Утворення держави у первіснообщинному ладі

економічні - три великих  розподіли праці (виділення скотарства, відокремлення ремесла від землеробства, поява людей, що займались лише обміном);

- поява надлишкового продукту;

- можливість експлуатації  чужої праці;

- концентрація засобів  праці та запасів товару у  окремій сім'ї;

- внутріродова нерівність, поява приватної власності;

- політичні-неможливість  існування в нових умовах родоплемінної  організації;

- виникнення класів з  протилежними інтересами;

- необхідність в органі, здатному забезпечити функціонування  суспільства як цілісну систему;

- потреба у сильній  владі з відособленим апаратом, що має можливість здійснювати  примус;

- соціальні - ліквідація  племінного та общинного колективізму;

- поява соціальних протиріч  між групами людей;

- ускладнення процесів  соціального регулювання;

- упорядкування відносин  між людьми, необхідність вирішення  спорів, що виникають в результаті  індивідуалізації суспільства;

- психологічні - заміна єдиної  свідомості свідомістю з почуттям  вини;

- розподіл свідомості  на права та обов'язки;

- культурні - необхідність  управління суспільством більш  цивілізованими методами.

Наряду з загальними передумовами існували особливі, що відображали  історичні умови розвитку конкретного  додержаного суспільства. Таким чином, виникнення держави є результатом внутрішнього розвитку суспільства, його економіки, що привів до виникнення класів, непримиренних протиріч, необхідності упорядкування суспільних відносин та забезпечення монархії та феодальних відносин. Для них характерні наступі риси: формальне проголошення і закріплення рівноправ'я, законності, непорушності прав людини, свободи приватної власності і договорів, невтручання держави в суспільне життя; цензовий характер, тобто відсторонення за допомогою майнових та інших цензів більшості населення від участі у формуванні органів влади; зосередження основних зусиль держави переважно на політичних функціях; збереження в механізмі держави значних позицій дворянсько-поміщицьких сил; поступове пристосування старого державного механізму до потреб капіталістичної системи; множинність форм правління (конституційна монархія в країнах, де буржуазія йшла на компроміс з дворянством, демократична республіка в країнах , де буржуазія досягла певного панування); ріст апарату держави розширення сфери впливу та функцій держави; процес зрошування фінансових монополій з державним апаратом; зростання ролі зовнішніх функцій держави, що часто носять експансивний характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II. Початок виникнення та розвиток держави

2.1 Умови виникнення держави

Держава є формою організації  суспільного життя, системою соціального  управління, що забезпечує цільність  і нормальне, стабільне функціонування суспільства, тому її виникнення обумовлено відповідними потребами і змінами  його станів, у першу чергу, ускладненням власне соціального життя, якісний  стрибок якого виявив неспроможність "первинної демократії" в нових  умовах ефективно виявляти, забезпечувати  та охороняти суспільні інтереси.

Виявлення причин виникнення держави багато в чому залежить від  того, який соціальний інститут тлумачать  як державність, його сутність, призначення.

Необхідність виникнення держави здебільш пов'язується з  появою у суспільстві нерівності серед його членів, його диференціацією на певні соціальні верстви (класи), зміною форми і характеру зв'язків  між ними та суспільством, якісними перемінами у суспільному виробництві, свідомості людей тощо. Майже кожна  з наведених причин відбиває свій підхід до державогенезу - класовий, теологічний, патріархальний, договірний, психологічний, насильницький і т.д.

При класовому розумінні  сутності держави як знаряддя, машини класового пригноблення, основною причиною її виникнення висувають відповідно розподіл суспільства на класи, потреби  пануючого класу зберегти і закріпити  своє становище в суспільстві  за рахунок придушення боротьби пригноблених класів за своє визволення від експлуатації. Разом з цим, історія людства  надає факти виникнення держав у  суспільствах; в яких ще не існували класово-антагоністичні протиріччя

Виникнення держави в  кожному окремому суспільстві обумовлювалося своєрідним "набором" цих причин, в свою чергу, залежних від особливостей існування попереднього стану суспільства  та його подальшого розвитку (географічних, кліматичних, етнічних, виробничих і  т.д.). Крім того, виникнення і формування держави є суспільний процес, який має свою історію та відповідні стадії, етапи становлення.

Доцільно розподілити  типічний і нетипічний дсржаво-генез (політогенез), розглядати виникнення держави і соціальне розшарування суспільства на класи, як довготривалі, суперечливі та взаємообумовлюючі процеси (Сурілов О.В.).

Держава виникає виходячи з необхідності, потреби суспільства  в збереженні своєї цілісності при  його розшаруванні на нерівні за своїми соціальними положеннями верстви, в здійсненні ефективного соціального  управління в умовах кількісного  збільшення населення, заміни безпосередніх  родоплемінних зв'язків на опосереднені продуктами спеціалізованого виробництва  тощо, що є проявом якісного і  кількісного ускладнення суспільного  життя. Всі ці та інші зміни в стані  розвитку суспільства, зрештою, призводять до того, що виникає необхідність у  черговому розподілі суспільної праці на матеріальну та ідеологічну, а відповідно - остаточного виділення  зі сфери матеріального виробництва  прошарку населення, який за своїми костями  був би спроможний забезпечити більш  чи менш ад'єктивне осмислення закономірностей  розвитку суспільства, збереження його цілісності та нормальних умов функціонування.

Цей етап розподілу суспільної праці призводить до розшарування суспільства  на два угрупування, верстви, що мали різні джерела виникнення, функції, форми праці, закономірності розвитку. Природно, що угрупування членів суспільства, що були зайняті безпосередньо у  матеріальному виробництві, виникали і об'єднувалися на основі єдності  матеріально-виробничих і соціальних закономірностей, а ті. що здійснювали  управління - відповідно на соціальних і політико-управлінських.

Подальше кількісне збільшення населення, розвиток виробничих сил, утворення  спільності більш високого порядку  ніж община та обумовлене цими процесами  зростання конфліктних ситуацій - зіткнення інтересів не тільки між членами общини але й між  общинами призводять до того, що охоронна діяльність із безпосередньо суспільної перетворюється у професійну. Для  виконання охоронних функцій  в общинах і племенах установлюються відповідні посади, що постають як початки  державної влади.

Завершення розкладу організації  суспільної влади родового ладу і  утворення власне держави пов'язано  зі встановленням публічної влади, що є її суттєвою ознакою. Якщо армія  і флот, як первинна форма публічної  влади, існували у вигляді озброєної  сили пануючого класу, що безпосередньо  співпадала з ним і тому протистояла  тільки більшості населення, то створення  поліції є наступним етапом відчуження держави від суспільства. Держава  виступає вже як озброєна влада, що відокремлена і стоїть не тільки над  більшістю населення, але й над  кожним окремим членом пануючого  класу.

Публічна влада не співпадає  повністю з державою - це особливим  чином організована влада фізичного  примусу у вигляді армії, флоту, поліції, тюрем тощо.

Особливість місця, функції  і значення держави і суспільства  знаходиться у прямій залежності від якісних і кількісних характеристик  рівня розвитку суспільних протиріч:

а) ступеню загострення  протиріч між верствами населення, індивідами, всередині суспільства:

б) збільшення територій  і населення у державах, що зіткаються.

Це призводить до того, що слаборозвинута в суспільствах з  незначними внутрішніми та зовнішніми протиріччям публічна влада в  разі їх зростання, набуває все більшого значення як в державі, так і суспільстві.

Особливість місця і ролі публічної влади в державі  і суспільстві визначаються її матеріальністю, що якісно відрізняє її від ідеологічної сили держави, яку у значній мірі формує чиновництво. Але і матеріальність публічної влади держави певного  роду, бо крім неї держава володіє  і іншою матеріальною владою - економічною.

Ця диференціація матеріальної сили держави зумовлена тим, що саме матеріальне життя суспільства  поділяється на виробництво: матеріальних умов життя людини і відтворення безпосередньо людини як біологічної істоти. Звідси витікають єдність і відміни матеріальної сили держави, її форм, призначення, засобів, що нею використовуються. В соціальній сфері матеріальним носієм суспільних відносин є біологічне тіло індивідів, тому й специфіка публічної влади відбивається у формах і засобах впливу на нього (за допомогою зброї, інших засобів фізичного впливу), тоді як в економічній сфері держава використовує такі засоби як податки, ціни тощо.

Виникнення писемності дає  можливість чиновництву надавати своїм  велінням, рішенням письмову форму, за допомогою якої робити ці рішення  загальновідомими всім членам суспільства, забезпечувати їх сталість у часі. Саме веління держави у формі  письмових законів і тією ідеологічною владою, яка була у змозі за допомогою  матеріальної сили об'єднати суспільство  в єдине ціле, забезпечити його стале функціонування.

Розвиток держави як самостійної  ідеологічної сили суспільства призвело до відділення права у формі письмових  законів від безпосередньо матеріального  життя суспільства, його самостійного розвитку як законодавства, до перетворення звичаєвого права у загальнообов'язкове, здійснення якого забезпечувалося  методами фізичного та економічного впливу.

Держава і право за своєю сутністю - дві відносно незалежні, але взаємодіючі сили суспільства, які відчужені від останнього і панують над ним за допомогою матеріальної сили - публічної влади.

Відчуження держави, права  у формі законів, публічної влади  означають в плані суспільного  розподілу праці не тільки відокремлення, але й панування чиновників, юристів, поліцейських, військових. Та це панування  лише часткове, тому що у дійсності  матеріальна сфера життя суспільства (соціальна і економічна), зрештою, обумовлює як зміст, так і форми  діяльності цих прошарків суспільства, підкорення її загальним закономірностям розвитку останнього, хоча їхня роль у проведенні реальної політики ніяк не може бути звуженою.

 

2.2 Ознаки держави

Значний час у юридичній  науці панували уявлення про державу, що походили від ідеї класового устрою суспільства, в світлі якої вона розглядалася, як знаряддя, машина для придушення одного класу іншим.

Але говорити, що ці визначення сутності держави, які вважалися  класичними і повинні були сприйматися  без будь-яких сумнівів, було б невірно. За най давніх часів розрізнялись дві функції держави - забезпечення блага і здійснення організованого примусу. Панування в політичній уяві тієї чи іншої з них обумовлювалось конкретними історичними обставинами розвитку суспільства. На стадії розвитку капіталізму, коли суспільство мало яскраво виражену класову структуру, коли в ньому існували антагоністичні класові протиріччя, сформувалось вчення про класову боротьбу як суті уявлень про державу і право.

За таких умов воно було історично виправданим. Але навряд чи це вчення може бути основою для  дослідження і конструювання  сучасної держави і права, коли в  суспільстві сформувались нові умови.

А саме:

а) у суспільстві немає  чітко визначених класів, а існує  складна і розгалужена соціальна  структура;

б) соціальні протиріччя вже не є антагоністичними, а тому організоване державою насилля по відношенню до великих соціальних груп втрачає  свою актуальність;

в) рівень матеріального  розвитку суспільства дозволяє забезпечити  вже не меншості, а більшості населення  рівень життя, що відповідає сучасним уявленням про людську гідність.

Разом з цим, відмова від  теорії класового насильства як панівної теорії сутності держави і права  однозначно не визнає вибір в тій  же якості будь-якого іншого вчення. Для цього потрібний аналіз історичних умов, що складалися, тенденцій і динаміки їх розвитку.

Сучасний період розвитку людства характеризується тим, що його метою є розвиток людини, забезпечення умови життя, прав і свобод. Дійсність  просякнута ідеями гуманізму, пріоритету загальнолюдських цінностей.

Все це знаходить своє відображення у сучасних державах найбільш розвинутих країн - правових, демократичних, соціально-орієнтованих.

Держава є організацією, яка певним чином відокремлена, інститутиризована  у вигляді механізму держави (державної  системи), мас власні закономірності становлення, функціонування та розвитку, особливі потреби і інтереси. Тому вивчення характеристик держави повинно і здійснюватись як з точки зору єдності держави і суспільства, так і їх відокремлення. Методологічним підходом до подібного аналізу поняття, сутності та призначення держави є тлумачення держави як особливої форми організації суспільства, форми, яка є його внутрішньою організацією, структурою соціальних відносин, засобом їх упорядкування і забезпечення безперешкодного існування, а в зовнішньому аспекті об'єднує суспільство у вигляді території, фізичних осіб - громадян та їх об'єднань, державних посадових осіб та органів, законів та інших правових документів.

Держава є організацією суспільства, але організацією особливою, яка  характеризується тим, що вона:

1) всеохоплююча організація  - об'єднує в єдине ціле всіх  членів суспільства, відбиває  та забезпечує загальносуспільні  інтереси і потреби;

2) територіальна організація  - об'єднує членів суспільства  (громадян) за територіальним принципом,  а територія є матеріальною  базою держави;