не застосовується до продовольчих товарів і відноситься лише до оздоблення або упаковки деяких продуктів (наприклад, підлягає зміні моди оздоблення тортів, тістечок, інших кондитерських виробів).

Показники естетичних властивостей характеризують здатність предмета виражати в ознаках форми свою суспільну цінність (соціально-культурну значимість, ступінь корисності, доцільності й ін.). Естетичні властивості мають двоїстий характер. Зручно зроблені речі викликають у людини почуття задоволення, тому в людини встановлюється зв'язок між зовнішньою формою і корисністю речі. Форма як би інформує людину про суспільну цінність виробів. У той же час людині може подобається форма сама по собі, що залежить від її композиційної цілісності і художньої виразності. Естетично зроблений виріб повинний бути не тільки красивим, але і корисним, зручним. Предмети красивої форми, але мало ефективні, незручні не можуть мати високої естетичні оцінки.

До показників естетичних властивостей відносяться показники інформаційної виразності, раціональності форми, цілісності композиції і досконалості виробничого виконання [23, с. 202].

Показники інформаційної виразності овчинно-хутряних товарів характеризують здатність виробу виражати через особливості форми сформовані в суспільстві культурні норми і представлення. Це відповідність виробів вимогам моди і стилю, оригінальність.