Теорії виникнення держави та права

3. Органічна теорія, ії виникнення в'язують з успіхами природознавства в XIXв., хоча подібні ідеї висловлювалися значно раніш. Так, деякі давньогрецькі мислителі, у їхньому числі Платон (IV-III ст. до н.е.), порівнювали державу з організмом, а закони держави - із процесами людської психіки.

Поява дарвінізму привело до того, що багато юристів, соціологів стали поширювати біологічні закономірності (міжвидова і внутрішньовидова боротьба, еволюція, природний добір і т.п.) на соціальні процеси. Представниками цієї теорії були Блюнчлі, Спенсер, Вормс, Прейс і інші [17, с.18].

Відповідно до органічної теорії людство виникає як результат еволюції тваринного світу - від нижчого до вищого. Подальший розвиток призвів до об'єднання людей у процесі природнього добору (боротьба із сусідами) у єдиний організм - держава, у якій уряд виконує функції мозку, керує всім організмом, використовуючи, зокрема, право як передані мозком імпульси. Нижчі класи реалізують внутрішні функції (забезпечують його життєдіяльність), а панівні класи - зовнішні (оборона, напад).

 Ця теорія розглядає державу, як витвір самої природи, продукт її розвитку, як результат соціальної (органічної) еволюції. Обґрунтував цю теорію англійській філософ Г. Спенсер (1820 -1903 рр.), заявивши, що держава, подібно до біологічного організму, народжується, росте, мужніє, старіє й гине. Як і біологічний організм держава має політичне тіло: голову, тулуб, руки, ноги, які виконують відповідні функції.

Некоректність органічної теорії походження держави і права визначається наступним. Усе суще має різні рівні прояву, буття і життєдіяльності. Розвиток кожного рівня визначається властивими цьому рівню законами (квантової і класичної механіки, хімії, біології і т.п.). І так само, як не можна пояснювати еволюцію тваринного світу, виходячи лише з законів фізики чи хімії, неможливо поширювати біологічні закони на розвиток людського суспільства.

Позитивним моментом цієї теорії є визнання зв'язків законів суспільного життя і законів природи, розуміння того, що людина стає істотою суспільною будучи вже біологічно сформованим індивідом із волею і свідомістю. В той час не слід ототожнювати державу з біологічним організмом, тому що вона є насамперед продуктом соціальним;

4.   Теорія насильства також виникла  в XIX ст. Її   представниками    були 

Л. Гумплович, К.Каутсткий, Е. Дюрінг. Вони пояснювали виникнення держави і права факторами військово-політичного характеру: завоюванням одним плем'ям (союзом племен) іншого [17, с.19]. Для придушення поневоленого племені і створювався державний апарат, приймалися закони. Виникнення держави, таким чином, розглядається як реалізація закономірності підпорядкування слабкого сильному. Крім того, це завжди було насильством одного племені над іншим, воно виражалося в завоюванні і поневоленні більш сильним чужим плем'ям більш слабкого, вже осілого населення.

Посилаючись на приклад утворення держав у Європі та Азії, що виникли, на думку вченого, не інакше, як шляхом насильства, Відповідно до  теорії в наслідок підпорядкування одного класу людей іншому утвориться держава, а з потреби переможців володіти “живими знаряддями” виникли економічна основа античної родини, відносини володарювання, що існували між паном і його слугою.

Оцінюючи цю теорію, слід зазначити, для того щоб могла виникнути держава, необхідний такий рівень економічного розвитку суспільства, що дозволив би містити державний апарат. Якщо цього рівня буде досягнуто, то ніякі завоювання самі по собі не можуть привести до виникнення держави. І для того, щоб держава з'явилася в результаті завоювання, до цього часу повинні дозріти внутрішні умови, що мали місце при виникненні німецьких і угорських держав.

Представниками цієї теорії були німецькі філософи Є. Дюринг та Ф. Ніцше, австрійський соціолог початку ХХ ст. Л. Гумплович, К. Каутський, які в своїх працях обґрунтували виникнення держави як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одного народу іншим. На думку прихильників цієї теорії, держава є тією силою, яку утворюють загарбники для утримання у покорі завойовані народи і зміцнення влади переможців.

Ця теорія розкриває зовнішні, військовополітичні фактори виникнення держави, але нехтує внутрішніми соціальноекономічними причинами походження держави. Історичний досвід підтверджує, що елементи насильства супроводжували процес виникнення багатьох держав.

5. Психологічна теорія завершеної форми набула в XIX ст. Представниками цієї теорії були Л. Петражицький, Д. Фрезер, М. Коркунов, які пояснювали виникнення держави особливими властивостями людської психіки. Начебто психіці людей притаманна потреба до покори, усвідомлення залежності від видатної особистості. Народ є інертною масою і нездатний приймати рішення, а тому потребує постійного керівництва. На думку представників психологічної теорії, держава є продуктом вирішення психологічних протиріч, з одного боку, між видатними особистостями, здатними до прийняття відповідальних рішень, з іншого - пасивною масою, здатною лише до наслідуваних дій, які спрямовані на виконання даних рішень.

Природно, що соціальні закономірності реалізуються через людське поводження і діяльність. Тому властивості людської психіки, що роблять визначений вплив, не є вирішальними, а з іншого боку - сама людська психіка формується під впливом відповідних економічних, соціальних і інших зовнішніх умов.

Прихильники теорії: французький криміналіст Габріель Гард і професор Київського та Варшавського університетів Л. Петражицький.

Незважаючи на те, що психіка людей безпосередньо формується під впливом соціально-економічних, політичних та інших факторів, теоретики цієї теорії стверджували, що вони не є вирішальними.

6. Теорія суспільного договору (природного права) набула поширення в ХУІІІ ст. та  булла  сформована  і   обґрунтована  у працях Г. Гроція, Б. Спінози,

Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж.Ж. Руссо, О. Радищева та ін . Прихильники цієї теорії вважали, що заради миру і благополуччя відбулось об'єднання людей у державу на підставі суспільного договору між ними, які до цього перебували у "природному стані". Автори даної теорії розглядали державу як продукт людської діяльності, зумовлену прагненням людей до виживання. Домовившись про створення держави, люди передавали частину своїх природних прав і свобод державній владі, натомість отримуючи обов'язок підкорятись їй, а держава зобов'язувалася охороняти інтереси кожної людини. Тобто у правителів і суспільства виникає комплекс взаємних прав і обов'язків, а також відповідальність за невиконання останніх. При цьому суверенітет у державі належить народу в цілому, а правителі - це лише представники народу, які повинні звітувати перед ним і змінюватися за їхньою волею. Таким чином, держава народилася в наслідок розумної волі народу, тобто коли люди свідомо і добровільно об'єдналися в державу шляхом визнання єдиного об'єднуючого всіх центру.

У більшість концепцій входить ідея “природного права”, тобто наявності в кожної людини невід'ємних,  природних прав, отриманих від Бога чи від Природи. Однак у процесі розвитку людства права одних людей входять у суперечність із правами інших, порушується порядок, виникає насильство. Щоб забезпечити нормальне життя, люди укладають між собою договір про державотворення, добровільно передаючи їм частину своїх прав. Ці положення знайшли своє відображення в конституціях ряду західних держав. Так, у Декларації незалежності США (1776) говориться, що всі люди є рівними і наділені Творцем визначеними невід'ємними правами, до числа яких належить право на життя, на волю і прагнення на щастя; що для забезпечення цих прав люди створюють уряди, справедлива влада яких ґрунтується на згоді керованих [17, с.24].

Характерно, що в роботах багатьох представників зазначеної школи вклали права народу на насильницьку, революційну зміну, що порушує природні права (Руссо, Радищев і інші). Це знайшло своє відображення й у Декларації незалежності США.

Відзначаючи прогресивність багатьох положень теорії суспільного договору

що протистояла феодальній державі, що панує в цьому суспільстві, сваволі, нерівності людей перед законом, варто вказати все-таки на те, що немає переконливих наукових даних, що підтверджують реальність цієї теорії.  Чи можна уявити собі можливість того, щоб десятки тисяч людей могли домовитися між собою при наявності гострих соціальних протиріч між ними і при відсутності вже існуючих владних структур. Ігнорує ця теорія і необхідність економічних, матеріальних передумов для того, щоб могла виникнути держава.

Прихильники теорії: Т. Гоббс у Англії, Г. Гроцій у Голландії, Ж.Ж. Руссо у Франції, О. Радищев у Росії, ректор Київського університету св. Володимира К. Неволін та ін.

Позитивне значення цієї теорії полягає у тому, що вона поривала з релігійними уявленнями про походження державності і політичної влади, визнає народний суверенітет, природні права і свободи людини та громадянина. Основні положення договірної теорії дістали закріплення в Конституціях США та деяких західних країнах. Водночас ця теорія недостатньо враховує роль об'єктивних факторів (соціально - економічних, політичних та ін.) у виникненні держави.

            Найбільш обґрунтованою на сьогодні з класового підходу є соціально-економічна або    історико-матеріалістична теорія, або марксизька теорія, яка пояснює виникнення держави соціально-економічними причинами. Зокрема поява металевих знарядь праці привела до покращення обробітку землі.

7. Історико-матеріалістичної теорія  ії виникнення пов'язано не тільки з іменами К. Маркса і Ф. Энгельса, але і з іменами їхніх попередників, таких, як Л.Моргана. Сутність цієї теорії полягає в тому, що держава виникає внаслідок розвитку й занепаду первісного ладу, розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві. Ця теорія криє в собі два аспекти: а) підхід радянської науки, пов'язаний з виникненням класів і класових антагонізмів; б) підхід дослідників західної філософської та юридичної науки, пов'язаний з ускладненням структури суспільства і суспільних відносин, виникненням "загальних справ" і необхідності вдосконалення управління суспільством. Обидва підходи рівною мірою мали місце під час виникнення держави і права.

Згідно з цією теорією, впродовж тривалого часу люди жили, не знаючи держави і права. Це була епоха первісного суспільства. Та вже тоді люди прагнули до колективних форм життя. Вони разом виробляли примітивну зброю, разом полювали, разом добували їжу, виготовляли одяг із шкур тварин. Жили люди в цей період розвитку суспільства, об'єднуючись у невеликі групи - первісне стадо чи орду. Поступово люди навчилися виробляти досконаліші знаряддя праці, будувати житло, добувати й готувати різноманітну їжу, одомашнювати диких тварин, обробляти землю та вирощувати необхідні для харчування рослини. Первісне стадо заступало досконаліше об'єднання людей - первісна родова община (рід), тобто колектив людей, що походили від одного пращура і вели спільне господарство. Поступовий перехід від колективного до парних шлюбів, заборона шлюбів усередині роду приводили до активного спілкування між окремими родами, внаслідок чого вони об'єднувались у фратрії та племена. Такі об'єднання здійснювалися на основі мовної, економічної, територіальної та шлюбної спільності. 
Колективна власність на засоби виробництва, соціальна єдність членів роду (племені) визначили й відповідні форми організації суспільної влади. В родовій общині управління здійснювали всі дорослі члени роду (чоловіки й жінки). Всі важливі справи вони вирішували спільно на зборах членів роду (племені). На таких зборах обирались старшини, вожді, керівники й ловчі. Ці обрані особи були першими серед рівних, їхня влада базувалася виключно на авторитеті. Їх поважали всі члени роду, схилялися перед їхньою мудрістю, хоробрістю, кмітливістю, спритністю тощо.

 Зміст цієї теорії полягає  в тому, що держава виникає  як результат природного розвитку  первісного суспільства, насамперед  економічного, яке не тільки забезпечує  матеріальні умови виникнення  держави і права, але і визначає соціальні зміни суспільства, що також являють собою важливі причини й умови виникнення держави і права. матеріалістична (класова, марксистська) теорія виникла в середині XIX ст. Представниками цієї теорії були Л. Морган, К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, які основними причинами походження держави вважали розшарування суспільства на антагоністичні класи, його економічний розвиток, що зумовило три великі суспільні поділи праці (від землеробства відокремилося скотарство й ремісництво, а також відокремився клас людей, які були зайняті тільки обміном), перехід від родової (колективної) власності до приватної власності. Все це підірвало зсередини родове суспільство. Вони визначали державу як результат насамперед соціальноекономічних процесів розвитку суспільства. У їх трактуванні держава забезпечує переважні інтереси економічно пануючого класу за допомогою спеціальних органів примусу.

Зміни у житті первіснооб-щинного ладу були пов’язані зі змінами в економічному житті того-часного суспільства, яке поступово переходило від привласнюваль-ного господарювання до господарювання виробничого; до одержан-ня надлишкового продукту. Виникали реальні умови для експлуата-ції чужої праці та майнової і соціальної диференціації.

Цей період характеризується трьома великими розподілами праці:

- відокремленням скотарства від землеробства,

- відокремлення ремесел від землеробства,

- виділення особливого прошарку людей, зайнятих лише обміном продуктів.

Перший великий поділ праці сприяв першому великому поділу суспільства на два класи – вільних і рабів; другий великий поділ спричинив поглиблення майнової нерівності серед вільних; третій викликав появу класу посередників-купців, зайнятих лише обміном продуктів. Суспільство розкололося на групи людей (класи) з різним майновим станом і різними інтересами.

На зміну первіснообщинному ладу приходить держава. Органи родового управління замінюються органами державного апарату, виникає державна влада, яка виступає захисником панівних верств суспільства. Державна влада поширюється на всіх, хто проживає на визначеній кордонами території та виступає як офіційний представник суспільства. Одночасно з виникненням держави відбувся процес

формування права. Спочатку право складалося з трансформованих звичаїв та окремих судових рішень. Згодом основним засобом формування правової системи стають акти, які видаються центральними органами державної влади і виражають інтереси домінуючих у країні верств суспільства.