Нормотворча діяльність Президента України

  Окрім того, за порядком своєї реалізації нормотворення слід вважати насамперед процедурно-процесуальною діяльністю, тобто комбінованим видом юридичної діяльності. Це твердження вимагає свого роз’яснення. Попередньо нами зазначалося, що в юридичній науці не можна ототожнювати категорії «процес» і «процедура». Як відомо, будь-який вид конституційного процесу є процедурою, тобто організаційними відносинами, але не будь-яка конституційна процедура має властивості юридичного процесу. Адже цілком очевидно, що процедура визначається як матеріальними нормами конституційного права, так і процесуальними. В іншому випадку матеріальне конституційне право було б представлене винятково нормами- принципами і нормами-дефініціями.

  За своїм змістом процесуальне  право регулює ті суспільні  відносини, які передбачають можливість  виникнення та потребу вирішення  конституційного спору в судовому  та «квазісудово- му» порядку. Отже, предмет процесуального права супроводжується спеціальним правовим режимом регулювання відповідних суспільних відносин. Натомість «безконфліктний» порядок реалізації прав та обов’язків суб’єктами права, як то порядок організації Верховної Ради України й інші конституційні процедури, які не передбачають свого обов’язкового врегулювання з участю Конституційного Суду України, адміністративних судів чи суб’єктів «квазісудового» розгляду, належать до матеріального конституційного права [24, 25]. Таким чином, пізнання та усвідомлення юридичної природи нормотворення дає змогу дійти висновку про гармонійне поєднання у цьому виді юридичної діяльності як матеріального, так і процесуального права, оскільки чинне законодавство унормовує не лише процедуру нормотворення як систему послідовних процедурних стадій, а й передбачає судове та позасудове оскарження як відповідних процедур, так і їх кінцевого результату — нормативно-правових актів.

  Узагальнюючи попередні теоретичні  положення, можна дійти висновку, що нормотворчість — це цілеспрямована  юридична вольова процедурно-процесуальна  діяльність народу України, Української  держави, територіальних громад, Автономної  Республіки Крим, інших суб’єктів  нормо- творчості, уповноважених створювати, змінювати чи скасовувати нормативно-правові акти у межах і порядку, визначених Конституцією та законами України. Тобто нормотворчість є процесом втілення волі та законних інтересів суб’єктів нормотворчості в нормативно-правових актах.

  Запропоноване визначення нормотворчості  є найбільш загальним для цього  виду юридичної діяльності. Натомість, застосовуючи критерії сутності (походження, суб’єктів нормотворення), змісту (предмета правового регулювання, компетенції) та форми (джерела об’єктивації  результатів нор- мотворчості), а також інші (галузі законодавства, юридичної сили, часу тощо), можна диференціювати різні види нор- мотворчості. Свідомо уникаючи здійснення комплексної класифікації та систематизації нормотворчості, які є предметом самостійних наукових досліджень, зазначимо, що традиційним суб’єктом нормотворчості в Україні та більшості зарубіжних держав світу залишається держава та її органи, наділені нормотворчими повноваженнями — парламент, глава держави, уряд тощо. Цю тезу підтверджує кількість, якість і всеосяжність регулятивного впливу нормативно-правових актів, виданих чи санкціонованих державою в особі її уповноважених органів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Алексеев С. С. Общая теория права : учеб. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 2008. — 576 с.

2. Белов Д. М. Конституційно-правове  регулювання інституту президента  в Україні та Франції : моногр. / Д. М. Бєлов, Ю. М. Бисага. — Ужгород, 2007. — 216 с.

3. Дмитриева Л. И. Участие Президента  Российской Федерации в законодательном  процессе : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — М., 2005. — 19 с.

4. Загальна теорія держави і  права : підруч. / за ред. М. В. Цвіка та О. В. Петришина. — Х.,

2009. — 584 с.

5. Кашанина Т. В. Юридическая техника : учеб. — М., 2007. — 512 с.

6. Кельзен Ганс. Чисте правознавство / пер. з нім. О. Мокровольського ; з дод. : Проблеми справедливості. — К., 2004. — 496 с.

7. Кулапов В. Л. Теория государства  и права : учеб. / В. Л. Кулапов, А. В. Малько. — М., 2008. — 384 с.

8. Лавринович О. В. Всеукраїнський  референдум 1 грудня 1991 р. : досвід визначальних  рішень вітчизняного державотворення // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2010. — № 12. — С. 5-10.

9. Литвак О. М. Правова природа інституту  президентства : моногр. / О. М. Литвак, Н. О. Рибалко. — К., 2010. — 168 с.

10. Марченко М. Н. Источники права : учеб. пособ. — М., 2005. — 560 с.

11. Научные основы советского правотворчества / О. А. Гаврилова, Н. П. Колдаева, А. С. Пиголкин, С. В. Поленина, Р. О. Халфина / под ред. Р. О. Халфиной. — М., 1981. — 317 с.  О. Скрипнюк, В. Федоренко

12. Нисневич Ю. А., Платонов В. М., Слизовский  Д. Е. Законодательная деятельность : политикоправовой анализ : учеб. пособие для студ. — М., 2007. — 285 с.

13. Нормография : теория и методология  нормотворчества : учеб.-метод. пособие / под ред. д-ра юрид. наук Ю. Г. Арзамасова. — М., 2007. — 560 с.

14. Правотворчество в СССР / А. В. Мицкевич, А. С. Пиголкин, А. А. Тиле, В. В. Тищенко  и др. / под ред. проф. А. В. Мицкевича. — М., 1974. — 319 с.

15. Правотворчість // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. — К., 2003. — Т. 5: П-С. — С. 51.

16. Про нормативно-правові акти : проект Закону (реєстр. № 7409 від 1 грудня 2010 р.) // http: //w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39123

17. Про нормативно-правові акти : проект Закону (реєстр. № 1343 від 14 січня 2008 р.) // http: // http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31313

18. Про Положення про порядок  підготовки та внесення проектів актів Президента України : Указ Президента України від 15 листопада 2006 р. № 970 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 47. — Ст. 3123.

19. Сав’як О. В. Правовий звичай у  системі джерел конституційного  права України : автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2008. — 21 с.

20. Скрипнюк О. В. Курс сучасного  конституційного права України : академ. вид. — Х., 2009. — 468 с.

21. Скуратов Д. Ю. Отдельные проблемы  участия Президента РФ в правотворческом  процессе / под ред. С. А. Авакьяна. —  М., 2007. — 141 с.

22. Сырых В. М. Теория государства  и права : учеб. для вузов. — 5-е изд. стер. — М., 2006. — 704 с.

23. Фаткуллин Ф. Н. Проблемы теории  государства и права. — Казань, 1987. — 336.

24. Федоренко В. Утвердження процесуального  конституційного права як запорука  дієвості принципу верховенства права в Україні // Право України. — 2010. — № 3. — С. 89—97.

25. Федоренко В. Л. Матеріальне і  процесуальне право як складові  системи конституційного права  України // Адвокат. — 2006. — № 11. —  С. 3—7.

26. Федоренко В. Л. Рішення всеукраїнського референдуму та їх юридична природа : проблеми конституційної теорії та практики // Вибори та демократія. — 2010. — № 4. — С. 4—10.

27. Федоренко В. Л. Теоретичні основи  системи конституційного права  України : дис. ... д-ра юрид. наук / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого — Х., 2010. — 549 с.

28. Цоклан В. І. Система сучасних  джерел конституційного права  України : моногр. / В. І. Цоклан, В. Л. Федоренко ; за ред. В. Л. Федоренка. — К., 2009. — 400 с.

29. Чиркин В. Е. Публично-правовое образование. — М., 2011. — 336 с.

30. Явич Л. С. Общая теория права : учеб. — Л., 1976. — 287 с.

  Скрипнюк О. В., Федоренко В. Л. Правотворчість  Президента України та її нормопроект- не забезпечення: питання теорії і практики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАВОТВОРЧІСТЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ТА ЇЇ НОРМОПРОЕКТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Анотація

В публікації висвітлено сутність на зміст нормотворчої діяльності Президента, проаналізовано форми втілення результатів нормотворчості Президента України. Наголошується на сферах втілення такої діяльності. Стаття дає перелік повноважень,які не можуть бути реалізованими без нормотворчості Президента України.  Детально описано процес безпосередньої нормотворчості Президента України, та прямої чи опосередкованої участь у інших видах нормотворчої діяльності. В статті визначено коло суб’єктів, які уповноважені вносити проекти правових актів Президента України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАВОВІ АКТИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ: ЮРИДИЧНА ПРИРОДА, СТАТУС, ФУНКЦІЇ

Анотація

У публікації визначено повноваження Президента України, що здійснюються через прийняття ним нормативних актів. Дається перелік актів Президента та їх особливості.Визначено правову основу його нормотворчої діяльності. Встановлено коло питань,з приводу яких Президент видає нормативні акти, та встановлено їх місце в ієрархічній системі нормативно-правових актів. У статті розглянуто функції таких актів. Досліджено проблема делегування законодавчих повноважень главі держави

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОЦЕДУРНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ НОРМОТВОРЧОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ: ОСНОВНІ ТЕЗИ

Анотація

У статті висвітлюється процес прийняття актів Президента України. Вказано на процедурно-процесуальу  діяльність глави держави, як суб’єкта нормотворчості. Висзачається суть поняття «нормотворчість». Також розглянуто стадії та мету нормотворчої діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НОРМОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА

Анотація

У статті проаналізовано нормотворчу діяльність глав держав. Порівняно норми конституцій, що визначають нормотворчу діяльність глав держав . Розглянуто право законодавчої ініціативи, право відкладального вето Президента України, процес видання підзаконних нормативних актів главою держави. Проаналізовано проблему контролю над нормотворчою діяльністю  Президента України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Результати комплексного аналізу положень ч. 1 ст. 106 Конституції України дають змогу дійти висновку, що Президент України здійснює низку повноважень, за допомогою яких він реалізує свої основні завдання та функції як глава держави. Серед цих повноважень слід вирізняти представницькі, установчі, програмні, безпекові й оборонні, зовнішньополітичні, контрольні, арбітражні, інституційні,кадрові та ін. Усі ці види повноважень не можуть бути реалізованими без нормотворчості Президента України. Саме ці види повноважень і визначають зміст нормотворчої діяльності Президента України.[7]

Президент України впливає на законодавчій процес. Він має право законодавчої ініціативи. Таке право закріплює за Президентом України стаття 93 Конституції України. При цьому ця ж стаття зобов’язує Верховну Раду України розглядати позачергово ті законопроекти, котрі Президент України визначив як невідкладні. Відповідно до ст.156 Конституції України  законопроект про внесення змін до Основного Закону може вносити Президент України.[1]

Для промульгації законопроекту Президентові України виділено термін у 15 днів. Протягом цього час у Президент може підписати документ або повернути його на повторний розгляд до Верховної Ради України зі своїми зауваженнями та пропозиціями. При цьому для подолання вето Глави держави потрібно дві третини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. [4]

Президент України згідно зі своїми конституційними повноваженнями, визначеними у ч. 1 ст. 106 Конституції України, видає укази і розпорядження, що є обов’язковими до виконання на території України. 1 Власне, категорія «нормотворча діяльність Президента України» і охоплюється саме виданням правових актів, які вміщують норми права як формалізовані загальнообов’язкові правила поведінки чи діяльності. Такими актами є, насамперед, укази Президента України. Рідше — розпорядження Президента України, якщо вони не стосуються виключно кадрових призначень і містять норми права.[8]

До компетенції Глави держави належать наступні нормативно– правові акти:– положення: про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України, інших формувань,створених відповідно до законодавства України; про порядок мобілізації; про Генеральний Штаб Збройних Сил України; про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців; – плани: розвитку Збройних Сил України; їх дислокації та розташування; мобілізаційні плани України на особливий період; стратегічні плани використання Збройних Сил України; – інші документи, що регламентують повноваження, організацію органів військового управління.

         Підготовку своїх правових актів та інших правових документів — послань, доручень, директив тощо — Президент України не може і не повинен здійснювати одноособово.Відповідне нормопроектне забезпечення нормотворчості Президента України здійснюється компетентними й Уповноваженими на те суб’єктами. [7]

Процедура нормотворчої діяльності Президента України, будучи видом юридичної діяльності глави держави і суб’єктів, уповноважених здійснювати нормопроектне забезпечення його діяльності, спрямованої на створення, зміну чи скасування нормативно-правових та інших правових актів Президента України, є системою логічно послідовних і взаємопов’язаних між собою стадій (етапів).Основними із них є: 1) стадія підготовки і подання проектів актів Президента України, або стадія нормопроектного забезпечення діяльності глави держави; 2) видання указів і розпоряджень, підписання інших правових актів Президента України; 3) офіційне оприлюднення та набуття чинності правовими актами Президента України; 4) оскарження та скасування правових актів глави держави (факультативна стадія).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Конституція України
2. Березнюк Я.О. Процедурно-процесуальні аспекти нормотворчої

діяльності президента україни: основні тези // Держава і право. – 2012 .  -  №  56 . – С.20 – 24.

3. Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції / В. Головатенко // Право України. – 2004. – № 3. – С. 14-18.
4. Макаров Г.В. Нормотворча діяльність глави держави: зарубіжний досвід та вітчизняна практика// Стратегічні пріоритети. – 2011. - №1(10). – С. 5 – 13.
5. Скомороха Т. Конституційно-правові засади актів Президента України //Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України / Інститут законодавства Верховної Ради України. - К., 2010. –С. 53- 59.
6. Скрипнюк О . Федоренко  В.Правотворчість президента україни та її нормопроектне забезпечення: питання теорії і практики//Право України – 2011.  -  № 4. – С.20- 25.
7. Скрипнюк О . Федоренко  В.Правотворчість президента україни та її нормопроектне забезпечення: питання теорії і практики // Право України. – 2011. - №3. – С  175- 186.
8. Федоренко В. Проблеми теорії та практики нормопроектного забезпечення діяльності Президента України // Громадянське суспільство в Україні : проблеми забезпечення правотворчої діяльності : матеріали міжнар. наук. конф. (7 квітня 2008 р.) / за ред. акад. Академії правових наук України О. В. Скрипнюка. — К., 2008. — С. 54–62.