Теорії виникнення держави та права

Спільна власність на землю і знаряддя праці, рівність членів суспільства і кровний зв'язок, що лежить в основі родів і племен, тобто тієї всієї суспільної структури, що прийшла на зміну орді, складає в сукупності дійсна підстава для всієї маси звичаїв, незважаючи на їхню розмаїтність. Можливість закріплення звичаїв, правил, нав'язаних людині в силу взаємної залежності індивідів, між якими поділена праця, породили трудові процеси, сформувавши мову із здатністю до спілкування абстракціями.

Багато звичаїв були одночасно нормами первісної моралі і релігії, були зв'язані відправленням укорінених обрядів і ритуалів. Наприклад, природний поділ функцій у трудовому процесі і навіть найпростішому розмежуванні обов'язків між чоловіком і жінкою, дорослим і дитиною розглядається одночасно і як звичай, і як норма моралі, і як веління релігії.

Прийняття норм поводження, що існували, як “свої”, безумовна солідарність з ними була зв'язана і з тим, що первісна людина не відокремлювала себе від суспільства, не уявляла себе окремо від роду і племені. І оскільки всі норми розцінювалися як понад правильні, справедливі, то, природно, у багатьох народів за змістом цих норм, а нерідко і за самими нормами і їхньою сукупністю закріпилися такі найменування, як “право”, “правда” і т.п. У цьому змісті право з'явилося раніш держави і забезпечення його реалізації, дотримання всіма правових розпоряджень було причиною виникнення держави.

Так чи інакше, у будь-якому державно-організованому суспільстві норми права зводяться в закон, підтримуваний і забезпечений державою. Правове регулювання суспільних відносин стає найважливішим методом державного керівництва суспільством. Але в той же час виникає і протиріччя між правом і законом, оскільки останній перестає  виражати загальну справедливість, відбиває

інтереси тільки частини, і, як правило, меншої частини, суспільства.

     От же у первісному соціально-однорідному суспільстві норми поведінки відображали інтереси і волю всіх членів роду і племені, виникали в свідомості членів цього суспільства, були одночасно правами та обов'язками (себто право та обов'язок не розмежовувалися), забезпечувалися внутрішнім переконанням людей, їхніми звичками, схваленням чи осудом родичів. А право виникає внаслідок:

- переростання  мононорм (первісних звичаїв, традицій, моралі) в юридичні норми; 
- правотворчої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб; 
- перетворення рішень судових органів щодо конкретних справ у загальну норму, що е обов'язковою для вирішення аналогічних випадків.

            Між правом і державою встановлюється досить складний зв'язок. Через право

держава прагне впроваджувати в життя свою волю, яка за авторитарних режимів має класовий характер. А це означає, що первісні звичаї чи традиції пристосовуються до інтересів панівного класу, забезпечуються відповідними санкціями, реалізація їх підтримується апаратом державного примусу і є засобом підпорядкування населення волі економічно і політичне панівного класу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

           Будь-яка держава характеризується такими ознаками: наявність публічної (відкритої) влади, державної території, мови, громадянства, армії, грошової одиниці і фінансової системи. Виникнення держави спричинено необхідністю між людьми регулювання відносин між ними, в суспільстві загалом, в економіці, іноді підтримання нерівності між ними - виникає держава.

В ідеалі держава повинна служити кожний людині, створювати всі необхідні умови для того, щоб вона могла максимально виявляти і розвивати свої здібності і дарування, тому що людина - вища з усіх світових цінностей. У дійсності відносини між людиною і державою  більш складні і суперечливі. Століттями між людиною і державою складалися відносини відчуження і ворожнечі. Для раба і підданого рабовласницька і феодальна держава виступала як далека і ворожа сила. Вони не мали прав, а тільки несли обов'язку перед державою і тому не могли стати особистостями. З початком ери капіталізму, відносини між людиною-громадянином і державою круто міняються. Громадянин стає носієм прав і обов’язків, що додають йому автономний, незалежний від держави статус. На державу ж покладається обов'язок захищати і гарантувати ці права і обов’язки.

Конституція України закріпила такі взаємини людини і держави, що у цілому відповідають сучасному розумінню демократії. У демократичній державі силові органи влади необхідні для того, щоб будь-яка людина була захищеною від сваволі і насильства, відчувала своє достоїнство і виступала, як повноправний партнер держави. Іншими словами, уся міць держави повинна забезпечувати охорону і захист прав особистості.

Держава та право, виникли завдяки необхідності управляти соціальними процесами. Право формується одночасно і паралельно з державою  і раніш держави. Їхнє виникнення взаємозалежне  Кожен новий крок у розвитку держави приводить до подальшого розвитку правової системи, і навпаки.

         У Конституції України підкреслюється, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори України є складовою частиною її правової системи. А тому державні органи, посадові особи зобов'язані будувати свою діяльність відповідно до них.

Реалізацію норм юридичного права забезпечує держава.

Право, як і держава, - це надбудова над економічним базисом суспільства, є складником правової системи даного суспільства.

По-перше, виробничі відносини в економіці об'єктивно визначають, яким повинно бути право.

По-друге, економіка визначає право не безпосередньо, а через інші соціальні явища: соціальну структуру суспільства (класи, прошарки, групи), політику, правосвідомість, ідеологію, спосіб виробництва, які відображаються у праві. 
По-третє, право своєю чергою також впливає на економіку. Такий вплив здійснюється як безпосередньо, так і через різні економічні важелі. Держава, як власник засобів виробництва та іншого майна, володіє, користується й розпоряджається своїм майном. Держава також визначає суб'єктів і розміри податків, мінімальної заробітної плати і пенсії, тривалість робочого часу і часу відпочинку, нормування праці, правила технічної, екологічної безпеки праці й виробництва, санітарії тощо. Усі ці відносини держава регулює з допомогою права. 
Право залежить від держави, оскільки:

- виникає як інституйована система  джерел, що встановлюються чи  санкціонуються державними органами і службовими особами, а це означає, що юридичне право походить від держави;

- є більш-менш сталим і недоторканним  завдяки державі;

- завдяки державі та її органам  впроваджується в життя;

- його авторитетність і престижність  залежать від держави;

- сутність права відображає  соціальну сутність і призначення  державної організації. 
Але слід мати на увазі, що право має відносну самостійність і впливає на державу (її органи), а отже, і держава залежить від права. Отже, як держава, так і право відіграють певну роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади. 
Підводячи підсумки, слід зробити деякі висновки:

1. Держава   і  право   в  суспільстві   існували   не  завжди. Основною причиною

виникнення держави і права була поява соціальна неоднорідного, класового суспільства, суперечностей між класами, які не могли бути подолані суспільною владою первісного ладу.

2. Держава і право відрізняються  низкою ознак від суспільної  влади, звичаїв, традицій і моралі  первісного суспільства.

3. У демократичному суспільстві формуються правова держава і правова система, що захищають інтереси всіх верств населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУР  

1. Основи права. За ред. проф. В. Л. Ортинського, проф. В. К. Грищука, М. А. Мацька. — К.: Знання. 2008.-583с.

2. Загальна теорія держави і  права: Навчальний посібник. Осауленко О.І. – К.:

Істина. 2007.-336с.

3. Загальна теорія держави і права: підручник. Кельман М.С., Мурашин О.Г. – К.:

Кондор. 2006.-477с.

4. Юридична енциклопедія. Шемшученко Ю.С та ін.. – К.: Українська енциклопедія імені М.П. Бажана. – 2005. -672с.

5 Правознавство В. В. Копєйчиков. – К.: Юрінком Інтер. 2003.-736с.

6. Правознавство: Навчальний посібник. Варфоломієва Т. В., Гончаренко В. Г., Пастухов В. П., Пенківський В. Ф., Капелюшний В. П. – К.: Український інформаційно-правовий центр. 2002.-385с.

7. Теорія держави і права: підручник. Скакун О.Ф. Переклад з російської. –

Х.: Консул. 2001.-656с.

8. Загальна теорія держави та права: Навчальний посібник . За ред.

В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер. 2001.-320с.

9. Общая теория права и государства. Лазарев В.В – М.:Юрист.2000.-500с.

10. История политических и правовых учений: Хрестоматия для юридических

вузов и факультетов. Сост. и общ. ред. проф., д-р ист. наук Г.Г. Демиденко. –

Х.: Факт. 1999.-1080с.

11. Юридична термінологія: Довідник . В.В. Головченко, В.С. Ковалівський. – К.: Юріком  Інтер. 1998.-224с.

12. Теорія держави: Навч. Посібник. Кельман М.С. Львів. ін-т внутр. справ при

Національній академії внутрішніх справ України. – Тернопіль, 1997.-330с.

13. Конституція України. – К.1996.

14. Общая теория права. Пиголкин А.С. –М.:1995.-234с.

15. Словник юридичних термінів (російсько-український). – К: Юріком, 1994.-322с.

16 Право: єдність сутності і відмінності проявлення. Правова система України. Теорія і прктика. Шмоткін О. В – К.: 1993.

 

17. Факторы, влияющие на государство. Государство и право. Бачило И.Л.- 1993. - № 2. -212с.

 18. Политические проблемы теории госсударства. Гулиев В.Е -М.:ИГПРАН.1993

19 Философия права. Гегель Г.В. –Мысль.-1990.-524с.

20. Происхождение семьи, частной собственности и государства Энгельс Ф.-М.:1970.