Причини правопорушень в Україні і наслідки їх подолання

Офіційне поняття злочину дається у ст.7 ККУ, згідно з якою «злочином визначається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння

(дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України ,його політичну і

 

————————

¹  Котюк І.І. Основи публічного права України .- К.:Логос ,1998. – С.138

економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом0 але через малозначність не являє суспільної небезпеки ».²

Для того, щоб правопорушення вважалося злочином, воно повинно містити в собі так ознаки: кримінальна протиправність; суспільна небезпечність; винність; карність.

         Суспільна небезпека – оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об’єктам, що охороняються кримінальним законом.

    Друга ознака злочину  – кримінальна протиправність- указує, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

     Третя ознака- винність –указує, що діяння вважається злочином, якщо воно здійсненне умисно чи з необережності.Там, де нема вини, нема злочину . Діяння може бути суспільно небезпечним0 але якщо нема вини- це не злочин.

    Карність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.

   Правопорушення, що не настільки  небезпечні, як злочин, і відповідальність  за які не передбачено кримінальним  законодавством, належить до проступків.

Якщо діяння охоплює всі ознаки, визначені в кримінальному законі, але позбавлене суспільно небезпечного характеру , воно не являється злочином, а може бути протиправним проступком співвідносного виду(цивільного ,

 

 

————————

²Криінальний Кодекс України :Нормативні акти крим. –прав. Значення . – К.:А.С.К.,, 99

 

адміністративного, дисциплінарного) або правомірним діянням. ¹

       Види проступків  за характером своєї суспільної  значимості один від одного  не відрізняються : всі вони суспільно  шкідливі, але не небезпечні для  суспільства. Однак проступки різних  видів посягають на різні, більш  чи менш самостійні сторони правопорядку.

      Якщо одне не  суспільно шкідливе діяння одночасно  торкається різних сторін правопорядку, воно являється проступком декількох  видів (цивільним і адміністративним, дисциплінарним і т.д.) . Наприклад , якщо власник автомобіля порушує  правила дорожнього руху(не здійснюючи при цьому злочину) і спричиняє майнову шкоду, перехожому, діяння одночасно являться і адміністративним, і цивільним проступком. В цих випадках особа може нести одночасно відповідальність різних видів : цивільно-правову і адміністративну, адміністративну і дисциплінарну, крім випадків, коли закон прямо це забороняє.

     Злочин і аналогічний  проступок в одному діянні  не можуть поєднуватись .

     Проступки- менш небезпечні для суспільства діяння. Вони посягають на цінності, що охороняються всіма іншими ( крім кримінально-правових) нормами права – цивільного, адміністративного, трудового, екологічного, фінансового тощо. Тому серед проступків розрізняють адміністративні ,  дисциплінарні, цивільно-правові, конституційні, матеріальні та інші.

    Проступки-делікти (з лат. delictum- проступок ) – правопорушення, які завдають шкоду особі, суспільству, державі, і являються основою для притягення правопорушника до передбаченої законом відповідальності.

      Адміністративними правопорушеннями( проступками) визнається

Протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає

 

————————

¹ Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. –Львів ,1983. – С.374

²Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судовой практике. – К.: Юринком , 1995. –С.132

 

на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність .¹

          Адміністративне  правопорушення має притаманні  тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести : протиправність, винність і відповідальність ( адміністративне  стягнення ).

     Визначальною з названих  ознак є поняття діяння, забороненого  адміністративним законодавством. По-перше, це вольовий акт поведінки певної особи ; по-друге, воно має два аспекти поведінки : дію чи бездію. Дія – активне невиконання законних вимог, а також порушення встановленої нормами права заборони ( наприклад , порушення правил полювання). Бездія- пасивне невиконання передбачених законодавчими і нормативними актами обов’язків.

       Важливою ознакою  адміністративного правопорушення  є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння  є антигромадським і завдає шкода інтересам громадян , суспільства , держави.

        Адміністративне  правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи бездіяльність  чітко заборонена відповідною  нормою адміністративного законодавства, оскільки може завдати шкоди  інтересам особи, матеріальним речам, а також загрожує небезпекою.

    Правові норми, за порушення яких настає адміністративна відповідальність, урегульовані не тільки нормами адміністративного права, а й іншими галузями права, саме : цивільного , трудового, земельного тощо ( порушення правил охороні праці – трудове право ; агрохімічні норми  - земельне право.).

Наступною ознакою є вина, тобто психічне ставлення особи до її поведінки та наслідків.Вина виступає у двох формах:у вигляді умисної  та необережної.

 

 

————————

¹Кодекс України про адміністративні правопорушення .- К.:Парламентське видавництво , 1997.

 

    Адміністративне правопорушення  багато в чому нагадує злочин-так  само воно може бути спрямоване  проти громадського порядку, власності, прав і свобод громадянина тощо. Головною ознакою, за якою адміністративні правопорушення відрізняються від кримінальних злочинів , є менший ступінь суспільної небезпеки. Адміністративне правопорушення переростає у злочин : якщо адміністративний проступок набув ознак складу злочину;якщо адміністративне правопорушення вчинене вдруге.

            Із співвідношення відповідних  статей кримінального законодавства  і законодавства про адміністративні  правопорушення видно, що і злочини  і адміністративні правопорушення  посягають на однакові за своїм характером об’єкти, саме це складає суспільну небезпеку. Завдання адміністративного і кримінального законодавств складається в охороні від посягань одних і тих же об’єктів.

            Дисциплінарні проступки – це суспільно небезпечні вчинки, які заподіюють шкоду внутрішньому порядку діяльності підприємств, установ, організацій і тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність. У Кодексі законів про працю визначено два види стягнень, що можуть бути накладені на працівників – догана і звільнення. Робота деяких категорій працівників пов’язана з підвищеним ризиком і небезпекою, що зумовлює потребу в додержанні чіткої дисципліни і порядку(залізничники, авіатори, митники,інш.)

           Цивільно-правові проступки – це суспільно небезпечні порушення майнових і пов’язані з ними особистих відносин, які регулюються нормами цивільного, трудового, сімейного, фінансового, аграрного права. На відміну від злочинів, цивільні проступки не мають вичерпного переліку у законодавстві, а їх юридичні наслідки тягнуть за собою правовідновлюючі заходи(не виконання обов’язків за цивільно-правовим договором). Цивільно-правова відповідальність носить в значній мірі компенсаційний характер. Головна мета цивільно-правової відповідальності, на відміну від кримінальної і адміністративної – не покарання чи перевиховання, а відшкодування завданих збитків, оскільки цивільне порушення завдає шкоди насамперед конкретній фізичній чи юридичній особі.

            Конституційні проступки – завдають шкоди державному ладу; його об’єктом є закріплені Основним Законом порядок організації та діяльності органів державної влади і глави держави, порядок утворення інших органів держави, форма правління та устрій держави, отже, об’єктом такого проступку можусть ставати форма або апарат держави; ними можуть бути також конституційні права людини.

     Новим видом правопорушення  являються податкові проступки – суспільно небезпечні протиправні діяння, які порушують права і законні інтереси суб’єктів податкових правовідносин.

          Матеріальні проступки – суспільно небезпечні протиправні вчинки, які  складаються в винному нанесенні збитків майну підприємства його робітником. Матеріальну відповідальність покладено за шкоду, заподіяну підприємству чи організації внаслідок порушення трудових обов’язків.

        Трудове правопорушення(порушення трудового законодавства) – це винне протиправне діяння суб’єкта трудового права, яке складається з невиконання, порушення трудових обов’ язків і заборонене санкціями, які містяться в нормах законодавства про працю .¹

        Процесуальне правопорушення зв’язане з порушенням громадянами чи державними органами інтересів правосуддя чи процесуальних прав сторони, з якою правопорушник перебуває в правовідносинах. Не являються  процесуальними правопорушеннями незначні втрати процедурного характеру, які допускаються громадянами.

    Отже, проступки – звичні, ординарні правопорушення . Вони  відрізняються 

 

     

————————

¹Лазарева В.В.  Теория права и государства: Ученик для юридических вузов. – М.:Право и Закон, 1996. – С.240

Один від одного не ступенем своєї шкідливості для суспільства, а іншими матеріальними рисами і ознаками, обумовленими особливостями тієї сторони правопорядку, на яку вони посягають.

      В залежності від  характеру цивільно-правового порушення  розрізняють: договірні правопорушення і позадоговірні правопорушення. Перші зв’язані з порушенням зобов’язань сторін цивільно-правового договору, другі – з невиконанням чи з недотриманням умов цивільно-правових норм.

Від цивільного правопорушення слід розрізняти невинне нанесення шкоди (ст..454 ЦК Укр.), порушення майнових прав наслідок правомірних дій – рятування майна(ст..472 ЦК Укр.).¹

     Крім приведеного вище поділу існують і інші основи класифікації правопорушень. Базуючись на наявності економічних, соціальних, політичних відносин суспільства, розрізняють три види правопорушень: а) в сфері соціально-економічних відносин(власність, праця, розподіл і інш.); б) в сфері побуту і дозвілля (сім’я, суспільний порядок); в) суспільно-політичній сфері (діяльність державного апарату). Можлива класифікація правопорушень і за іншими критеріями (наприклад, в наукових цілях). Так, можна розрізняти правопорушення, які посягають на духовні чи матеріальні блага, суспільні чи особисті інтереси, правопорушення в сфері нормотворчої діяльності.

      Правопорушення по  колу осіб: особисті і групові (колективні).

Груповими називаються правопорушення, скоєні об’єднанням дій членів групи, які характеризуються визначеним ступенем загальності інтересів, цілей і єдністю дій.

      Отже, різні  види правопорушень знаходяться  в тісному зв’язку та взаємозалежності  між собою.

 

 

 

————————

¹  Цивільний кодекс України .- Офіційне видання.- К.:Парламентське видавництво , 1997

II.3. Основні теорії виникнення правопорушень.

 

• Соціологічні теорії причин злочинності:

1. Ведучою теорією являється теорія науково-технічної революції як комплексної причини злочинності в ХХ ст. НТР визнає такі серйозні соціальні зміни, як індустріалізацію, урбанізацію, автомо-білізацію, міграцію. Вони порушують традиційні форми сімейних зв’язків, релігії, культури, в наслідок відбуваються відчуження і знеособлення людини, придушення її індивідуальності. Концентрація населення в містах, розповсюдження загальної байдужості підвищують агресивність, егоїзм, індивідуалізм і емоційну нестриманість, що веде до злочинності.

2. Вчення Є.Сатерленда про диференціальні асоціації (різні зв’язки). Суть цієї теорії зводиться до того, що злочинцями не народжуються, а навчаються в процесі багатогранних контактів особи в групах антигромадських поглядів, установок і пропозицій веде до злочинності в інших осіб і навпаки. Але ця теорія не пояснює походження злочинності, вона вважає що злочинність вічно присутня людському суспільству. Вона критикує біопсихіатричні фактори злочинності і ігнорує свободу волі людини.
3. Теорія соціальної дезорганізації ( аномії). ЇЇ суть : різний рівень багатства і бідності, велика соціальна нерівність ведуть до злочинності. Американський кримінолог Т.Є.Шур вважає США злочинним суспільством , оскільки воно нерівноправне суспільство. Соціальна єдність суспільства веде до нормального життя і зменшення злочинності.
4. Теорія багатофакторності (Кете Гере). До таких факторів відносять : фізичні, кліматичні, теоретичні, психічні, антропологічні, соціальні. Барт нарахував більше 170 таких факторів, хоча і ця теорія не давала системного аналізу.
5. Класова теорія . Її суть зводиться до того, що основною причиною злочинності є класова приналежність і майнова нерівність .

Крім того французький вчений Стансю називає 11 основних факторів злочинності :

      1)дегуманізація людських  законів в результаті НТР ;

      2)урбанізація –  ріст великих міст ;

      3) індустріалізація ;

      4) конкуренція ;

      5) бідність і велика  розкіш населення ;

      6) фрустрація –  емоційне незадоволення потреб  і інтересів багатьох людей ;

      7) страх перед  новими хворобами ;

      8) нудьга та незайнятість ;