Причини правопорушень в Україні і наслідки їх подолання

      9) алкоголізм ;

      10) етнічно – психологічна несумісність ;

      11) почуття неповноцінності  в результаті багатьох факторів .

 

 

• Біосоціальні теорії злочинності:

Серед цих теорій причин найбільш розповсюдженні теорія небезпечного стану, фрейдистські( психоаналітичні) теорії, теорія психопаталогічних причин, спадкові теорії, теорії конституціональної схильності, расової теорії.

1. Небезпечний стан – перманента (змінюючи) і іманентна (внутрішньо присутня) люди схильні до здійснення злочинів. Небезпечний стан – це явище не юриспруденції, а медицини.
2. Фрейдистські теорії злочинності отримали розповсюдження з початку ХХ століття під впливом лікаря-психіатра Зігмунда Фрейда. Суть цієї теорії полягає в тому , що людина з часу народження біологічно приречена на постійну жорстоку боротьбу антисоціальних глибинних інстинктів – агресивних, статевих, страху – з моральними установками особи.

З цим пов’язаний комплекс неповноцінності, особливо часто цим пояснюють злочинність неповнолітніх. Особистість людини формується в дитячому віці, то відношення матері до сина і сина до матері (комплекс Епіда), а також батька до дочки і навпаки (комплекс Електри) розглядаються роковим формуючим фактором, від якого людина не може позбавитись все своє життя.

                  3) Теорія психопатологічних причин. Головна теза цієї теорії –

                       Злочинець завжди психопатична  або розумово відстала особа.

                  4) Спадкові теорії – вважають причиною злочинності, яка    

                       передається по спадщині. Ця причина знаходиться в хромосомах,

                        генетичному коді людини, яка  має схильність до антисоціальної 

                        поведінки. Іноді її називають “теорія сімейного дерева”.

                        Ця теорія практично не підтверджується, хоча вона в окремих

                        випадках такі приклади можуть  бути.

                   5) Теорія конституціональної схильності ( Е.Кречмер, нім.проф.

                        медицини). ЇЇ суть полягає в тому, що між будовою тіла і

                        психологічними рисами особи, особливо її характером, є прямий

                        зв’язок. Чим більш рання злочинність, небезпечна і регулярна,

                        тим значніша роль біологічних  факторів. Це по суті, антрополо-

                        гічна теорія.

               6) Правові теорії. Їх суть полягає в тому, що окремі раси людей

                        більш схильні до антисоціальної  поведінки, ніж біла раса.

                        Разом з тим на злочинність  більш впливають соціально –

                        економічні фактори, а також національність, відношення

                        суду до підсудних, тощо.

 

Існують  і інші теорії і підходи до причин і умов злочинності. Деякі дослідження і висновки про причини антисоціальної поведінки були висказані ще Ш. Монтеск’є і  І. Бентамом, які спробували інтерпретувати правопорушення і, перш за все, злочинність з точки зору впливу на людину географічного середовища, клімату , стану здоров’я, а також деяких соціальних факторів. Чарльз Ломброзо висунув теорію “уродженого” злочинця, який на перший план поставив антропологічні, біологічні, психобіологічні, фактори злочинності, а його послідовник Феррі Е. пробував поєднати антропологічні, фізичні і соціальні фактори антисоціальної поведінки в одну класифікацію. Існують також психологічні, правові і політичні підходи тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            

 

                Розділ III. Шляхи подолання правопорушень в

                                     Сучасній Україні.

 

 

   Основні напрями боротьби з правопорушеннями зумовлюються характером причин і умов, які породжують ці явища. Правоохоронні органи нашої держави повинні внести активну, послідовну боротьбу з правопорушеннями, проте вони неспроможні самі значно знизити масштаби їх поширення в суспільстві .Для цього необхідно проведення комплексу економічних, соціально-політичних, організаційних заходів, які будуть спрямовані на зміцнення економічної системи, підвищення матеріального добробуту, свідомості, інформованості й культури громадян, наведення порядку і стабільності в розвитку суспільних відносин.

      Необхідно підвищити  результативність діяльності самих  правоохоронних органів, поліпшити  їх кадровий склад, матеріально-технічне  забезпечення тощо.

       Велика роль  відводиться правовому вихованню. Громадяни повинні бути інформовані щодо правових вимог, які пред’являються до них державою. Адже порушення правових приписів пов’язано не з антисоціальним ставленням особи, а з незнанням змісту правових актів.

       Важливим напрямком боротьби з загальною кримінальною злочинністю є залучення громадян до охорони майна та захисту від агресивних посягань.

 

      Також, вихід з  правового нігілізму який зараз  полонив наше суспільство, на  мою думку, вбачається у наступному:

• Підвищення загальної і правової культури громадян. Їх правової і моральної свідомості. Слід проводити комплекс виховних, навчальних, профілактичних, ідеологічних заходів попередження правового нігілізму. Необхідно запровадити кваліфіковану правову освіту у навчальних закладах;
• Вдосконалення законодавства. З часів незалежності України до цих пір не було прийняте законодавство, яке відповідало б всім вимогам правової держави. Через недосконале законодавство існує багатоманіття прогалин у праві, що дає змогу діяти певному колу осіб анти законним чином;
• Профілактика правопорушень, і передусім злочинів. Це одне з основних завдань, яке покладається на органи внутрішніх справ. Необхідно проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів( осіб, які підлягали різного роду відповідальності, неповнолітніх з неблагополучних сімей, тощо);
• Зміцнення законності і правопорядку, державної дисципліни. Слід покращити систему соціального захисту державним службовцям, підняти їм заробітну плату до рівня, що забезпечує гідне існування з тим, щоб уникнути корупції, встановити контроль за їхньою діяльністю з метою уникнення правопорушень в даній сфері;
• Повага і всілякий захист прав особистості – це один з основних принципів демократії. Важливим є те, що всі люди повинні бути рівні в своїх правах. Нажаль, доки в нашій державі рівність всіх людей перед законом не буде виконуватись, ми не зможемо назвати Україну насправді демократичною державою;
• Масова освіта і правове виховання населення. На сьогоднішній день необхідно підвищити рівень освіти в сільський місцевості, довести її до рівня міської;
• Запровадити перехід найближчими роками до трьохступеневої системи юридичних закладів для створення у найкоротші терміни моделі підготовки юристів і цим самим зняти гострий дефіцит у спеціалістах правознавцях;
• Найшвидше проведення правової реформи. В Україні до цих пір не прийнято ряд нормативно-правових актів, які були б адаптовані до ринкових умов, до того ж ряд законів та підзаконних актів суперечать одне одному.

Зрештою, всі форми боротьби з нігілізмом пов’язані з виходом суспільства з глибокої системної кризи соціального, економічного, політичного, духовного, етичного життя суспільства. Однак багато що залежить від активної позиції самої особи та її протидії силам зла.

    Алкоголізм, наркомані, токсикоманія і правопорушення

  Зв’язок між цими явищами  і вчиненням правопорушень, очевидний  – величезна кількість протиправних  дій скоюється в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння.

  Алкогольна, а особливо наркотична залежність є страшними хворобами, які виліковуються з великими труднощами, а в деяких випадках стають невиліковними. Вживання алкогольних напоїв не рідко закінчується алкоголізмом, а звичка вживати наркотики чи отримувати “кайф” за допомогою

Психотропних речовин швидко і майже завжди перетворюється в потребу, а потім у залежність від них, подолати яку стає неможливо. Людина перестає бути нормальною особистістю. Для задоволення “звички” потрібні кошти, причому дедалі більші. Звідси поява злочинів, мотивом яких було бажання здобути гроші для цих цілей: адже наркотики коштують дорого, та й алкоголні напої теж не дешево. Внаслідок зростання кількості небезпечних злочинів, зв’язаних зі станом алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або з “потребами” зумовленими алкоголізмом чи наркоманією, були прийняті жорсткі законодавчі рішення, спрямовані на протидію поширенню наркотиків і психотропних речовин і пропаганді вживання цього дурману. Передбачено покарання до 5 років позбавлення волі за відкрите вживання наркотиків у місцях масового перебування громадян, до 10 років позбавлення волі може отримати особа, яка схиляє інших до вживання наркотиків. Дії, які мають метою збут подібного “товару”, можуть потягти за собою покарання до 10-12,

а у певних випадках – і до 15 років позбавлення волі.

       Особа, яка вчинила  злочин у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, не звільняється від відповідальності  за скоєне. Більш того, сп’яніння  може бути визнане судом обставиною, яка обтяжує цю відповідальність.

       Отже, для зменшення  кількості правопорушень необхідно  усунути причини і умови, які  породжують шкідливі і небезпечні  для суспільства діяння. Держава  має право і повинна вести  боротьбу з викоріненням правопорушень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального розвитку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     Висновок

 

В даній роботі було розглянуто основні положення категорії правопорушення, з’ясовано причини їх виникнення.

       1.Злочини і  інші правопорушення негативно  впливають на розвиток суспільства. Злочинність і інші правопорушення  об’єктивно гальмують поступовий  розвиток нашого суспільства, подальше  вдосконалення суспільних відносин. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямовано на протизаконне задоволення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів.

       Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному  відрізку часу і конкретному  суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як за ступенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридичними ознаками. Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історичній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умови, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними. Викорінення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх інших правопорушень;

        2. Злочини, як  найбільш суспільно небезпечні  діяння мають порівняно меншу  латентність, здійснюються незначною  кількістю осіб, викликають активну  протидію правоохоронних органів  і негативну оцінку всіх членів  суспільства.

         Що стосується  інших видів правопорушень, то  вони складають великий масив  і латентність, не завжди отримують  негативну оцінку і часто передбачають  відповідальність;

         3. В роботі  звернуто увагу на необхідність  активізації дослідження про  правопорушення і відповідальність в галузевих науках; поки найбільшу розробку ці питання отримали термінологію;

         4. Багато  чисельність причин, умов правопорушень  роблять їх важко аналізуючими. Докладний аналіз можливий в  роботі, спеціально присвячених окремим видам правопорушень в областях народного господарства і в галузях законодавства економіка має бути моральною, розвиток економіки – не самоціллю, а засобом прогресу особистостей і суспільства;

         5. В роботі  визначено причини, що призвели  до погіршення кримінальної ситуації в Україні; Безробіття, складні економічні умови життя, низький рівень правової культури, падіння авторитету влади та інші.

          6. Кількість  шкідливих і небезпечних для  суспільства діянь зросла, якби  вони не були заборонені, чи за них були встановленні неефективні санкції, або, якою б правові заборони можна було порушувати безкаранно.

      Однак це зовсім  не означає, що боротьба з правопорушеннями  в сучасних умовах нереальна. Адже глобальне завдання включає  в себе зміну всіх сторін суспільного життя в тому числі і тих, що породжують правопорушення. В цьому процесі повинен брати участь весь народ, всі державні і суспільні організації і навчальні заклади. Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопорушень, причин і умов, які породжують їх.

       На мою думку, важливим напрямком боротьби  з кримінальною злочинністю є  залучення громадян до охорони  майна та захисту від агресивних  посягань. Для ліквідації деяких  правопорушень необхідно: 1) Провести  медико-біологічні заходи проти алкоголізму і наркоманії; 2) Організувати статистичний облік злочинності; 3) Громадяни повинні бути інформовані про правові вимоги, пред’явлені державою; 4) Підвищити результативність діяльності правоохоронних органів; 5) Боротися з наркобізнесом.

 

 

 

 

   

    

  Список використаних джерел

 

Закони та інші нормативно-правові акти

 

 

1.Конституція України : Прийнята  на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року// Голос України. – 1996. – 13 лип.

2.Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Парламентське видавництво, 1997.- С.8-9

3.Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально-правового  значення .- К.:А.С.К., 1997 . – 320с.

4.Кодекс законів про працю  України. Офіційне видання. – К.:Парламентське  видавництво, 1997. – 144с.

5.Цивільний кодекс України.Офіційне  видання.- К.:Парламентське видавництво , 1997. – С.77-83

                                           Література

1.Бабій Б.М.,Бурчак Ф.Г. Юридичний  словник.- 2-ге вид.,перер.і доповнене.-К.,

1983.-871с.

2.Бармак М.В.,Бармак О.Я.Основи правознавства:Посібник для абітурієнтів,учнів,вчителів.-Тернопіль: Підручникиі посібники,1999.-192с.

3.Біленчук П.Д.,Сливка С.С. Правова деонтологія:Підручник для вищих навч.

Закладів.- К.: Атіка.1999.-С.277-292

4.Денисов Ю.А.Общая теория правонарушения и ответственности.- Львів,1983.

-С.368-376

5.Дубинин Н.П. и др..Генетика,поведение , ответственность.- М,:Политиздат, 1989.- 350с.

6.Копєйчинков В.В. Загальна теорія держва та права.:Навчальний посібник/ А.М.Колодій , С.Л.Лисенков та інші.- К.:Юріком Інтер,2000.- 320с.

7. Копєйчинков В.В. Правознавство : Навчальний посібник / В.І.Бобир , С.Е.Демський, А.М.Колодій та інші.- К.:Юрінком Інтер, 1999.-704

8. Костенко О. Політика і злочинність//Товариш.-1999.-січень(№2).-С.4

9.Котюк В.О. Теорія права:Курс лекцій.- К.:Вен турі, 1996.- 208с.

10. Котюк І.І. Основи публічного  права України.- К.:Логос , 1998.-С.106-138

11.Кудрянцев В.Н. Правонарушение : их  причины и предупреждение .- М.: Московський  рабочий , 1977 .- с.78

12.Лазарев В.В. Теория права и государства :Ученик для юридических вузов.- М.:Право и Закон , 1996.- 424с.

13.Литвак О.Злочинність :її причини та профілактика .-К.: Україна ,1997.- 167с.

14. Малеин Н. С. Правонарушение:  Понятие,  причины,  ответствен ность.- М. .: Юрид. лит., 1985. — 192 с.

15.Марченко М.Н. Общая теория  государства и права: Теория права  Т.2..- М.,1998.-776С.

16. Матузов Н.И., Малько А.В Теория государства и права: Курс лекций.- М.,2000. – 776с.