Основні функції держави та права

У період існування  Київської держави існували дві  системи управління. Перша з них – десяткова – випливала з військової організації. Тисяча втратила реальний математичний зміст і стала територіальним поняттям – округом, який очолював тисяцький. Він був керівником військових сил округу, здійснював поліцейську, судову і фінансову владу. Тисячі поділялися на сотні на чолі з сотськими, що виконували фінансово-адміністративні та судові функції.

Другою системою управління була двірцево-вотчинна. Вона утворилася на дворі князя. До її складу входили люди, які стали виконувати доручення князя, що мали загальнодержавне значення і не належали до їхніх безпосередніх обов’язків при дворі.

На місця  посилалися представники центральної  влади – намісники і волостелі. Вони відали адміністративними і  судовими справами. Селами управляли старости, що обиралися їх жителями.

Суд у Київській  державі не відокремлювався від  адміністрації. Суддею насамперед ставав князь котрий важливі справи розв’язував спільно зі своїми боярами.

Отже, Київська Русь була однією із могутніх держав середньовічної Європи. Високий авторитет Київської Русі у тогочасному світі закріплювався тісними матримоніальними зв’язками київських князів з багатьма зарубіжними дворами. Після смерті Ярослава держава була поділена на 6 частин. Це призвело до розладу Київської держави у 30-40-х роках XII ст.   

Висновки

Півторатисячолітній шлях державно-правової традиції українського народу позаду. Шлях злетів і падінь, перемог і поразок, досягнень і прикрих помилок. Головне в тому, що навіть періоди розривів в єдиному діалектичному ланцюзі державно-правового розвитку не знищили тяглості українського народу до національної державності. Особливості національного характеру державотворчого процесу прослідковуються в історичних формах правління, виборності органів влади і управління, судочинстві. Ми можемо говорити про наявність таких рис державотворення як пріоритетність колективних засад над індивідуальними, сплетіння запозичених і національних традицій, правовий нігілізм і широку ініціативу судів.

Позаду залишилася півторатисячолітня історія української державності і вісім років незалежної України.

Розбудова самостійної  держави — тривалий і складний процес. Україна настирливо веде пошуки власного історичного шляху. В держапному будівництві є і здобуїки, і прорахунки. Найбільшим досягненням молодої демократії республіки є прийняття Конституції України. Чималими є здобутки у сфері зовнішніх відносин. Україна стала рівноправним членом світової спільноти. Майже завершено процес реформування державного механізму, але не ліквідовані протиріччя між законодавчою і виконавчою гілками влади. Значні зміни відбулися в судовій системі, в інших правоохоронних органах. Не припиняється кропітка робота з формування законодавства. За роки незалежності Верховна Рада України прийняла близько 600 законів. В умовах відсутності цілісної концепт ії переходу від тоталітарного до демократичного суспільства багато з них виявилися відірваними від життя. Створення нових законодавчих актів, внесення змін і доповнень до чинного законодавства часто здійснювалося на недостатньому науковому і юридично-технічному рівні…

… життя триває, пудується  наша держава, і якою вона буде залежить тількі від нас

Список  використаних джерел

1. Малик Я. “Історія української державності”/ Я.Малик,Б.Вол, В.Чуприна. – Львів: Аверст, 1995 р. – С. 3-15, 28, 38-49.
2. КульчицькийС.“Історія держави і права України”/С.Кульчицький, М.Настюк, Б.Тищик – Львів : Аверст ,1996 р. – С. 7-10, 17-31, 145-172.
3. ПанюкA. “Історія становлення української державності”/А.Панюк, М.Рожик – Львів 1995 р. – С. 32-34, 41-45, 98-140.
4. ШевченкоО. “Історія держави і права України” / О. Шевченко .- Київ.: Вища школа, 1996 р. – С. 68-78.
5. Хрестоматія “Історія держави і права України”/[За редакцією О.Шевченка ]– Київ.:Право,1996 р. – С. 78-80, 81-83, 110-115.
6. Грабовський С. “Нариси з історії українського державотворення”/С.Грабовський, Л.Шкляр. – Київ.: Вік, 1995 р. – С. 96-115, 168-179.
7. “Хрестоматія з історії держави і права України” ./[За редакцією В.Гончаренка] – Киів.: Право, 1997 р. – С. 29-39, 145-145, 155-157, 163-167, 171-173, 216-217.
8. “Хрестоматія з історії держави і права України” /[ За редакцією В.Гончаренка ] – Киів.: Право, 1997 р. – С. 10-13, 21-24, 28-32, 36-40, 44-47, 52-61, 74-75, 98-99, 100-102, 176-178, 685-689, 704-707.
9. Музиченко П. “Історія держави і права України” / П. Музиченко.– Одеса .: Маяк, 1998 р.– С. 237-256.  
10. Борисенко В. Курс української історії. З найдавніших часів до ХХ ст./ В. Брорисенко. - К.: Атіка, 1999.- 146 с.
11. Борисовский П. Древнейшеепрошлоечеловечества/ П. Борисовський. – Львов.: Мета, 1979.-256.
12. Гладилін В. Поселення - мільйон років. Наука і культура: Україна: Щорічник. / В. Гладилін.- К.: Вища школа.– 1986.- 158 с.
13. Кравченко С. Археологія та стародавня історія України./ C.Кравченко.- К.: 1989. – 189 с.
14. Полонська-Василенко Н. Історія України./ Н.Полонська-Василенко. - К.: Знання, 1993.-169 с.
15. Субтельний О. Україна. Історія./О. Субстельний. - К.:Вища школа, 1993.- 213с.

¹ «Хрестоматія з історії держави і права України» т.1 за ред. В. Гончаренка, стр. 29-39