Юридична відповідальність

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

 

П Л А Н

1. Поняття та види соціальної відповідальності.
2. Юридична відповідальність: ознаки, природа та сутність.
3. Принципи та функції юридичної відповідальності.
4. Види юридичної відповідальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Вивчаючи зміст категорії  „відповідальність”, ми повинні виходити з того, що соціальну відповідальність ми не можемо зводити до одного з  її різновидів: моральної, політичної, юридичної, професійної та ін. В процесі  вивчення цих різновидів відповідальності необхідно мати на увазі те, що співвідношення соціальної відповідальності з її різновидами можливо уявити як діалектичний зв’язок загального та особливого.

Соціальна відповідальність є родовим  поняттям по відношенню до її різновидів. Найбільш суттєві риси та ознаки, які притаманні соціальній відповідальності, властиві і її окремим різновидам.

Юридичну відповідальність необхідно  вивчати у взаємозв’язку із соціальною. Це пов’язується з тим, що філософи та соціологи, даючи визначення соціальної відповідальності, відображають ті її риси, що пов’язані з моральною, політичною, релігійною відповідальністю, не повністю при цьому відображаючи ознаки юридичної відповідальності.

У науковій літературі відсутня єдність  думок про кількість видів соціальної відповідальності. Так, Н.І.Фокіна вважає, що соціальна відповідальність складається з моральної та правової¹. На думку Н.О.Головко, соціальна відповідальність існує у формі політичної, правової та моральної відповідальності². Л.І.Грядунова до соціальної відповідальності відносить політичну, громадянську, партійну, виробничу, правову, моральну, сімейно-побутову³, а О.Ф.Плахотний пропонує класифікацію, що об’єднує всі ці види відповідальності, приєднуючи до них економічну, національну та державну⁴.

М.М.Бахтіним виділяються  наступні види соціальної відповідальності: моральна, персональна, політична, соціальна⁵. Р.Л.Хачатуров вважає, що у суспільстві існує стільки різновидів соціальної відповідальності, скільки в ньому діє різновидів соціальних норм⁶.

Досить обґрунтованою  вважаємо класифікацію соціальної відповідальності на неправову та правову. Неправова  соціальна відповідальність не має  юридичного характеру та виступає у  формі моральної, політичної, корпоративної, релігійної, етичної та ін. відповідальності.

Моральна відповідальність настає у випадку порушення традицій, звичаїв, норм культури та естетичних норм. Вона відображається у суспільному осуді та соціальному відмежуванні від суб’єкта, що порушує чи ухиляється від виконання норми поведінки. Моральна відповідальність має важливе значення, оскільки забезпечує відповідність суб’єктів прийнятим у суспільстві уявленням про добро та зло, справедливість та несправедливість.

Політична відповідальність настає при порушенні норм, дотримання яких покладається суспільством на публічного політика. Її призначенням є забезпечення упорядкування політичної сфери суспільних відносин шляхом демонстрації недовіри, не обранні політика на новий термін до представницького органу, виключення з певної організації.

Корпоративна відповідальність настає у випадку порушення корпоративних правил, які прийняті певною соціальною структурою та не мають правового значення. Відображається в осуді членами корпорації чи виразі недовіри порушнику.

Релігійна відповідальність засновується на нормах, що регламентують порядок відправлення релігійних культів, та на вірі в Бога. Забезпечують організацію релігійної сфери шляхом визначення можливих засобів впливу до суб’єктів, що порушують вимоги релігійних норм.

Всі вищезгадані види соціальної відповідальності мають пасивний характер, оскільки негативна реакція з боку суспільства у цих випадках не передбачає примусового впливу на нормо порушника. Вона не заснована на праві вимагати відповідної поведінки, а відображається у бажанні висловити негативне відношення шляхом відмови у спілкуванні чи дистанціювання.

Правова відповідальність настає у випадку порушення норм державно-організованого права. Вона має активний характер, оскільки передбачає активний психічний вплив на порушника аж до застосування примусового фізичного впливу.

Таким чином, соціальна  та правова відповідальність співвідноситься  як загальне та особливе. Для цих  видів відповідальності притаманні наступні спільні риси:

1. Як будь-яка соціальна, так і юридична відповідальність є засобом гарантування та охорони суспільних відносин.
2. Вони встановлюються певними суб’єктами та гарантуються певними засобами.
3. Є засобом гарантування прав людини та суспільних інтересів.
4. Є елементами надбудови суспільства, що залежать від рівня розвитку економічних, політичних та суспільних відносин.
5. Мають динамічний характер, тобто розвиваються та трансформуються разом із суспільними відносинами.
6. Існують у певній сфері та регламентуються певним різновидом соціальних норм.
7. Переслідують досягнення певної мети та мають функціональну направленість.
8. Передбачають настання певних наслідків для порушника.
9. Забезпечують системність суспільства як соціального утворення.
10. Виробляють повагу до прав та свобод людини та є проявами культури суспільства.

Наявність вищезазначених спільних рис не заперечує самостійного характеру юридичної відповідальності як основного різновиду соціальної.

Юридична відповідальність	Соціальна відповідальність
Призначається компетентними  органами держави	Призначається недержавними структурами
Передбачається правовими нормами	Регламентується соціальними  нормами
Має примусовий характер	Не є засобом примусу
Застосовується у відповідності  до нормативно закріпленого процесу	Регламентується в довільному порядку
Має визначений вид і  форму	Має довільну форму
Породжує доповнюючий  обов’язок	Націлена на реалізацію основного обов’язку
Є невіддільною від правопорушення та є його наслідком	Пов’язується з порушенням соціальних норм
Пов’язана з державно-владною діяльністю	Пов’язана із засобами суспільного впливу
Призначається у відповідності  до санкції правової норми	Соціальні норми, що регламентують  відповідальність, не мають структурних  елементів
Настає незалежно від  розуміння змісту норм суб’єктами та відношення до них	Настає лише в результаті порушення норм у залежності від розуміння їх змісту і відношення до них
Має виключно правовий характер	Існує у різних видах

 

Отже, соціальна відповідальність є комплексною категорією, що передбачає наявність різноманітних форм та видів. Важливим різновидом такої відповідальності є юридична.

 

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ:

ПОНЯТТЯ, ПРИРОДА ТА СУТНІСТЬ

Юридична відповідальність є особливим різновидом соціальної. Саме її належність до соціальних категорій  визначає наявність у юридичної  відповідальності всіх ознак соціальної, адже вона здійснюється в суспільстві, забезпечує суспільний порядок, гарантує захист суспільних інтересів та передбачає наявність суспільних суб’єктів. Однак, самостійний характер юридичної відповідальності зумовлює існування і особливих рис, які визначають своєрідність цієї категорії та надають можливість віднести її до правових понять.

Юридична  відповідальність – це застосування в особливому процесуальному порядку до особи, що вчинила правопорушення, засобів державного примусу, що передбачені санкцією правової норми.

Для всіх різновидів юридичної  відповідальності спільними є наступні ознаки.

1. Підставою відповідальності є правопорушення як конкретний факт поведінки, юридична кваліфікація якого вміщена в законі. Ознаки правопорушення та санкції, що визначають засоби примусу за його вчинення, не підлягають звужувальному чи розширювальному тлумаченню. В процесі застосування відповідальності повинно бути доведено, що особа, яка притягнута до відповідальності, вчинила правопорушення, ознаки якого вміщені в законі.
2. Наявність правової основи, яку складають правові норми. Саме вони характеризують поведінку як протиправну та у санкції вміщують вичерпний перелік видів відповідальності та засобів, що можуть бути застосовані до порушника.
3. Наявність визначеного суб’єкта – фізичної чи юридичної особи, що в силу вікового та психічного стану може власноруч відповідати за вчинене. Тому такий суб’єкт повинен володіти певними характеристиками, а вчинене правопорушення повинно пов’язуватись із наявністю вини, тобто психологічним відношенням до скоєного.
4. Юридична відповідальність спирається на державний примус та по’язується із досягненням певної мети – перевиховання, покарання правопорушника та поновлення порушених прав. Державний примус є специфічним впливом на поведінку людей, заснованим на організованій силі. Особливістю такого примусу є націленість на примусове виконання норм права, нормативна регламентованість його законом, наявність чітко встановлених меж та здійснення лише компетентними державними органами.
5. Метою відповідальності є охорона правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав, припинення протиправного стану чи покарання правопорушника. Дієвість цього інституту забезпечує реальну можливість безперешкодного здійснення суб’єктивних прав та можливість досягнення правового результату правомірною поведінкою суб’єктів суспільних відносин.
6. Відображається у настанні певних негативних наслідків для правопорушника, що мають особистий, майновий, організаційний характер. Юридична відповідальність є підставою виникнення у суб’єкта, що винний у скоєнні правопорушення, додаткового обов’язку зазнати певних втрат у відповідності до санкції норми права та рішення правозастосовчого органу держави.
7. Наявність особливої процесуальної форми покладення та реалізації відповідальності. Вона має нормативне закріплення та виявляється у наявності певних стадій відповідальності, кожна з яких має певне значення, межі та відповідає певним вимогам. Основними з них є виникнення юридичної відповідальності, вияв правопорушення; офіційне визнання правопорушення як підстави відповідальності актом компетентного органу; реалізація юридичної відповідальності.

Вказані ознаки юридичної  відповідальності є обов’язковими і відсутність хоч би одного з них свідчить про відсутність юридичної відповідальності та можливість застосування певного різновиду не правової соціальної відповідальності.

Юридична відповідальність є багатоаспектною категорією, сутність якої може бути визначена як варіант (спосіб) правового регулювання шляхом покладення заборон, засіб зміцнення законності, засіб виховання законослухняних громадян, метод підвищення рівня правової свідомості та правової культури, принцип діяльності правової держави, засіб охорони та відновлення порушених суб’єктивних прав.

Природа інституту юридичної відповідальності має правовий характер і полягає у застосуванні до винної особи, яка скоїла правопорушення, засобів публічно-правового примусу, що передбачені санкцією порушеної норми в чітко визначеному процесуальному порядку. Це самостійний правовий інститут. Що є підставою охоронних правовідносин.

 

ПРИНЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Застосування засобів  державного примусу завжди викликало  значну увагу суспільства. Це пов’язується з тим, що відповідальність торкається інтересів різноманітних суб’єктів і соціальних груп; у цій сфері можливі помилки, які мають суттєве значення та це сфера, що найбільш повно регламентована на законодавчому рівні. Сказане зумовлює необхідність розробки та впровадження єдиних принципів, що характеризують відповідальність як самостійний засіб гарантування і відновлення прав і свобод людини.

Принципи  юридичної відповідальності – це положення та ідеї, що мають законодавче закріплення та визначають самостійний і реальний характер відповідальності як засобу гарантування і охорони об’єктивного і суб’єктивного права та суспільного порядку.

 Принцип законності забезпечує можливість визнання діяння правопорушенням лише за умови, якщо воно передбачене законом саме як протиправне; якщо цей закон вступив у законну силу та його зміст є обнародуваним. Законність відповідальності виявляється в застосуванні міри відповідальності у межах та формах, встановлених законом; в наявності процесуальних вимог застосування відповідальності; у можливості оскарження і спростування незаконних дій та рішень в процесі покладення відповідальності; в можливості недопущення зловживань і помилок при застосуванні матеріальних та процесуальних норм.

Законність виявляється  і в можливості покладення відповідальності на дієздатну особу. У зв’язку з цим необхідно зазначити, що за загальним правилом юридична відповідальність у повному обсязі настає після досягнення особою 18 років. Однак, за окремі різновиди правопорушень відповідальність настає раніше цього віку: кримінальна – з 14 років, адміністративно - та цивільно-правова – з 16 років. Окрім віку для фізичних осіб важливим є психічний стан, який безпосередньо впливає на деліктоздатність. Для юридичних осіб відповідальність настає з моменту державної реєстрації.