Систематизація нормативно – правових актів

Кодифікація має тільки офіційний характер і поділяється на види:

а) загальну, в результаті чого утворюється кодифікований нормативний акт, зміст якого охоплює основні галузі права (Звід законів);

б) галузеву, що охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);

в) міжгалузеву та інституційну, що відповідно охоплює кілька галузей чи інститутів.

Основні відмінності між інкорпорацією та кодифікацією як основними формами систематизації законодавства наведено у таблиці 4. Однак за наявності суттєвих відмінностей міні інкорпорацією та кодифікацією вони як форми упорядкування і вдосконалення законодавства не протиставляються в практичній діяльності, а взаємодіють одна з одною.

Таблиця 4. Відмінності між інкорпорацією та кодифікацією

Інкорпорація	Кодифікація
1. Може здійснюватися будь-якими суб'єктами (державними та недержавними органами й організаціями, приватними особами), а тому може бути як офіційною, так і неофіційною. Для її здійснення немає потреби  в  наявності  відповідних спеціальних повноважень.	1. Здійснюється виключно спеціально уповноваженими на те органами держави і завжди має офіційний характер.
2. Мета полягає в зовнішній  обробці чинних нормативно-правових  актів, яка б забезпечувала їх  доступність, легкість розуміння, зручність  реалізації.	2. Мета полягає в кардинальній  переробці та удосконаленні змісту нормативної регламентації.
3. Не вносить зміни в приписи  правових норм щодо прав і  обов'язків суб'єктів правовідносин, встановлення чи зміни санкції та ін., тобто зміст нормативно-правових актів по суті не змінюється.	3. У зміст нормативно-правових  актів вносяться зміни аж до відміни існуючих  і створення  принципово нових правил поведінки.
4. Може здійснюватися на основі  широкого кола підстав:  хронології  видання законів, предмета регулювання, алфавітного порядку тощо. 5. У результаті створюється  зібрання (збірки) нормативно-правових  актів, які були видані в різний  час і можуть бути призначені  для регулювання  як  однієї,  так і  кількох різних сфер  суспільних відносин. При цьому їх зміст може подаватися таким, яким він був даний при першому опублікуванні актів, або таким,  яким  він  став  після внесення до них у подальшому поправок і доповнень. Такі зібрання можуть мати як офіційний,  так і неофіційний характер. В останньому випадку в інкорпорованій збірці обов'язково даються посилання на офіційні друковані видання, в яких вміщено офіційний (загальнообов'язковий) текст надрукованого у збірці нормативно-правового акта.	4. Здійснюється в межах певної  галузі законодавства,  тому в  її основі мають бути предмет і метод правового регулювання.
	5. У результаті створюється єдиний законодавчий  акт  (як  правило, кодекс), який регламентує конкретну сферу суспільних відносин і завжди має офіційний характер.

 

За обсягом розрізняють кодификації:

—  загальну;

— галузеву;

— міжгалузеву (комплексну);

—  спеціальну (внутрішньогалузеву).

Результати кодифікації
Конституція	Кодекс	Основи законодавства	Статут	Положення	Правила

 

Загальна кодификація припускає створення зведених кодифікованих актів для основних галузей законодавства. Загальним єдиним кодифікаційним актом конституційного права є Конституція.

Галузева кодификація припускає об'єднання правових норм певної галузі права в суворо встановленому порядку (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс та ін.). Галузева кодификація посідає провідне місце серед інших видів кодификації, тому що розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і методу правового регулювання (відповідає галузі права).

Міжгалузева (комплексна) кодификація припускає об'єднання правових норм не відповідно до галузей права, а за принципом регулювання значної сукупності суспільних відносин у сфері державної діяльності, галузі господарства або соціально-культурного будівництва (Повітряний кодекс, Кодекс торгового мореплавства та ін.). Міжгалузева (комплексна) кодификація є додатковим напрямком кодифікаційних робіт, які мають істотне значення.

Спеціальна (внутрішньогалузева) кодификація припускає об'єднання правових норм конкретного інституту або підгалузі права певної галузі (Водний кодекс, Лісовий кодекс та ін.). Як і комплексна кодификація, спеціальна (внутрішньогалузева) кодификація є напрямком кодифікаційних робіт, що доповнюють галузеву кодификацію.[19, c.442-445]

Робота з кодификації законодавства є складною й відповідальною. Тут має місце не лише зовнішнє впорядкування нормативного матеріалу, його розташування у певному порядку, але й перегляд норм, що містяться в законах та інших нормативних актах, скасування застарілих і неефективних, виробка нових, надолуження прогалин, усунення дублювання, розбіжностей і суперечностей, їх узгодження. Кодификації найчастіше піддаються норми, розраховані на тривалий проміжок часу. Більш динамічні сфери регулюються поточним законодавством.

Кодификація сприяє посиленню стабільності законодавства. Кодекси, що розробляються, представляють собою нові законодавчі акти, які заміняють закони, що діяли раніше, і акти, що регулюють те саме коло суспільних відносин. При всій широкості кола норм , що містяться в кодексі, він характеризується цілісністю, внутрішньою єдністю і власною системою. Кодифікаційні акти покликані бути основою законодавчої діяльності. На відміну від інкорпорації кодификація завжди має офіційний характер.

2.3. Поняття інкорпорації. Інкорпорація як спосіб впорядкування форми нормативно-правових актів, її види

Інкорпорація — це спосіб систематизації, за яким нормативно-правові акти повністю або частково об'єднуються у збірки чи зібрання в алфавітному, хронологічному, предметному або в будь-якому іншому порядку.

При інкорпорації нормативний зміст нормативно-правових актів не змінюється, але вони можуть піддаватись певній зовнішній обробці. Ця обробка полягає в тому, що форма викладення змісту нормативно-правових актів іноді може зазнавати деяких змін, а матеріал, що об'єднується, підлягає більш-менш складній зовнішній обробці: до тексту актів вносяться наступні офіційні зміни, виключаються статті й пункти, що втратили чинність, або мали тимчасове значення, або містять явні суперечності. Виключаються також статті та пункти, що передбачають зміни чи відміну раніше прийнятих актів, оскільки вони відображені в тексті цих актів.

Інкорпорація буває:

а) офіційна; вона здійснюється суб'єктами, які ухвалили акт, чи спеціально на те уповноваженими.

Створені в результаті офіційної інкорпорації збірники видають ся від імені держави, вірність текстів нормативно-правових актів, що містяться в них, гарантується державою і тому на них можна посилатись при вирішенні конкретних юридичних справ;

б) неофіційна; ця інкорпорація може здійснюватися науковими та навчальними закладами, видавництвами, окремими особами і взагалі будь-якими суб'єктами з їх власної ініціативи. Створені в результаті неофіційної інкорпорації збірники видаються від імені установи або особи, що її здійснила, а тому вірність текстів нормативно-правових актів, що містяться в них, не гарантується державою і на них не можна посилатись при вирішенні конкретних юридичних справ. Такі збірники використовуються в інформаційних або навчальних цілях.

Таким чином, інкорпорація — це така обробка нормативно-правових актів, яка не вносить до їх змісту нічого нового. Це зовнішня систематична обробка, яка полегшує користування нормативно-правовими актами, розташовує їх у систематичному порядку, але залишає без змін внутрішній зміст і лише надає старому змісту нову форму.[3, c.59-61]

Інкорпорація може бути:

— офіційною — здійснюється від імені компетентних державних органів (наприклад, «Відомості Верховної Ради України»);

— неофіційною — здійснюється видавництвами, науковими і навчальними закладами, практичними органами, окремими спеціалістами.

Позаяк в першому випадку збірники, що видаються, є офіційною формою опублікування і на них можна посилатися при розгляді юридичних питань, в другому вони мають лише довідково-інформаційний характер.

Найпоширеніші види інкорпорації:

хронологічна	систематична
— спосіб (форма) систематизації, в який упорядкування нормативно-правових актів провадиться за часом їх опублікування і вступу в дію	— спосіб (форма) систематизації, в який упорядкування нормативно-правових актів провадиться за предметною ознакою: за галузями права, їх інститутами, сферами державної діяльності

 

2.4. Консолідація як спосіб впорядкування форми нормативно-правових актів, її види

Третім способом систематизації нормативно-правових актів є консолідація, сутність якої полягає в об'єднанні декількох нормативних актів у єдиний новий акт.

Серед видів систематизації нормативно-правових актів консолідація поряд з інкорпорацією та кодифікацією має самостійне значення. Вона є специфічним видом впорядкування нормативно-правових актів, є проміжковим етапом проведення різного роду кодифікаційних робіт, за її допомогою можливою стає сама процедура систематизації і динамічного впорядкування законодавства в цілому, без якого воно не піддається або погано піддається кодифікації. Проведення ж консолідаційних дій покладається на компетентні державні органи, що свідчить про офіційний характер консолідації як виду систематизації нормативно-правових актів. У своїй діяльності законодавчий орган нашої держави використовує консолідаційні прийоми, зокрема у Верховній Раді має місце прийняття законодавчих актів у “пакетах”, що є нічим іншим як способом групування, систематизації нормативно-правових актів із застосуванням консолідаційних прийомів. Консолідація є основним видом проведення систематизаційних робіт у країнах англосаксонської системи права, служить, до деякої міри, з’єднувальною ланкою в процесі інтеграції України до Європейських та світових міждержавних і міжнародних структур, уніфікації та приведення у відповідність до європейського українського законодавства. Вона є первинним етапом кодифікації, її необхідною умовою і одним з важливіших способів уніфікації та удосконалення законодавства.

Консолідація здійснюється з метою усунення множини нормативних актів, що регламентують одні й ті ж самі відносини. У її результаті кілька окремих актів, що присвячені врегулюванню одних і тих самих відносин, об'єднуються в один. Розділи й статті таких нормативно-правових актів групуються в розділи і статті нового, об'єднаного акта за певною системою в логічному зв'язку й послідовності. При об'єднанні актів у їхніх текстах усуваються повторення, явні суперечності, помилки, виправляється застаріла термінологія, в необхідних випадках дається нова редакція окремих статей.

Таким чином, за своїм змістом консолідація є специфічним видом упорядкування (систематизації) нормативних актів. Та оскільки внаслідок консолідації створюється новий нормативний акт, який може набрати чинності тільки за умови додержання передбачених відповідних процедур, можна зробити висновок, що консолідація є не тільки формою систематизації, а й формою правотворчості.

Специфічне місце серед актів систематизації посідає звід законів, який у ряді випадків розглядається як вища форма систематизації законодавства даної держави. За своєю історичною і фактичною основами, звід законів є актом офіційної систематичної інкорпорації. Звід законів покликаний сприяти зміцненню правової основи державного та суспільного життя, забезпечувати найбільшу стабільність і доступність законодавства для всіх громадян, подальше зміцнення законності, посилення охорони правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян.

 При  визначенні кола нормативних  актів, які повинен об'єднувати  звід законів, у літературі існує два підходи. Згідно з першим у зводі повинні розміщуватися виключно закони, тобто акти вищої юридичної сили, що приймаються парламентом або в результаті всенародного референдуму. Таким чином, звід законів об'єднує і відповідно систематизує всі закони по всіх без винятку сферах законодавчого регулювання суспільних відносин, що, звичайно, робить їх доступними та сприяє вдосконаленню їхнього змісту.

Інша точка зору полягає в тому, що звід законів повинен об'єднувати нормативні акти законодавчого органу та органів управління, тому що обмеження його вмісту лише законодавчими кодифікаційними актами надзвичайно звузить обсяг зводу законів, залишить за його рамками велику кількість актів вищих органів державного управління, які регулюють найважливіші сторони державного та суспільного життя. Такий нормативний зміст зводу законів надасть йому значення вищого етапу загальної систематизації законодавства у широкому його розумінні.[20, c.6-20]

Порівняно з іншими видами систематизації, звід законів має низку особливостей:

а) відрізняється підвищеним рівнем офіційності: виходячи від законодавчого органу (або одночасно від законодавчого органу та вищого органу державного управління) він не лише є офіційним виданням і не тільки має високий юридичний і суспільно-політичний авторитет, а й у перспективі допускає суттєву переробку нормативного матеріалу, що міститься в ньому;

б) являє собою вищий різновид систематичної інкорпорації: охоплюючи широке коло врегульованих правом найважливіших суспільних відносин, звід законів допускає найбільш широку, глобальну класифікацію нормативного матеріалу, за предметним критерієм — класифікацію, яка в принципі однотипна з тою, що застосовується при кодифікації;