Статус суддів

Суддя суду загальної  юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Вища рада юстиції  вносить подання Президентові України  про звільнення судді з посади в разі закінчення строку, на який його призначено, якщо:

1) суддя за повідомленням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своєчасно не подав без поважних причин заяву про обрання його на посаду судді безстроково;

2) щодо судді  Вищою кваліфікаційною комісією  суддів України прийнято рішення  про відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково.

Суддя звільняється з посади Президентом України. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено  з посади, він не може виконувати свої повноваження із здійснення правосуддя з наступного дня після закінчення строку, на який його було призначено.

Суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років. Вища кваліфікаційна комісія  суддів України не пізніш як за місяць до дня, зазначеного у частині  першій цієї статті, зобов'язана повідомити Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді у зв'язку з досягненням ним шістдесяти п'яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років [7, c.153].

Суддя звільняється з посади у разі неможливості здійснювати повноваження за станом здоров'я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, або за рішенням суду про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним, яке набрало законної сили.

Суддя звільняється з посади у разі порушення ним  вимог щодо несумісності за поданням Вищої ради юстиції, яке вноситься  до органу, який обрав або призначив  суддю, в порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду юстиції" [8].

Відповідно  до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді. Факти, які  свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.

Звільнення  судді з посади на підставі порушення  ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після  розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції"[8]. На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає указ про звільнення судді з посади. На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо судді, негайно повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади. Суддя, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення.

Суддя звільняється з посади за поданням Вищої ради юстиції у разі припинення його громадянства відповідно до Закону України "Про  громадянство України". Суддя з  моменту припинення його громадянства не може продовжувати здійснювати свої повноваження. Суд, який ухвалив рішення про визнання судді безвісно відсутнім або оголосив його померлим, негайно повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. У разі набрання таким рішенням законної сили Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади.

Суддя, який має  стаж роботи на посаді судді не менше  двадцяти років, що визначається статтею 131 Закону України «Про судоустрій і  статус суддів»[4], має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Розгляд питання  про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні  Верховної Ради України починається  з доповіді Голови Вищої ради юстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням.

Рішення про  звільнення з посади судді приймається  більшістю від конституційного  складу Верховної Ради України і  оформляється постановою Верховної  Ради України [9, c.224].

У разі неодержання кількості голосів народних депутатів України щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, проводиться повторне голосування. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Повноваження  судді припиняються у разі його смерті. Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстави для припинення повноважень судді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ 

 

2.1 Забезпечення  незалежності суддів

Суддя у своїй  діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного  впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом. Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов'язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

Незалежність  судді забезпечується:

1) особливим  порядком його призначення, обрання,  притягнення до відповідальності  та звільнення;

2) недоторканністю  та імунітетом судді;

3) незмінюваністю  судді;

4) порядком здійснення  судочинства, визначеним процесуальним  законом, таємницею ухвалення  судового рішення;

5) забороною  втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю  за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним  та соціальним забезпеченням  судді;

9) функціонуванням  органів суддівського самоврядування;

10) визначеними  законом засобами забезпечення  особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

11) правом судді  на відставку.

Органи державної  влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також  фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

При прийнятті  нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених «Конституцією України»[1] гарантій незалежності судді.     

2.2 Недоторканість суддів

Недоторканність суддів — один із елементів їхнього  статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення  — забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку.

Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке  встановлена кримінальна чи адміністративна  відповідальність, повинен бути негайно  звільнений після з'ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.

Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України  або його заступником.

Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України.

Проникнення в  житло або інше володіння судді  чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням [10, c.118].

Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України. Справа не може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений  обіймає чи обіймав посаду судді.

За шкоду, завдану  судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. 

 

2.3 Матеріальне  і соціальне забезпечення суддів, як гарантія їх діяльності

Суддівська  винагорода регулюється Законом  України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України "Про  Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська  винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування  на адміністративній посаді в  суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, яка  передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад  судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується  поетапно:

–  з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат;

–  з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат;

–  з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат;

–  з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат;

–  з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших суддів установлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом:

1) судді апеляційного  суду - 1,1;

2) судді вищого  спеціалізованого суду - 1,2;

3) судді Верховного  Суду України, судді Конституційного  Суду України - 1,3.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям Конституційного  Суду України, які вперше призначені на посаду судді, виплачується щомісячна  доплата за вислугу років у  розмірі 5,5 відсотка за кожен рік  роботи.

Суддям, які  обіймають посади заступника голови суду, секретаря судової палати, секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду, секретаря Пленуму Верховного Суду України виплачується щомісячна доплата у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь  кандидата або доктора наук з  відповідної спеціальності у  розмірі відповідно 15 і 20 відсотків  посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям надається  щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської  винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

До стажу  роботи на посаді судді зараховується  робота на посаді:

1) судді судів  України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;