Нормативно правові акти та їх систематизація

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І Поняття  та види нормативно-правових актів.

1.1. Поняття нормативно-правових актів..............................................................5

1.2. Види нормативно-правових актів...................................................................7

1.3. Чинність нормативно-правових актів...........................................................10

РОЗДІЛ ІІ Основні  засади систематизації.

2.1. Поняття та види систематизації нормативно-правових актів....................16

2.2. Загальна характеристика кодифікації, інкорпорації та консолідації.........17

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність обраної  теми полягає в тому, що нормативно-правовий акт є одним з основних джерел права сучасної держави. У ньому виражається більшість правових норм, які регулюють найбільш важливі з точки зору особистості, її інтересів і потреб суспільні відносини. Нормативні акти як форма (джерела) права починають видаватися з встановленням централізованого державного, посилення його ролі. З його допомогою встановлюються, змінюються або скасовуються норми права.

 Нормативно-правовий акт — це офіційний документ. Як і будь-який документ, він є носієм інформації, а саме інформації про норми права. Як правовий акт, він має юридичної силою і є обов'язковим для всіх осіб, котрим адресовано. Це акт правотворчості, результат діяльності компетентних державних органів, а тому акт владний. За допомогою нормативних актів веління державних органів стають загальнообов'язковим.

Нормативні акти складають єдину ієрархічну систему. Вона відображає ієрархічну систему державних органів. Нормативні акти ієрархічно вищих органів мають і вищої юридичної силою по відношенню до актів нижчих органів. Актами вищої юридичної сили є закони.

Всі разом взяті нормативні акти складають систему законодавства в широкому сенсі цього слова. У вузькому розумінні під законодавством розуміється тільки система законів.

На всіх етапах розвитку української державності право було важливим та ефективним інструментом керівництва суспільством. І в даний час правильне відображення потреб життя, ефективність, повнота і своєчасність законодавчих рішень, висока якість законів стають багато в чому визначальними чинниками політичного, соціального та духовного оновлення України, економічних перетворень в країні.

Для кожного громадянина, де б він не працював і будь-якою діяльністю не займався, право завжди сприймається як ті чи інші акти. Правові акти — наочне структурний вираз права. І їх треба добре знати, вміло готувати і правильно застосовувати. Особливо це важливо для юристів, оскільки від них залежить безпосереднє формування масиву нормативно-правових актів.

Метою даної курсової роботи стало прагнення більш  докладно вивчити нормативно-правові  акти, систематизацію нормативно-правових актів, їх вплив на суспільство.

Об'єктом мого дослідження  є авторські роботи, які в тій  чи іншій мірі висвітлюють нормативно-правові  акти. Предметом же мого дослідження є розвиток і сучасний стан теоретичних поглядів на нормативно-правовий акт, як джерело права.

Завдання роботи:

  1. Розглянути поняття та ознаки нормативно-правових актів, а також розглянути класифікацію;

2. Вивчити нормативно-правові акти Українського права, їх види;

3. Вивчити дію нормативно-правових актів в Україні;

4. Розглянути поняття систематизації нормативно-правових актів і її види;

5. Розглянути кодифікацію,  інкорпорацію, консолідацію та інші  види систематизації.

Структура моєї роботи наступна: у першому розділі розкриваються поняття, види, чинність нормативно-правових актів в Україні, у другому — розглядається поняття і загальна характеристика систематизації і її видів: кодифікації, інкорпорації, консолідації та інших її видів. У висновку підводяться підсумки дослідження.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І Поняття та види нормативно-правових актів

1. Поняття нормативно-правових актів

Правовий акт —  акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб’єкта права, що регулює суспільні  відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов’язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформляється у встановлених законом випадках у вигляді письмового документа (акта-документа).

Ознаки правового акта:

1. виражає волю (волевиявлення) уповноваженого суб’єкта права, його владні веління [12, с. 311];
2. має офіційний характер, обов’язковий для виконання;
3. спрямований на регулювання суспільних відносин;
4. встановлює правові норми, а також конкретні правовідносини;
5. може бути актом-документом, зміст якого фіксується у встановленій законом документальній формі, і актом-дією, за допомогою якого виникає юридичний результат (встановлення правових норм, їх застосування і т.д.);
6. становить юридичний факт, що спричиняє певні правові наслідки.

Види правових актів  за формою вираження:

1. письмовий (акт — документ);
2. усний (заява, розпорядження, накази, вказівки);
3. конклюдентний (акт — дія).

Види правових актів  за юридичною субординацією:

• нормативні, що регулюють певну сферу суспільних відносин і є загальнообов’язковими;
• індивідуальні (ненормативні), що породжують права і обов’язки лише у тих конкретних суб’єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку;
• інтерпретаційні (акти тлумачення норм права), що мають допоміжний характер і, як правило, „обслуговують” нормативні акти [12, с. 312].

Поняття „нормативно-правові  акти” включає комплекс актів  правотворчості, виданих органами законодавчої і виконавчої влади. Нормативно-правові  акти видаються органами державної  влади лише у певній формі й у рамках компетенції певного правотворчого органу. Звідси юридична чинність нормативно-правового акта визначається місцем у системі органів держави того органу, від імені якого він виданий. Нормативно-правовими вони називаються тому, що містять норми права загальнообов’язкового характеру. Власне кажучи, дане поняття є синонімом поняття „законодавство” у широкому розумінні слова.

Таким чином, нормативно-правовий акт — це загальнообов’язкове офіційне рішення спеціально уповноваженого суб’єкта, прийняте в певному порядку, яке встановлює нові правові норми, змінює або скасовує вже наявні [1, с. 146].

Нормативно-правовий акт  виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права  і функцію форми права, тобто  виступає як спосіб існування і вираження норм права.

Ознаки нормативно-правового  акта:

1. приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (правотворчими органами) або народом (референдум);
2. завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) діючі, чітко формулює зміст юридичних прав і обов’язків;
3. відповідає Конституції, міжнародним договорам держави, не суперечить актам вищої юридичної сили;
4. приймається у формах, встановлених для кожного із суб’єктів правотворчості Конституцією, а також законами про нормативно-правові акти;
5. складається з додержанням правил нормо творчої техніки — має форму письмового акта-документа і суворо визначені реквізити;
6. приймається з додержанням визначеної процедури;
7. доводиться до відома населення у встановленому законом порядку — публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов’язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка. В Україні закони і постанови парламенту містяться на сайті Верховної Ради України, публікуються у „Відомостях Верховної Ради України”, газеті „Голос України”; постанови Кабінету Міністрів — у „Зібраннях постанов уряду України” і газеті „Урядовий кур’єр”; закони і підзаконні акти — у журналі „Офіційний вісник України”. Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, можуть бути в окремих випадках офіційно обнародувані через телебачення і радіо [11, с. 455].

 

 

1.2. Види нормативно-правових  актів

Види нормативно-правових актів за юридичною чинністю:

• закони;
• підзаконні нормативні акти.

Закон — це нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу, прийнятий вищим представницьким органом держави в особливому законодавчому порядку і регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Закони підрозділяються  на конституційні та звичайні. Конституційні  закони — це закони, що вносять зміни і доповнення до Конституції України. Вони визначають основи державного і суспільного ладу, правове положення особи та організацій. Звичайні закони — це закони, що регулюють певні та обмежені сфери громадського життя. Вони приймаються і діють у строгій відповідності до конституційних законів по всіх інших питаннях громадського життя.

Підзаконні нормативно-правові  акти — це нормативні акти правотворчих органів, що видаються на основі закону.

Вони підрозділяються  на:

1. загальні підзаконні акти: Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів;
2. місцеві підзаконні акти: рішення або постанови органів представницької і виконавчої влади на місцях (ради, муніципалітету, мерії) з різних питань місцевого характеру;
3. відомчі нормативно-правові акти: накази, інструкції, які видаються міністерствами, відомствами і т.д.;
4. внутрішньо організаційні підзаконні акти: це нормативно-правові акти, які видаються різними організаціями і регулюють відносини, що виникають у діяльності установ, підприємств, організацій, військових частин і т.д. [7, с. 17].

Окремим видом нормативних  актів є міжнародні договори.

У правовій системі діє  принцип верховенства законів, який означає, що: 1) закон обов’язковий для  всіх учасників правовідносин; 2) закон  регулює найважливіші аспекти суспільних відносин, а тому жоден підзаконний акт не повинен регулювати тих відносин, які мають бути врегульовані законом; 3) закон має пріоритет перед іншими правовими актами, тому жоден підзаконний акт не повинен містити положень, які суперечили б тим, що закріпленні в законах [7, с. 66].

Особливе місце серед  нормативних актів займають декрети.

Декрет — це виявлення  надзвичайних повноважень уряду  або установчого органу, згідно з  яким він самочинно приймає рішення, що мають силу закону.

Отже, декрет має силу закону, але приймається не законодавчим органом, а органом виконавчої влади або установчим органом.

Право на видання декретів орган виконавчої влади, як правило, отримує як тимчасово делеговано йому органом законодавчої влади  частину своїх повноважень у  зв’язку з особливими обставинами. Наприклад, у зв’язку з надзвичайною економічною ситуацією, яка склалася в Україні, Верховна Рада України 19 грудня 1992 р. делегувала Кабінету Міністрів право видавати декрети у сфері законодавчого регулювання з питань, що мали особливе соціально-економічне значення. Цим правом Кабінет Міністрів користувався до 21 травня 1993 р. [3, с. 67]   

Юридична чинність нормативно-правового  акта визначається Конституцією і Законом  про нормативні акти. Юридична чинність нормативно-правового акта — це його специфічна властивість мати точно позначене місце в ієрархії інших правових актів і залежати за формальною обов’язковістю від того, який орган видав акт, тобто хто є суб’єктом нормо творчості.

Види нормативно-правових актів за сферою дії:

• загальні (закон про вибори);
• спеціальні (постанова уряду про погашення заборгованості по пенсіях);
• локальні.

Види нормативно-правових актів за характером волевиявлення:

• акти встановлення норм права;
• акти заміни норм права;
• акти скасування норм права.

Види нормативно-правових актів за галузями законодавства:

• цивільні;
• кримінальні;
• адміністративні;
• кримінально-процесуальні;
• адміністративно-процесуальні та ін.

Основні нормативно-правові  акти за галузями законодавства іменуються галузевими кодексами (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Адміністративний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Адміністративно-процесуальний кодекс та ін.) [12, с. 315].

Види нормативно-правових актів за способами встановлення державою:

• ухваленні державою;
• санкціоновані державою (акти, що одержали попередню санкцію держави);
• визнані державою (акти, що одержали наступну санкцію держави).

Види нормативних актів  за суб’єктами правотворчості:

• нормативні акти законодавчих органів;
• нормативні акти виконавчих органів;
• нормативні акти правоохоронних органів;
• нормативні акти контрольно-наглядових органів;
• нормативні акти органів місцевого державного управління;
• нормативні акти органів місцевого самоврядування та ін [11, с. 459].